Екологічний аудит як механізм сталого розвитку економіки України

Незважаючи  на значний досвід еколого-аудиторської діяльності, офіційне визначення має тільки аудит у галузі охорони навколишнього природного середовища. Національним стандартом з екологічного аудиту ДСТУ ІSО 14010-97 екологічний аудит визначається як «документально оформлений систематичний процес перевірки, який включає збирання і об'єктивне оцінювання доказів аудиту для встановлення відповідності визначених видів діяльності, заходів, умов, системи управління навколишнім середовищем та інформації з цих питань критеріям аудиту, а також який включає передачу результатів перевірки замовникові» [18].

За змістом  вказаний стандарт є однойменним міжнародним стандартом ІSО 14010:1996 «Guidelines for environmental auditing – General principles», ратифікованим на національному рівні.

На практиці еколого-аудиторська діяльність може бути набагато ширшою за стандартне визначення, залежно від намірів замовника щодо використання екологічного аудиту.

На виконання  рішень, прийнятих Порядком денним на ХХІ сторіччя на Світовому Форумі Ріо-92, Рада Європейського Союзу затвердила Постанову за № 1836/93 від 20 червня 1993 р. про добровільну участь промислових підприємств у системі Спільноти щодо екологічного менеджменту та аудиту EMAS (Environmental management and auditing scheme).

У цьому документі  екологічний аудит розглядався  як засіб управління, який надає систематичну, періодичну, об'єктивну й задокументовану оцінку системи управління та процесів, встановлених для охорони навколишнього середовища з метою: підвищення ефективності та полегшення контролю практики, що впливає на навколишнє середовище; оцінки узгодженості діяльності компаній з екологічною політикою [16]. У 2001 р. прийнято нову версію ЕМАS-Постанови, в якій вимоги до побудови СЕМ гармонізовані з вимогами IS0 14001.

На думку  авторів, що мають достатній досвід участі у впровадженні екологічного аудиту, екологічний аудит – це інструмент управління, який ґрунтується на системному підході та за допомогою якого оцінюється екологічна ефективність управління підприємством з метою збереження навколишнього природного середовища і підтримання його конкурентоспроможності та інвестиційної привабливості за рахунок екологічно чистого виробництва [7].

У більш широкому філософському або світоглядному розумінні екологічний аудит – це засіб підвищення екологічної свідомості суб'єктів господарювання і громадськості, що у кінцевому підсумку забезпечує йому провідну роль в механізмі екологізації виробництва і суспільства загалом.

В Україні даний  вид аудиту лише починає розвиватися. Базою для його впровадження і подальшого розвитку стали ратифікація на державному рівні міжнародних стандартів екологічного менеджменту та аудиту серії ISO 14000 у 1998 р. та прийняття Закону України «Про екологічний аудит» від 24 серпня 2004 р.

На сьогодні, ринок послуг з екологічного аудиту в Україні залишається недостатньо розвиненим. Причини полягають, насамперед, у відсутності підготованих кадрів – екологічних аудиторів та відсутністю вмотивованої дії з боку керівництва підприємств впроваджувати СЕМ та аудиту. Часто така невмотивованість є наслідком відсутності інформації про переваги, які надає підприємству участь у цих системах.

У практиці екологічного аудиту спостерігаються такі принципові особливості:

• підтримка екологічного аудиту і реагування на його результати з боку керівництва підприємства, галузі, спеціально уповноважених органів управління охороною навколишнього природного середовища як на центральному, так і на місцевому рівнях;
• незалежність функцій екологічного аудиту щодо перевірки діяльності у зага<span class="das