Концепція сталого розвитку

3. Індекс соціального виміру (Ісв) сформуємо шляхом усереднення трьох глобальних індексів:

- Індексу якості і безпеки життя (Ія), розробленого міжнародною організацією Economist Intelligence Unit. Цей індекс формується з допомогою таких дев’яти індикаторів: ВВП на душу населення за паритетом купівельної спроможності; середньої тривалості життя населення країни; рейтингу політичної стабільності і безпеки країни; кількості розлучених сімей на 1000 населення; рівня громадської активності (активність профспілок, громадських організацій та ін.); різниці за географічною широтою між кліматично теплішими і холоднішими регіонами країни; рівня безробіття в країні; рівня політичних і громадянських свобод в країні; співвідношення між середньою заробітною платою чоловіків і жінок.

- Індексу людського розвитку (Ілр), що використовується програмою ООН United Nations Development Program. Він формується з допомогою таких трьох індикаторів: середньої тривалості життя населення країни; рівня освіченості та стандарту життя населення країни, що вимірюється ВВП на душу населення за паритетом купівельної спроможності (ВВП за ПКС).

- Індексу суспільства, заснованого на знаннях, або К-суспільства (Ікс), розробленого департаментом ООН з економічного і соціального розвитку. Цей індекс визначається трьома основними індикаторами: інтелектуальними активами суспільства; перспективністю розвитку суспільства та якістю розвитку суспільства, які, у свою чергу, формуються з допомогою 15 наборів даних про рівень охоплення молоді освітою та інформацією, інвестиційний клімат у країні, рівень корупції, нерівність розподілу матеріальних і соціальних благ (GINI-індекс), рівень дитячої смертності тощо.

Індекс сталого розвитку (Іср) вираховуватимемо за формулою:

  (1.1)

в якій використані масштабуючі коефіцієнти для забезпечення однакової ваги економічного, екологічного та соціального вимірів в індексі сталого розвитку.

Україна перебуває на 79-му місці у цьому списку (GINI Index 28.96), що також має бути тривожним сигналом для українського політикуму.

Для України, важливий не так її поточний стан за індексом сталого розвитку, як динаміка якісних змін і масштаби розшарування, що відбулися в цій групі протягом останніх 15 — 20 років. Виходячи приблизно з однакових стартових умов кінця 80-х років минулого століття (а в України вони були, мабуть, найкращі), країни колишнього СРСР за історично короткий проміжок часу пройшли через дуже різні політичні, економічні, ментальні зміни. Найкращі приклади успішного сталого розвитку продемонстрували Естонія, Чехія, Словаччина, найгірший — Україна.

Турбує навіть не та обставина, що Україна практично за всіма визначальними індексами, індикаторами і показниками сталого розвитку істотно поступається не лише світовим лідерам і країнам «великої вісімки», а й усім постсоціалістичним країнам. Принципово важливим є те, що Україна досі перебуває у стані дискусії з приводу своєї національної ідентичності, вона ще не визначилася з політикою і стратегією власного розвитку. За таких умов найкращі реформи економіки, науки, освіти, інноваційної сфери не дадуть бажаних результатів, оскільки ці реформи є похідними від головного— політичного визначення шляхів розвитку держави.[11]

З метою забезпечення сталого розвитку України охорона довкілля та раціональне використання природних ресурсів повинні розглядатися не як самоціль, а як невід’ємна частина процесу розвитку. Основні напрями еколого-економічної політики держави такі:

1.      Прийняття превентивних заходів:

-         структурна перебудова економіки та врахування вимог екологічної безпеки;

-         послідовна екологізація всіх ланок суспільного виробництва, орієнтація на якісні соціально-технологічні перетворення сучасного суспільства;

-         формування збалансованої ефективної структури споживання, в основу якої покладено принципи раціональності й безвідходності;

-         встановлення обмежувальних цін на енергоносії, перехід до загальної обов’язкової системи платного природокористування;

-         включення екологічного імперативу в структурно-інвестиційну політику, перехід до екологічно чистого виробництва;

