Вексельні операції банків

    До  бронзових (дутих) векселів відносяться безгрошові векселі, які видані з метою або поповнення коштів шляхом їх врахування в банках , або штучного підвищення боргів шляхом видачі векселів на користь фальшивих кредиторів. На відміну від дружніх векселів за векселями фіктивними особи, причетні до їх виникнення, не приймають на себе відповідальності за векселем, оскільки вексель створюється лише з однією метою – ошукати кредиторів і шляхом шахрайства виманити у них кошти.

    До  зустрічних векселів належать дружні та бронзові векселі, в яких дві юридичні або фізичні особи виcтупають по черзі то векселедателем (платником), то векселедержателем (покупцем). Такі векселі визнаються зустрічними, хоча б їх строки та суми не співпадали. Очевидно, що зустрічні векселі можуть бути не лише дружніми та бронзовими, але й комерційними, що виникли із взаємних торгових відносин та угод між двома особами. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Розділ 2. Вексельні взаєморозрахунки. 

    2.1. Учасники вексельних  взаєморозрахунків.

    Виходячи  із визначення простого і переказного  векселя первинними сторонами простого векселя виступають дві особи:

    - векселедавець — особа, що виписує вексель, яка одночасно є і платником за векселем;

    - ремітент — перший отримувач за векселем або перший векселедержатель, перед яким платник приймає зобов'язання про платіж. У переказному векселі первісними учасниками є:

    - трасант (векселедавець) — особа, що виписує вексель;

    - трасат (платник), до якого трасант звертає свій наказ про платіж за векселем;

    - ремітент — перший отримувач або перший векселедержатель, на користь якого виставляється вексель. Тобто, за переказним векселем, на відміну від простого, платником є не векселедавець, а інша особа, яка повинна письмово підтвердити свою згоду здійснити платіж за векселем у визначений строк — ця спеціальна дія називається акцептом тратти.

    Тому  переказний вексель має форму  наказу трасанта платнику (який після  акцепту стає акцептантом) здійснити  платіж за векселем.

    Простий вексель видається з метою  оформити раніше (або одночасно) здійснений перехід цінностей, це значить, що простий вексель видається боржником кредитору.  Отже, для боржника – він борговий документ, а в руках кредитора – доказ відправки цінностей і забезпечення зворотнього отримання в строк грошового еквівалента, а разом з тим, у випадку необхідності, вексель дає можливість кредитору отримати капітал, що знаходиться у векселі, раніше строку.

    Трасант, підписуючи вексель і видаючи  його ремітенту, приймає на себе перед  ремітентом, а також перед наступним  держателем векселя (якщо вексель буде мати подальший обіг) відповідальність за його оплату. Але трасант не є основним боржником за векселем. Його відповідальність носить вторинний характер, тому що вона настає тільки у випадку несплати векселя платником.

    Ця  відповідальність є безвідзивною, тому буде недійсною усяка оговірка на векселі, за допомогою якої трасант знімає з себе цю відповідальність (наприклад, «без звороту»). Трасант також несе відповідальність за акцепт векселя платником, яка виражається в тому що, якщо платник відмовиться акцептувати вексель, то держатель має право пред'явити трасанту негайну вимогу про платіж за векселем, не чекаючи строку платежу. Але в цьому випадку трасант може зняти з себе відповідальність за акцепт до настання строку платежу за векселем.

    Ремітенту (або наступному держателю векселя) належить кореспондентське право по відношенню до трасанта, тобто право вимагати платіж за векселем у випадку відмови платника від акцепта або сплати векселя. Але це право може бути реалізоване тільки при дотриманні ремітентом (держателем) таких умов: своєчасного пред'явлення векселя до акцепту або платежу та здійснення протесту в неакцепті або неплатежі. Але якщо трасант зробить у векселі відмітку «без протесту» або «без витрат», то дотримання перелічених умов для пред'явлення вимоги про платіж до трасанта не обов'язкове.

    Зобов'язання трасанта перед ремітентом (і наступним  держателем) підтверджується підписом трасанта на векселі і в силу цього  носить вексельний характер. Разом  з тим, трасант і ремітент пов'язані  також відносинами тієї угоди, яка  була передумовою видачі векселя. Ці правовідносини між ними регулюються не нормами вексельного права, а нормами цивільного права про зобов'язання, що витікають із договорів. Тобто видача векселя, створюючи нові вексельні відносини між трасантом і ремітентом, не зупиняє правовідносин, які існують між ними за основною угодою. Внаслідок цього ремітент, що втратив за будь-якої причини право вимоги до трасанта із векселя, може пред'явити останньому позов із основної угоди, а трасант має право заявити проти вимоги ремітента за векселем заперечення із цієї ж утвореної між ними угоди.

