Вексельні операції банків

    А ось позабіржовий вексельний ринок  в Україні отримав набагато більший  розвиток, ніж біржовий.  За рівнем організації позабіржовий ринок  підрозділяється на:

    Організований ¾ представлений ПФТС.  Більшість угод по векселях, заключених в ПФТС, мають невелику контрольну суму, і на загальні результати торгів не впливають.  Крупні угоди по векселях заключаються дуже рідко.  Сьогодні навіть деякі фінансові організації (і навіть банки) відключаються від ПФТС, адже це не зовсім дешеве задоволення, а угоди, в основному, заключаються на позасистемному ринку.

    “Сірий” — зконцентрувавший в собі основну масу вексельного обороту та формуючий реальну ринкову ціну.  Саме цей ринок, як не дивно, являється на сьогодні в Україні найбільш прогресивним, чітко відпрацьованим (порівняно), з реальними цінами, з наявністю чітко працюючими надійними торговцями та фінансовими посередниками.  Цікаво, що серед самих учасників фондового ринку слово “сірий” ніколи не вживається.  Можливо тому, що цей так званий “сірий” ринок являється основним, єдиним сформованим, зі своїми неписаними законами честі (джентльменська домовленість, тверда обіцянка, конфіденційність, культура торгу, комісійні виплати і т.п.), і тому різні не зовсім позитивні назви як то “сірий”, “чорний”, “нелегальний”, сприймається учасниками вторинного ринку цінних паперів не зовсім позитивно.  Адже так званий “сірий” ринок — це ринок, який диктує життя!

    Переваги  “сірого” ринку очевидні:

    Свобода участі.  Немає жодних обмежень (ліцензій, регістрацій); не потрібні процедури лістингу цінних паперів, що знаходяться в обігу.  Саме через це серед учасників вексельного обігу можна зустріти як банки та ліцензійованих торговців цінними паперами, так і юридичних осіб, не маючих ліцензію на торгівлю цінними паперами.  І немає нічого дивного в тому, що деякі юридичні особи являються активними учасниками вексельного обігу навіть при відсутності ліцензії на торгівлю ЦП.  По-перше: кожна юридична особа має право на проведення операцій з цінними паперами на суму, не перевищуючу сто сімдесят тисяч гривень за календарний рік при відсутності ліцензії; по-друге: якщо юридична особа проводить угоду по векселях, але з однієї сторони (при купівлі чи при продажу) відсутні фінансові відношення (тобто вексель продається або купується за що завгодно тільки не за живі гроші), то така угода не попадає під статус “операція з цінними паперами” і таких угод юридична особа може здійснювати безліч.

    Учасники  вексельного обігу в Україні  широко використовують ці дві можливості.  Деякі торговці, в яких закінчився ліміт (170 000 грн) на торгівлю ЦП, швидко відкривають свої дочірні підприємства і продовжують заключати угоди по купівлі-продажу векселів лише з тією різницею, що на договорах купівлі-продажу змінюються реквізити (навіть прізвища керівників і юридична адреса не змінюються).

    Деякі господарчі підприємства використовують вексельну форму для погашення  власних боргів за споживання газу, електроенергії, води, для взаєморозрахунку з іншими підприємствами. Отже, ліцензія потрібна лише для чистої спекуляції цінними паперами і лише у випадку, коли сума угоди перевищує 170 тис. грн за календарний рік. 

    Мінімум часу на заключення угоди та на оформлення всіх необхідних документів.  Оскільки копія договору має юридичну силу, то договір заключається буквально  за лічені хвилини.  Оскільки гроші йдуть по Україні не більше кількох годин, то покупець може отримати куплений ним вексель уже через добу. 

      Якщо продавець і покупець  знаходяться в одному місті,  то процедура купівлі-продажу  може зайняти всього 2-3 години.  Договір купівлі-продажу векселів нічим не відрізняється від договору купівлі-продажу будь-якого іншого цінного паперу, єдине, що додається — це акт прийому – передачі векселів, де зазначено номінал векселя, його номер, дату складання, дату погашення, і іноді, за вимогою покупця, продавець робить передаточний індосамент, що також займає буквально лічені хвилини.

    Зручність для продавця та покупця, для яких простота та швидкість заключення угоди мають найважливіше значення.  Адже в умовах сучасного ринку, особливо для спекулянтів на фондовому ринку саме швидкість процедури оформлення угоди дозволяє випереджати конкурентів.

    У практиці вексельного обігу досить часто трапляються випадки, коли господарчі підприємства терміново  купують той чи інший вексель, адже постійно когось відключають за неоплату — за газ, електроенергію, воду, телефон.  Особливо терміново намагаються закрити свою заборгованість підприємства, які здали в аренду свої площі, тому що арендатори — часто основне і навіть єдине джерело доходу. 

    В результаті усіх цих переваг “сірого” ринку лише в серпні-вересні 1997 р. загальний об’єм заключених угод лише по векселях НДЦ становив 3-4 млн. грн. на тиждень. 

    Зникнення ринку векселів НДЦ та розширення ринку енергозаліків не означає  остаточного витіснення векселів із сфери розрахунків за електроенергію.  В 1998 році на ринок України вийшли векселі Національної акціонерної енергетичної компанії “Енергоатом”.  До складу цієї компанії входять п’ять українських АЕС і векселі цієї компанії можна використовувати як засіб платежу за електроенергію.

