Нормування показників накопичення відходів. Джерела утворення відходів та їх класифікація

«Нормування показників накопичення відходів. Джерела утворення відходів та їх класифікація»

Зміст

ВСТУП…………………………………………………………………………….3

1.      Державна політика у сфері поводження з відходами………………………4

2.      Система стандартів із захисту довкілля від забруднення відходами…….12

3.      Нормування показників накопичення відходів……………………………15

4. Нормативи збору за розміщення відходів………………………………….19

5.      Джерела утворення відходів та їх класифікація…………………………...21

ВИСНОВОК……………………………………………………………………..26

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………………..27

ВСТУП

Відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, які утворюються у процесі людської діяльності і не мають подальшого використання за місцем утворення чи виявлення та яких їх власник повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

Україна входить в число країн з найбільш високими абсолютними обсягами утворення та накопичення відходів. Щорічно їх утворюється 700-720 млн тонн. Загальна маса накопичених на території України відходів у поверхневих сховищах перевищує 25 млрд тонн, що в розрахунку на 1 км2 площі становить близько 40 тис. тонн.

Відходи нагромаджуються у вигляді шламосховищ, териконів, відвалів, різних звалищ. Площа земель, зайнята ними, становить близько 160 тис. га. Внаслідок гіпертрофованого розвитку гірничо­добувної промисловості в Україні домінують відходи, що утворюються під час розробки родовищ (до 75% загального обсягу) та збагачення корисних копалин (відповідно 13 і 14%). Значну частину становлять відходи хіміко-металургійної переробки сировини.

З урахуванням сучасного технологічного рівня переробки відходів в Україні серед загальної кількості відходів, які утворюються щороку, реальну цінність становлять 410-430 млн тонн. До категорії високотоксичних належать лише 1-2 % всіх промислових відходів, але їх вплив на довкілля дедалі зростає.

Ситуація, що склалася в Україні, потребує створення ефективної системи управління відходами, яка б дозволила мінімізувати утворення відходів, запроваджувати їхню переробку та контролювати процес розміщення на полігонах, з метою запобігання захоронення ресурсно-цінних відходів.

Об’єктом дослідження є нормування показників накопичення відходів.

Предметом дослідження є відходи, їх класифікація.

1. Державна політика у сфері поводження з відходами

На сесії Генеральної Асамблеї ООН 1997 року Президент України Л.Д. Кучма зазначив, що в Україні накопичилось більше 25 млрд т різних відходів виробництва й споживання, які займають більше 160 тис. га родючих ґрунтів, кількість яких щорічно зростає на 3 - 4 тис. га.

Державна програма поводження з відходами охоплює період 1998 - 2005 років, її основною метою є підвищення екологічної безпеки на регіональному рівні шляхом зменшення утворення та накопичення токсичних відходів, їх знешкодження. Одним із першочергових заходів є ідентифікація всіх сховищ (за підрахунками, їх кількість сягає 2000) токсичних відходів та їх сумішей. Іншим кроком є створення компаній у регіонах, які займаються збором та знешкодженням відходів. Засновано Національний центр з управління шкідливими відходами.

14 квітня 1998 року прийнятий закон України «Про відходи». Він визначає правові, організаційні та економічні засади діяльності, пов'язаної із запобіганням або зменшенням обсягів утворення відходів, їх збиранням, перевезенням, зберіганням, обробленням, утилізацією та видаленням, впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людей на території України [1].

Крім того, прийняті наступні законодавчі акти: закони України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», «Про поводження з радіоактивними відходами», Кодекс України про надра та інші нормативні документи.

В них визначено основні задачі державної політики у сфері управління відходами:

— визначення основних принципів державної політики у сфері поводження з відходами;

— правове регулювання відносин щодо діяльності у сфері поводження з відходами;

— визначення основних умов, вимог і правил щодо екологічно безпечного поводження з відходами, а також системи заходів, пов'язаних з організаційно-економічним стимулюванням ресурсозбереження;

— забезпечення мінімального утворення відходів, розширення їх використання у господарській діяльності, запобігання шкідливому впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини.

Основними принципами державної політики у сфері поводження з відходами є пріоритетний захист навколишнього природного середовища та здоров'я людини від негативного впливу відходів, забезпечення ощадливого використання матеріально-сировинних та енергетичних ресурсів, науково-обґрунтоване узгодження екологічних, економічних та соціальних інтересів суспільства щодо утворення та використання відходів із метою забезпечення його сталого розвитку.

