Зовнішньоекономічна діяльність комерційних банків

 

Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності одержують право на здійснення їх видів після державної реєстрації їх як учасників зовнішньоекономічної діяльності в Міністерстві зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України. Зовнішньоекономічні договори або контракти , що є невід'ємною    умовою    здійснення    зовнішньоекономічної діяльності,   складаються відповідно до законів України і міжнародних договорів, при цьому можливо  використання рекомендацій міжнародних організацій і відомих міжнародних порядків .

 

 Структура експорту-імпорту  в Україні по системі міжнародної  торгової класифікації (SІТС) приведена  в таблиці 1.1.

 

 

 

 

 

 

 

 Таблица  1.1.                                                                                                          

Структура експорту-імпорту в Україні в 1998-2000 роках по системі SITC*.

(у % від  загального обсягу)

Роки	По SITC	Експорт	Імпорт
1998	0 - 1	25,38	2,60
	2 - 4	3,83	56,37
	3	52,28	19,76
	5 - 9	18,51	21,27
1999	0 - 1	26,98	2,50
	2 - 4	3,91	57,01
	3	51,02	18,49
	5 - 9	18,08	22,00
2000	0 - 1	27,96	2,38
	2 - 4	4,01	56,00
	3	49,46	19,12
	5 - 9	18,56	22,51

 

*SITC - System of international Trade Classification (Система міжнародної торгової  класифікації):

0-1 – продовольство  (продукція сільського господарства), 2-4 – сировина і матеріали, 3 – проміжна продукція, 5-9 – кінцева продукція.

Дані таблиці свідчать, що в 2000 р. домінуючими для нашої  економіки були експорт проміжної  продукції (49,46 %), продовольства    (27,96 %) і імпорт сировини і матеріалів (56 %). Така ситуація, незважаючи на те, що після фінансової кризи удалося досягти позитивного сальдо торгового балансу, очевидно не сприяє економічному росту. Це є значущим обмежуючим фактором на найближчі 5 років.

Необхідно відзначити, що окремі види експорту й імпорту в Україні заборонені, у тому числі:

• експорт із території України предметів, що складають національне багатство, історичне чи культурне надбання українського народу, обумовлене відповідно до законів України;
• імпорт чи транзит яких-небудь товарів, про які заздалегідь відомо, що вони можуть завдати шкоди чи здоров'ю установити загрозу життю чи населення тваринного світу, чи привести до загибелі навколишнього середовища;
• імпорт продукції і послуг, що містять пропаганду ідей війни, расизму або расової дискримінації, геноциду і т.д., що суперечать відповідним нормам Конституції України;
• експорт і імпорт товарів, що здійснюється з порушенням прав інтелектуальної власності.

Верховна Рада України  може затверджувати конкретний список товарів, експорт і імпорт яких забороняється, по представленню Кабінету Міністрів України.

Контроль за виконанням  даних вимог покладається на митні  органи України і Міністерство зовнішньоекономічних зв'язків і торгівлі України.

Експорт товарів забезпечує значну частину надходжень валюти в платіжному балансі України. Збільшенню експорту сприяло б приєднання України до ЄС, але  для цього необхідно подбати про створення діючої конкурентноздатної ринкової економіки. Виходячи з цього, необхідно додавати всі зусилля для збільшення експорту, але не за рахунок зниження внутрішнього споживання, а за рахунок стимулювання розширення експортного виробництва. Географія товарного експорту України досить різноманітна.

Таблиця 1.2.

Географія товарного  експорту  України в 1999 р.

. 

Країна	Обсяг,    млн.  діл.	Питома вага
Росія	2905	23,0
Китай	737	5,8
Туреччина	696	5,5
Німеччина	639	5,1
Італія	550	4,4
Бєларусь	548	4,3
США	502	4,0
Польща	313	2,5
Словаччина	245	2,1
Болгарія	205	1,9
Сирія	204	1,6
Пакистан	195	1,6
Тайвань	193	1,5
Єгипет	187	1,5
Молдова	186	1,4
Чехія	171	1,4
Румунія	161	1,3
Інші	425	31,1

 

/Вісник НБУ, грудень  2000 р. «Роль зовнішньої торгівлі  в платіжному балансі України».

