Атмосфера. Загрязнение атмосферы

Месяц	2006 г.	2007 г.
1	146	153
2	167,75	154
3	152,25	159
4	135	138
5	160,25	164
6	167,75	169
7	174	186
8	134,4	166
9	121,6	134
10	129,25	134
11	133,25	157
12	144	–

 

Рис. 4.2. Изменение ПЗ для пыли

 

Рис. 4.3. Изменение ПЗ для SO₂

 

Рис. 4.4. Изменение ПЗ для CO

 

 

Рис. 4.5. Изменение ПЗ для NO₂

 

Уровень содержания оксида углерода в 2007 г. был повышенным по сравнению с 2006 г. и также превышал постоянно допустимые нормы загрязнения.

Что касается диоксида азота, то его содержание постоянно  превышало допустимые нормы. За исследуемый  период закономерностей в изменчивости данной примеси не было выявлено. Повышенное содержание в атмосферном воздухе  оксида углерода и диоксида азота связано, в основном, с работой автомобильного транспорта.

На втором этапе, согласно методике, представилось возможным  рассчитать ПЗ и определить ПДЗ для  двух примесей, входящих в группу суммации: диоксид серы и диоксид азота. Согласно методике Ккд принимается равным 1 и, соответственно, ПДЗ принимается равным 100%. На рис. 4.6 представлено изменение ПЗ по группе суммации диоксида серы и диоксида азота.

 

 

Рис. 4.6. Изменения показателя ПЗ для группы суммации

 

Анализ рис. 4.6 показывает, что по указанной группе веществ показатель загрязнения постоянно превышает допустимые нормы. Как указывалось выше, вклад в превышение вносит повышенное содержание диоксида азота.

Согласно табл. 3.1, можно классифицировать уровни загрязнения  атмосферного воздуха г. Одессы по исследуемым загрязняющим веществам.

 

Таблица 4.5 –  Классификация уровней загрязнения  атмосферного воздуха

Загрязняющее  вещество	Год	Процент случаев  превышения ПДЗ	Уровень загрязнения	Степень опасности
Пыль	2006	67	Недопустимый	Очень опасная
	2007	91	Недопустимый	Очень опасная
Диоксид серы	2006	0	Допустимый	Безопасная
	2007	9	Недопустимый	Умеренно опасная
Оксид углерода	2006	100	Недопустимый	Очень опасная
	2007	100	Недопустимый	Очень опасная
Диоксид азота	2006	100	Недопустимый	Очень опасная
	2007	100	Недопустимый	Очень опасная
Группа суммации	2006	100	Недопустимый	Очень опасная
	2007	100	Недопустимый	Очень опасная

 

Таким образом, анализ загрязнения воздушного бассейна г. Одессы по основным загрязняющим веществам показал, что по всем примесям, кроме диоксида серы, наблюдаются постоянные превышения нормативов предельно допустимого загрязнения. Оценка загрязнения по группе суммации показала аналогичные результаты. В данном случае наибольший вклад дает загрязнение атмосферного воздуха диоксидом азота. Уровень загрязнения в целом характеризуется как недопустимый, а степень опасности загрязнения – как очень опасная.

 

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ  УКРАЇНИ 

РОЗПОРЯДЖЕННЯ

від 17 жовтня 2007 р. N 880-р 

Київ 

Про схвалення  Концепції національної екологічної  політики України на період до 2020 року

1. Схвалити Концепцію  національної екологічної політики  України на період до 2020 року, що додається. 

2. Мінприроди розробити  у тримісячний строк та подати  Кабінетові Міністрів України  проект Стратегії національної екологічної політики України на період до 2020 року.  

 

Прем'єр-міністр України

В. ЯНУКОВИЧ

 

  

СХВАЛЕНО  розпорядженням Кабінету Міністрів України   від 17 жовтня 2007 р. N 880-р

 

КОНЦЕПЦІЯ 
національної екологічної політики України на період до 2020 року

Визначення  проблеми, на розв'язання якої спрямована Концепція 

Антропогенне та техногенне навантаження на навколишнє природне середовище в кілька разів перевищує  відповідні показники у розвинутих країнах світу та продовжує зростати.

Тривалість життя в Україні становить у середньому близько 66 років (у Швеції - 80, у Польщі - 74 роки). Значною мірою це зумовлено антропогенним навантаженням на навколишнє природне середовище, зокрема його забрудненням підприємствами головним чином гірничо-видобувної, металургійної, хімічної промисловості, енергетичного сектору.

В Україні найвищий в  Європі рівень розораності земель, споживання водних ресурсів, вирубування  лісів. Близько 15 відсотків території  України з населенням понад 10 млн. перебуває у критичному екологічному стані.

Щільність викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря  останнім часом становить понад 130 кілограмів на кожного мешканця України, що в кілька разів перевищує зазначений показник у розвинутих країнах світу.

Значна частина водних об'єктів втратила природну чистоту, порушена їх здатність до самоочищення. У ряді областей обсяг скидання забруднених вод у річки перевищує обсяг природного стоку. Водні об'єкти забруднені сполуками важких металів, азоту, сульфатами, нафтопродуктами і фенолами. Витрати свіжої води на одиницю випущеної продукції в Україні перевищують аналогічні показники у Франції в 2,5 раза, Німеччині та Великобританії - у 4,3 раза.