Основні напрями економічного і соціального розвитку України на найближче майбутнє містять такі завдання: послідовно підвищувати режим економії в усіх сферах діяльності людини, перетворити ресурсозбереження у вирішальний фактор задоволення потреб народного господарства; необхідно знизити енергоємність та металоємкість, комплексно використовувати природні та матеріальні ресурси, усунути не раціональні витрати сировини, води, енергії та всіх інших матеріалів. Ці завдання можливо вирішити шляхом переробки й використання вторинних матеріальних ресурсів (BMP) за допомогою ресурсозберігаючих технологій, що дозволяє знизити собівартість основної продукції підприємства. Це пояснюється тим, що основною частиною витрат у більшості виробництв різних галузей промисловості є витрати на сировину, енергію й матеріали.

Комплексна переробка сировини, тобто раціональне використання всіх її компонентів, можлива при високій організації праці та передбачає застосування різних технологій, розширення номенклатури продукції на одному і тому самому виробництві. При цьому знижуються транспортні витрати, собівартість продукції та росте прибуток підприємства. Ресурсозберігаючі технології - технології, які передбачають оптимальний вибір сировини, використання всіх її компонентів для виготовлення різнорідної продукції, переробку й використання відходів у продукції, повторний і замкнутий цикл використання енергії, води, матеріалів, включаючи заміну дефіцитних (метали) на недефіцитні. Ресурсозберігаючі технології вирішують і друге важливе завдання - захищають природу від шкідливих впливів речовин, які надходять у повітря, воду, ґрунт у вигляді відходів виробництва та споживання.

Ситуація з утворенням та розміщенням відходів по областям України подана в табл. 1.

Таблиця 1

Утворення, розміщення та наявність промислових токсичних відходів в Україні (у розрізі адміністративних областей), тис.т.

Завдання у сфері управління, переробки та використання BMP викладені в розділі VII "Економічне забезпечення заходів щодо утилізації відходів і зменшення обсягів їх утворення" Закону України "Про відходи".

Ось перелік цих заходів:

— лімітування обсягів утворення та розміщення відходів;

— встановлення нормативів плати та розміру платежів за розміщення відходів із диференціацією платежів залежно від рівня небезпеки відходів та цінності території;

— надання суб'єктам підприємницької діяльності, які утилізують, зменшують обсяги утворення відходів та впроваджують у виробництво маловідходні технології, відповідно до законодавства податкових, кредитних та інших пільг;

— цільове фінансування науково-дослідних робіт із конкретних проблем утилізації відходів і зменшення їх утворення [1].

Управління твердими відходами, у т.ч. управління твердими муніципальними, не відповідає практиці, яку застосовують у зарубіжних країнах. Декілька областей України мають спеціалізоване устаткування для централізованого зберігання, знешкодження та використання шкідливих відходів. Дефіцит ресурсів для їх знешкодження призводить до накопичення відходів у великих кількостях на територіях промислових об'єктів або незаконного розміщення часто на неорганізованих звалищах.

Відходи навіть скидають у каналізаційні системи.

Поводження з комунальними твердими відходами, як правило, здійснюється неефективно з незначним повторним використанням. Відновлення придатних для використання матеріалів тією чи іншою мірою обмежено металами та склом. Існує близько 2760 об'єктів локалізації відходів, серед яких переважають шламонакопичувачі, золовідвали та звалища комунальних твердих і змішаних відходів. Побутові відходи накопичуються на 656 основних звалищах площею понад 2600 га. Існує 109 об'єктів централізованого зберігання застарілих пестицидів і токсичних агрохімікатів та понад 4000 складів для таких відходів при сільськогосподарських підприємствах. Об'єкти розміщення промислових та побутових відходів часто не відповідають вимогам безпеки довкілля. Практично всі об'єкти починали експлуатуватися 10-30 років тому, більшість із них заповнені на 90%. Деякі з об'єктів локалізації відходів, під час будівництва яких не дотримувалися належних запобіжних вимог, стають екологічною загрозою регіонального масштабу. Установлено, що повторне використання більшості видів відходів скоротилося до 61% у 1993 році та до 41% у 1994 році від кількості відходів, перероблених повторно у 1990 році. У період з 1992 до 2001 pp. кількість повторно перероблених відходів зменшувалася в середньому на 20% за рік.