На територію України  дозволяється імпорт тільки тих товарів, що по своїх технічних, фармакологічних, санітарних, ветеринарних і екологічних характеристиках не порушують мінімальних умов відповідних стандартів і вимог, що діють на території України. Якщо національні стандарти відсутні, на визначений товар можуть поширюватися міжнародні або іноземні стандарти і вимоги, що діють у ведучих країнах - експортерах цих товарів. Необхідно відзначити, що всі стандарти і вимоги повинні офіційно публікуватися в загальнодоступних засобах інформації України не менш чим за 60 днів до вступу їх у дію.

До товарів, що імпортуються на територію України, застосовується національний режим їхньої сертифікації. Якщо ж здійснюється імпорт товарів,  що  не мають     аналогів  в Україні,  суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності, що здійснює імпорт або іноземний суб'єкт господарської діяльності, що здійснює експорт,   повинний   пред'явити   сертифікат   відповідності   товару міжнародним стандартам і вимогам.

Структура товарного  імпорту досить проста. На Росію  приходиться майже половина українського імпорту, хоча і спостерігається тенденція до його зменшення. Це зв'язано з необхідністю закуповувати велику кількість енергоносіїв у РФ, що складає 70 % російського експорту в Україну. Другим партнером України по розміру імпорту виступає Німеччина. Їхня частина в імпорті України зросла з 6.2 % у 1996 році до 8.6 % у 1999 році. Третє місце в імпорті України займають США, питома вага яких за цей же період зріс з 2.7 % до 4.0 %. Далі випливають Польща, Італія, Бєларусь, Франція, Чехія, Великобританія, Австрія, Нідерланди.

Усі суб'єкти  зовнішньоекономічної діяльності, що  здійснюють різні  по своєму роду торгові і неторгові операції, повинні  погасити їх  наприкінці року в цілому по країні. Якщо держава здатна погашати свої зобов'язання протягом звітного періоду, то така держава має достатній запас платоспроможності або ліквідності. Це є однією з причин різних обмежень, що вводяться в країні, на виконання валютних операцій з валютними цінностями суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності. Ці обмеження стосуються усіх валютних операцій, але вони по-різному співвідносяться із суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності і тісно зв'язані з валютним контролем. У цьому полягає суть валютного регулювання.

2. Правові основи  валютного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

 

Сучасний валютний ринок являє собою розгалужену систему механізмів, функціонування яких покликане забезпечити купівлю і продаж національних грошових одиниць і іноземних валют з метою їхнього використання для обслуговування міжнародних платежів.

Найбільш істотним і  функціональним призначенням валютного ринку є забезпечення реальної волі вибору і дій власника валюти. Тому ступінь зрілості валютного ринку визначається не тільки масштабами валютних операцій, але і його здатністю повною мірою реалізувати саме цю функцію.

Воля вибору суб'єктів ринку зв'язана з їхнім прагненням одержати для себе в процесі здійснення валютних операцій визначені матеріальні вигоди, виражені у відповідному доході.

Отже, валютному ринку  властиві атрибути будь-якого ринку.

Невід'ємним атрибутом  валютного ринку є присутність функціональних елементів його регулювання.

           Декрет Кабінету Міністрів України  від 19.02.1993 р. № 15-93 «Про систему  валютного регулювання і  валютного контролю»  установлює режим здійснення валютних операцій на території України, визначає загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків і інших кредитно-фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права й обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства.

На території України  відповідно до даного Декрету діє  наступний статус валюти України: валюта України є єдиним законним способом платежу на території України, що приймається без обмежень для оплати яких-небудь вимог і зобов'язань, якщо інше не передбачене Декретом або іншими актами валютного законодавства України.