    Але трасант не тільки несе зобов'язання за векселем, але й має також  право прямого позову, основаного на векселі, проти акцептанта, що не сплатив вексель. Такий позов  можливий у випадку, коли сам трасант одночасно є і ремітентом (тобто коли вексель виписаний за власним наказом трасанта), а також у випадку, коли трасант оплачує вексель у порядку зверненої до нього регресної вимоги держателя векселя.

    Акцептант — це платник, що акцептував виставлений на нього переказний вексель. Завдяки акцепту платник стає головним боржником за векселем. Таким чином, акцепт є письмовим зобов'язанням на векселі платника сплатити його держателю в строк. З того моменту, як акцептант повернув акцептований ним вексель, його зобов'язання за векселем стає безвідзивним (навіть якщо він пізніше й закреслив свій акцепт).

    Акцепт  здійснюється у вигляді напису на лицьовій стороні векселя. Акцепт повинен  бути простим і нічим не обумовленим, але може бути як повним (на всю суму векселя), так і частковим (на частину суми векселя).

    У випадку відмови (повної або часткової) в акцепті векселедержатель повинен  опротестувати вексель в неакцепті. В цьому випадку у його держателя  виникає право оплати у порядку  регресу, тобто зворотньої вимоги до попередніх зобов'язаних за векселем осіб.

    Письмовою згодою платника на оплату векселя є акцепт.

    Акцепт  векселя являє собою операцію, за допомогою якої підтверджується згода платника на оплату векселя. Відповідно, акцептантом є особа, що підтверджує свою згоду на оплату. Якщо як акцептант виступає банк (банківський акцепт), то вексель набуває статусу першокласного (тобто вищої якості, найменш ризикованого) зобов'язання. Акцепт не є обов'язковим, але виступає як необхідна умова для того, щоб вексель мав обіг, вільно обертався на ринку.

    Аваль векселя являє собою поручительство за векселем. Аваліст, що здійснив аваль векселя, приймає на себе відповідальність за виконання зобов'язань зобов'язаною за векселем особою (наприклад, векселедавцем, акцептантом або індосантом).

    Індосамент - це передавальний напис на векселі, що засвідчує перехід прав за векселем до іншої особи і що виконує гарантійні функції. Індосант також несе відповідальність за платіж разом з усіма іншими, зобов'язаними за векселем особами.

    Взаємну відповідальність сторін вексельної угоди підвищує також протест векселя, що дає право векселедержателю пред'явити індосантам, авалістам, акцептантам і векселедавцеві регресний позов.

2.2. Вексельні операції  та їх характеристика.

    Всі операції з векселями можна поділити на дві групи:

    1. Операції, пов'язані з видачею  та погашенням векселей, тобто  операції з власними векселями,  точніши з векселями, по яким  підприємство виступає або платником  (векселедателем в простих та  трассатом-акцептантом в переказних  векселях), або векселедателем-трассантом (в переказних векселях);

    2. Операції, пов'язані з обігом векселей, тобто операції з чужими векселями,  а точніши з векселями, в  яких підприємство виступало  надписником, яке не приймало  участі в складанні векселя.

    До  першої групи операцій відносяться:

• видача простого векселя;
• трассування:
• на іншого платника наказу третій особі;
• на іншого платника власному наказу;
• на самого себе;
• доміціляція векселя;
• оплата векселя.

    До  другої групи операцій відносяться:

• облікова операція (індосування);
• ломбардна операція (кредит під заставу векселя);
• комісіонна операція (інкасування векселів і супроводжуючих їх товарних документів);
• депозитна операція (зберігання та керування векселями);
• акцептна операція (акцептний кредит);
• гарантійна операція (поручительство по векселям).

    Доміциляція векселів

    Якщо  платнику представляється зручним, щоб вексель при настанні строку платежу був оплачений не їм самим, а третьою особою, тоді складається  доміцільований вексель. Місце платежу  по ньому відрізняється від місця проживання платника – векселедателя в простих та акцептанта в переказних векселях. Особа, яка буде платити по векселю і замінює акцептанта або векселедержателя, називається доміціліатом, а особа, яка уповноважує доміціліата зробити платіж, – доміціліантом.

