2. Історія створення та адміністративний статус

   

        У 1980 році, згідно Постанови Ради Міністрів  УРСР, у Івано-Франківській області  створено Карпатський державний  природний національний парк  на площі 50,3 тисячі гектарів (сьогодні – Карпатський національний природний парк). Ядром національного природного парку сьогодні є території заповідного режиму, куди входять заповідні лісництва і особливо-цінні території та об’єкти.        

 Заповідні  Говерлянське та Високогірне лісництва – найцінніші природні комплекси парку. У минулому вони входили до складу Карпатського заповідника. Їх територія – високогірний масив з характерим ялицевими, смерековими і буково-смерековими лісами, гірським криволіссям та полонинами. Територія ця є величезною науковою цінністю і одночасно базою для вивчення природних комплексів Східних Карпат, а також окремих рослин і тварин, для розробки методів відновлення гірських лісів, які регулюють обмін води і захищають грунти.       

 Особливо  цінні території та об’єкти парку – лісові, лучні або болотні природні комплекси, рідкісні території або окремі екзотичні дерева та кущі, які мають особливу наукову, природоохоронну, естетичну та культурно-освітню цінність, – виділяються для збереження їх у природному стані. Зараз на території парку взято на облік більше ста п’ятидесяти таких територій та об’єктів, загальною площею 3332,4 гектари. Для кожного з них затверджено відповідний природоохоронний режим і ведеться постійний контроль за його дотриманням. 

  
 
 
 
 
 

3. Рекреація

 

       Карпатський національний парк є одним з основних рекреаційних районів Карпатського регіону та України. Кліматичні і географічні умови сприятливі для відпочинку та оздоровлення. Створена потужна матеріально – технічна база рекреаційного обслуговування . Функціонує 5 турбаз, 13 закладів відпочинку, 11 санаторіїв, 6 оздоровчих таборів.

         Природними рекреаційними ресурсами є м’який клімат, лісові масиви, водні рекреаційні ресурси, лікувальні мінеральні води, численні природоохоронні об’єкти, історико – культурні пам’ятки. В літньо-осінній період відпочиваючим пропонується цікава туристично-екскурсійна програма Рельєф території та тривалість снігового покриву сприятливі для розвитку різних видів гірськолижного спорту. Смт. Ворохта є одним з основних центрів підготовки національних команд зі стрибків з трампліну, біатлону, лижних гонок.

         Завдяки сприятливим кліматичним умовам та наявності слабоокультурених ландшафтів Карпатський національний природний парк користується великою популярністю серед рекреантів та туристів. З метою ознайомлення з природними екосистемами і геологічними та геоморфологфчними пам’ятками у парку прокладена широка мережа екотуристичних маршрутів: ботанічний, зоологічний та географічний на гору Брескул (1910 м), ландшафтний на Говерлу (2061м), ботанічний та ландшафтно-географічний на Піп Іван (2020 м), загально-краєзнавчий на “Скелі Довбуша” та інші.  

   Добре розгалужена шосейна мережа, краса гірських ландшафтів забезпечили парку славу та популярність серед туристів та багаточисельних відвідувачів з усіх кінців світу.

Для відвідувачів пропонуються найпривабливіші еколого- і науково-пізнавальні маршрути:  

 

      Багатьох туристів зачаровують скелі, печери Довбуша. У Яремчі є дивовижний водоспад "Прибій", котрий падає з висоти 12 м на фоні великих кам'яних брил, що створює надзвичайно заворожуючу картину. Місце для національного парку вибране не випадково. Він розташований на екологічно чистій землі. Особливий дар його природи - це джерела з мінеральною водою двох типів: хлоридно-гідрокарбонатно-натрієвою і слабкомінералізованою гідрокарбонатно-натрієвою з підвищеним вмістом органічних речовин. З цими об'єктами тісно пов'язані рекреаційно-лікувальна та рекреаційно - туристська діяльність національного парку.                                               Природні умови сприяють і розвиткові тут гірського спорту. Храм природи парку дарує всім відпочинок і радість. Їх вони можуть отримати, подорожуючи по мережі еколого - пізнавальних стежок.                                Це живий музей природи, невичерпне джерело енергії, наснаги і всього прекрасного для душі. Крім чарівної природи парк має багату історію і культуру корінного етносу. В його межах збереглося 9 церков ХVІ - ХХ ст., збудованих у традиційних формах гуцульського стилю, які з далеких віків несуть таїнства святості.           Ними захоплювалися не лише мистецтвознавці, художники та архітектори, а й поети. Тут відчувається масовий потяг людей до відродження своєї корінної культури, етнічних законів буття, народних промислів і традицій у святкуваннях та ставленні до роботи. Все це відбувається на тлі усвідомленої людської турботи про збереження рідної природи, без якої стає неможливим відродження української нації. 
 
 
 

4. Екоосвіта

 
 

У зв’язку  з актуальністю проблем охорони  навколишнього природного середовища особливої уваги набуває екологічна освіта, виховання та практична природоохоронна  діяльність. Дбайливе ставлення до природи стає все активнішою громадянською позицією кожної людини. Головним є те, що спілкування з природою має бути практичним, а не “книжковим”. Саме у цьому напрямку і здійснюється основна еколого-виховна робота Карпатського національного парку. Досить важливим моментом екоосвіти є залучення потенціалу місцевих громадських екологічних організацій. Як результат – спільно здійснені проекти: “Зелений пояс Карпат”, “Марш парків”, “Зелена толока”.

