Природно-заповідний фонд Українських Карпат

    Міністерство  освіти і науки України

    Харьківска  національна академія міського господарства 
 

    Кафедра інженерної екології міст 
 
 
 

    Курсовий  проект

      « Природно-заповідний фонд Українських Карпат» 
 
 
 
 
 

    Виконала:

    студентка III курса

    гр. ЭОНС – 32

    Сільченко О. А.

    Перевірив:

    Ст. викладач каф. ИЕГ

    Спірін  О.І. 
 
 
 
 

    Харьков – 2011

    Зміст

    Анотація           3

    Реферат            4

    Вступ            5

    Розділ 1 Загальна характеристика флори та фауни Українських Карпат  7

    1.1 Флора Карпат          7

    1.2 Фауна Карпат          7

    Розділ 2 Основні об’єкти природно-заповідного  фонду Карпат             10

    2.1 Об’єкти ПЗФ у Львівській області                10

    2.2 Об’єкти ПЗФ в Івано-Франківській  області               10

    2.3 Об’єкти ПЗФ в Закарпатській  області                14

    2.4 Об’єкти ПЗФ в Чернівецькій області                19

    2.5 Необхідність створення єдиної  екомережі               22

    Блок-схема                    24

    Додаток 1                    25

    Додаток 2                     26

    Додаток 3                    27

    Висновок                    28

    Список  використаної літератури                 29

 

    

    Анотація

В роботі розглянуто сучасний стан розвитку природно-заповідного фонду Карпат, описані основні об’єкти ПЗФ за областями та визначено їх основні проблеми. Здійснено загальну оцінку біотичної складової карпатського регіона. Надано пропозиції, спрямовані на створення єдиної системи природоохоронних територій.

 

Реферат

В роботі охарактеризована територіяльна і  категоріяльна структура мережі об’єктів природно-заповідного фонду  Карпат. , Подана характеристика природно-ресурсного потенціалу ландшафтів Карпатського рекреаційного регіону

  Мета і завдання дослідження. охарактеризувати природно-заповідний фонд Українських Карпат, пошук шляхів оптимізації мережі природно-заповідного фонду на основі ландшафтного різноманіття.

  Завдання  роботи: проаналізувати природні умови Карпат; охарактеризувати зонально-регіональні особливості природно-заповідних територій карпатської зони.

Актуальність  теми дослідження. Щоб не допустити руйнування навколишнього природного середовища та надмірної експлуатації природних ресурсів, з метою збереження біологічного різноманіття і забезпечення пріоритету екології в усіх видах як господарської, так і соціально-політичної та духовної діяльності, держава повинна забезпечити проведення екологічно зорієнтованої політики. Одним із найбільш дієвих напрямків політики збереження біологічного та ландшафтного різноманіття є розвиток та поліпшення стану природно-заповідного фонду. Варто зазначити, що Українські Карпати – особливий рекреаційний район, який має усі необхідні ресурси. елике водоохоронне та кліматорегулююче значення мають ліси Карпат. Вони являються також джерелом доступу цінної деревини для промисловості, будівництва, сільського господарства. У зв’язку з формуванням рекреаційного комплексу збільшується рекреаційне значення лісів. Розвиток ерозійних процесів, погіршення водного режиму гірських річок, поява селевих потоків та вітровалів – результат антропогенної дії лісів.

 

    Вступ

    Карпатська  гірська країна — унікальний природничий реґіон європейського континенту, в межах якого заплановано істотне розширення мережі об’єктів природно-заповідного фонду. Потужна гірська система є важливим орографічно-кліматичним бар’єром між балтійською бореальною та присередземноморською субтропічною зонами. Тому у процесі розвитку центральноєвропейських ландшафтів власне тут сформувалося їх велике біогеографічне розмаїття, сконцентрувалося велике видове різноманіття організмів і ценотичних систем. Лише флора вищих рослин тут налічує понад 4 тис. Видів, що становить 25% від флори континенту. Підняття гірських масивів до висоти понад 2 тис. Метрів і глибока розчленованість рельєфу зумовили формування типової для гірських країн висотної біогеографічної поясности: від передгірних широколистяних лісів до субальпійських та альпійських лук і субнівальних пустищ. На відміну від інших реґіонів Центральної Європи, істотне господарське освоєння карпатських ландшафтів триває відносно недовго.

    Тому  власне тут ще збереглися близькі  за станом до природних угруповання лісів, альпійських лук. Тож не дивно, що проґресивна громадськість країн карпатського реґіону вже понад 100 років вживає заходів для охорони природи цього унікального краю. До складу Карпатського туристичного реґіону належать чотири області заходу України: Львівська, Івано-Франківська, Закарпатська й Чернівецька. Відносна частка заповідних територій в Українських Карпатах становить майже 13%. Це втричі більший показник, ніж у середньому по Україні.

