ландшафту, і має велике рекреаційне значеня за рахунок наявності великої кількості порогів та водоспадів.

У гідрологічній  мережі субальпійського ландшафту  особливою красою вирізняються озера  льодовикового походження - Марічейка (1 га), біля підніжжя гори Шурин-Гропа, та Несамовите (0,5 га) - під горою Туркул.

Особливий дар  природи національного парку  – джерела з мінеральною водою  двох типів: хлоридно-гідрокарбонатно-натрієвою  малої мінералізації (типу “Брусницька  і “Миргородська”) та слабкомінералізованою  гідрокарбонатно-натрієвою з підвищеним вмістом органічних речовин (типу “Нафтуся”).

В районі санаторію–профілакторію  “Яремче” знаходиться джерело мінеральної води, хімічний склад якої близький до “Моршинської”.

Біля пансіонату “Водоспад” у місті б’є джерело сірководневої мінеральної води. Її використовують при лікуванні гастритів, виразкової хвороби шлунку, хронічних колітів, дванадцятипалої кишки. В малих дозах цю воду застосовують для профілактичного лікування шлунково–кишкового тракту дітей із Чорнобильської зони, що дає 30% позитивних змін в організмі. 
 

1.4 Тваринний  світ парку         

 Зоогеографічне положення території Карпат, в тому числі і території парку, визначено багатьма вченими. У межах Палеоарктичної  
 

зоогеграфічної  області європейської підобласті виділяється  бореально-лісова зона, а в її складі – Карпатський гірсько-лісовий зоогеграфічний округ з Українсько-Карпатським зоогеографічним районом, що охоплює територію гірських і передгірних частин Закарпатської, Чернівецької та Івано-Франківської областей. Карпати, і, зокрема, Чорногірський масив, мають специфічний комплекс бореально-тайгових і гірських видів хребетних, які не зустрічаються на прилеглих територіях. До них належать: форель струмкова, тритон альпійський, саламандра плямиста, кумка жовточерева, глухар карпатський, білоспинний і трьохпалий дятли, горіхівка, білозобий дрізд, тинівка альпійська, плиска гірська, кутора мала, білка карпатська, снігова і мала водяна нориці, олень карпатський, ведмідь бурий та деякі інші види.       

 Частина хребетних  тварин є ендеміками: тритон карпатський,  глухар карпатський, сова довгохвоста  карпатська, дятел білоспинний карпатський,  нориця снігова і деякі інші гірські форми. Для деякої кількості видів і підвидів Карпати служать границею ареалів.       

 Зоогеографічною  специфікою Карпат є те, що  в гірську систему не проникають  ряд рівнинних видів. В цілому  фауна Карпат носить характер  «острівної» гірської тайги, яка чітко виділена на території парку.       

 Тут зареєстровано  близько двохсот видів хребетних.        

 Характеристику  класів почнемо з РИБ.       

 Вище водоспаду  в місті Яремче він представлений  струмковою фореллю. У гірських  річках можна також зустріти малих рибок, таких як гольян, голець, бабець-головач. Нижче водоспаду зустрічаються підуст, головень, шипівка гірська, вусач звичайний і балканський та деякі інші.       

 Фауна ЗЕМНОВОДНИХ  досить різноманітна. Нараховує  вона десять видів, поширені земноводні у всіх рослинних поясах.   Ряд хвостатих представлений п’ятьма видами, які відносяться до родини саламандрових.  
 

Це звичайний, гребінчастий, карпатський і альпійський  тритони та плямиста саламандра.       

 Ряд безхвостих  на території парку нараховує п’ять видів: жовточерева кумка, сіра ропуха, звичайна квакша, гостроморда та трав’яна жаби.       

 На території  парку зустрічається шість видів  ПЛАЗУНІВ. Родина веретільницевих  представлена одним видом –  веретільницею ламкою, родина ящіркових  – двома видами: прудкою та живородячою ящірками, родина вужевих нараховує два види: звичайний вуж та мідянка. З родини гадюкових від передгір’я до найвищих вершин поширений лише один вид – гадюка звичайна.       

 На території  парку досить різноманітна фауна ПТАХІВ, яка нараховує понад сто десять видів. Птахи представлені переважно групами і видами, пов’язаними з лісовими ландшафтами, у меншій мірі – з ландшафтами відкритих місць. Зустрічається група гірськоальпійських видів.       

 Найбільш  чисельний ряд горобиних. Зустрічаються: вивільга, зяблик, сільська і міська ластівки, гірська і біла плиски, оляпка, волове очко, тинівка альпійська, дрізд гірський, горихвістка звичайна і чорна, корольки – одні з найменших жителів лісу; характерні також тайгові види – снігурі, шишкар, горіхівка та інші.       

 Ряд дятлоподібних  представлений дятлом чорним, сизим,  трьохпалим, великим строкатим. Рідше  зустрічається білоспиний, малий  строкатий і крутиголовка.        

З родини куриних  зустрічаються глухар, тетерук, рябчик та куріпка, а з родини соколиних – боривітер звичайний; багаточисельна популяція хижака яструба великого, канюк звичайний. Є дані про заліт беркута у високогір’я Чорногори.        

 Ряд голубиних  представлений чотирна видами, а  совині – сімома.        Клас ССАВЦІВ на території парку налічує понад 50 видів. Особливістю

Карпатського  парку є те, що понад 35 % видового складу становлять комахоїдні і рукокрилі.        

 Ряд комахоїдних  представляють вісім видів: кріт; їжак; звичайна, мала та альпійська  бурозубки; білозубка білочерева; звичайна і мала кутори.       