    Ще  один вид векселя заслуговує на увагу  — це вексель “Укртелекому”.  Власне кажучи, це переказні векселі, виписані Харківським Державним  Приладобудівним Заводом ім. Шевченка та акцептовані ВАТ “Укртелеком”.  ХДПЗ ім. Шевченко випускає та поставляє в “Укртелеком” продукцію, необхідну для нормального функціонування системи електрозв’язку.  “Укртелеком” розраховується зі своїм постачальником своїми векселями.  Отримавши векселі “Укртелекому” на руки, ХДПЗ ім. Шевченко розраховується ними зі своїми діловими партнерами, а ті, в свою чергу, вже намагаються продати їх далі, і саме так векселі “Укртелекому” з’являються на фондовому ринку.  Сьогодні вексель “Укртелекому” можна купити з дисконтом 25-26% не торгуючись, але якщо добре пошукати та поторгуватись, то можна купити й з дисконтом 28-29%.

    З решти вексельної маси, що пропонується на слаболіквідному вексельному  ринку України, особливо варто відмітити  слідуючих емітентів, на яких існує  стійкий попит: ВАТ “Нікопольський завод феросплавів”, “Укртатнафтосервіс”, ДП “Завод ім. Малишева”.  Попит на ці векселі обумовлений перш за все наявністю у емітентів ліквідної продукції.  Вексель “Укртатнафтосервіс”, наприклад готові купити навіть з мінімальним дисконтом, буквально 10 %.  Але для того, щоб придбати продукцію “Нікопольського заводу феросплавів”, покупці готові платити навіть 100% за вексель, щоб тільки отримати продукцію нехай хоч і через деякий час.

    Попит на векселі інших емітентів (найкрупніших металургійних підприємств, атомних  електростанцій, гірничо-збагачувальних комбінатів і т.д.) має випадковий характер та більш вужче коло торговців, і говорити про якісь реальні постійні котировки нереально. 
 

Висновки

    Узагальнюючи  дану роботу, слід наголосити, що вексельний обіг становить собою складний економічно-правовий комплекс проблем, якій належить виважено вирішувати не тільки представникам державних органів але й банківській системі та суб’єктам підприємницької діяльності в цілому.

    Розглянувши поняття “вексель”, можна зробити  висновок, що в Україні поки що з вексельною формою обігу справи знаходяться в тяжкому становищі.  Ту невелику кількість векселів, яка більш – менш користується попитом на сьогоднішній день в Україні, не можна назвати словом “вексель”, тому що по ним неможливо отримати реальних грошей.

    Вексельний  обіг ефективний при значному наповненні ринку товарами.  Тільки за таких  обставин продавець починає шукати покупця та створює для нього  найбільш вигідні умови.

    Необхідно зазначити, що згідно з чинним законодавством України:

• використовувати векселі, а також виступати векселедавцями, акцептантами, індосантами і авалістами можуть тільки юридичні особи -  суб’єкти підприємницької діяльності, що визнається такими відповідно до чинного законодавства;
• векселі можуть видаватись лише для оплати за поставлену продукцію, виконані роботи та надані послуги, за винятком векселів Міністерства фінансів, Національного та комерційних банків;
• вексельний бланк може заповнюватись друкованими та недрукованим способом;
• сума платежу за векселем обов’язково вказується цифрами та літерами;
• вексель підписують керівник і головний бухгалтер юридичної особи та звіряють печаткою.

    Сучасні векселі як цінні папери, захищені, якщо так можна сказати, умовно.  Елементами захисту вважаються:

    - тонка голуба муарова сітка на всьому полі бланку векселя;

    - виглядаючий як підкреслення  короткий відрізок мікротексту:  ”простий вексель”;

    - полоса, нанесена жовто–зеленою  ультрафіолетовою фарбою (до речі, з гнітючою якістю нанесення)  з зазначенням номіналу векселя.

    Всі елементи захисту при наявності кольорового ксероксу, ультрафіолетової фарби і відповідного паперу для спритних рук не створюють жодних проблем.

    І все ж саме цікаво, що зіткнувшись  з фальшивим векселем, спеціалісти  по цінним паперам не можуть використовувати  як робочий інструмент вираз “фальшивий вексель” і стають заручниками ситуації, в яку потрапили.

    Для подальшого розвитку ринку векселів в Україні, доцільно здійснити певні  заходи, спрямовані на захист прав векселедержателів, оскільки саме ці суб’єкти вексельного  обігу є найменш захищені.  
 
 
 
 
 
 

    Список  використаної літератури: 

1. “Вексельний обіг”, // “Урядовий кур’єр”, — 1994р., № 35-36.
2. Рижов В. “Вексельний обіг”, // “Урядовий кур’єр”, 1994р., № 150-151, 29 вересня.
3. «Вексель гривни мудренее», «Бронежилет для векселя», «Протестуй не протестуй…», // «Бизнес», 1998р., №15, 20 апреля.
4. «В Украине отсутствует база для создания вексельного рынка», // «Фондовый рынок», — 1998р., № 26, 10 июля.
5. Корнеева О. «Вексель как один из способов преодоления платежного кризиса», // «Экономика Украины», 1995, № 4.
6. «Практика введения реестра векселей», // «Экономика и жизнь», — 1994, № 43, окт.
7. Волохов А. В., Єфимова Л. Г. і ін. Вексель і вексельне обертання в Україні. - К., - 1996р.
8. Малюк В.М. “Вексель в Україні”, - К., - 1997р.
9. Симов’ян С.В. «Вексель и акцептный кредит» - Х., «Основа»., - 1993р.
10. Демченко Т.А. “Вексельное право: общие положения”, - АТ “Торговый дом”, - К.,— 1993г.
11. Лисенков Ю.М., Фетюхина Н.В. “Рынок ценных бумаг: основные термины и понятия”, - К., - 1996г.
12. Мороз Ю.М. “Вексельное дело” – К., - “Наукова думка”, -“Лад”, - 1996г.
13. Римарук О.И.“Переводной и простой вексель: практика применения”, - К.,“Логос”, - 1998г.