ЗМІСТ

Вступ 

1    Загальна характеристика Карпатського національного природного парку ………………………………………………………………………… 

1. Розподіл  території парку………………………………….........
2. Природні ресурси парку………………………………………..
3. Тваринний світ………………………………………………….
4. Рослинний світ………………………………………………….

 

2. Історія створення та адміністративний статус………………….
3. Рекреаційні ресурси………………………………………………
4. Організація екологічної освіти……………………………..........
5. Перспективи збільшення площі заповідних територій в Україні…………………………………………………………….
6. Перспективи розвитку КЗПП……………………………………

 

Висновок……………………………………………………………… 

Перелік посилань на джерела……………………………………….. 

Додаток А……………………………………………………………..

  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                           Вступ

Вершина Говерли - це своєрідний символ величі і гордості України.     Якщо піднятися на неї, то перед очима відкриваються панорама простору і незрівнянна краса першого і одного з найбільших в Україні Карпатського національного природного парку, що успадкував свою назву від Карпатської гірської ландшафтної країни. Становлення його тривало майже 50 років - поступово через створення за рекомендаціями вчених окремих резерватів на найцінніших пралісових і високогірних ділянках.

Перший на Україні  природний національний парк, розташований в пд.-сх. частині Українських Карпат, у верхів'ї Пруту в межах Івано-Франківської області. Підпорядкований Міністерству лісової та деревообробної промисловості України. Утворений 1980. загальна площа 50.3 тис.га. Основна мета К.п.н.п. - збереження унікальних для Центральної Європи природних ландшафтів, що відзначаються багатим генофондом, наявністю рідкісних пралісових екосистем і значним рекреаційним потенціалом, а також сприяння підтриманню екологічного балансу в регіоні.

Територію К.п.н.п. поділяють на 4 функціональні зони: заповідну (10.3 тис.га), захисно-рекреаційну (20.8 тис.га), рекреаційну (10.6 тис.га) і  рекреаційно-господарську (8.6 тис.га). Заповідна зона за охоронним режимом прирівнюється до заповідників. У захисно-рекреаційній зоні природоохоронні заходи здійснюються з метою збереження та відтворення природних екосистем, лісогосподарська діяльність спрямована на формування корінних лісових масивів; туризм обмежений. Рекреаційну і рекреаційно-господарську зони використовують для організованого туризму: в межах зон допускається формування окультурених ландшафтів,

розташовані місця  відпочинку, санаторно-курортні та туристичні комплекси, створено турист та                                                                                                                     пізнавальні стежки. Гірські луки використовують під пасовища. У КНПП багато мальовничих водоспадів, є печери та інші цікаві природні утворення, цінні пам'ятки дерев'яної архітектури. У високогір'ї особливо привабливі карові озера - Марічейка і Несамовите. На полонині Пожижевській розташована сніголавинна станція, біологічний стаціонар Інституту ботаніки АН України; у верхів'ї Пруту - географічний стаціонар Львівського  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

  

  1  Загальна характеристика Карпатського національного природнього парку 

1.  Розподіл  території парку

 

     Територію Карпатського природного національного парку поділяють на чотири функціональні зони: заповідну, захисно-рекреаційну, рекреаційну, рекреаційно-господарську. Заповідна зона за охоронним режимом прирівнюється до заповідників. У захисно-рекреаційній зоні природоохоронні заходи здійснюються з метою збереження та відтворення природних екосистем, лісогосподарська діяльність спрямована на формування корінних лісових масивів. Тут туризм обмежений. Рекреаційні і рекреаційно-господарські зони використовують для організованого туризму: в межах зон допускається формування окультурених ландшафтів, розташування місць відпочинку, санаторно-курортних та туристичних комплексів, створення туристичних і пізнавальних стежок. У Карпатському природному національному парку багато мальовничих водоспадів, є печери та інші цікаві природні утворення, цінні пам'ятки дерев'яної архітектури. У високогір'ї особливо привабливі озера. На полонині Пожижевській розташована сніголавинна станція, біологічний стаціонар Інституту ботаніки Національної академії наук України; у верхів'ї Пруту — географічний стаціонар Львівського університету. Там вивчають структуру, закономірності формування, біологічну продуктивність ландшафтів, проходять практику студенти (мал. 124). 
        Заказники — це природні території (чи акваторії), в яких зберігаються і відтворюються природні комплекси або їх  

