МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І
НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ
УНІВЕРСИТЕТ
Кафедра інженерно-технічних дисциплін
РЕФЕРАТ
З ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ
на тему:
«Повені та економічні збитки»
Київ 2012
ЗМІСТ
Вступ 3
1. Поняття і види повеней 4
2. Характеристики наслідків
повеней 15
3. Рятувальні роботи при
наслідках повені 17
4. Аналіз економічних
збитків внаслідок повеней 24
Висновки і пропозиції
30
Список використаних джерел 31
ВСТУП
У гідрологічному сенсі
повінь означає затоплення прибережних
районів річковим стоком, який
перевищує повну пропускну здатність
русла. У посушливих районах
у момент великої стоку наповнюється
саме русло, зазвичай не заповнений
водою. Стадія повені починається
при переповненні русла, коли
вода виходить з берегів. Зазвичай
встановлюють рівень водопілля,
критичне з точки зору шкоди
майну і перешкод людської
діяльності. Повені можуть відбуватися
як на постійних, так і на
тимчасових водотоках, а також
у районах, де взагалі немає
річок і озер, наприклад в посушливих
районах з зливовим типом опадів.
Проблема пристосування
людини до повеней набуває
особливо складний характер, тому
що повені одночасно з негативним
впливом на населення і на
середовище її проживання мають
і позитивні сторони. У небезпечних
щодо повеней районах немає
нестачі води та родючих заплавних
земель. Спроби розв'язати конфлікт
між необхідністю освоєння прибережних
земель і неминучими збитками
від повеней робилися протягом
всієї історії людства. Навіть
в умовах більш примітивно
організованих доіндустріальних
суспільств люди пристосовувалися
до повеней.
В індустріальних суспільствах
XX століття широко вкоренилася
концепція багатоцільового використання
річкових басейнів, згідно з якою
зменшення шкоди від повеней
повинно поєднуватися з плануванням
раціонального водокористування.
Між майновим збитком
від повеней і числом жертв
зазвичай існує зворотна залежність.
Товариства, яким є що втрачати
в сенсі будівельних споруд, інженерних
мереж, транспортних засобів тощо,
звичайно розташовують і науково-технічними
засобами для забезпечення моніторингу,
оповіщення, евакуації населення
та ремонтно-відновлювальних робіт,
а все це сприяє скороченню
числа жертв. Навпаки, доіндустріальні
суспільства, особливо з високою
щільністю сільського населення,
несуть менш значні майнові
втрати, але не мають необхідних
коштів для здійснення попереджувальних
заходів та порятунку людей.
Повінь є небезпечним
природним явищем, можливим джерелом
надзвичайної ситуації, якщо затоплення
водою місцевості заподіює матеріальний
збиток, завдає шкоди здоров'ю
населення або призводить до
загибелі людей, сільськогосподарських
тварин і рослин.
У межах України переважають
повені перших двох видів (близько 70 - 80%
всіх випадків).
1. Поняття і
види повеней
Повінь - це значне затоплення
водою місцевості в результаті підйому
рівня води в річці, водосховище,
озері або морі, викликане рясним
припливом води в період сніготанення
або злив, вітрових нагонів води,
а також при заторах, зажорів
і інших явищах.
За повторюваності, площі
поширення і сумарному середньорічним
матеріального збитку повені
на території Російської Федерації
займають перше місце в ряду
стихійних лих, а за кількістю
людських жертв і питомому
матеріальному збитку (що припадає
на одиницю ураженої площі) - друге
місце після землетрусів.
Річки відрізняються
один від одного різними умовами
формування стоку води (стік води
- кількість води, що протікає
через замикаючий створ річки,
за будь-який інтервал часу).
Різноманіття повеней
можна звести до п'яти узагальнюючим
групам, об'єднуючим різні повені з
причин виникнення і характером прояву
(табл. 2).
Загальновідомо, що стан і
розвиток як біосфери, так і людського
суспільства знаходиться в прямій
залежності від стану водних ресурсів.
В останні десятиліття все
більше число фахівців і політичних
діячів серед проблем, що стоять перед
людством, під номером 1 називають
проблему води. Водні проблеми виникають
в чотирьох випадках: коли води немає
або її недостатньо, коли якість води
не відповідає соціальним, екологічним
та господарським вимогам, коли режим
водних об'єктів не відповідає оптимальному
функціонуванню екосистем, а режим
її подачі споживачам не відповідає соціальним
та економічним вимогам населення
і, нарешті, коли від надлишку води обжиті
території потерпають від повеней.
