Звіт по практицібанк Мрія

Важливе значення мають  архіви банку. Якщо клієнт вже отримував  кредит у цьому банку, то в архіві містяться відомості про можливі  затримки в погашенні боргу або  інші порушення.

Із зовнішніх джерел найбільш важливим є відомості, отримані з інших банків, які обслуговують даного клієнта, та в його ділових  партнерів. 
Можна провести перевірку позичальника на місці. Дуже важливо з'ясувати рівень компетенції працівників, що очолюють бухгалтерську, фінансову, маркетингову служби, адміністративний апарат. Під час відвідування клієнта можна з'ясувати деякі питання, що не були розглянуті під час попередньої бесіди, а також скласти уявлення про стан майна, яким володіє підприємство. 
Методика оцінки кредитоспроможності позичальника висвітлена у попередньому параграфі.

Третій етап. Полягає  в розробці умов процесу кредитування, підготовці й укладанні кредитного договору. Цей етап називають ще структуруванням кредиту, в ході якого визначають основні умови кредитного договору. 
Банк визначає параметри позички: вид кредиту, суму, строк, спосіб видачі і погашення кредиту, забезпечення, рівень процента, інші моменти. Банк повинен запропонувати клієнту той вид кредиту, який найбільшою мірою відповідає характеру кредитованого заходу.

Розробляється також  графік погашення кредиту у відповідності  зі строками оборотності того виду капіталу, на формування якого видається  позичка.

Після закінчення роботи по структуруванню кредиту кредитний  працівник банку переходить до переговорів про укладання кредитного договору з клієнтом. При цьому клієнту надаються пропозиції по умовах майбутньої кредитної угоди. Вони можуть суттєво відрізнятись від тих, що містяться в кредитній заявці. Зближення позицій банку і клієнті та досягнення компромісу є кінцевою метою переговорів. 
Після досягнення згоди по всіх питаннях підписується кредитний договір. 
Четвертий етап. Характеризується тим, що відбувається надання кредиту, а також здійснюється контроль за виконанням умов кредитного договору. 
Після підписання кредитної угоди працівник кредитного відділу оформляє бухгалтерські документи, які містять вказівки щодо відкриття позичкового рахунку та видачі кредиту. Ці документи повинні містити дозвільні підписи керівника банку або уповноважених ним для виконання зазначених операцій посадових осіб.

Оформлені згідно банківських  вимог документи передаються  в обліково-операційний відділ для  виконання. Перелік цих документів такий:

- розпорядження кредитного відділу;

- примірник кредитної угоди;

- договір застави (або інша форма забезпечення);

- строкове зобов'язання;

- картка із взірцями підписів керівника і головного бухгалтера та відбитком печатки підприємства, посвідчена в установленому порядку.

У розпорядженні кредитного відділу повинен зазначатись наданий особовому позичковому рахунку позичальника номер рахунку, а також загальні рекомендовані й додаткові параметри, що характеризують позичальника та кредитну угоду і які необхідні для виконання аналітичного обліку. На основі даних розпорядження здійснюється реєстрація позичкового особового рахунку в книзі відкритих рахунків.

Строкове зобов'язання являє собою юридичний документ, який служить основою для погашення  кредиту. Кількість примірників  строкового зобов'язання залежить від  способу погашення кредиту: водночас, по частинах або після обумовленого періоду.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

5. Порядок оформлення, основні умови та розділи кредитної угоди

Кредитні правовідносини між кредитором і позичальником  регламентуються на підставі кредитних  договорів.

Кредитний договір - це юридичний документ, що визначає взаємні обов'язки і  відповідальність між банком і клієнтом з нагоди одержання останнім кредиту. Кредитний договір укладається  тільки в письмовому вигляді і  не може змінюватися в односторонньому  порядку. Кредити надаються після укладання кредитного договору. Умови договору визначаються для кожного клієнта індивідуально, з тим щоб ступінь ризику був мінімальний. Зміст і перелік умов кредитного договору визначаються за згодою сторін і включають розмір кредиту, умови надання і погашення позичок, розмір відсоток за кредит та інші умови, які не суперечать чинному законодавству.