-         інституційні перетворення з метою формування нового правового й економічного механізму взаємодії органів державної влади і органів місцевого самоврядування та природокористувачів;

-         вдосконалення законодавства в сфері охорони, використання і відтворення природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки у зв’язку зі зміною умов життєдіяльності населеня і структури виробництв;

-         забезпечення умов для формування ринку екотехнологій та екопослуг;

-         створення надійних систем моніторингу навколишнього середивища;

-         реалізація економічних програм державного значення, комплексу першочергових заходів щодо реабілітації радіаційно забруднених територій;

-         розвиток економічних методів регулювання природокористування і вирішення природо-охоронних проблем за рахунок суб’єктів господарювання: стимулювання інвентаризації джерел забруднення, сприяння підвищенню культури виробництва і зміцненню технологічної дисципліни.

2.      Вжиття заходів до прямої дії:

-         забезпечення реалізації політики, формування нормативно-правової бази в сфері збереження і відтворення природних ресурсів;

-         модернізація основних джерел викидів шкідливих речовин в атмосферу, підвищення рівня їх екологічної безпеки і зниження забруднення атмосфери;

-         зменшення ресурсомісткості виробництва;

-         перехід на наукоємні, інформаційні та біотехнологічні типи виробництва;

-         забезпечення економії первинних ресурсів і вирішення проблем утилізації відходів виробництва через вдосконалення структури розміщення виробництва, формування виробничих комплексів замкненого циклу;

-         припинення деградації грунтів;

-         збереження водних ресурсів та унікальних складових навколишнього середовища;

-         пріоритетне водозабеспечення соціальної сфери, права людини на якісну питну воду на сприятливе природне середовище;

-         вжиття заходів щодо оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості питної води;

-         забезпечення належної охорони та забезпечення лісових ресурсів і екологічного середовища, посилення природоохоронних функцій лісів, здійснення комплексу лісогосподарських заходів щодо зниження радіоактивного забруднення лісового фонду;

-         проведення заходів безпеки довкілля під час добування корисних копалин;

-         гарантування паритетності використання ресурсів для нинішнього і майбутніх поколінь;

-         сприяння відновленню екологічних систем і біологічних видів, що перебувають на межі зникнення розроблення Національної програми збереження біологічного різноманіття;

-         забезпечення заходів безпеки щодо використання токсичних, хімічних речовин, включаючи заборону на виробництво, імпорт і використання особливо небезпечних їх видів;

-         підвищення ефективності державного контролю за дотриманням регламентів природокористування та охорони довкілля шляхом застосування екологічних і адміністративних санкцій;

-         підвищення ефективності ролі моніторингу навколишнього середовища. [8 с.195-196]

2.1.           Оцінка збитку від забруднення навколишнього середовища та оцінка ефективності природоохоронних заходів.

а) Визначити річний економічний ефект природоохоронних заходів, якщо відомо, що річний економічний ефект до їх проведення складає 47000 грн., а після проведення очікуваний ефект повинен збільшитися в 2,5 рази. Капітальні вкладення в проведення цих заходів складає 130 тис. грн., експлуатаційні витрати – 10 тис. грн./рік. Додатковий дохід від використання очищувальних споруд підприємство отримує від продажу 85 т золи, що уловлюється, за ціною 260 грн./т и 9т пилу, що уловлюється, за ціною 120 грн./т (нормативній рівень рентабельності капітальних вкладень складає 0,11).

Розв’язок

Відповідь: Е=69380 грн.

б) Визначити річний економічний збиток від забруднення атмосфери звалищем твердих побутових відходів (ТПВ) в приміській зоні, якщо відомо, що при згоранні ТПВ виділяється: деревинного пилу - 0,7 т на рік, двоокисів кремнію - 0,9 т на рік, фенолів - 0,5 т на рік. Температура викидів - 100 °С, швидкість осідання часток - 27 см/с. (Довідкові дані: значення модуля швидкості повітря - 3 м/с, грошова оцінка одиниці забруднення 3,3 грн./ум.т, середньорічна температура повітря на території 21°С).

Розв’язок

Відповідь: Y=64310.4 грн.