    Для трассата доміціліювання має ту перевагу, що звільнює його від турбот, які  пов'язані з оплатою векселя. Для  векселедателя доміціліювання корисно  в тих випадках, коли він проживає в будь-якому населенному пункті, де немає установи банків. Шляхом доміціліювання векселя в одному з банківських пунктів вексель стає «прийнятним» як для банків, так і для інших осіб, які бажають його приобрести; він легше може бути облікован, а при інкасуванні по такому векселю не потрібно нести накладних витрат.

    По  звичаям, що склалися, для доміціліювання векселя трассант у переказних і першепридбавач в простих векселях доручають доміціліювати вексель: перший – трассату, а другий – векселедателю. Потім трассат (векселедатель) звертається до особи, яка мешкає по місцю передбачуваній або бажаємої доміціляції, з проханням про дозвіл доміціліювати вексель, сповістити умови покриття і додаткові умови відносно самої операції: розміру комісіонної винагороди, відсотків по рахунку на залишки сум та інше. Комісіонер дозволяє призначити себе доміціліатом, як правило, на умові попереднього покриття (при наявності кредиту з боку доміціліата по відношенню до доміціліанта питання про покриття не виникає, сторонами нормуються лише умови доміціляції). Трассат в переказному та векселедатель в простому векселях доміцілюють потім вексель у доміціліата та письмово повідомляють їх про це, а також трассанта в переказному та першепридбавача в простому векселі, надсилая тому або іншому сам доміцілійований вексель (прийнято, що доміцілійований вексель по-перше акцептується трассатом, щоб не визивати підозри у першепридбавача щодо платежа).

    Доміціліант надсилає свому доміціліату відповідне покриття, а тот потім оплачує  у строк доміцілійований у  нього вексель; він же перекреслює  підпис особи, яка забов'язана платежом по векселю – акцептанта в переказному та векселедателя в простому векселях, - і повертає йому або іншому сплачений та касирований (знищений) таким чином доміцілійований вексель.

    Право доміціліювати весель належить виключно векселедателю (трассанту), так як тільки він має право обумовлювати вексель в його істотних частинах, до яких належить місце платежу. Після того, як векселедатель вказав місце платежу, ні одна особа, навіть він сам, не можуть змінити його.

    У випадку відмови доміціліата оплатити доміцілійований у нього вексель повинен бути зроблено протест з позначенням причини відмови від платежу. Отже, доміціліат не забов'язан нічим, навіть в тому випадку, коли він пообіцяв трассату оплату векселя.

    Облікова  операція.

    Облікова (дисконтна) операція, яка здійснюється з векселями, складається з того, що підприємство або фінансова установа – банк, предоставляє векселедержателю кредит, коли придбає у нього вексель в оплату товарів, робіт, послуг (або просто як фінансовий документ, цінний папір) до настання строку платежа за ціною, котра менше, вказаної на векселі, на величину обліку (дисконта).

    Облік векселів полягає у передачі їх векселедержателем  – дисконтантом у повну власність  векселепридбавачу – дисконтера по передаточним на його ім'я надписам (шляхом індосування) в обмін видачі коштів або заліку їх по розрахункам у розмірі валюти векселя з утриманням на користь дисконтера відсотків, так званого дисконта. По векселям з іншого міста може утримуватися особливий вид комісії дамно, і поштово-телеграфні витрати або порто. Операція обліку по відношенню як до дисконтанту, так і до дисконтера зветься обліковой, бо і дисконтант і дисконтер обліковують, а у випадку іноземного векселя – негоціюють, тобто продають і покупають вексель.

    Рекомендується  приймати до обліку тільки ьакі векселя, які мають не менше двох підписей, а саме:

• прості векселя – з підписом векселедателя і бланком векселедержателя;
• переказні векселя на іншого платника  наказу третій особі – з підписом трассанта, трассата і бланком ремітенту;
• переказні векселя на іншого платника власному наказу – з підписом трассанта, трассата і бланком трассанта;
• переказні векселя, трассовані на векселедателя (трассантом на сомого себе) – з підписом трассанта і бланком ремітенту;
• секунда, якщо прима призначена тільки для акцепта, - з підписом трассанта і бланком ремітенту;