На практиці комерційні банки розробляють  типові форми кредитних угод, основними  положеннями яких є:

1. Опис суб'єктів угоди - визначається, хто позичальник, хто кредитор, при цьому визначаються юридичні права сторін, що підписують договір.

2. Опис умов кредитування - вказуються  сума і строк кредиту, порядок  його видачі та погашення. Банк  перевіряє обгрунтованість замовленої  суми кредиту і вносить поправки до неї з урахуванням залучення власних коштів позичальника. Конкретний строк користування кредитом встановлюється на основі оборотності цінностей, що кредитуються, та окупності понесених витрат. Погашення кредиту передбачається на конкретну дату або в розстрочку.

3. Зобов'язання позичальника повернути  суму кредиту та сплатити проценти  за користування кредитом. Банк  визначає відсоткові ставки залежно  від таких чинників: попиту і  пропозиції, що склались на кредитному  ринку, рівня облікової ставки НБУ, характеру наданого забезпечення, строків користування позикою, ризику заходу, що кредитується тощо. Розмір плати за кредит встановлюється з таким розрахунком, щоб сума одержаних від позичальника відсотків покривала витрати банку по залученню коштів, витрати на ведення банківської справи та забезпечувала отримання відповідного прибутку.

4. Опис забезпечення кредиту  з посиланням на угоди, що  є частинами кредитного договору (договір застави, гарантії, поручительства, страхова угода).

5. Обмежувальні умови,  до яких відносяться: захисні  та негативні.

Захисні статті - це перелік  дій чи умов, яких повинен дотримуватись  позичальник протягом дії кредитного договору (зобов'язання періодично подавати банку звітну документацію, надавати працівникам банку інформацію про свою господарську діяльність).

Негативні статті - це список умов, які не повинен допустити  позичальник (заборона отримання додаткових кредитів, передачі в заставу третім особам активів, надання гарантії, невиплати  дивідендів, заробітної плати вище встановленого рівня, злиття з іншими компаніями);

6. Права суб'єктів угоди.  Банк залишає за собою право  вимагати дострокового погашення  кредиту у випадку порушень  умов кредитної угоди. Позичальник  може домагатися перенесення  строків погашення позички, підвищення суми позички, права достроково погашати кредит.

7. Санкції за порушення  умов угоди. Порушення з боку  позичальника умов кредитної  угоди карається шляхом стягнення  пені, яка нараховується на суму  боргу або на суму кредиту,  або на суму порушення. Банк може заперечити проти надання наступної суми кредиту, вимагати дострокового погашення кредиту, відмовитись від подальшого співробітництва з клієнтом, ініціювати процедуру банкрутства підприємства. Порушення умов кредитної угоди з боку банку так само тягне за собою фінансові санкції. В угоді можна зазначити, хто буде відшкодовувати витрати на вирішення спорів.

8. Строк набуття угодою  чинності.

9. Можливості зміни  умов угоди.

10. Юридичні адреси  суб'єктів угоди, підписи уповноважених  осіб, скріплені печатками.

Договір укладається  на один рік і більш тривалий термін, якщо клієнт користується кредитами  постійно або об'єктом кредитування є основні засоби, або на більш  короткий термін при тимчасовій потребі  в коштах або наданні окремого кредиту. Кредитний договір вступає в силу з дати надання кредиту позичальнику (дата надходження коштів на рахунок позичальника або дата сплати платіжних документів з позичкового рахунку позичальника) і діє до повного погашення кредиту та сплати відсотків за його користування.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

6. Кредитний ризик. Методи його визначення та мінімізації

Кредитний ризик - це ризик  несплати позичальником кредитору  основного боргу і процентів  за його користування. Звідси, під кредитним  ризиком слід розуміти ймовірність, а точніше загрозу втрати банком частини своїх ресурсів, недотримання прибутків або збільшення витрат у результаті здійснення певних фінансових операцій.

