Основи екологічної політики розвинених зарубіжних країн

     Завданням Кодексу України про надра, прийнятого 27 липня 1994р. із відповідними змінами є регулювання гірничих відносин з метою забезпечення раціонального, комплексного використання надр для задоволення потреб у мінеральній сировині та інших потреб суспільного виробництва, охорони надр, гарантування при користуванні надрами безпеки людей, майна та навколишнього природного середовища, а також охорона прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій та громадян.

     Кодекс  про надра визначає право власності  на надра, види корисних копалин, порядок  надання надр у користування, права та обов’язки користувачів надр, проведення робіт по геологічному вивченню надр, що здійснюється з метою одержання даних про геологічну будову надр, процеси, які відбуваються в них, виявлення і оцінки корисних копалин, вивчення закономірностей їх формування і розміщення, з’ясування гірничо-технічних та інших умов розробки родовищ корисних копалин і використання надр для цілей, не пов’язаних з видобуванням корисних копалин.

     Закон України “Про рослинний світ”, прийнятий 9 квітня 1999р. регулює відносини у сфері охорони, використання та відтворення рослин і багаторічних насаджень сільськогосподарського призначення.

     Завданням законодавства України про рослинний  світ є регулювання суспільних відносин у сфері охорони, використання та відтворення дикорослих та інших рослин несільськогосподарського призначення, мохоподібних, водоростей, лишайників, а також грибів, їх угруповання і місцезростання.

     Закон визначає основні вимоги до охорони, використання та відтворення рослинного світу, форми використання природних рослинних ресурсів, відтворення природних рослинних ресурсів, способи відтворення, охорона рослинного світу, порядок проведення інтродукції та акліматизації рослин, контроль у галузі охорони, використання та відтворення рослинного світу, порядок ведення державного обліку і кадастру рослинного світу, відповідальність за порушення законодавства про рослинний світ.

     Законом України “Про тваринний світ”, прийнятий 13 грудня 2001р. Регулюються відносини у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу, які перебувають у стані природної волі, у неволі чи напіввільних умовах, на суші, у воді, грунті та повітрі, постійно чи тимчасово населяють територію України або належать до природних багатств її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони.

     Завданням законодавства України про охорону, використання і відтворення тваринного світу є регулювання відносин у галузі охорони, використання і  відтворення об’єктів тваринного світу, збереження та поліпшення середовища перебування диких тварин, забезпечення умов постійного існування всього видового і популяційного різноманіття тварин у стані природної волі, неволі чи напіввільних умовах.

     Закон визначає об’єкти тваринного світу, право власності на об’єкти тваринного світу, права та обов’язки громадян у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу, форми використання об’єктів тваринного світу, охорону тваринного світу, ведення моніторингу тваринного світу, державного обліку та державного кадастру, здійснення контролю у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу, відповідальність за порушення законодавства України в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу.

     Закон України “Про охорону атмосферного повітря”, прийнятий 16 жовтня 1992р. із відповідними змінами спрямований на збереження сприятливого стану атмосферного повітря, його відновлення і поліпшення для забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини, а також відвернення шкідливого впливу на навколишнє природне середовище. Він визначає правові й організаційні основи та екологічні вимоги у галузі охорони та використання атмосферного повітря.

     Завданням законодавства про охорону атмосферного повітря є регулювання відносин у цій галузі з метою збереження, поліпшення та відтворення стану атмосферного повітря, відвернення і зниження шкідливого хімічного, фізичного, біологічного та іншого впливу на атмосферне повітря, забезпечення раціонального використання атмосферного повітря для виробничих потреб, а також зміцнення правопорядку і законності у цій сфері.

     Законом закріплюється управління у галузі охорони атмосферного повітря, стандартизація і нормування в галузі охорони атмосферного повітря, заходи щодо охорони атмосферного повітря, додержання вимог щодо охорони атмосферного повітря при проектуванні, будівництві та реконструкції промислових об’єктів, регулювання відносин у галузі використання атмосферного повітря як сировини основного виробничого призначення, організаційно-економічні заходи щодо забезпечення охорони та використання атмосферного повітря, контроль у галузі охорони атмосферного повітря, державний облік та моніторинг у галузі охорони атмосферного повітря, правопорушення у галузі охорони атмосферного повітря та відповідальність за них, міжнародне співробітництво в галузі охорони атмосферного повітря.

