Екологічне  виховання

     Cучасні масштаб екологічних змін створюють реальну загрозу для життя людей. Забруднення атмосферного повітря у багатьох містах України досягло критичного рівня.

      “Гадаємо, - писав В.Сухомлинський, - що школа  майбутнього повинна найповніше використовувати для гармонійного розвитку людини все, що дає природа і що зможе зробити людина для того, щоб природа служила їй. Уже через це ми повинні берегти і поновлювати природні багатства, які маємо”.

      Екологічні  проблеми, що особливо загострились в останні десятиріччя, викликають стурбованість і тривогу чесних людей Землі. Рішенням міжнародного Стокгольмського форуму з 1972 року в календарі з'явився особливий день. Дата 5 червня закликає людство загалом і кожного зокрема зробити все, щоб зберегти дивосвіт кольорів на планеті.

      Захистити весняну квітку і спів солов’я, степову  балку і поліське болото, молоду вербиченько і могутній віковий  дуб, чисте повітря і чисту  воду – все це і буде надійною гарантією збереження самого життя  в усій його красі і гармонії. Без сьогоднішніх наших колективних зусиль надія на виживання людської цивілізації стає проблематичною.

      На  жаль, ми поводимось на рідній землі  як завойовники і погані квартиранти, а не як дбайливі господарі. Надто  укорінились такі небезпечні девізи: “Моя хвата скраю”, “Після нас хоч потоп”, “На наш вік вистачить”, “Після нас хоч траві не рости”. Тож часто і в прямому, і в переносному розумінні трава після нас не росте. Замість добрих сходів і соковитого зела щедро проростає бур'ян байдужості, жорстокості, безкультур’я, неповаги до Землі – матінки, до рідного народу, Батьківщини.

      В екології, як і у вихованні, все  пов’язане з усім. Або в юному, найбільш сприятливому для добра, віці через спілкування з природою ми посіємо гуманізм, повагу до життя  і готовність його захистити, або цю юну душу заглушить чортополох.

      Ось чому Стокгольмська міжнародна конференція  з навколишнього середовища, скликана з ініціативи ООН, рекомендувала  встановити Всесвітній день охорони  навколишнього середовища для загострення уваги громадськості до болючих проблем захисту природи. Варто нагадати, що форум прийняв такі важливі документи, як Декларація про навколишнє середовище і План дій у сфері міжнародного співробітництва.

      Для активізації і координації були створені: спеціальний орган – ЮНЕП, а також координаційна рада з навколишнього середовища.

      Зараз однією з найавторитетніших міжнародних  організацій є програма “Людина  і біосфера”.

      Охоронці  природи об’єднуються для здійснення найрізноманітніших акцій міжнародного масштабу.

      Екологія  – один з найефективніших напрямків  народної дипломатії, зусиллями ентузіастів  і підтримкою національних і міжнародних  організацій вдалося зрушити  кригу застою.

      В 1989 році вже не в перший раз проводиться  акція добровільної екологічної  праці “Зелена хвиля”.

      Її  витоки – екологічні суботники в  національному парку “Лосиний острів”, “Зелена хвиля” пройшло не тільки по Європі, а й майже по всіх материках, об’єднаними зусиллями тисяч  ентузіастів, які доклали рук  до того, щоб на Землі стало менше  бруду, а більше краси.

      В Державних документах “Державна  національна програма “Освіта” (Україна  ХХІ століття), “Базовий компонент  дошкільної освіти в Україні”, Закон  України “Про шкільну освіту”  приділяється велика роль екологічному вихваленню дошкільників, свідомого ставлення до себе, оточення та довкілля. Зокрема, в Базовому компоненті дошкільної освіти в Україні сфера “Природа” зазначається, що метою є формування елементів екологічного світорозуміння, екологічної вихованості, розвиток у дитини позитивного емоційного – ціннісного ставлення до природного довкілля, формування реалістичних уявлень про явище природи, практичних умінь, дбайливого ставлення до її компонентів.