Для кожної кредитної  операції характерні свої особливості, що визначають ступінь ризику. Так, кредитний ризик може виникати через погіршення фінансового стану позичальника, відсутність належних організаційних здібностей у його керівництва, недостатню підготовку працівника, який приймає рішення про кредитування, та інші обставини. 
Найбільш загальні засоби страхування ризиків у банківській практиці зводяться до їх диверсифікації (тобто розподілу, регулювання структури і розмірів), а також до постійного контролю з боку банку за виконанням необхідних співвідношень і нормативів (наприклад, нормативу максимального розміру ризику на одного позичальника, нормативу великих кредитних ризиків, що встановлюються центральним банком) та здійснення у разі необхідності заходів по їх коригуванню.

Надання кредитів за допомогою  ліміту видачі здійснюється, як правило, шляхом відкриття кредитної лінії (характеризує оборот по видачі кредиту). Вона відкривається клієнтам зі сталою репутацією, які мають стабільний фінансовий стан. Існують різні види кредитних ліній. Вони можуть бути поновлювальні, коли кредит надається і погашається в межах встановленого ліміту, і непоновлювальні, коли після надання і погашення кредиту відносини між банком і клієнтом припиняються. У ряді випадків питання про видачу кредитів вирішується банком кожний раз індивідуально. 
ІІ спосіб - диверсифікація кредитних вкладень. Це означає розподіл кредитів між різними суб'єктами правовідносин, клієнтами різних форм власності і галузей економіки, між різними регіонами країни тощо. В деяких випадках дотримання банком диверсифікації здійснюється за допомогою нормативів або вимог, які встановлюються НБУ.

Чим більшій кількості  позичальників надається кредит, тим меншим буде ризик неповернення кредитів за інших рівних умов, оскільки вірогідність банкрутства багатьох позичальників значно менша, ніж  кількох. 
ІІІ спосіб - оперативність при стягненні боргу - передбачає необхідність підтримувати з позичальником тісні контакти протягом усього строку користування кредитом. Банк повинен слідкувати за станом справ у клієнта і у разі необхідності застосовувати упереджувальні дії щодо захисту своїх інтересів.

IV спосіб - страхування  кредитних операцій. Він означає,  що банки повинні створювати  страхові фонди як на макро-, так і мікро-рівнях, а також  страхувати окремі кредитні угоди  в спеціалізованих страхових  компаніях.

V спосіб - забезпеченість кредиту.

У країнах з розвиненою ринковою економікою поширенішими є  такі форми забезпечення кредитів:

• гарантія, або порука третьої сторони;
• переуступка контрактів, дебіторської заборгованості;
• застава товарних запасів;
• застава дорожніх документів, нерухомого майна, цінних паперів, дорогоцінних металів, страхування.

Гарантія, або порука - це зобов'язання третьої особи погасити борг позичальника у випадку його неплатоспроможності; оформляється як самостійний обов'язок гаранта чи поручителя.

У практиці роботи українських комерційних банків найпоширенішими формами забезпечення зобов'язань позичальника перед банком є застава майна, гарантія (поручительство) третьої особи, стягнення пені і штрафів, переуступка на користь банку вимог і рахунків позичальника третій особі, страхування відповідальності позичальника перед банком за неповернення кредитів і ризику непогашення кредитів. Правові основи цих форм застави визначені Цивільним кодексом України.

VI спосіб - оцінка кредитоспроможності  позичальника. У процесі роботи, що передує укладанню кредитної угоди, працівник банку повинен ретельно проаналізувати кредитоспроможність позичальника, тобто його здатність своєчасно погасити кредит, виявити фактори, які можуть спричинити непогашення позички. Кредитоспроможність позичальника, на відміну від його платоспроможності, не фіксує неплатежі за минулий період чи на певну дату, а прогнозує здатність до погашення боргу на найближчу перспективу. Отже, кредитоспроможність - це якісна оцінка позичальника, яка дається банком до розгляду питання про можливість і умови кредитування і дозволяє передбачити ймовірність своєчасного поверненні позичок та їх ефективного використання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

7. Робота банку  по забезпеченню повноти й своєчасності

повернення  позик

До основних діючих форм повноти й своєчасності повернення позик відносять: заставу, гарантію, поручительство, страхування.

Форми забезпечення повернення позик.

Договір застави. 

Основні засоби реалізації: в разі невиконання позичальником  своїх зобов'язань перед банком - реалізація останнім заставленого майна на свою користь.