У глобальному аспекті
перші три проблеми були породженням
що минає століття, а четверта
супроводжує людському суспільству
з найдавніших часів. І як
це не парадоксально, протягом
багатьох століть людство, що
починають неймовірні зусилля
для захисту від повеней, ніяк
не може досягти успіху в
цьому заході. Навпаки, з кожним
століттям збитки від повеней
продовжує зростати. Особливо сильно,
приблизно в 10 разів, він зріс
за другу половину минулого
століття. За нашими розрахунками,
площа паводконебезпечних територій
складає на Земній кулі приблизно
3 млн. кв. км, на яких проживає
близько 1 мільярда чоловік. Щорічні
збитки від повеней в окремі
роки перевищують 200 мільярдів
доларів. Гинуть десятки і більше
тисяч людей. Про повенях написано
багато статей і сотні книг.
Але, на жаль, у більшості з
них дається проста констатація
про що відбулися повенях, заподіяний
ними збиток, або ж розглядаються
окремі аспекти цього феномена,
такі як прогноз повеней, причини,
що викликають повені, інженерні
методи захисту від них. В
останні десятиліття, особливо
в США і в першу чергу
зусиллями Джільберто Уайта почали
розглядати можливості впровадження
не інженерних методів для
зменшення лих, заподіюваних повенями.
У вітчизняній літературі в
першу чергу слід назвати книги
Р.А. Нежіховского "Повені на
річках і озерах", А.А. Таратутіна
"Повені на території Російської
Федерації", а також спеціальні
розділи в роботах про водні
проблеми Росії, що вийшли в
1996-1999 рр.. в м. Єкатеринбурзі у
видавництвах "Віктор" і "Аерокосмологія"
під ред. проф. А.М. Черняєва.
Але до цього часу
ні в одній з опублікованих
робіт не дається уявлення
про повені в масштабі Земної
кулі, не розроблена класифікація
повеней за масштабом соціального
та екологічного збитку, не розроблені
наукові основи раціонального
використання територій, схильних
до затоплення, не розроблена
системна концепція заходів, які
необхідно здійснити на паводконебезпечних
територіях в періоди: до, під
час і після повені. Зазначені
та деякі інші проблеми досліджуються
і розробляються нами за фінансової
підтримки РФФМ (грант 99-05-65477).
Мета цієї статті -
дати уявлення читачеві про
причини повеней, про найбільших
повеней, що сталися у минулі
століття, про повені в масштабі
Земної кулі в 1997-1999 роках, і
ознайомити з авторською концепцією
захисту від повеней.
Природні причини повеней
добре відомі читачам, і тому
ми лише згадаємо їх. У більшості
районів Земної кулі повені
викликаються тривалими, інтенсивними
дощами і зливами в результаті
проходження циклонів. Повені на
річках Північної півкулі відбуваються
також у зв'язку з бурхливим
таненням снігів, зажорамі, заторами
льоду. Передгір'я і високогірні
долини піддаються повеней, пов'язаних
з проривами внутрішньольодові і
Завальний озер. У приморських районах
при сильних вітрах нерідкі нагінні повені,
а при підводних землетрусів і вивержень
вулканів повені, що викликаються хвилями
цунамі.
В останні століття,
особливо в ХХ столітті, все
більшу роль у збільшенні частоти
і руйнівної сили повеней відіграють
антропогенні фактори. Серед них
у першу чергу слід назвати
зведення лісів (максимальний
поверхневий стік зростає на 250-300%),
нераціональне ведення сільського
господарства (у результаті зниження
інфільтраційних властивостей грунтів,
за деякими розрахунками в
центральних районах Росії з
IX по XX століття поверхневий стік
збільшився в 4 рази і різко
зросла інтенсивність паводків).
Значний внесок у посилення
інтенсивності паводків і надмірних
внесли: поздовжня оранка схилів,
переущільнені полів при використанні
важкої техніки, переполіви в
результаті порушення норм зрошення.