      Людина  невід’ємна від природи. Їй ми завдячуємо своїм існуванням, досконалістю, своєю силою і красою. Але із самою природою відбуваються нині разючі переміни, метаморфози, що несуть загрозу нашому здоров’ю.

  Останнім часом збільшилась кількість повідомлень у пресі, по радіо, телебаченню про негативний вплив екологічного забруднення навколишнього середовища на організм людини, рослини і тварини. Вирубуються ліси, замулюються озера, убожіє світовий океан, пустелі поглинають родючі землі. У процесі виробництва в ріки, озера, моря щороку потрапляють забруднена вода, шкідливі речовини.

      Атмосфера Землі, азоту, оксидом вуглецю насичується, двооксидом сірки. Все це – небезпечні отруйні речовини.

      Забруднення повітря, води, землі внаслідок бездумної  господарської діяльності, в гонитві  за виконанням планів, отриманням премій, збагаченням будь-якою ціною несприятливого впливає на умови життя і здоров'я населення. І найбільш незахищеними виявляються діти. На їхньому здоров’ї передусім конче негативно позначається дефіцит чистого повітря, води, продуктів харчування. Як може розвиватися нормально підростаюче покоління, коли майже 70 процентів новонароджених з першого дня мають відхилення в здоров’ї?

      Ми  маємо безрадісні факти щодо зменшення  приросту населення на Україні, однією з причин чого є екологічне забруднення  навколишнього середовища. Стає системою патологія родів. Нерідко діти народжуються з різними недугами, багато з них стають інвалідами на все життя.

      Хворобливі, слабенькі малюки приходять в  дитячі заклади. І скільки доводиться працівникам садків докласти зусиль, щоб разом із батьками забезпечити  нормальний розвиток тієї чи іншої дитини.

      Починають, як правило, із зміцнення їхнього  здоров'я, використовуючи найрізноманітніші  засоби фізичного виховання. Дбають про підвищення опору дитячого організму.

Закон України 

про охорону навколишнього  природного середовища

      Охорона навколишнього природного середовища, раціональне використання природних  ресурсів, створення екологічно безпечних  умов для життєдіяльності людини – невід’ємна умова розвитку України.

      З цією метою Україна здійснює екологічну політику на своїй території, основою якої є забезпечення безпечного для існування живої і неживої природи навколишнього середовища, охорона життя і здоров'я населення від негативного впливу, зумовленого забрудненням навколишнього природного середовища, досягнення гармонійної взаємодії економіки і екології, охорона, раціональне використання і відтворення природних ресурсів.

      Цей закон визначає правові, економічні та соціальні основи організації  охорони навколишнього природного середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь.

      За  статистичними даними в дитячих  закладах протягом останніх років в  цілому склалася тенденція до зниження рівня захворюваності малят.

      Найбільше випадків ураження грипом, ангіною, гострими респіраторними захворюваннями.

      Проте насторожують цифри у графі виявлення інших недругів. Про що йдеться? Питання ще не проаналізовано на належному рівні.

      По-перше, при поглиблених оглядах дітей  у дитсадках лікарями-фахівцями  вихователі не отримують конкретних порад медиків щодо стану здоров'я  своїх вихованців у кожній віковій групі. Це шкодить роботі з батьками. А вихователь несе персональну відповідальність за стан здоров'я кожної дитини в своїй групі.

      На  превеликий жаль, і в зонах жорстокого контролю, що зарясніли в нас після  аварії на Чорнобильській АЕС, ні педагоги-дошкільники, ні батьки не мають конкретних рекомендацій медиків щодо роботи в екологічно забруднених зонах.

      Проблем у нас зараз багато, а економічних  можливостей – обмаль. Але ж  діти не можуть чекати поки відбудуться  кардинальні зміни в підготовці медичних і педагогічних кадрів. Ми повинні ростити підростаюче покоління здоровим і загартованим.

      Педагоги  займаються самоосвітою, поглиблюють  знання з психології, народної педагогіки, фізіології, санітарії, медицин. Але  без всебічних знань у сучасних екологічних умовах майже нікому нам не обійтися. І шукати відповіді на всі питання, що ставить перед нами життя треба невідкладно.