Порядок ввезення, переказ   через границю, а також вивіз, переказ за кордон резидентами і нерезидентами валюти України визначається Національним банком України. Суми у валюті України, що були завезені, переказані, переслані на законних підставах за кордон, можуть бути вільно вивезені, переслані, переказані назад в Україну.

Валютними цінностями є:

• валюта України - грошові знаки у виді банкнот, казначейських квитків, монет і в інших формах, що є в обігу і є законним платіжним способом на території України, а так само вилучені з обігу або такі, що підлягають обміну на грошові знаки, що є в обігу, засоби на рахунках у виді внесків у банківській і іншій кредитно-фінансовій установах на території України;
• платіжні документи й інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, векселя, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, ощадні книжки, інші фінансові і банківські документи), виражені у валюті України;
• іноземна валюта - іноземні грошові знаки у виді банкнот, і казначейських квитків, монет, що є в обігу і є законним платіжним способом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що підлягають обміну на грошові знаки, що є в обігу, засоби в грошових одиницях іноземних держав, що знаходяться на рахунках або вносяться в банківські й інші кредитно-фінансові установи за межами України;
• платіжні документи й інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, векселя, акредитиви, чеки, депозитні сертифікати й інші фінансові і банківські документи)» виражені в іноземній валюті або монетарних металах.

Під валютним регулюванням розуміється  діяльність держави, спрямована на регламентування розрахунків і порядку здійснення угод з валютними цінностями. Країни за допомогою валютного регулювання прагнуть поставити під контроль держави валютні операції, надання іноземним юридичним і фізичним особам кредитів і позик, ввіз, вивіз і переказ валюти за кордон і тим самим підтримувати рівновагу платіжного балансу і стійкість валюти. В міру поглиблення кризових явищ спостерігається тенденція розширення сфери валютного регулювання. У багатьох країнах установлені ліміти вивозу валюти за кордон, введена спеціальна система дозволів на надання кредитів   іноземним     юридичним   особам і т.д. Валютне регулювання є  нормативним, тобто здійснюється головним чином шляхом висновку міжнародних валютних угод і видання нормативних актів.  Деякі країни зобов'язують експортерів своєї країни здавати виручені їм суми в іноземній валюті або депонувати її у визначених ситуаціях. Валютне законодавство багатьох західноєвропейських держав установлюють регламентацію національних валютних ринків. У багатьох країнах валютне законодавство передбачає установлення валютних рахунків, ліміти вивозу валюти. Необхідність валютного регулювання полягає в прагненні мінімізувати валютні ризики.

Валютні обмеження це законодавчі або адміністративні  заборони, лімітування і регламентація операцій резидентів і нерезидентів з валютою і валютними цінностями. Валютні обмеження є однією з форм валютної  політики.

Валютні обмеження переслідують різноманітні цілі: вирівнювання платіжного балансу, підтримка валютного курсу, концентрацію валютних цінностей для рішення державних поточних і стратегічних задач. 

Закон про валютне  регулювання визначає лише основні  положення регулювання валютної сфери. У цьому зв'язку велике значення мають нормативні акти в області валютного регулювання.

Валютна політика на Україні  виявилася одним зі слабких місць у програмі економічних перетворень.

У процесі розробки програми валютного регулювання варто  враховувати досягнутий рівень розвитку валютного ринку, необхідність сприяння розвитку банківсько-фінансового сектора,  залежність економіки від автономного (критичного) імпорту (насамперед енергоносіїв), а звідси і необхідність усілякого стимулювання збільшення експортних надходжень і іноземних інвестицій .

Режим валютного курсу  повинний передбачати можливість його регулювання з урахуванням темпів внутрішньої інфляції й інтересів експортерів. Останнє найбільш важливе для України, що не має значних іноземних інвестицій  і доступу до зовнішніх кредитів, у зв'язку з чим експортери є основним джерелом іноземної валюти.