Моніторинг повітря та води в Україні

ЗМІСТ

Вступ…………………………………………………………………………2

РОЗДІЛ 1. МОНІТОРИНГ  ТА  ЙОГО  ОРГАНІЗАЦІЯ……………….4

1. Визначення моніторингу……………………………………………….4
2. Об’єкти спостереження моніторингу………………………………...7
3. Організація моніторингу в Україні…………………………………….9
4. Особливості проведення екологічного моніторингу міського середовища……………………………………………………………..12

РОЗДІЛ 2. МОНІТОРИНГ ПОВІТРЯ……………………………………15

2.1.    Особливості здійснення моніторингу  повітря……………………….15

2.2.   Категорії, розміщення і кількість постів спостережень……………...18

2.3.    Програма і методи спостережень……………………………………...21

2.4.   Періодичність і кількість спостережень……………………………..22

2.5.   Методи відбору проб атмосферного повітря………………………25

РОЗДІЛ 3.  МОНІТОРИНГ ПОВЕРХНЕВИХ ВОД…………………..28

3.1. Принципи організації  спостереження і контролювання  якості  поверхневих вод……………………………………………………………..32

РОЗДІЛ 4.  Нормативно-правова та методологічна база моніторингу,  Правове забезпечення ……………..34

ВИСНОВКИ………………………………………………………………..38

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ………………………….39

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Актуальність  теми. Людина послуговується методом спостереження як способом пізнання, що ґрунтується на тривалому цілеспрямованому планомірному сприйнятті предметів і явищ навколишнього середовища. Інформація про 
стан довкілля потрібна у щоденному житті людей, в їх господарській діяльності, особливо цінна вона за надзвичайних ситуацій, під час яких динамічно змінюються події, доводиться оперативно приймати необхідні, часто нестандартні рішення. [4]

Взаємовідносини людини і природи в даний час носять кризовий характер. Процес почав приймати глобальні риси з другої половини XX століття, що надалі загрожує серйозними загрозами благополуччя і самому існуванню людства. Подолання негативних тенденцій розвитку світової 
спільноти може бути забезпечено при реалізації принципу сталого розвитку, декларованого на конференції в Ріо-де-Жанейро 1992 року.

Втілення в життя рішень конференції припускає, в першу чергу, наявність об'єктивної інформації про стан природного середовища, яка може бути отримана засобами моніторингу.

Формування екологічного моніторингу як самостійного в природоохоронній практиці призвело до створення та функціонування реальної служби, що забезпечує інформацією органи влади і управління. Такі служби існують в більшості країн світового співтовариства і представлені вони, як правило, підсистемами моніторингу окремих природних середовищ. Функціонування таких структур здійснюється у формі державних служб, муніципальних та відомчих підсистем. 
Отримати уявлення про стан геосистем (екосистем) можна 
лише в тому випадку, якщо виконати аналіз всіх компонентів (середовищ) 
природного комплексу.

Метою даної роботи є дослідження особливостей екологічного моніторингу.

Об’єктом дослідження є екологічний моніторинг міського середовища.

Предметом  дослідження є екологічний моніторинг міста

Завданням роботи є вивчення еко-моніторингу міста

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. МОНІТОРИНГ  ТА  ЙОГО  ОРГАНІЗАЦІЯ

1. Визначення моніторингу

Monitoring - (англ.) в перекладі означає стеження. Вважається, 
що термін «моніторинг» виник в період перед проведенням Стокгольмскої конференції ООН з навколишнього середовища (Стокгольм, 5-16 червня 1972 р.). Перші пропозиції з приводу такої системи були розроблені експертами спеціальної комісії SKOPE – Sinise committee of problem environment (науковий комітет з пробоем середовища) в 1971 р. Згадки про цю систему можна знайти в рекомендаціях Стокгольмської конференції. Основні елементи моніторингу описані в роботі Р. Е. Манна «Глобальна система моніторингу навколишнього середовища », виданої в Торонто в 1973 р. [3]

Сам термін «моніторинг» з'явився на противагу (або в додаток) ​​терміну «контроль», в трактування якого включалися не тільки спостереження та отримання інформації, але й елементи активних дій, елементи управління.

Р. Е. Манн дав таке визначення: моніторинг - це система повторних спостережень одного і більше елементів навколишнього природного середовища в просторі і в часі з певними цілями відповідно до заздалегідь підготовленої програмою.