      Екологічне  виховання в дошкільному віці, як і збереження здоров'я дітей  – справа не лише батьків, вихователів, а й науковців, керівників підприємств. Кожен на своєму місці, в міру своїх можливостей і знань повинен докласти максимум зусиль, аби захистити землю, природу, допомагати виростити здорове молоде покоління.

      Любов до природи слід виховувати з раннього дитинства. Дітей, що не вміють ще ходити, - треба частіше виносити на свіже повітря, щоб вони могли бачити рідне небо, дерева, квіти, різних тварин. Все це залишається в дитячій душі, осяяне почуттями радості, і покладе основи любові до рідної природи.

      Виховуючи у малят любов до природи, рідної землі, навчають їх оберігати і примножувати навколишню красу, ми формуємо зачатки екологічної і моральної свідомості, духовності, гуманізму. Виховані в любові юні громадяни України, які житимуть у третьому тисячолітті, мають бути позбавлені жорстокості, користолюбства, усвідомлювати, що святий обов’язок кожного – не завдати шкоди живому світові.

      Питання екологічного виховання та освіти населення, а особливо наймолодших, - одне з  найважливіших.

      Бажано, щоб вихователі всіх дитячих закладів, за можливістю, батьки скористалися методичними рекомендаціями “Дошкільник і екологія”, підготовленими кандидатом педагогічних наук Н.В.Лисенко, “Український фольклор та народні традиції в житті дошкільника” (укладачі М.Бальон, О.Максимова. – Чернівці, 1996 р.). У цих та інших публікаціях визначені мета та завдання екологічної освіти, і виховання в дитячих закладах, які можна сформулювати таким чином:

• формувати елементи наукових знань про основні екологічні фактори в розвитку живої природи та очевидні взаємозв’язки і залежності;
• виховувати у дітей діяльну любов до природи, вміння піклуватися про рослини і тварини, нетерпеливість до безглуздого псування рослин, знищення тварин;
• формувати у дошкільників вміння пізнавати взаємозв’язки у природі;
• розвивати вміння класифікувати живу природу на основі безпосереднього сприймання та аналізу зовнішніх ознак, способів їх живлення та взаємодії із середовищем;
• знайомити дітей з живими барометрами природи, пристосовуваннями рослин і тварин до змін у природі;
• знайомити дітей з перлинами народної мудрості про дбайливе ставлення до природи;
• вчити культурно поводитись у природі, та найголовнішими завданнями є формування постійної потреби в зміцненні та охороні власного здоров'я і здоров'я інших. Про це часто забувають педагоги і батьки.

     Під час здійснення екологічної освіти педагог-дошкільник, по-перше, повинен  використовувати такі цікаві форми  роботи:

• заняття-вистави “Цілюще зілля”, “Дідусь Лісовичок”, акторами в яких виступають діти;
• прогулянка, екскурсії в природу, в музеї, на поля, в ліс;
• робота дитячих організацій, гуртків, студій: “Зелена аптека”, “Природа і фантазія”, “Юні друзі природи”;
• перегляд кінофільмів, діафільмів, діапозитивів на природничу тематику;
• збирання лікарських рослин, приготування чаїв та коктейлів;
• організація роботи на городах, проведення дослідів з рослинами і тваринами;
• вивчення казок, легенд, загадок, народних прикмет, обрядів та свят;
• використання художньої літератури відповідного змісту.

     Почуття дитини значно випереджають появу знань, які потім сприяють їх зміцненню, зародженню нових або, навпаки, пригашенню тих, що виникли. 

     Найбільший  емоційний відгук на вплив навколишнього  середовища спостерігається у віці до п’яти років, а тому цей період найбільш сприятливий для розвитку почуттів.

     Дуже  важливо, які враження залишаються  від першої зустрічі з твариною, рослиною, явищем природи. Дорослий повинен  правильно зазвати об’єкт і дати оцінку – зміст її залежить від  віку дітей. Так, трирічній дитині досить сказати лише про виразні й  виразні й одразу помітні ознаки: “Це сніг, сніг білий і чистий, дуже гарний”.