Природно-заповідний фонд Українських Карпат

    2.4 Об’єкти ПЗФ в  Чернівецькій області

    У Чернівецькій області під охороною держави зараз перебуває 286 заповідних територій та об'єктів, у тому числі 7 заказників і 8 пам'яток природи загальнодержавного значення, а також 136 пам'яток природи, 40 парків - пам'яток садово-паркового мистецтва та 39 заповідних урочищ місцевого значення.

    Загальна  площа природно-заповідного фонду  Чернівецької області становить 56 389,5 га, що становить 6,9 % території' області. Цей показник майже в 2 раза перевищує  загальнодержавний.

    Природно-заповідний фонд Чернівеччини становлять національний природний парк „Вижницький“ (7928 га), великий загальнозоологічний заказник місцевого значення „Зубровиця“ (11736 га), а також інші об’єкти — невеликі за площею, наприклад, заповідне урочище „Павлюкове“ (260 га), лісовий заказник загальнодержавного значення „Лубківський“ (106 га) тощо. До складу заказників державного значення входять ландшафтні заказники у Лужках, Стебнику, Цецино, орнітологічний заказник Дарницький, лісові заказники Лунківський та Петровецький. До пам'яток природи державного значення відносяться урочище Білка, печери Буковинка, Попелюшка, Баламутівська, Шилівський ліс, Тисовий яр. Поширені смереково-ялицево-букові і смереково-буково-ялицеві ліси природного походження (окремі особини бука віком 200 р. і більше), трапляються ділянки смереково-ялицевих пралісів, чистих смерекових і високопродуктивних букових, а також буково-ялицевих насаджень. Домішкою в ялицево-букових деревостанах є явір, смерека, дуб червоний. Насадження високоповнотні, підлісок зріджений. Чисті букові ліси трапляються рідше.

    Національний  природний парк "Вижницький" створено з метою збереження, відтворення та раціонального використання природних ландшафтів Буковинських Карпат з унікальними історико-культурними комплексами.

    За  площею це найменший з національних природних парків Українських Карпат, проте з його появою було сформовано досить струнку мережу заповідних територій, що репрезентують усі висотно-поясні структури гірської країни. На відміну від інших національних парків регіону, де переважають середньо- та частково високогірні ландшафти й рослинність, "Вижницький" уособлює низькогірну частину Карпат з досить м'яким кліматом і переважанням в лісах теплолюбних порід – бука та ялиці.

    Різноманіття  рослинного покриву та флори національного  парку зумовлене його розміщенням на межі двох геоботанічних районів: Шешорсько-Красноїльського з гірськими ялиново-ялицево-буковими й ялиново-буково-ялицевими лісами та Болехівсько-Берегометського з передгірними ялицево-буковими лісами. Через територію парку проходить межа і двох флористичних районів: Чивчинсько-Гринявського та Прикарпатського. Таке місцеположення парку надає його флорі рис оригінальності та специфічності.

    Ліси  займають понад 80 % його території. До території  парку увійшли ландшафтні заказники  загальнодержавного значення "Стебник" та "Лужки", заповідні урочища "Стаєчний" та "Яворів" з ділянками корінних високопродуктивних букових та буково-ялицевих насаджень. Найбільші площі у парку зайняті під ялицево-буковими лісами, рідше трапляються чисто букові ліси. Загалом на букові та ялицеві ліси припадає 60% лісовкритої площі парку. Незважаючи на достатню обжитість цих місць, тут ще зустрічаються окремі ділянки пралісів, де дерева бука та ялиці сягають висоти 40 м та 70-90 см у діаметрі. Післялісові луки (полонини) займають порівняно невеликі площі на схилах та гребенях пасом.

    Всього  на території національного парку  виявлено 653 види судинних рослин (з  них 31 вид занесено до Червоної книги  України). Мохоподібних зареєстровано 236 видів. Серед рідкісних, зникаючих та малопоширених видів букових та ялицево-букових лісів слід відмітити значну групу видів зозулинцевих (орхідних), занесених до Червоної книги України.. Нині в Карпатах відомі лише два місцезнаходження цієї рідкісної орхідеї, і обидва на території парку "Вижницький".

    В лісах національного парку зростає  також чимало реліктових видів, зокрема  папороті із роду багаторядників. "Вижницький" парк - це єдине місце в Українських  Карпатах, де ростуть усі три види цього роду: папороть шипувата, списоподібна та Брауна. Крім цих видів, тут зустрічаються і інші релікти: плющ звичайний, лунарія оживаюча, кадило карпатське тощо.