Один з великих вітчизняних  теоретиків моніторингу Ю. А. Ізраель в 1974 р. зазначав, що моніторинг повинен включати такі основні напрямки:

- Спостереження за факторами,  що впливають на навколишнє природне середовище, і за станом середовища;

- Оцінку фактичного стану  природного середовища;

- Прогноз стану навколишнього  природного середовища та оцінку 
цього стану. Звідси виникає таке визначення моніторингу. Моніторінг - це система спостережень, оцінки і прогнозу стану природного середовища. У це визначення, як бачимо, не включені елементи управління. Моніторинг є лише основою управління якістю середовища, тобто поставляється ним інформація необхідна для прийняття управлінських рішень.

Надалі з'ясувалося, що ведення моніторингу тільки навколишнього середовища недостатньо. Вчені виділяють ряд самостійних систем моніторингу.

Можна говорити:

- Про моніторинг антропогенних змін навколишнього середовища;

- Геофізичному моніторингу; 
- Біологічному моніторингу; 
- Моніторингу факторів впливу; 
- Екологічний моніторинг і т. д.

У цій класифікації особливе місце займає екологічний моніторинг. 
Екологічний моніторинг є комплексним моніторингом біосфери. Він включає спостереження, оцінку і прогноз антропогенних змін стану абіотичним складової біосфери (у тому числі і забруднення природних середовищ), у відповідь реакції екосистем для цієї зміни і антропогенних змінах в екосистемах (використання земель, вирубування лісу, урбанізація 
і т. д.). Таким чином, екологічний моніторинг включає в себе як біологічний, так і геофізичний аспекти. Необхідною умовою успішного функціонування екологічного моніторингу є вимога, щоб в якості кінцевого результату виступилапали оцінка і прогноз стану екосистем.

Таким чином, можна сформулювати наступне визначенняня. Екологічний моніторинг - це система спостережень, оцінкики і прогнозу стану екосистем. Іншим великим російським теоретиком моніторингу був 
академік І. П. Герасимов. У своїх роботах (1975, 1985 і ін) він 
визначав моніторинг як систему спостережень та контролю за станом навколишнього середовища з метою раціонального використанняня природних ресурсів, охорони природи і забезпечення стабільності 
його функціонування геосистем різного господарського призначення. При цьому повинно бути виділено три рівні моніторингу: біологічний (санітарно-гігієнічний), Геоекологічний (геосистемний) і біосферний (глобальний).

Перший рівень покликаний слідкувати за параметрами навколишнього середовища з точки зору впливу на здоров'я людини. Сюди входять якість атмосферного повітря, води, грунтів, їжі і т. д. 
Спостереження другого рівня повинні дати уявлення про стану цілісних утворень - природних і техногенних геосистем.

Третій рівень дозволяє встановити глобальні (фонові) показники стану природних середовищ і біоти для всієї планети 
в цілому.

Слід зазначити, що, незважаючи на певну відмінність конконцепцій І. П. Герасімова та Б. А. Ізраеля, вони по багатьом положенням збігаються і на організаційному рівні призводять практично до одного й того ж складу спостережень.

Крім згаданих вище визначень моніторингу, в научній літературі можна зустріти і більш розгорнуті визначенніня, в яких робиться спроба врахувати багато аспектів моніторингу, але по суті в них зберігаються ті ж основні блоки: спостереження, оцінка, прогноз. Наприклад, у статті «Концепція системи екологічного моніторингу Росії  (Метеорологія і гідрологія. 1992. № 10) дається таке визначення: екологічний моніторинг - це система регламентованих спостережень із запрограмованим просторовим, тимчасовим і компонентним дозволом, оцінки та прогнозування стану природного середовища та природних ресурсів, включаючи біотичну складову, а також джерел антропогенного впливу. 
Мабуть, це правильно, але дуже складно. Деякі автори 
включають в систему моніторингу та управління. Наприклад, в роботі «Державна програма моніторингу земель Російської Федерації  (1991) наводиться наступне визначення: моніторинг земель - система спостережень за станом земельного фонду для своєчасного виявлення змін їх оцінки, прогнозу, попередження та усунення наслідків негативних процесів.

Слід зазначити, що термін «моніторинг» зараз став широко використовуватися в багатьох областях в сенсі «стеження». У літературі зустрічаються терміни: «соціально-економічний моніторинг (відстеження соціально-економічних процесів), «научний моніторинг» (одержання інформації про науково-дослідних- роботах) і навіть «парламентський моніторинг.

У зв'язку з цим виникла  необхідність особливо виділити моніторинг, що застосовується у сфері охорони природи. Такий моніторинг стали називати екологічним. Виникає плутанина понять. Саме тому слід розрізняти екологічний моніторинг як поняття в широкому і вузькому сенсі. Екологічний моніторинг у вузькому сенсі - це моніторинг екосистем, а в широкому - моніторинг, що відноситься до питань охорони природи.