компоненти. Земельні ділянки заказників не вилучаються у

користувачів. Залежно від мети і режиму охорони  організовуються лісові, зоологічні, гідрологічні, геологічні ландшафтні заказники. 
Пам'ятками природи оголошуються окремі унікальні природні утворення, що мають особливе природоохоронне, наукове, естетичне і пізнавальне значення, з метою збереження їх у природному стані. У межах пам'яток природи забороняється діяльність, яка загрожує їх збереженню або призводить до зміни їх первісного стану. 
Заповідними урочищами оголошуються лісові, степові, болотні та інші ландшафти, які мають важливе наукове, природоохоронне і естетичне значення для збереження їх у "природному стані. В межах заповідних урочищ забороняється будь-яка діяльність, що порушує природні процеси. 
      Ботанічні сади створюються з метою збереження, вивчення, акліматизації, розмноження та господарського використання рідкісних і типових видів місцевої і світової флори. В ботанічних садах залежно від режиму охорони можуть бути виділені зони: експозиційна (відвідування якої регулюється); наукова (на якій розташовуються колекції, експериментальні ділянки); заповідна (де проводяться наукові спостереження). 
Відомими в Україні ботанічними садами є Нікітський, Центральний Національної академії наук (Київ), а також сади Дніпропетровського, Львівського, Харківського, Чернівецького університетів. 
      Дендрологічні парки — це установи, де зберігаються і вивчаються у спеціально створених умовах різноманітні види дерев і чагарників та їх композиції з метою наукового,  

культурного, рекреаційного та іншого використання. Відомими дендрологічними парками є Софіївка (Черкаська область), Олександрія (Київська

область), Тростянецький (Чернігівська область), Веселі Боковеньки (Кіровоградська область) та ін. 
Зоологічні парки — це природоохоронні культурно-освітні установи, які створюються для організації екологічної освітньо-виховної роботи, створення експозицій рідкісних, екзотичних та місцевих видів тварин, збереження їх генофонду, вивчення дикої фауни та розробки наукових основ розведення у неволі диких тварин. 
     На території зоологічних парків виділяють зони: експозиційну (в якій утримуються тварини з культурно-пізнавальною метою); наукову (де проводяться науково-дослідна робота та відвідування); рекреаційну (в якій організовується відпочинок відвідувачів); господарську (з господарськими об'єктами). 
Парками-пам'ятками садово-паркового мистецтва оголошуються найбільш визначні та цінні зразки паркового будівництва для охорони та використання їх в естетичних, виховних, наукових, природоохоронних та оздоровчих цілях. 
      Оголошення парків-пам'яток садово-паркового мистецтва провадиться з вилученням або без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів у їх власників або користувачів. 
На їх території можуть провадитись наукові дослідження, моніторинг навколишнього природного середовища, екскурсії та відпочинок населення, догляд за насадженнями, вживаються заходи щодо запобігання самосіву, збереження деревних,  

чагарникових  і квіткових рослин. 
    В Україні заповідано близько 300 тис. гектарів болотних ландшафтів. Місця зростання лікарських рослин охороняються на 150 тис. гектарів. Місця гніздування водоплавних птахів охороняються в Тендрівській, Ягорлицькій і Сиваській затоках,

дельті Дунаю  тощо. Природні ландшафти охороняються в усіх природних зонах рівнинної частини України, Кримських горах та

Українських Карпатах. Охороняються також ділянки акваторій  Чорного і Азовського морів та ін. 
 

2. Природні ресурси парку

 

       

 Територія  Карпатського природного парку  входить до складу Чорногірської  та Скибової зон Карпатської складчатої області. Чорногірська зона з великою кількістю лусок представлена крейдовими та палеогеновими відкладами. Скибова зона визначає розвиток регіонально простежених великих лусок, що іменуються скибами. На території парку простежується чотири скиби: Оровська, Сколевська, Парашки та Зелемянки.       

