Основи екологічної політики розвинених зарубіжних країн

  В Японії організовано Дослідний центр інноваційних технологій для Землі. Створено також Організацію з розвитку нових енергетичних і промислових технологій, включаючи екотехнології при Міністерстві зовнішньої торгівлі і промисловості. Японський підхід до екологічної політики щодо розроблення стандартів здоров'я додатково обмежує розширення виробництва окремих галузей промисловості і підприємств. Плани розвитку виробничих потужностей з урахуванням навколишнього середовища розробляються в процесі публічних дискусій і переговорів між промисловими фірмами і місцевими органами. Характерна особливість японського підходу до природокористування - система компенсацій за збитки від забрудненого середовища, які виплачуються промисловими фірмами-забруднювачами. В Японії широко використовується принцип нульового екстенсивного зростання і основну продукцію одержують за рахунок удосконалень і раціоналізації. Дякуючи належній організації охорони оточуючого середовища, поряд з іншими сприятливими умовами життєдіяльності, в Японії спостерігається помітне зростання середньої тривлості життя.

        Але існують приклади невмілого втручання людини в природу. Так, бразильці мали нагоду переконатись, що довільне знищення пуми, як хижака, негативно позначилося на сільському господарстві країни. Вбиваючи пум, тваринники наносили собі ж шкоду. Справа в тому, що знищуючи пум, цим самим створюються умови для зростання популяції броненосців, що є поживою для пум, а броненосці (невеликі тварини, розміром з кролика) наносять велику шкоду пасовищам. Ці та інші приклади переконують у великих можливостях біологічного регулювання оточуючого середовища і потреба вмілого регулювання вийшла в число найсучасніших завдань сьогодення. 
 
 
 
 
 

     Список  використаних джерел 

1. Дорогунцов С. І., Коценко К. Ф. Екологія: Підручник// К.: КНЕУ, 2005. — 371 с.

2. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України // Відом. Верховної Ради. - 1996. - № 30. - Ст. 141.

3. Барбашова Н.В. Екологічне право України: Навч. посіб. // Донецька держ. академія упр. - Донецьк: Апекс, 2003. - 392 с.

4. Білобран О., Котляренко В. Управляння у сфері охорони довкілля та природокористування в Україні: Проблеми та шляхи їх вирішення. - К.: ВЕГО “МАМА-86”, 2003. - 160 с.

5. Невелєв О.М., Данилишин Б.М. Сталий розвиток регіону: стратегічні напрями та механізми. - К.,2002. - 127 с.

6. Васюта О.А., Васюта С.І., Філіпчук Г.Г. Екологічна політика: національні та глобальні реаліїУ 4 т. / І.Ф.Курас (ред.). - Чернівці: Зелена Буковина, 2004. - 480 с.

7. Дьомкін В.О. Вступ до екологічної політики. - К.: Тандем, 2000. - 194 с.

8. Екологічне управління: Підручник / Ред. В.Я.Шевчук, Ю.М.Саталкін, Г.О.Білявський та ін. - К.:Либідь, 2004. - 432 с.

9. Основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки / Верховна Рада України. - 1988.

10. Закон України про охорону навколишнього природного середовища // Відом. Верховної Ради України. - 1991. - № 41. - Ст. 546.