Нормування показників накопичення відходів. Джерела утворення відходів та їх класифікація

Рівень накопичення відходів на території підприємства звичайно встановлюється за двома показниками:

1) гранична кількість токсичних промислових відходів на території підприємства;

2) граничний вміст токсичних сполук в промислових відходах.

Гранична кількість відходів на території підприємства - це така їх кількість, яку можна розмістити при умові, що можливе накопичення шкідливих речовин у повітрі не перевищує 30% ГДК в повітрі робочої зони. Але небезпечні речовини і високотоксичні відходи очисних споруд видаляються з території промислових підприємств протягом доби.

Граничну кількість відходів визначають шляхом вимірювання вмісту токсичних речовин в повітрі (з врахуванням ефекту сумації). Одержані середні концентрації ділять на відповідне значення 0,ЗГДК в повітрі робочої зони (ГДКрз) і, якщо це відношення більше одиниці, то кількість відходів, що знаходяться на території підприємства є граничною і вони повинні бути видалені:

Граничний вміст токсичних сполук у промислових відходах визначається класом небезпеки цих відходів.

Організація полігонів є справою складною і вимагає значних капіталовкладень. При складування відходів слід враховувати їх гігієнічну класифікацію, яка визначає властивості твердих промислових відходів (див. табл. 2). В залежності від категорії промислових відходів використовують різні методи їх утилізації - від складування і переробки разом з побутовими твердими відходами до їх індивідуального знезараження на спеціальних спорудах з похованням продуктів знезараження [2].

Отже, промислові відходи I-III категорії можуть складуватись на полігонах разом з побутовими. Місце для таких полігонів обирають за межами міста на територіях з глинистими ґрунтами. Основу вибраної площі роблять у вигляді величезного корита глибиною до 1,5 м для середньої смуги, де за рік випадає до 600 мм опадів. Фільтрат, який накопичується в ньому, залишається в межах полігону, і не забруднює ґрунт, наземні та підземні води. Частина фільтрату випаровується, а частина просочується всередину, де викликає повільний біотермічний процес, що протікає з підвищенням температури до 30°С. При необхідності, коли кількість опадів є великою, фільтрат збирають з дна і розбризкують по поверхні складованих відходів. Якщо глинистого ґрунту немає і основу полігону доводиться робити у водопроникливих ґрунтах, дно "корита" вистеляють шаром привезеної глини товщиною не менше 0,5 м. Полігон поділяють на окремі ділянки, які заповнюють пошарово: шар до 2 м висотою ущільнюють бульдозерами з перекриттям шарів ґрунтом товщиною до 0,25 м. Ізоляція ґрунтом і його наступне ущільнення перешкоджають забрудненню навколишнього середовища, а також поширенню гризунів і комах. Висота складування на таких полігонах досягає 60 м. Полігони можуть мати різне співвідношення довжини і ширини, а витрати земельних площ під полігони залежать від чисельності жителів у місті і висоти складування, і становить, в середньому, 0,05-0,35 га/рік на кожні 50 тис. жителів. В закритих від дотику з повітрям відходах виникає анаеробний процес, при якому виділяється біогаз (СН4+СО2), що широко використовують як паливо.

Таблиця 2

Гігієнічна класифікація промислових відходів, які підлягають утилізації

Деякі види твердих промислових відходів внаслідок їх високої токсичності необхідно знезаражувати на спеціальних спорудах. Токсичні промислові відходи можуть також складуватись, перероблятись та знезаражуватись централізовано на спеціальних полігонах і станціях переробки та нейтралізації.

Подібні полігони бувають декількох типів:

- для знезараження одного виду відходів тільки захороненням або хімічним способом;

- комплексні.

Комплексні полігони розділяють на зони приймання та захоронення твердих негорючих відходів, зони приймання та захоронення рідких хімічних відходів та осадів стічних вод, які не підлягають утилізації, зони захоронення особливо шкідливих відходів та зони полум'яного знищення горючих відходів.

Захоронення промислових відходів V-VI категорій проводять в котлованах глибиною до 10-12 м. Токсичні відходи розміщують в спеціальну тару для герметизації, а потім розміщують в цих залізобетонних котлованах. Полігони промислових відходів обов'язково огороджують і такі ділянки повинні суворо охоронятись.

Нормативи у сфері поводження з відходами розробляються відповідними міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями за погодженням із спеціально уповноваженими органами виконавчої влади у сфері поводження з відходами [3].

4. Нормативи збору за розміщення відходів

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 3 серпня 1999 р. «Про затвердження Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів» граничні та питомі нормативи утворення відходів знайшли своє відображення у лімітах на утворення відходів. Ліміт на утворення відходів не може перевищувати нормативно допустимих обсягів утворення відходів. Норматив утворення відходів визначається технологічним регламентом на підставі питомих показників утворення відходів, якими є обсяги відходів конкретного виду, що утворюється при виробництві одиниці продукції.

Ліміти на розміщення відходів встановлюються терміном на один рік і після затвердження місцевою державною адміністрацією доводяться до власників відходів до 1 жовтня поточного року.

За понадлімітні обсяги розміщення відходів збір обчислюється і сплачується у п'ятикратному розмірі. Нормативи збору, який справляється за розміщення відходів наведено в табл. 3.

Таблиця 3

Нормативи збору, який справляється за розміщення відходів

Норматив збору для приладів, що містять ртуть, елементи з іонізуючим випромінюванням - 55 грн. за одиницю.

За розміщення відходів, на які не встановлено класів небезпечності, за норматив збору береться норматив збору, встановлений за розміщення відходів першого класу небезпечності.

Суми збору, який справляється за розміщення відходів (Прв), обчислюються платниками самостійно щокварталу наростаючим підсумком з початку року на підставі затверджених лімітів, виходячи з фактичних обсягів розміщення відходів, нормативів збору та коригувальних коефіцієнтів, наведених у таблицях 2.6.14 та 2.6.15 і визначаються за формулою:

Прв = S(Нбі * Млі * Кт * К0) + (Кп * Нбі * Мпі * Кт * К0),

де: Млі - обсяг відходів і-того виду в межах ліміту (згідно з дозволами на розміщення), у тоннах (т); Мпі - обсяг понадлімітного розміщення відходів (різниця між обсягом фактичного розміщення відходів і лімітом) і-того виду, у тоннах (т); Нбі - норматив збору за тонну відходів і-того виду в межах ліміту, у гривнях за тонну (грн/т); Кт - коригувальний коефіцієнт, який враховує розташування місця розміщення відходів; К0 - коригувальний коефіцієнт, який враховує характер обладнання місця розміщення відходів; Кп - коефіцієнт кратності збору за понадлімітне розміщення відходів – 5 [4].

Коригувальний коефіцієнт, який враховує розташування місця розміщення відходів у навколишньому природному середовищі наведено в табл. 4.

Таблиця 4

Коефіцієнт, який встановлюється залежно від місця розміщення відходів