    Ландшафти Українських Карпат репрезентують Карпатський біосферний заповідник, природний заповідник „Ґорґани“, чотири національні природні парки: „Сколівські Бескиди“, „Карпатський“, „Ужанський“, „Синевир“ і „Вижницький“, а також шість реґіональних ландшафтних парків, 23 заказники 240 пам'яток природи, 55 парків-пам'яток садово-паркового мистецтва. Однак природні комплекси Передкарпатської височинної та Закарпатської низовинної лісо-лучної фізико-географічних областей охоплені заповідним режимом лише на 5%, а Вулканічно-Карпатської —менше, ніж на 3%.

 

     Розділ 1 Загальна характеристика флори та фауни Українських Карпат

    1.1Флора Карпат.

    Карпати – найбільш лісистий регіон. Вони займають 7,4% території України, на якій зосереджено 20% лісів. Лісистість Карпат (40,2%) у 2,5 рази перевищує цей показник по країні. Тут ростуть 70 видів деревних порід і 110 чагарникових. В лісах Карпат переважають насадження смереки (41%), бука (35%), дуба (9%), ялиці (4%). Інші листяні й хвойні породи (сосна, береза, вільха, ясен, клен) займають 6% площі всіх лісів.

    Карпати характеризуються великим діапазоном висот, наявністю схилів різної експозиції, ґрунтів різної потужності й родючості, мають всі передумови для формування різноманітних типів лісу. Нині в Карпатах виділено понад 70 типів лісу.

    В Українських Карпатах, включаючи прилеглі рівнинні території, вичленовано дванадцять рослинних смуг, або ступенів, у тому числі 6 підступенів. Розташовані вони в такій вертикальній послідовності:

    І – смуга дубових лісів із дуба звичайного;

    ІІ  – дубових лісів із дуба скельного;

    ІІІ – буково-ялицево-дуобвих і дубово-букових лісів із дуба звичайного;

    IV – смуга буково-дубових і дубово-букових  лісів із дуба скального;

    V – смуга букових лісів;

    VI – смуга високогірних буково-яворових  і яворово-букових лісів;

    VII – смуга ялицево-букових та  буково-ялицевих лісів;

    VIII – смереково-ялицево-букових і  смереково-буково-ялицевих лісів;

    IX – буково-ялицево-смерекових і  ялицево-буково-смерекових лісів;

    X – смерекових лісів;

    ХІ  – смуга криволісся і субальпійської рослинності з домінуванням зеленої  вільхи.

    Флора складається в основному з видів середньоєвропейських широколистих лісів, які становлять близько 35% усієї флори. Це бук лісовий, або звичайний, граб звичайний, дуб звичайний і скельний, липа серцелиста, клен, явір; з трав'яних: переліска багаторічна, арум плямистий, астранція велика, білоцвіт весняний та ін. Значну роль у флорі (близько 30%) відіграють тайгові євро-сибірські форми, наприклад, ялина європейська, ялина гірська, смерека біла, яловець сибірський та ін. Помітний вплив елементів аркто-альпійської високогірної флори (18%) - верба трав'яниста і туполиста, дріада восьмипелюсткова, гірчак живородний, осока волосовидна, анемона нарцисоцвіта, нечуйвітер альпійський. На недоступних скелястих обривах розпускаються сріблясті зірочки едельвейса альпійського. Зустрічаються представники понтичної (степової) флори: ковила периста, або волосиста, костриця борозниста, півники угорські; посланці північно-балканського (гвоздики скупчені, шафран Гейфеля та банатський, омег банатський) і кримсько-кавказького рослинного світу.

    Більше 2% загального флористичного складу становлять ендемічні види, що ростуть лише в Східних Карпатах. Це рододендрон карпатський - чагарник з шкірястими овальними листочками і ясно-рожевими дрібними квіточками, з яких у Румунії варять напрочуд смачне варення, медунка Філярського, молочай карпатський, щавель карпатський та ін. Крім ендемічних, є цілий ряд рідкісних реліктів, що збереглися від найдавніших епох. Це тис ягідний, кедр європейський, сосна звичайна, модрина польська, бруслина карликова, вудсія ельбська.

    Є в Українських Карпатах адвентивні (занесені) рослини - вихідці з Північної і Південної Америки.