Приблизно втричі збільшилися
середні витрати паводків на
урбанізованих територіях у зв'язку
зі зростанням водонепроникних
покриттів і забудовою. Істотне
збільшення максимального стоку
пов'язано з господарським освоєнням
заплав, які є природними регуляторами
стоку. Крім сказаного слід
назвати кілька причин, які безпосередньо
призводять до формування повеней:
неправильне здійснення паводкозахисних
заходів, що веде до прориву дамб обвалування,
руйнування штучних дамб, аварійні спрацювання
водосховищ та ін.
Легенди про великий
потоп, в якому загинуло майже
все людство, поширені по всьому
світу. Багато дослідників вважають,
що значна частина переказів
про потоп ґрунтується на дійсно
відбулися катастрофи в різних районах
Земної кулі протягом кількох останніх
тисячоліть.
Дослідженнями археологів,
географів, істориків та етнографів
встановлено, що в першій половині
четвертого і третьому тисячолітті
до нашої ери в Месопотамії
відбулися грандіозні повені. Населенню,
що проживає в долині Тигру
та Євфрату, обжиті ними райони
між горами і пустелею представлялися
цілим світом. Тому катастрофічні
повені, в яких загинула більша
частина жителів долини, у багатьох
вцілілих асоціювалися із всесвітнім
потопом. Висловлюються припущення,
що саме одне з цих повеней,
про який йдеться в Шумерської
легендою, послужило підставою для
розповіді про всесвітній потоп
в Старому завіті.
Зараз істориками, археологами
та іншими фахівцями виконана
велика робота з дослідження
оповідей про великий потоп
в різних країнах. З переліку
цих оповідей випливає, що великі
повені, як і в наш час, відбувалися
практично в усіх районах Земної
кулі. Дуже вражає один лише
перелік оповідей про великий
потоп: Вавілонське, Єврейське,
Давньогрецьке, давньоіндійські,
а також оповіді про великий
потоп у Східній Азії, на островах
Малайського архіпелагу, в Австралії,
в Новій Гвінеї і Меланезії,
в Полінезії і Мікронезії, в
Південній Америці , в Центральній
Америці та Мексиці, в Північній
Америці, в Африці.
Зі зростанням населення,
зведенням лісів і багатьма
іншими видами діяльності людини
повені, в тому числі і руйнівні,
стали відбуватися все частіше
і частіше.
Так, на р.. Хуанхе
в період з ХХI з ХVI століття
до нашої ери повені відбувалися
приблизно кожні 50 років. У
період з 206 року до нашої
ери по 25 рік нашої ери в
правління династії Хен було
відзначено 12 повеней з інтервалом
в 20 років. З 618 по 907 рік нашої
ери в період правління династії
Тен сталося 31 повінь з інтервалом
9 років. У період династії Кінг
з 1644 по 1911 роки було відзначено
480 повеней з інтервалом 0,55 року.
Ще більш вражаючі
цифри стрімкого зростання збитків
від повеней. Якщо на початку
ХХ століття середньорічний збиток
від повеней у США склав
100 млн. доларів, то в його
другій половині він перевищував
1 млрд. доларів, а в окремі роки
останнього десятиліття - 10 млрд.
доларів.
Багато повені живуть
в пам'яті людей століття, оскільки
заподіяні ними руйнації та
кількість загиблих людей порівнянний
з самими кровопролитними війнами.
Одне з найбільш катастрофічних
повеней відбулося в 1332 р. на
р.. Хуанхе в Китаї. У результаті
його і лютувала в наступні
роки "Чорної смерті" (чуми) загинуло
7 млн. чоловік. Не менш велике
повінь сталася восени 1887 р. Було
затоплено 11 міст і 300 сіл. За
офіційними даними, повінь забрала
життя 900 тис. чоловік, а за
даними неофіційних джерел, жертвами
повені стали від 2 до 6 млн.
чоловік.
Чимало повеней, що
принесли незліченні лиха людям,
сталося і в 20-му столітті. Тільки
в 1998 р. з 12 червня по 30 серпня
в Китаї стався 13 повеней, які
торкнулися майже всю територію
країни. Від повеней постраждало
240 млн. чоловік, тобто в 1,5 рази
більше, ніж проживає в Росії.
Понад 56 млн. осіб довелося
тимчасово евакуювати. Тисячі людей
загинули.