Нормування показників накопичення відходів. Джерела утворення відходів та їх класифікація

Коригувальний коефіцієнт, який враховує характер обладнання місця розміщення відходів, наведено в табл. 5.

Таблиця 5

Коефіцієнт, який встановлюється залежно від характеру місця розміщення відходів

5. Джерела утворення відходів та їх класифікація

В Україні, як відзначалось вище, на сьогодні накопичено близько 35 млрд. т виробничих відходів, їх переробка та утилізація є однією з актуальних проблем захисту довкілля від шкідливих речовин.

Основна маса твердих промислових відходів утворюється на підприємствах:

      гірничої та гірничо-хімічної промисловості (шлаки, відвали тощо);

      чорної та кольорової металургії (шлаки, шлами, пил тощо);

      металообробної промисловості (стружка, браковані вироби тощо);

      лісової та деревообробної промисловості (лісозаготівельні відходи, відходи лісопиляння, деревостружкових, деревоволокнистих плит, шаруватих пластиків, карболітових, королітових плит, відходи клеїв, смол і лакофарбових матеріалів);

      енергетичного господарства - теплових електростанцій (зола, шлаки);

      хімічної та суміжних галузей промисловості (фосфогіпс, галіт, огарок, шлаки, шлами, цементний пил, відходи органічних виробництв: гума, пластмаси тощо);

      харчової промисловості (кістки, шерсть тощо);

      легкої промисловості (шматки тканини, шкіри, гуми, пластмас тощо).

Для запобігання негативному впливу на навколишнє природне середовище чинне законодавство встановлює спеціальний правовий режим поводження з відходами та поділяє всі відходи відповідно до системи класифікації відходів на види, групи та класи [3].

Закон України «Про відходи» з їх числа виділяє небезпечні відходи - такі відходи, фізичні, хімічні чи біологічні характеристики яких створюють чи можуть створити в майбутньому значну небезпеку для довкілля та здоров'я людини та які потребують спеціальних методів та засобів поводження з ними.

За характером вмісту в них шкідливих речовин небезпечні відходи поділяють на токсичні, вибухові, вогненебезпечні, радіоактивні тощо; за сферою утворення виділяють промислові і побутові відходи (перші, у свою чергу, поділяються на відходи виробництва та споживання); залежно від фізичного агрегатного стану, в якому вони перебувають, виділяють газоподібні відходи, рідинні, тверді, сумішеві тощо. До рідких відходів належать осади стічних вод після їх обробки, а також шлами пилу мінерального та органічного походження в системах мокрого очищення газів.

За ступенем шкідливого впливу на довкілля та людину небезпечні відходи поділяють на класи (I-IV): надзвичайно небезпечні, високо небезпечні, помірно і мало небезпечні. Клас небезпеки визначається токсичністю промислових відходів. Токсичними є відходи, які у разі попадання всередину організму через органи дихання, травлення або крізь шкіру здатні спричинити смерть людини або чинити на неї сильний негативний вплив [1].

Побутові відходи умовно можна поділити на дві великі групи (рис. 1): промислові, які утворюються в результаті виробничих циклів; відходи споживання, що утворюються в результаті життєвого циклу людини.

Рис. 1 Класифікація основних видів відходів

Розглянемо основні види відходів більш детально.

Відходи виробництва (промислові відходи), які утворюються в результаті виробничих циклів, -  являють собою залишки сировини, матеріалів, напівфабрикатів, що утворилися під час виробництва продукції чи при виконанні робіт, що втратили цілком чи частково первинні споживчі властивості.

Відходи виробництва - це все те, що утворилося у процесі виробництва чи після завершення його циклу, крім продуктів у вигляді енергії чи речовин, тобто предметів виробництва.

Згідно з цим визначенням до відходів виробництва належать залишки багатокомпонентної природної сировини після витягу з неї цільового продукту, наприклад, порожньої рудної породи, розкривної породи гірських розробок, шлаків і золи теплових електростанцій, доменних шлаків металургійного виробництва, металевої стружки машинобудівних підприємств та ін. Окрім того, до відходів виробництва належать значні відходи лісової, деревообробної, текстильної й іншої галузей промисловості, шляхобудівельної індустрії та сучасного агропромислового комплексу (гноєсховище, невикористані хімічні добрива і пестициди, необладнані місця для поховання загиблих під час епідемій тварин тощо).

Відходами виробництва є й речовини, які містяться в технологічних газах, що випаровуються (димові), чи у стічних водах підприємств, які використовують воду під час технологічних процесів. Ці газоподібні й рідкі види відходів, звичайно, розглядаються в рамках екологічних проблем забруднення атмосферного повітря й водяного басейну Землі та їх охорони. У промисловій екології під відходами виробництва розуміють відходи, що знаходяться у твердому агрегатному стані (деякі газоподібні й рідкі відходи можуть переходити у тверду фазу, наприклад у фільтрах або відстійниках).

Усі тверді відходи виробництва (ТВВ) варто поділити на такі групи:

      відходи металопереробних виробничих підрозділів;

      відходи металургійних виробничих підрозділів;

      відходи скляних і керамічних виробництв;

      відходи при виробництві полімерних матеріалів синтетичної хімії (у тому числі відходи гуми і гумовотехнічних виробів);

      відходи з природних полімерних матеріалів (відходи деревини, картону, целюлозно-паперові відходи, відходи кератину, казеїну, колагену);

      відходи опалювальних систем;

      волокнисті відходи;

      радіоактивні відходи;

      відходи споживання (побутові відходи), що утворюються в результаті життєвого циклу людини та являють собою вироби і матеріали, які втратили свої споживчі властивості в результаті фізичного чи морального зносу й видаляються як небажані чи марні, що стосується і до відходів споживання - промислових та побутових.