    Більшість наземних хребетних територій парку  є типовими представниками широколистяних та мішаних лісів Європи (лелека білий, підорлик малий, соня-вовчок, соня лісова та горішникова, кіт лісовий). Незначною є частка видів середземноморського походження (саламандра плямиста, квакша звичайна, полоз ескулапів та ін.), мало також типових гірських (кумка гірська, щеврик гірський, плиска гірська та ін.) Та бореальних (глушець, рябчик, сич волохатий, сова довгохвоста, рись, ведмідь бурий та ін.) Видів.

    Загалом фауна хребетних національного  парку представлена 1 видом круглоротих, 20 видами риб, 11 - земноводних, 7 - плазунів, 137 - птахів, 41 видом ссавців. Із них 47 видів занесено до Червоної книги України, а 11 видів – до Європейського червоного переліку.

    2.5 Необхідність створення єдиної екомережі

    Карпати – унікальний природний комплекс, для якого характерна різноманітність  ландшафту, рослинного і тваринного світу. З огляду на гірський рельєф із крутими схилами, велику кількість опадів, схильність ґрунтів до водної ерозії та зсувів, тут необхідно розширювати мережу природоохоронних об'єктів, поліпшувати їх біоценотичне представництво. В гірських умовах Карпат відносно добре збереглася природна структура ландшафтів. Незаймані господарською діяльністю смерекові й буково-ялицево-смерекові праліси Чорногори (780 га), лісові масиви букових пралісів в Угольці (7,6 тис. га); цінні ендемічні й реліктові рослини регіону охороняються в Карпатському державному заповіднику площею 12 706 га. Заповідник охоплює два територіально розрізнених масиви – Чорногірський і Угольський.

    Чорногірський масив - один із найцікавіших у природоохоронному  сенсі. Він охоплює найвищі вершини Чорногори, включаючи гори Говерла, Брескул, Туркул, де чітко простежується вертикальна поясність рослинного покриву - лісовий, субальпійський і альпійський пояси. Тут зберігається багатий і різноманітний флористичний фонд, що включає реліктові види, загально-карпатські та східнокарпатські ендеміки, цінні деревні породи і кормові рослини. На території Угольського масиву досить повно представлені всі типи букових лісів: реліктові ділянки лісу з дубом скельним, асоціації тисово-букових лісів тощо, всього 556 видів рослин.

      Крім державних заповідників  важливу природоохоронну роль  відіграють заказники: Свидовецький, Стужицький (2592 га), Брадульський (1026 га), Білий потік (378 га), Великодобринський  (1736 га) та ін., на базі яких доцільно  створити нові заповідники - Горганський, Свидовецький, Стужицький.

      Розширення мережі природоохоронних  територій можливе також за  рахунок Синєвірського національного  парку (40 тис. га) і ландшафтних  парків: Шаянського, Косівського, Трускавецького, Моршинського. До природоохоронної системи доцільно включити також Карпатський природний національний парк (50,3 тис. га), численні заказники, резервати (Чорна гора - 777 га, Юліївська гора - 176 га, Кевелів -712 га, Вільшанка - 1000 га, Шипот - 606 га, Княждвір - 208 га, Цеціно - 430 га, Городище - 40 га). З цією метою планується організувати Східно-Карпатський біосферний заповідник (50 тис. га), ботанічні сади, дендрологічні парки, лісопарки, створити захисні ліси вздовж річок тощо. Загальна площа систем природоохоронних територій у Карпатах має досягти 1,5 млн. га, у тому числі 200-300 тис. га заповідних об'єктів.

    Площі регіональних систем природоохоронних територій, що передбачається створити, близькі до оптимальних. Формування регіональних систем у кожній природній  зоні, де є типові й унікальні природні комплекси з відповідним складом взаємопов'язаних компонентів, сприятиме створенню єдиної системи природоохоронних територій України на площі 6-6,5 млн. га, у тому числі заповідних об'єктів - 2-2,5 млн. га. Така екологічна система як якісно нова форма охорони природи, включатиме найтиповіші й унікальні природні комплекси усіх фізико-географічних зон, округів і районів, забезпечить рівномірне розміщення заповідних територій, сприятиме відтворенню і підтриманню біогеографічної різноманітності екологічних систем, оптимізації стану природного середовища. Це об'єднає всі природоохоронні території, що забезпечить вільну міграцію тварин і поширення рослин, збереження і відновлення природних ресурсів.

      На базі єдиної екологічної  системи природоохоронних територій необхідно організувати екологічний моніторинг для спостережень і контролю за станом природних ресурсів і навколишнього середовища в усіх природно-географічних зонах України з урахуванням різних форм антропогенного впливу.