Історичні основи формування міжнародної екологічної політики

Тема 1

Історичні основи формування міжнародної  екологічної політики 

Питання 1. Екологізація міжнародних відносин: проблеми і перспективи

Питання 2. Глобальні проблеми людства

Питання 3. Глобальні стратегії, моделі і сценарії майбутнього

Питання 4. Конфліктогенний потенціал екологічного чинника

Питання 5. Екологічні рухи як суб'єкти екополітичного процесу 
 

Ключові терміни 
 

Питання 1. Екологізація міжнародних відносин: проблеми і перспективи 

    В епоху глобальної взаємозалежності невід'ємним елементом людської свідомості стала екологічна безпека. До ужитку ввійшли поняття «екологічна криза», «екологічна катастрофа», що вимагають як вихід з них комплекс невідкладних заходів, нерозривно пов'язаних з «екологічного модернізацією», формуванням екологічної культури та екологічної моральності. Визнання існування глобальних проблем призвело до виділення самостійної галузі знань - глобальної (або планетарної) екології, орієнтованої на врегулювання взаємовідносин всього людства з навколишнім середовищем з метою її збереження.

    Неможливість вирішити глобальні екологічні проблеми зусиллями однієї країни сприяла перегляду пріоритетів зовнішньої політики держав та екологізації міжнародних відносин. В урядових заходах більшості країн почали поєднуватися ресурсоохранні заходи і виробництво конкурентоспроможних екологічно чистих товарів. Екологічна політика стала структурно оформленим, необхідним напрямком діяльності будь-якої держави.

    Участь у міжнародному екологічному співробітництві розглядається як необхідний елемент зміцнення безпеки країни. Крім того, це питання міжнародного політичного престижу держави, відображення його здатності швидко і адекватно реагувати на планетарні зміни.

    З якими результатами зустріло людство третє тисячоліття? До рубежу ХХ-ХХI століть чітко позначилися центри стабілізації і дестабілізації навколишнього природного середовища.

    До центрів дестабілізації відносять Північноамериканський, Європейський і Азіатський центри. У Північноамериканський центр входять США, частково Канада і Мексика; в Європейський центр - Західна, Центральна і Східна Європа, країни Балтії, європейська територія Росії; в Азіатський центр - країни Індостану, Цейлон, Малайзія, Бірма, Індонезія (без о. Суматра), Китай (за винятком Тибету і пустель Такла-Макан і Гобі), Японія, Корейський півострів, Філіппіни. Найбільшою мірою порушені екосистеми Європи, Північної Америки і Японії.

     До центрів стабілізації навколишнього середовища відносять Північний Євроазіатський, Північноамериканський центри, Південноамериканський і Австралійський центри і Світовий океан. Північний Євроазіатський центр включає території Скандинавії, Північ європейської частини РФ, Західну і Східну Сибір, Далекий Схід (крім південних районів); Північноамериканський центр - території Канади і Аляски; Південноамериканський центр - Амазонію і прилеглі до неї території; Австралійський центр - території Австралії (крім Східної та Південної частин).

     Умовою вирішення глобальних екологічних проблем та забезпечення планетарної екологічної безпеки екологи вважають скорочення антропогенного впливу на біосферу до рівня її незбуреного стану. Однак запропонувати дієвий спосіб реалізації такого рішення поки що неможливо. Крім того, погляди на урядовому рівні на необхідність і спосіб заходів вирішення екологічних проблем істотно варіюються. Очевидно одне: характеристика сучасних екологічних процесів глобального рівня невіддільна від аналізу соціально-економічних тенденцій розвитку країн. Мова йде про необхідність вивіряти економічну політику в екологічному аспекті. Впровадження в економічну складову фактора екологічної раціональності є найбільш значущим пріоритетом екологічної модернізації. Вирішення глобальних екологічних проблем передбачає здійснення тісного міждержавного співробітництва та координації дій не тільки в області охорони навколишнього середовища, але і в соціально-економічній і навіть політичній сферах.

     У силу розбіжностей між розвиненими країнами та країнами що розвиваються, природного прагнення держав відстоювати в першу чергу власні національні інтереси, перспективним напрямком зробилося регіональне співробітництво, засноване на відносній подібності соціально-економічних і політичних завдань країн того або іншого регіону.

     Історія міжнародної екологічної інтеграції налічує більше сорока років. Період більш ніж достатній і насичений, щоб оцінити зусилля минулого і підвести підсумок наявним досягненням і недолікам.  
 