     Закон України “Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної  мережі України на 2000-2015 роки”, прийнятий 21 вересня 2000р. Затверджує Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000 - 2015 роки, яка розроблена в контексті вимог щодо подальшого опрацювання, вдосконалення та розвитку екологічного законодавства України, а також відповідно до рекомендацій Всеєвропейської стратегії збереження біологічного та ландшафтного різноманіття щодо питання формування Всеєвропейської екологічної мережі як єдиної просторової системи територій країн Європи з природним або частково зміненим станом ландшафту.

     Закон визначає сучасний стан територій та об’єктів, що підлягають особливій  охороні, мету і завдання Програми, концептуальні положення формування національної, екологічної мережі, формування національної екологічної мережі, механізм забезпечення реалізації Програми, етапи реалізації Програми, соціальні, економічні та екологічні результати реалізації Програми.

     До  природоохоронного законодавства  належать також такі закони, як: закони України “Про екологічну експертизу”, прийнятий 9 лютого 1995р. із відповідними змінами, “Про відходи”, прийнятий 5 березня 1998р. із відповідними змінами, “Про поводження з радіоактивними відходами”, прийнятий 30 червня 1995р. із відповідними змінами, “Про об’єкти підвищеної небезпеки”, прийнятий 18 січня 2001р. із відповідними змінами, “Про природно-заповідний фонд України”, прийнятий 16 червня 1992р. із відповідними змінами, “Про курорти”, прийнятий 5 жовтня 2000р. із відповідними змінами тощо.

     Відносини в галузі екологічної експертизи регулюються Законом України  “Про екологічну експертизу”, прийнятого 9 лютого 1995р. із відповідними змінами, завданням якого є регулювання суспільних відносин у галузі екологічної експертизи для забезпечення екологічної безпеки, охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання і відтворення природних ресурсів, захисту екологічних прав та інтересів громадян і держави.

     Закон визначає об’єкти екологічної експертизи, суб’єкти екологічної експертизи, форми здійснення екологічної експертизи, державне регулювання та управління в галузі екологічної експертизи, статус експерта екологічної експертизи (права і обов’язки), права та обов’язки замовників екологічної експертизи, порядок проведення екологічної експертизи, фінансування екологічної експертизи, відповідальність за порушення законодавства про екологічну експертизу, міжнародне співробітництво в галузі екологічної експертизи.

     Законом України “Про відходи”, прийнятий 5 березня 1998 р. із відповідними змінами  регулюються відносини, пов’язані  з утворенням, збиранням, перевезенням, зберіганням, обробленням, утилізацією, видаленням, знешкодженням та захороненням відходів, що утворюються в Україні, перевозяться через її територію, ввозяться на територію України чи вивозяться з неї.

     Закон визначає правові, організаційні та економічні засади діяльності, пов’язаної із запобіганням або зменшенням обсягів утворення відходів, їх збиранням, перевезенням, зберіганням, обробленням, утилізацією та видаленням, знешкодженням та захороненням, а також з відверненням негативного впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров’я людини на території України.

     Законом закріплюються порядок проведення стандартизації та нормування у сфері поводження з відходами, відносини права власності на відходи, суб’єкти права власності на відходи, суб’єкти у сфері поводження з відходами, їх права і обов’язки, компетенція органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у сфері поводження з відходами, державний облік і паспортизація відходів, моніторинг та інформування у сфері поводження з відходами, заходи та вимоги щодо запобігання або зменшення обсягів утворення відходів, організаційно-економічні заходи щодо забезпечення утилізації відходів і зменшення обсягів їх утворення, правопорушення у сфері поводження з відходами та відповідальність за них, а також міжнародне співробітництво у сфері поводження з відходами.