Згідно програми розвитку екоосвіти спільно з  вчителями та учнями шкіл проводяться  різноманітні конкурси (малюнків, творів, віршів, виробів з природного матеріалу), екологічні уроки в рамках “Тижнів екології”, екологічні ранки, вечори тощо. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

5. Умови виникнення заповідних зон в Україні

   Україні треба збільшити площі природно-заповідних комплексів, що сприятиме геоекологічній рівновазі на території 
всієї країни. Необхідно спочатку збільшити площі природно-заповідного фонду до 4—5, місцями — до 10 % території. Це стосується передусім територій біосферних заповідників, природних національних парків, природних заповідників. Збільшити мережу заповідних комплексів можна за рахунок ділянок, які найменше змінені господарською діяльністю, або територій, на яких трапляються види рослин і тварин, що занесені до Червоної книги.       Заповідними мають також стати басейни окремих річок, озера, коси і острови, колишні військові полігони, мисливські господарства, дачі колишньої комуністичної номенклатури. Врешті заповідні комплекси можна проектувати і створювати в районах з інтенсивною ерозією, зсувами, археологічними розкопками, унікальними природними явищами і об'єктами (печери, водоспади, гірські вершини, річкові долини, екзотичні рослинні угруповання та ін.), відтворюючи (чи створюючи) сучасні природоохоронні комплекси. Формування мережі природно-заповідних комплексів має спиратися на географічну основу і враховувати фізико-географічне й економіко-географічне районування України. У межах фізико-географічних провінцій, економіко-географічних районів повинні бути природні чи біосферні заповідники, природний національний чи регіональний ландшафтний парк, інші природно-заповідні комплекси. 
        Природно-заповідні комплекси мають органічно поєднуватися з територіями, що охороняються: приміські зелені

смуги, високопродуктивні  ліси, водоохоронні зони, полезахисні придорожні лісосмуги, лісо- і дендропарки, акваторії та ін. 
У державі має бути резерв територій і акваторій, які за своїми природоохоронними, ландшафтними, естетичними, природно-історичними особливостями можуть претендувати на заповідання.         Для того щоб мати детальні і достовірні дані про наявний та перспективний обсяг природоохоронних комплексів в Україні, потрібно скласти державний кадастр (систематичне зведення відомостей про географічні об'єкти) природно-заповідного фонду.

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

6  Перспективи розвитку парку 
 

 У "Порядку  денному на ХХІ сторіччя" (Ріо-92), Плані дій Світового самміту  з проблем сталого розвитку, Декларації з питань довкілля та сталого розвитку в Карпатському регіоні, зокрема в Карпатському національному природному парку (Бухарест, 2001 рік) значна увага акцентується на цінностях і проблемах гірських регіонів. У Карпатськомурегіоні, який знаходиться у самому центрі Європи, існує багато екологічних та соціально-економічних проблем. Упродовж останніх років відбувся цілий ряд важливих міжнародних науково-практичних конференцій: "Міжнародні аспекти вивчення та охорони біорізноманіття Карпат" (1997), "Карпатський регіон та проблеми сталого розвитку" (1998), "Екологічні та соціально-економічні аспекти катастрофічних стихійних явищ у Карпатському національному природному парку" (1999), "Гори і люди (у контексті сталого розвитку)" (2002), та визначальна подія — Всеєвропейська конференції "Навколишнє середовище для Європи" (2003), на якій Україна підписала рамкову конвенцію про охорону навколишнього середовища і стійкий розвиток Карпат (Карпатська конвенція).

 Ключовими моментами  сталого розвитку Карпатського регіону  вважаються збереження та стале використання біологічного та ландшафтного різноманіття, впровадження сталого природокористування, збереження культурної спадщини та традиційних знань горян. Одним із шляхів вирішення цих питає є забезпечення умов для сталого функціонування національних природних парків у регіоні, екологічна та соціально-економічна роль яких в Україні применшувалась протягом радянського періоду.

 Велика роль і чимала відповідальність у розв'язанні проблем національних

парків належить науці — від обґрунтованості  та компетентності прийнятих рекомендацій та управлінських рішень у значній  мірі залежить ефективність  
 

господарювання  та результативність природоохоронної діяльності.

 Метою науково-практичного  семінару, організованого програмою  академічних обмінів імені Фулбрайта, було, з одного боку, обговорити підходи  до вирішення міждисциплінарних  екологічних та соціально-економічних проблем у національних природних парках Карпатського регіону на підставі принципів сталого розвитку.

 Семінар був  зареєстрований федерацію національних парків Європи ("Європарк") як подія, присвячена святкуванню Дню парків Європи (www.eurosite-nature.org). У його роботі взяли участь науковці з університетів та наукових установ Львова, Києва, Ніжина, співробітники адміністрації парків, представники органів місцевого самоврядування та регіональної преси — загалом 30 чоловік. Велику увагу на цій конференції приділили також перспективам розвитку Карпатського національного природного парку.

 Учасники  науково-практичного семінару у  прийнятій резолюції рекомендують:

 На державному те регіональному рівнях:

 Розробити та прийняти Програму сталого розвитку КНПП; розробити нормативно-правові акти, спрямовані на пільгове кредитування, створення сприятливих фінансово-економічних умов (податкові і митні пільги) для суб'єктів підприємницької діяльності, що

 здійснюють  у національному парку природоохоронні заходи, створюють інфраструктуру для розвитку "зеленого" туризму та рекреації, виробляють екологічно чисті продукти харчування, розвивають та зберігають народні промисли.

 Вважати розвиток "зеленого" туризму важливою складовою сталого

 розвитку  національних природних парків Карпатського регіону з огляду на значний рекреаційний потенціал Карпат і резолюцію Парламентської Асамблеї Ради Європи, що була прийнята у січні 1998 року.