Промислові відходи споживання - машини, верстати й інше застаріле обладнання підприємств.

До твердих побутових відходів належать картон, газетний, пакувальний чи споживчий папір, усіляка тара (дерев'яна, скляна, металева), предмети й вироби з дерева, металу, шкіри, скла, пластмаси, текстилю й інших матеріалів, які вийшли з ужитку чи втратили споживчі властивості, застарілі побутові прилади, що вийшли з ладу - сміття, а також сільськогосподарські й комунальні харчові відходи.

Тверді побутові відходи (ТПВ) варто поділити на такі групи:

1. Відходи природних матеріалів (ВПМ): харчові (гниючі) відходи; відходи медичних, лікувальних, науково-дослідницьких організацій, у тому числі хірургії та стоматології, а також, можливо, відходи лікувальних ветеринарних установ, полімерні відходи з природних матеріалів, у тому числі відходи деревини, картону, целюлозно-паперові, обгорткові матеріали.

2. Виробничі відходи: металеві відходи, відходи відпрацьованих хімічних джерел струму, бій скла і склопосуду, відходи полімерних матеріалів синтетичної хімії, у тому числі гума, гумовотехнічні вироби та всі обгорткові матеріали і полімерна тара з продуктів синтетичної хімії.

Особлива категорія відходів (головним чином, промислових) - це радіоактивні відходи (РАВ), що утворюються при видобутку, виробництві й використанні радіоактивних речовин в якості пального для атомних електростанцій, транспортних засобів (наприклад, атомних підводних човнів) та інших цілей.

Закон України «Про поводження з радіоактивними відходами» (ст. 1) виділяє довгоіснуючі та короткоіснуючі радіоактивні відходи. Довгоіснуючі - радіоактивні відходи, рівень звільнення яких від контролю органу державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки досягається через 300 років і більше; короткоіснуючі - відходи, рівень звільнення яких досягається раніше, ніж через 300 років.

Основна кількість твердих відходів утворюється при видобутку корисних копалин, їх збагаченні і переробці сировинного концентрату [3].

Відходами видобутку корисних копалин є гірські породи, що добуваються попутно. Основна маса таких порід утворюється при видобутку вугілля, руд чорних і кольорових металів, а також у процесі їх збагачення. При переробці сировинного концентрату в готову продукцію на підприємствах утворюються різноманітні відходи: доменні, сталеплавильні, феросплавні, ливарні шлаки, зола, паливні шлаки тощо.

              Окрему категорію відходів утворюють відходи як вторинна сировина, до яких відповідно до ст. 1 Закону України «Про відходи» належать відходи, для утилізації та переробки яких в Україні існують відповідні технології та виробничо-технологічні і/або економічні передумови. Прикладом таких відходів є металобрухт [1].

ВИСНОВОК

Основними принципами державної політики у сфері поводження з відходами є пріоритетний захист навколишнього природного середовища та здоров'я людини від негативного впливу відходів, забезпечення ощадливого використання матеріально-сировинних та енергетичних ресурсів, науково-обґрунтоване узгодження екологічних, економічних та соціальних інтересів суспільства щодо утворення та використання відходів із метою забезпечення його сталого розвитку.

Основними джерелами забруднення довкілля є недосконалість більшості технологічних процесів, які застосовуються в різних галузях промисловості, а також видів транспорту, в результаті експлуатації котрих утворюються газові викиди.

Розглянувши ситуацію, що склалася в Україні у сфері поводження з відходами, Рада національної безпеки і оборони України відзначає наявність у ній низки проблем та негативних тенденцій: не забезпечуються повне збирання, максимально можлива утилізація, своєчасне знешкодження та видалення відходів, унаслідок чого прогресує їх накопичення, не впроваджуються екологічно безпечні методи та засоби поводження з відходами, через що підвищується небезпечність відходів, зростають техногенні та екологічні ризики. Недостатньо впроваджуються маловідходні технології, повільними темпами створюється інфраструктура у сфері поводження з відходами, перш за все небезпечними, їх утилізації.

Саме тому, на мою думку, державні органи повинні встановити більш жорсткіші нормативи у сфері поводження з відходами, забезпечити мінімальне утворення відходів, розширення їх використання у господарській діяльності, запобігти шкідливому впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я населення.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.                              Закон України «Про відходи».

2.                              Тарасова В. В., Малиновський А. С., Рибак М. Ф. Екологічна стандартизація і нормування антропогенного навантаження на природне середовище/ заг. ред. професора В. В.Тарасової Навч. посібник.- К.: Центр учбової літератури, 2007 - 276с.

3.                              Сухарев С. М., Чундак С. Ю., Сухарева О. Ю. Основи екології та охорони довкілля. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів.- К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 394с.

4.                              Макарова Н. С., Гармідер Л. Д., Михальчук Л. В. Економіка природокористування: Навч. посібник.-К.: Центр учбової літератури, 2007 - 322 с.

5.                              Шмандій В. М., Солошич І.  О.Управління природоохоронною діяльністю: Навчальний посібник.- Київ: Центр навчальної літератури, 2004. - 296 с.

6.                              Офіційний сайт http://dbn.at.ua/

4