На сьогоднішній день у державі накопичено понад 35 млрд. тонн відходів, 17 відсотків її території зазнає підтоплення та понад 18 відсотків вражено інтенсивною ерозією.

Актуальність  розроблення оновленої національної екологічної політики

Відсутність ефективної системи управління в сфері охорони  навколишнього природного середовища та більш повільне, ніж очікувалося, проведення структурних реформ і модернізації технологічних процесів в умовах зростання національної економіки призводить до збільшення рівня забруднення та зумовлює підтримку старих, неефективних підходів до використання енергетичних і природних ресурсів.

На сьогодні единим нормативно-правовим актом, що визначає екологічну політику і стратегію держави, є Постанова  Верховної Ради України від 5 березня 1998 р. N 188/98-ВР "Про Основні напрями  державної політики України у  галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки". Багато положень цього документа не втратило своєї актуальності, однак у цілому він уже не відповідає вимогам сьогодення, оскільки за період, який минув з 1998 року, відбулися значні події на міжнародному рівні, які визначили подальший розвиток екологічних стратегій, а в Україні суттєві зрушення в напрямі посилення економічної діяльності. Зазначене зумовило необхідність розроблення проекту нового стратегічного документа на довгострокову перспективу - Стратегії національної екологічної політики України на період до 2020 року, яка враховує процеси глобалізації економіки, розвиток ринкових відносин та рішення Київської конференції міністрів навколишнього природного середовища "Довкілля для Європи" (2003 р.), Всесвітнього саміту зі сталого розвитку в м. Йоганнесбурзі (2002 р.), перспективи вступу України до СОТ, положення ряду міжнародних зобов'язань України в сфері охорони навколишнього природного середовища.

Національна екологічна політика базується на принципах:

рівності трьох складових  розвитку держави (економічної, екологічної, соціальної), що зумовлює орієнтування на пріоритети сталого розвитку, врахування екологічних наслідків під час  прийняття економічних рішень;

екологічної відповідальності, який потребує запровадження відповідальності за будь-які порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища;

запобігання, який передбачає аналіз і прогнозування екологічних  ризиків, які ґрунтуються на результатах  державної екологічної експертизи, а також проведення державного моніторингу навколишнього природного середовища;

інтеграції питань охорони  навколишнього природного середовища та раціонального використання природних  ресурсів (екологічних цілей) в секторальну  політику на тому ж рівні, що й економічні та соціальні цілі;

"забруднювач та  користувач платять повну ціну", який передбачає запровадження  для забруднювача стимулів щодо  зниження рівня негативного впливу  на навколишнє природне середовище  та повної відповідальності користувача за стан наданих йому у користування природних ресурсів, а також зменшення впливу його діяльності (бездіяльності) на стан цього середовища;

міжсекторального партнерства  та залучення до реалізації політики усіх заінтересованих сторін, який наголошує, що лише шляхом спільного розв'язання нагальних проблем можливо забезпечити успішну реалізацію екологічної політики.

Мета, основні  цілі і завдання національної екологічної  політики

Мета реалізації національної екологічної політики полягає в  стабілізації і поліпшенні екологічного стану території держави шляхом утвердження національної екологічної політики як інтегрованого фактора соціально-економічного розвитку України для забезпечення переходу до сталого розвитку економіки та впровадження екологічно збалансованої системи природокористування.

Основними цілями національної екологічної політики є:

-досягнення безпечного для здоров'я людини стану навколишнього природного середовища;

-підвищення рівня громадської свідомості з питань охорони навколишнього природного середовища;

-поліпшення екологічної  ситуації та підвищення рівня  екологічної безпеки; 

-удосконалення системи інтегрованого екологічного управління шляхом включення екологічної складової до програм розвитку секторів економіки;

-удосконалення регіональної екологічної політики, зменшення негативного впливу процесів урбанізації на навколишнє природне середовище;

-припинення втрат  біо- та ландшафтного різноманіття, формування екомережі, розвиток  заповідної справи;

-забезпечення екологічно збалансованого використання природних ресурсів.

Основними завданнями національної екологічної політики є такі:

1) досягнення безпечного  для здоров'я людини стану навколишнього  природного середовища, що передбачає:

-проведення оцінки та послідовне зниження екологічних ризиків для здоров'я людини;

-упровадження системи екологічного маркування товарів і продуктів харчування;

-приведення якості питної води у відповідність з європейськими стандартами;

2) підвищення громадської  свідомості з питань охорони  навколишнього природного середовища, що здійснюватиметься шляхом:

-формування інформаційного простору з питань збереження навколишнього природного середовища, проведення екологічної політики та забезпечення сталого розвитку;

-створення державної системи інформування населення про стан навколишнього природного середовища та заходи щодо його поліпшення, а також відповідної бази геоінформаційних даних;

-залучення громадськості до участі у розв'язанні екологічних проблем, проведення постійних консультацій з громадськістю стосовно рішень, спрямованих на поліпшення навколишнього природного середовища та активне формування у населення громадської свідомості з питань охорони навколишнього природного середовища;