2.2 Визначення платежів за використання природних ресурсів та забруднення навколишнього середовища.

а) Визначити розмір платежів за місяць за забруднення житлової зони районного центру с розміром населення 720000 люд. залізничним транспортом, якщо обсяг дизельного палива, що споживається, складає 800 т на місяць.

Розв’язок

Відповідь:

б) Обсяг скидів у межах норми забруднюючих речовин з гранично припустимою концентрацією 0,9 мг/л нітратів до Азовського моря дорівнює 14,0 т на рік. Визначити розмір річних платежів за забруднення водних ресурсів.

Розв’язок

Відповідь:

в) Звалище твердих побутових відходів зі спеціальним захисним устаткуванням розташовано на відстані 2,0 км від міста. Визначити розмір місячних платежів за розташування твердих побутових відходів, якщо щомісячний обсяг відходів ІІ класу небезпечності в межах ліміту складає 70 т.

Розв’язок

Відповідь:

Висновок

Необхідність зміни техногенного типу розвитку на сталий багато в чому визначається тими обмеженнями, які зараз склалися в економіці. Серед них можна виділіти екологічне, економічне та соціальне. В природокористуванні потребується нова ідеологія, що базується на відмінних від від вузько «природних» підходах. У зв’язку з цим потрібна й інша ієрархія, послідовність у вирішенні екологічних проблем.

Важливою рисою нової ідеології повинен стати інтегральний підхід до економікі та екології, аналіз єдиної природно-продуктової системи. Необхіден макропідхід при розробці та реалізації еколого-економічної політики. Важливо усвідомити, що економія природних ресурсів може здійснюватися на всіх етапах природно-продуктової вертикалі, що зв’язує первинні природні ресурси з кінцевою продукцією.

У наш час екологічно та економічно вигідними направленнями вирішення екологічних проблем є форсований розвиток і впорядкування «внєприродних» галузів і видів діяльності, тобто альтернативні варіанти. Серед них можна виділіти структурну перебудову економіки, яка дозволяє різко зменшити загальне споживання природних ресурсів у результаті скорочення їх структурного «переспоживання».

Інвестиції в альтернативні варіанти вирішення екологічних проблем можуть дати набагато більший екологічний ефект у зрівнянні з витратами власно в охорону природи, тобто екологічна ситуація може покращуватися і прі збереженні чи зменшені затрат в охорону природи.

В цілому реальна екологізація економічного розвитку, перехід від техногенного типу розвитку до сталого дозволяє заощадити та висвободити з виробничого процесу велику кількість природних ресурсів, зменшити забруднення та відходи при збільшенні кінцевих результатів.

Список літератури:

1.      Основы экологии и экономика природопользования: Учеб./О.С. Шимова, Н.К. Сокловский, 2-е изд., перераб. и доп. – Мн.:БГЭУ, 2002. – 367 с.

2.      Екологія: Підручник / С. І. Дорогунцов, К. Ф. Коценко,
Е 40              М. А. Хвесик та ін. — К.: КНЕУ, 2005. — 371 с.

3.      Бобылев С.Н. Ходжаев А.Ш. Экономика природопользования: Учебник. – М.:ИНФРАМ, 2004. – ХХVI, 501 с.

4.      Гирусов Э.В. Экология и экономика природопользования: Учебник для ВУЗов. М.: ЮНИТИ, 2000. – 455с.

5.      http://ru.wikipedia.org

6.      Титенберг Т. Экономика природопользования и охрана окружающей среды / перевод с англю К.В. Папенова; под ред. Н.Д. Думнова и И.М. Потравного. – М.: ОЛНА-ПРЕСС, 2001. – 591 с.

7.      http://abc.informbureau.com

8.      Сафранов Т.А. Екологічні основи природокористування: Навч. посібник. – Львів „Новий Світ-2000”, 2003. – 248 с.

9.      А. Эндрес, И. Квернер Экономика природних ресурсов, 2-е изд. – СПб.: Питер, 2004. – 256 с.: ил.

10. http://www.nbuv.gov.ua

11. http://www.dt.ua/3000/3100/53397/