Квіти і трави Карпат відносяться до флори Європи. Українські Карпати  відзначаються великою кількістю  субальпійських видів, характерних для субальпійсько-гірської території листяних і хвойних лісів високогір’я. В Українських Карпатах дотепер налічували 3171 вид судинних рослин. Завдяки численним висотним поясам, це найбагатший у флористичному відношенні регіон України. З усіх судинних рослин, що ростуть в Україні, майже дві третини зустрічаються в Українських Карпатах. 271 з них занесені до Червоної книги України і 20 - до Європейського червоного списку.

Вітчизняними  дослідниками встановлено, що лісостани  природного походження стійкіші до хвороб і шкідників (І. Д. Юркевич, 1939; А. Б. Жуков, 1949; К. Б. Лосицький, 1963; П. Н. Алентьєв, 1986), розвивають сильнішу кореневу систему і продуктивніші (А. В. Победінський, 1986). Попереднє природне відновлення у смерекових, букових і дубових лісах при суцільних рубках і супутнє при проведенні кінцевого заходу поступової рубки дозволяє скоротити термін вирощування нового лісостану на 20-30 років (порівняно з штучним і наступним природним відновленням). Природне лісовідновлення створює умови для зменшення у 3-5 разів витрат на відтворення лісових багатств. 

    1.2 Фауна Карпат

    Унікальними є фауністичні комплекси Українських  Карпат, що характеризуються чітко  вираженою висотною поясністю клімату, ґрунтів та рослинного покриву. Фауна  Карпат характеризується домінуванням мешканців лісового комплексу. В межах Українських Карпат зареєстровано 60 видів ссавців. Серед них комахоїдних – 7 видів, рукокрилих – 16 видів, зайцеподібних – 1 вид, гризуни – 19 видів, хижих – 13 видів, парнокопитних – 4 види. В минулому на території Західної і Центральної Європи постійно існували лісові і лісостепові екосистеми. Це підтверджує аналіз викопної теріофауни регіону. Ліси і лісові ссавці на території Західної України існували з кінця неогену. В Західному регіоні 30,0% фауни сучасних ссавців припадає на бореальні види, 40,6% – на лісостепові, 20,0% – на інтерзональні і 9,4% – на степові. Отож, загальний склад цього комплексу – лісостеповий. Особливістю місцевої теріофауни тут є присутність значної кількості видів гризунів і хижих, на долю яких припадає 55,9% від загальної кількості видів ссавців. На другому місці у процентному відношенні комахоїдні та рукокрилі – 37,2%. Серед птахів тут гніздяться, зимують чи знаходяться в період міграції до 250 видів, що належать до 16 рядів. Генофонд плазунів Українських Карпат представлений такими видами, як гадюка звичайна, мідянка, вуж водяний, вуж звичайний, полоз лісовий, веретільниця ламка, ящірки прудка, живородна. До складу герпетофауни гір і прилягаючих територій входить болотяна черепаха та зелена ящірка – типові рівнинні види. Середземноморсько-європейськими видами плазунів є зелена ящірка та водяний вуж, палеарктичними – прудка та живородна ящірки, вуж звичайний та гадюка звичайна. Європейськими видами є болотяна черепаха, полоз лісовий, мідянка та веретільниця. 

    Багатою в Українських Карпатах є батрахофауна. Ряд Хвостаті Земноводні представлений  у Карпатах 5 видами – звичайний, гребенястий, карпатський, альпійський  тритони, саламандра плямиста. Ряд Безхвості  представляють тут 11 видів, що відносяться до 5 родин. Це кумка гірська, кумка червоночерева, часничниця звичайна, ропуха звичайна, ропуха зелена, квакша звичайна, озерна, ставкова, гостроморда, прудка і трав’яна жаби. Єдиним ендеміком в Карпатах є тритон карпатський. Середземноморсько-європейські види Українських Карпат – це саламандра плямиста та квакша звичайна, широкопалеарктичні – тритон звичайний, ропуха звичайна та зелена, озерна та гостроморда жаби, європейські – гребенястий та альпійський тритони, кумка гірська, часничниця звичайна, ставкова, прудка і трав’яна жаби. Сучасна карпатська батрахофауна у еволюційному відношенні є доволі молодою. Вона сформувалася протягом пліоцену та антропогену. У гірських річках мешкає понад 50 видів круглоротих та риб. Малакофауна Карпат представляє декілька зоогеографічних груп Палеарктики. Наземні молюски (80 видів) – мешканці мішаних і широколистяних європейських лісів, прісноводних молюсків нараховується 65 видів широко розповсюджених у Європі. 18 видів – ендеміки Українських Карпат. Ряд твердокрилих характеризується тут найбільшим різноманіттям – понад 5000 видів. Лускокрилих нараховують понад 1500 видів.