 В стратиграфічному  відношенні територія парку складена  породами мезозою (крейдовий період) та кайнозою (палеогеновий період).        

 Крейдові  відклади зосереджені у більшості  на півдні. До них входять шипотська, яловецька, чорногірська та стрийська світи. В палеогеновому фліші виділяються чотири комплекси: палеоценові масивні ямненські пісковики та аргіліти манявської, вигодської, попельської, бистрицької світ; чорні невапняковисті менілітові сланці; темні, вапняковисті аргіліти та пісковики поляницької світи та кросненської серії. Вздовж північно- 
 

східної окраїни  Чорногори на поверхню виходять породи скупівської, гнилецької, топільчанської, пробійненківської та верецької  світ.       

 Віддаленість  Українських Карпат від Атлантичного  океану, гірський рельєф території  зумовлюють формування помірно-континентального  клімату, вологого і вітряного.  Над Карпатами домінує західний  перенос повітряних мас, напрямок  яких часто змінюється через  гірський барьєр,

внаслідок чого вологий помірно-континентальний  клімат неоднаковий на всій території  парку.       

 В межах  парку середньодобова температура  повітря становить +6.5° С, найхолоднішого  – січня – -3.5° С. По кількості  опадів і умовах випаровування території парку належить до зони стійкого зволоження, а найбільш високі ділянки – до зони надмірного зволоження. У розподілі опадів головну роль відіграє рельєф. Річна сума опадів коливається в межах 600-1500 мм.       

 Усі ці  чинники, а також залісненість території зумовлюють високу вологість повітря, відсутність посух та суховіїв. У межах парку середня відносна вологість повітря складає 72%. Середній атмосферний тиск на території парку становить 921 гПа.        

 Літо в  парку прохолодне, вологе. Якраз на літній період і припадає більша частина дощів. Ясних сонячних днів мало, однак в окремі погідні дні температура може досягти 33-35° С.       

 Восени температура  падає і зменшується кількість  опадів. Погода тримається ясна  і сонячна. Однак у вересні  починаються заморозки.       

 Зима на  території парку досить тривала  – чотири-п’ять місяців. Сніговий  покрив з’являється вже в листопаді  і сходить в березні-квітні. Середня  висота снігу в горах становить  один метр. В окремих місцях  утворюються замети висотою до десяти метрів. Сніговий покрив є вологим компонентом гірського ландшафту і вирішальним фактором  
 

лавиноутворення.        

 Весна починається  в квітні, високо в горах –  у травні-червні. Погода в цю  пору року, як правило, нестійка, теплі сонячні дні часто змінються похолоданням, заморозками, часто бувають снігопади.       

 Важливу роль  в утворенні клімату відіграють  вітри. Середня швидкість вітру  в міжгірських долинах не перевищує  п’яти метрів на секунду, а  високо 

в горах – 10-15. Однак в оремі дні швидкість вітру досягає 40 м/с. Такі вітри можуть спричинити значну шкоду, утворюють вітровали в лісових масивах.       

 Значний діапазон  абсолютних висот території парку  зумовлює різний клімат в залежності  від висоти над рівнем моря. В межах парку виділяють чотири висотні термічні зони: помірну (500- 850 м над рівнем моря); прохолодну (850-1200 м н.р.м.); помірно-холодну (1200-1500 м н.р.м.) та холодну (1500-2061 м н.рм.).       

 У цілому  ж клімат Карпатського національного  природного парку сприятливий  для багатої лісової та субальпійської рослинності, для розвитку туризму та активного відпочинку в усі пори року.   

3. Водні ресурси  парку

Головними водними артеріями парку є  річки Прут, у верхів’ї басейну якої є найбільший в Карпатах водоспад Гук заввишки 84 м, та Чорний Черемош, що бере свій початок у Чивчинських горах. Основними чинниками регулювання водного стоку цих річок з їх численними притоками - Прутцем Чемигівським, Прутцем Яблуневським, Женцем, Жонкою, Кам'янкою, є опади. Така густа мережа гірських річок є важливим елементом