Атмосфера. Загрязнение атмосферы

-запровадження інтегрованого підходу до управління земельними ресурсами, підвищення його координованості та ефективності;

-забезпечення широкого впровадження новітніх екологічно збалансованих технологій землекористування;

-удосконалення державної системи моніторингу земель, ведення земельного кадастру та землеустрою;

-створення умов для максимально можливого забезпечення неперервності ділянок, стан яких наближається до природного;

-формування збалансованого  співвідношення між окремими  видами угідь та забезпечення  екологічної безпеки і рівноваги  територій у регіонах;

-розширення площі  лісів, полезахисних лісових смуг  та інших захисних насаджень  відповідно до науково обґрунтованих показників, що розроблятимуться з урахуванням регіональних та місцевих особливостей;

-збільшення частки  сільськогосподарських угідь екстенсивного  використання (сіножатей, пасовищ)  відповідно до науково обґрунтованих  показників, що розроблятимуться  з урахуванням регіональних та місцевих особливостей;

-розроблення технологій з відновлення виведених з ріллі деградованих, малопродуктивних та техногенно забруднених сільськогосподарських угідь;

-наближення до європейських  стандартів з питань відведення  земель під розміщення об'єктів промислового виробництва, будівництва, транспорту, зв'язку тощо;

-сприяння розробленню та широкому впровадженню нових біологічних засобів захисту рослин у сільськогосподарському виробництві;

-забезпечення екологічно допустимого сільськогосподарського навантаження на ґрунтовий покрив;

-забезпечення широкого впровадження новітніх екологічно збалансованих технологій ведення сільського господарства;

3) невиснажливе використання  тваринних та рослинних ресурсів, екологізація лісового господарства, що передбачає:

-запровадження класифікації  функцій та напрямів використання  екосистем, забезпечення проведення  їх повної еколого-економічної  оцінки як основи для визначення  можливості та екологічно допустимих  обсягів використання сировинної складової екосистеми;

-запровадження механізму заборони використання ресурсу до визначення його кількісних та якісних показників (заповідання, консервація ресурсу тощо);

-запровадження принципу гнучкого управління використанням природних ресурсів, у тому числі постійного моніторингу кількісних та якісних показників таких ресурсів під час їх використання;

-передбачення можливості коригування процесу використання природних ресурсів з урахуванням результатів моніторингу, включаючи їх видову зміну та припинення виснажливого використання;

-проведення оцінки впливу природних і антропогенних факторів на динаміку ресурсних видів рослин та розроблення прогнозу змін фіторесурсів;

-установлення обґрунтованої  ціни біоресурсів з урахуванням  їх несировинної цінності, розміру плати за спеціальне використання та вдосконалення дозвільно-ліцензійної діяльності у цій сфері;

-відновлення чисельності  рідкісних та таких, що перебувають  під загрозою зникнення, видів  тварин і рослин;

-упровадження в систему ведення лісового господарства та комплексного використання лісових ресурсів екосистемного підходу;

-запровадження системи повної відповідальності постійного користувача за стан наданих у користування лісів;

-забезпечення відтворення  корінних лісових і природних  рослинних угруповань з використанням  технологій, що сприяють збереженню  біорізноманіття; 

-розроблення та затвердження критеріїв та індикаторів збалансованого розвитку лісового господарства, впровадження сертифікації лісів у лісовому господарстві;

-забезпечення розширеного  відтворення лісів і збільшення  лісистості країни;

-сприяння реалізації державної політики щодо запровадження сталого управління лісовим господарством і підвищення ефективності функціонування лісового господарства;

-забезпечення підтримки лісового господарства шляхом поєднання заходів державного регулювання та впровадження ринкового механізму;

-упровадження економіко-правового механізму для стимулювання розширеного відтворення лісових ресурсів;

4) екологічно стале  надрокористування, що передбачає:

-створення умов для ефективного, екологічно збалансованого розвитку надрокористування на основі впровадження нових технологій, комплексного використання ресурсів надр, рекультивації територій;

-видачу спеціальних дозволів на користування надрами з метою їх геологічного вивчення та видобування корисних копалин за умови забезпечення повноти розробки родовищ корисних копалин;

-удосконалення законодавчого врегулювання порядку використання відвалів видобутку і відходів збагачення та переробки мінеральної сировини як техногенних родовищ корисних копалин.

Інструменти національної екологічної політики

Необхідність переорієнтації зусиль з формування політики на її практичне проведення, удосконалення і наближення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища до європейського, зміцнення інституціонального потенціалу природоохоронної діяльності та створення ефективних інструментів екологічної політики передбачають, зокрема:

1) розвиток національної  системи управління навколишнім  природним середовищем шляхом:

-визначення солідарної відповідальності держави і суспільства за стан навколишнього природного середовища;

стимулювання виробників до зміни моделі ресурсоємного виробництва, впровадження стандартів системи управління навколишнім природним середовищем;

-підвищення ролі еколого-економічних інструментів для регулювання охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів;

2) укріплення інституціональної  спроможності системи управління  навколишнім природним середовищем  шляхом:

-удосконалення системи державного контролю, зокрема формування єдиної системи контролю за дотриманням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, виключення дублювання функцій контролю різними уповноваженими органами виконавчої влади;