 Рукокрилі  на території парку вивчені  недостатньо. За даними первинної  інвентаризації вони представлені  десятьма видами, в основному,  дендрофілами.       

 Ряд гризунів  нараховує порівнянно багато  видів – 18. Білка карпатська поширена по всій території парку. У широколистяних лісах живуть горішникова і лісова соні.        

 З родини  тушканчикових зустрічається лісова  мишівка.       

 Родина мишиних  об’єднує п’ять видів: лісову, жовтогорлу, польову та хатню мишу, мишу-малютку та сірого щура.       

 З родини  норицевих тут живуть лісова, мала водяна, підземна, темна і  снігова нориці.       

 Є на території  парку і хижаки – вовки,  лисиці та ведмеді.       

 Родина куницевих  нараховує вісім видів. Найкрупнішим представником є видра. Зустрічаються лісова і кам’яна куниці, з дрібних куницевих – ласка, горностай та тхір лісовий.      

 До родини  котячих відносяться рись та  європейський лісовий кіт.       

 Є тут і  парнокопитні – дика свиня,  благородний олень і європейська козуля. З парнокопитних найчисельніша козуля європейська.       

 Частина представників  тваринного світу є рідкісною  і ендемічною, тому ці тварини  внесені до “Червоної книги  України”:  

Земноводні 
 

Тритон карпатський

Тритон гірський

Саламандра плямиста

Плазуни

Мідянка

Птахи

Лелека чорний

Пiдорлик малий

Беркут

Лунь польовий

Сапсан

Глухар

Пугач

Сич волохатий

Сичик-горобець

Сова довгохвоста

Тинiвка альпiйська

Дрізд кам'яний строкатий

Корольок червоноголовий

Ссавці

Бурозубка альпійська

Кутора мала

Повх (мала водяна нориця)

Нориця Снігова

Горностай

Норка європейська 

Борсук

Видра річкова

Європейський  лісовий кіт

Рись  

1.5 Рослинний  світ 

Багатство і  різноманітність рослинного світу  Карпат, в тому числі і парку, зумовлені  і чудовим географічним положенням, і сприятливим кліматом, і різноманітністю грунтів. Головними породами парку, які утворюють ліси, є смерека звичайна, бук лісовий та ялиця біла. Як супутні породи в лісах також зустрічаються клен-явір, береза бородавчата, вільха сіра, ільм гірський, сосна звичайна та сосна кедрова. Ростуть і кущі: верби козячої і ламкої, вільхи зеленої, жимолості чорної, чорної і червоної бузини, звичайної ліщини.     

 За даними  часткової інвентаризації флори  на території парку відмічено  567 видів вищих судинних рослин, хоча за літературними даними їх понад 1100 видів. Вони об’єднюються в 73 родини 340 родів. До

давніх груп – плауноподібних, хвощовидних та папоротеподібних належить лише 28 видів. Найпоширенішим є хвощі та папороті, решта рослин малочисельні, проте  деякі з них є рідкісні, їх необхідно  охороняти. Це є страусове перо, гронянка півмісяцева, блехнум колосистий. Зустрічаються вони вздовж потоків, у смерекових лісах та луках. Охорони потребують також усі види плаунів: плаун баранець, плаун колючий, плаун булавовидний.       

 Відділ покритонасінних  найчисельніший. Він представлений  522 видами, з яких складноцвітних – 52 види, злакових – 39, осокових – 30,  

жовтицевих – 28, розових – 20, дзвоникових – 13, айстрових – 38, ранникових – 27, гвоздикових  – 28, бобових – 17, зозулинцевих – 21.        

 Серед покритонасінних  дводольні складають 75,7%, а однодольних – 19%.       

 До відділу  покритонасінних входять окремі  роди і види, які потребують  охорони. В родині жовтецевих, наприклад, до систематично ізольованих  видів відносяться: аконіт (5 видів), рівноплідник, купальниця європейська,  чемерник червонуватий, багато видів жовтеців. Подібною системою ізоляцією характеризується жовтець платанолистий – єдиний представник жовтеців з білою, замість властивої для цього роду жовтої квітки.       

 Серед родини  хрестоцвітних рідкісними є види, які ростуть у вологих місцях. З інших родів заслуговують на увагу родіола рожева, тирличі, фітеума, зозулинці, сверція крапчаста, ломикамінь зірчастий. До вічнозелених рослин належать рододендрон східнокарпатський, сольданела угорська, підбілик альпійський. Найстарішими за віком і найціннішими для науки є реліктові види гірського та альпійського

елементів флори  – це очиток карпатський, жовтозілля карпатське, тоція карпатська та дзвоники карпатські.       

 Важливу флористичну  цінність становлять східнокарпатські  ендеми – медунка Філярського, аконіт волосистий, тирлич вирізаний та південно-східнокарпатські – деревій Шура, гвоздика тонколиста, борщівник карпатський, жовтець карпатський.       

 Більшість  альпійських видів поширені в  Горганах і на Чорногорі. До  них відносяться водянка чорна,  костриця лежача, нечуй-вітер альпійський,  наскельниця лежача, осока вічнозелена.        

 Окрему цінність  у Карпатському парку складає  рослинність висячих і улоговинних боліт (болото Рудяк). Воно має рідкісний для України високий ступінь розвитку, в моховім покриві переважає сфагнум.  

Розріджений ліс  утворюють смерека заввишки від  одного до чотирьох метрів. У рослинному покриві болота переважають ценози смереково-пухівково-сфагнової асоціації. Вони занесені до Зеленої книги України. На болоті помічена рідкісна для лісового поясу рослина – водянка чорна, зустрічаються куртинами пальчотокорінника Фукса, а також вкрай рідкісна орхідея – коральковець тричінадрізаний.