2. Об’єкти спостереження моніторингу

Для аналізу і прогнозу екологічної ситуації як в глобальному, так і в регіональному масштабах необхідне знання багатьох геофізичних процесів, різних антропогенних ефектів і ситуацій, їх викликають.

Спостереження за локальними джерелами впливів і забруднень виділені в спеціальний розділ спостережень (А). Такими джерелами можуть бути природні (вулкани, відходи газу, нафти та тощо) і антропогенні викиди (викиди промислових підприємств, засоби боротьби зі шкідниками сільськогосподарських рослин, тваринницькі ферми, транспорт і ін)

Спостереження за позаземними  джерелами впливів (сонячні спалахи, магнітні бурі, потоки космічних часток, метеорити і т. д.), які необхідно враховувати при оцінці і прогнозу стану природного середовища, ведуться геліогеофізичними і астрономічними службами. Спостереження за факторами впливів повинна бути приділена найпильніша увага. Причому, спостереження за факторами включені в розділ (Б), т. к. вони в деяких випадках характеризують стан середовища (наприклад, по геохімічним даним).

Розділ (Б) включає спостереження  за станом і зміною 
середовища по геофізичним даним. Такі спостереження ведуться поруч 
геофізичних служб. Сюди входять: вулканізм землетруси, цунамі, посухи, урагани, повені, селі, снігові лавини, ерозія грунтів та ін.

Фізико-географічні дані - це дані по розподілу суші і води, рельєф земної поверхні, природних ресурсів (мінеральні, земельні, рослинні, водні, ресурси фауни, народонаселення та ін) дають найважливішу інформацію про стан навколишнього середовища.

До розділу (Б) відносяться  також спостереження за хімічним складом атмосферних опадів, поверхневих і підземних вод, морів і, грунтів, донних відкладень, рослинності і тваринного світу, а також спостереження за основними шляхами поширення забруднень. Найчастіше саме ці спостереження вважають моніторингом.

Розділ (В) включає спостереження  за реакцією біоти (живий 
складової біосфери) на різні фактори впливів. Тут ведуть спостереження за функціональними та структурними біологічними ознаками. Функціональні - це приріст біомаси, швидкість поглинання різних речовин рослинами і тваринами. Структурні - чисельність рослин і тварин, загальна біомаса та ін. Ці спостереження повинні вестися на рівні окремого організму, популяції, спільноти, екосистеми.

Розділ (Г) - спостереження  за реакцією великих систем (погоди, клімату) і біосфери в цілому. Включає всю систему спостереження, перелічених у розділах (Б) і (В) і просто вимагає спеціальних 
узагальнень і оцінок, хоча можуть знадобитися і якісь особливі 
дані.

(Д) - особливе місце в  природі займає людина. Спостереження 
за реакцією людини на різноманітні впливи виділяються у окремий розділ, через їх важливость і специфічность. Моніторинг факторів, пов'язаних зі здоров'ям людини, включає також спостереження та оцінку умов середовища, які впливають на здоров'я людини, поширення різних захворювань.

Застосовуються різні  методи спостережень. Серед них виокремлюють фізичні, хімічні і біологічні методи. Для визначення динаміки стану біосфери вимірювання повинні повторювати через певні інтервали часу, а по важливішими показниками повинні бути безперервними. Система спостережень складається з пунктів (станцій) точкових вимірювань і майданних зйомок для отримання інтегральних показників. Широко застосовуются дистанційні методи як для точкових вимірювань, так і майданних. Застосовуються супутникові та авіаційні способи.

3. Організація моніторингу в Україні

Державна система моніторингу  довкілля є складовою частиною національної інфраструктури, сумісної з аналогічними системами інших країн і являє  собою відкриту інформаційну систему, пріоритетами функціонування якої є  захист життєво важливих екологічних  інтересів людини і суспільства; збереження природних екосистем; відвернення  кризових змін екологічного стану довкілля і запобігання надзвичайним екологічним  ситуаціям.

Створення і функціонування системи  моніторингу в нашій державі  ґрунтується на принципах:

• узгодженості нормативно-правового та організаційно-методичного забезпечення її складових частин;
• систематичності спостережень за станом довкілля та техногенними об’єктами, що впливають на нього;
• своєчасності отримання, комплексності оброблення та використання екологічної інформації, що надходить і зберігається в системі моніторингу;
• об’єктивності первинної, аналітичної і прогнозної екологічної  інформації та оперативності її доведення до органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, громадських організацій, засобів масової інформації, населення України, заінтересованих міжнародних установ та світового співробітництва.