     Закон України “Про природно-заповідний фонд України”, прийнятий 16 червня 1992 р. із відповідними змінами визначає правові основи організації, охорони, ефективного використання природно-заповідного фонду України, відтворення його природних комплексів та об’єктів.

     Завданням законодавства України про природно-заповідний фонд України є регулювання суспільних відносин щодо організації, охорони і використання територій та об’єктів природно-заповідного фонду, відтворення їх природних комплексів, управління у цій галузі.

     Цим законом закріплюється класифікація територій та об’єктів природно-заповідного фонду України, форми власності на території та об’єкти природно-заповідного фонду, правові засади функціонування територій та об’єктів природно-заповідного фонду, види використання територій та об’єктів природно-заповідного фонду, права громадян з питань охорони та використання територій та об’єктів природно-заповідного фонду, управління в галузі організації, охорони та використання природно-заповідного фонду, режим територій та об’єктів природно-заповідного фонду, охоронні зони територій та об’єктів природно-заповідного фонду, науково-дослідні роботи на територіях та об’єктах природно-заповідного фонду, економічні засоби забезпечення організації і функціонування природно-заповідного фонду, порядок створення і оголошення територій та об’єктів природно-заповідного фонду, ведення державного кадастру територій та об’єктів природно-заповідного фонду, охорона територій та об’єктів природно-заповідного фонду охорони територій та об’єктів природно-заповідного фонду, контроль за дотриманням їх режиму, відповідальність за порушення законодавства про природно-заповідний фонд, міжнародне співробітництво в галузі охорони і використання територій та об’єктів природно-заповідного фонду. 
 

     9. Висновки 

      Підсумовуючи слід визнати, що нині проблеми екології знаходяться у полі зору урядів переважної більшості країн світу.

       У Німеччині на науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи в галузі екології виділяється 5% державних бюджетних коштів. Усі підприємства в Німеччині в обов'язковому порядку проходять екологічний аудит. Тут на кожному підприємстві вводиться посада менеджера з екології. Нині Німеччина має найкращу в Європі схему збирання і використання різних відходів.

        Близько 15 років тому у Франції,  а також у Прибалтійських країнах почали повертатися до натурального виробництва, відмовлятися від хімічних добрив та пестицидів і продукція з таких ферм знаходить широкий попит особливо серед більш заможних верств населення. Нині екологічна політика Франції спрямована на розробку адекватної правової системи, що передбачає досягнення необхідних результатів з максимальною ефективністю, розробку організаційно-правових засобів відповідальності у сфері забруднення навколишнього середовища. У чинному законодавстві правове регулювання у сфері охорони навколишнього середовища опосередковано цілим рядом факторів, як якість життя, рівень екологічної свідомості і освіченість населення та ін.

  У Швеції проведена велика робота щодо розробки стандартів на виробничо-технологічні процеси і устаткування, які сприяють попередженню забруднення атмосфери, вод, землі.Такі стандарти отримали назву «найкраща з існуючих, технологія контролю забруднень». Головний зміст екологічної політики Швеції - зупинити подальшу деградацію якості навколишнього середовища, відновити її первісний стан. При розміщенні нового виробництва, або збільшенні об'ємів на існуючому, перевага віддається варіанту, де негативний вплив на оточуюче середовище буде найменшим, а інвестиції - найбільш ефективними.

        У Великобританії при розробці економічної політики виходять з опору на якісні критерії об'єктів навколишнього природного середовища, залишаючи на другому місці пошук найбільш жорстких стандартів протизабруднюючої діяльності. На думку британських екологів, при екологічній експертизі будь-якого нового чи старого підприємства оцінку необхідно здійснювати у широкому діапазоні його впливу на навколишнє середовище в цілому, маючи на увазі стан земель, вод, повітря, системи комунікацій, і реакційних потреб населення. У британській екологічній політиці забруднення навколишнього середовища розглядається як один із багатьох компонентів комплексного аналізу змін екології і соціально-економічного розвитку.