-посилення відповідальності  забруднювачів, зокрема підвищення  нормативів діючої системи збору за забруднення навколишнього природного середовища до рівня, що стимулює суб'єктів господарювання скорочувати обсяги забруднення; підвищення фінансової відповідальності порушників законодавства, розширення бази оподаткування, розроблення нових правил проведення оцінки збитку на основі фактичних витрат на відновлювальні заходи;

-реформування системи видачі дозволів, зокрема перехід до видачі комплексних дозволів для забруднювачів за принципом "єдиного вікна", спрощення процедури для малих і середніх підприємств, розроблення системи технологічних нормативів на викиди, скиди, розміщення відходів;

3) розвиток законодавства  про охорону навколишнього природного  середовища здійснюватиметься шляхом:

-гармонізації національного екологічного законодавства про охорону навколишнього природного середовища з європейським та нормами міжнародного права;

-розроблення проекту Екологічного кодексу України, забезпечення прийняття та дотримання його основних вимог;

4) удосконалення економічного  та фінансового механізмів реалізації національної екологічної політики, визначення джерел фінансування шляхом:

-визначення пріоритетності  фактора бюджетного та податкового  регулювання. Це зумовлює необхідність  збільшення в дохідній частині  бюджету частки природно-ресурсних  платежів, розвиток системи регуляторів, спрямованих на стимулювання суб'єктів господарювання до виробництва екологічно безпечних видів продукції та надання послуг у цій сфері;

-удосконалення та встановлення більш жорсткого контролю за здійсненням платежів за понаднормативне забруднення навколишнього природного середовища;

-підвищення стимулюючої функції збору за забруднення навколишнього природного середовища з метою стимулювання суб'єктів господарювання до впровадження екологічно безпечних технологій. При цьому необхідно також забезпечити можливість щорічного перегляду нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища з метою підвищення до рівня компенсації реальної заподіяної шкоди;

-удосконалення діючого  економічного механізму природокористування і природоохоронної діяльності та формування стабільних джерел фінансування природоохоронних заходів в умовах переходу до ринкових відносин як головної складової системи екологічного управління. При цьому стимулювання заходів з охорони і відтворення природно-ресурсного потенціалу держави забезпечуватиметься за рахунок створення відповідних економічних умов (інвестиційних, податкових, кредитних тощо);

-здійснення видатків на охорону навколишнього природного середовища в обсязі, не меншому ніж надходження коштів до державного та місцевих бюджетів від збору за спеціальне використання природних ресурсів, за забруднення навколишнього природного середовища, штрафних санкцій та відшкодування заподіяних збитків внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища. При цьому головним джерелом видатків на охорону навколишнього природного середовища повинні бути кошти підприємств-забруднювачів, що зумовлює необхідність створення фінансового механізму залучення приватного капіталу в природоохоронну діяльність (наприклад, лізинг).

Важливим джерелом фінансування заходів з охорони навколишнього  природного середовища є фонди охорони  навколишнього природного середовища, порядок використання коштів яких потребує реформування.

Для розв'язання регіональних екологічних проблем важливо залучати також кошти місцевих бюджетів.

Незадіяним повною мірою  джерелом коштів на потреби охорони  навколишнього природного середовища є міжнародна технічна допомога та впровадження так званих гнучких  механізмів Кіотського протоколу до Рамкової конвенції ООН про зміну клімату;

5) наукове забезпечення  національної екологічної політики, що спрямовуватиметься на:

-здійснення переходу України на принципи сталого розвитку;

-раціональне використання природно-ресурсного потенціалу держави;

-поліпшення стану  поверхневих і підземних вод,  оздоровлення басейнів річок  Дніпра, Дністра, Сіверського Дінця,  очищення стічних вод; 

-поліпшення стану атмосферного повітря;

-поліпшення стану поводження з відходами, зокрема впровадження систем рециклінгу;

-розвиток чистих виробництв;

-організацію і проведення державної екологічної експертизи та екологічного аудиту;

-збереження біо- і  ландшафтного різноманіття та  розвиток заповідної справи;

-моделювання та прогнозування  можливої зміни клімату з метою пом'якшення її наслідків;

-проведення стратегічної  екологічної оцінки, оцінки ризиків  та реабілітації територій; 

6) розвиток міжнародного  співробітництва, що спрямовуватиметься  на:

-безумовне виконання міжнародних зобов'язань відповідно до міжнародних договорів;

-більш послідовне  врахування рекомендацій всесвітніх  самітів зі сталого розвитку  в містах Ріо-де-Жанейро та  Йоганнесбурзі; 

-активізацію співробітництва з питань запобігання транскордонному забрудненню навколишнього природного середовища;

-запобігання глобальній  зміні клімату; 

-активізацію участі  українських представників у  роботі міжнародних організацій,  діяльність яких пов'язана з  контролем за антропогенним навантаженням  на навколишнє природне середовище;

7) інші інструменти:

підвищення продуктивності ресурсів шляхом упровадження екологічно ефективного виробництва та екосистемного  підходу, стимулювання суб'єктів господарювання до впровадження ресурсозберігаючих та енергоефективних технологій, більш  широкого застосування еколого-економічних інструментів, екологічного управління, аудиту та сертифікації;

запровадження проведення стратегічної екологічної оцінки планів і програм різних секторів економіки  та регіональних планів і програм, урахування висновків екологічної оцінки при підготовці заявок на видачу дозволів на використання природних ресурсів;

оцінка екологічних  ризиків шляхом аналізу та прогнозування  екологічних ризиків з метою  забезпечення принципу запобігання  забрудненню навколишнього природного середовища;