 

Питання 2. Глобальні проблеми людства 

    Глобальні проблеми: визначення, класифікація, причини появи

    У другій половині ХХ століття людство зіткнулося з рядом проблем глобального масштабу, що охоплюють сферу взаємодії людини і навколишнього його середовища, а також людини та суспільства. Ці проблеми об'єднують такі характеристики:

    • планетарний, загальносвітовий характер;

    • необхідність невідкладних спільних дій усіх держав щодо їх подолання.  
 

Рис. 1.1. Типологія глобальних проблем сучасності.  

 

    Перші спроби здійснити систематизацію глобальних проблем були зроблені на початку 70-х років XX ст. і пов'язані з дослідженнями Римського клубу. 

 

    Основним «продуктом»діяльності Клубу є його доповіді, присвячені пріоритетним глобальним проблемам та шляхам їх вирішення. На замовлення Римського клубу видатними вченими підготовлено більше 30 доповідей (Табл.1.1.). 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    Таблиця 1.1. Аналітичні матеріали, розроблені під егідою Римського клубу 

      

    У дослідженнях вчених Римського клубу широко використовуються комп'ютерне моделювання та методологіі, засновані на міждисциплінарному підході.

    Спочатку Римський клуб звертав основну увагу на протиріччя між суспільством і природою, потім він став приділяти пріоритетну увагу соціальним проблемам.

    Пік впливу Римського клубу на світову громадську думку припав на 1970-1980 роки.

    Сьогодні  Римський клуб став однією з багатьох міжнародних організацій, які координують обмін думками між інтелектуалами з актуальних проблем сучасності. 

    В даний час поширена класифікація глобальних проблем, згідно з якою виділяють:

    ♦ інтерсоціальні глобальні проблеми, пов'язані з взаємодіями між людьми в суспільстві, між суспільно-економічними системами держав і т. д. (проблеми миру і роззброєння, світового соціального та економічного розвитку, подолання відсталості окремих країн і ін.).

    ♦ проблеми антропосоціальних глобальних систем, пов'язані з відносинами між індивідом і суспільством (проблеми науково-технічного прогресу, освіти та культури тощо);

    ♦ природно-соціальні глобальні проблеми, що зачіпають взаємодію людини з природою (проблеми ресурсів, енергетики, продовольства, навколишнього середовища тощо).

    Серед причин глобальних проблем може виступати ряд процесів:

    • економічні, політичні, соціокультурні протиріччя в суспільному житті, багато в чому зумовлюють панівне ставлення до людини і природи;

    • характер матеріального виробництва, що наносить безповоротна шкода навколишньому середовищу; тенденція економічного зростання за рахунок прискореного споживання природних ресурсів;

    • динаміка демографічних процесів;

    • суперечливі процеси еволюції природного середовища, внутрішня іманентна активність самої природи, катастрофи природного і соціоприродного походження;

    • обмеженість просторових, сировинних, біологічних, енергетичних та інших ресурсів;

    • посилення процесу глобалізації і негативної взаємозалежності (нерівномірність розвитку, екологічна криза і т. п.);

    • системність глобальних проблем призводить до того, що загострення одних з них неминуче породжує загострення інших.  

    До глобальних екологічних проблем належать такі: зміна клімату; виснаження озонового шару; забруднення навколишнього середовища (закислення; забруднення атмосферного повітря, навколоземного космічного простору; хімічні, токсичні, радіоактивні, біологічні та генетичні забруднення); проблема «чистої води»; проблема відходів; втрата біорізноманіття; проблеми міського середовища; продовольча проблема; демографічна проблема; енергетична проблема і ін. 

    Наявність глобальних екологічних проблем змушує говорити про екологічну кризу. Тим часом сам факт існування останнього не є безперечним. Справа в тому, що офіційне визнання екологічної кризи веде за собою необхідність відповіді на питання, хто більшою мірою в цьому винен, і, отже, повинен одним з перших ліквідувати наслідки, що означає істотні фінансові витрати. 

    Варіанти вирішення глобальних екологічних проблем

    Універсального підходу до вирішення глобальних екологічних проблем ще не вироблено, і є серйозні підстави вважати, що навряд чи він існує. З іншого боку, очевидно, що ні адміністративно-командні методи, ні ринкові відносини не в змозі запропонувати дієвого механізму вирішення екологічних проблем. Мова повинна йти про комплекс заходів, які передбачають поєднання ринкових механізмів і державного регулювання. Зіткнення інтересів національного розвитку окремих держав серйозно перешкоджає виробленню узгоджених позицій з цілого ряду принципових проблем. У цій ситуації перспективним напрямом міжнародної екологічної діяльності може стати регіональне співробітництво.

    Умовно можна говорити про декілька напрямків виходу з глобальної екологічної кризи:

    • екосоціалізм;

    • новий тоталітаризм;