Валютний курс та курсова політика НБУ

Надалі практика довела, що фіксований курс на фоні м’якої бюджетної політики та високих інфляційних очікувань став перешкодою на шляху до макроекономічної стабілізації. Крім цього, у Національного банку України на тому етапі була відсутня формальна та інструментальна незалежність. Адже для формального закріплення рівня незалежності НБУ необхідно було прийняти певний закон, який повинен передбачати чітке та прозоре визначення функцій та основних понять, які б відповідали міжнародним стандартам, а також створення регулюючого органу, спроможного приймати відповідальні та автономні від впливу політиків рішення.

Розуміння важливості незалежності НБУ на найвищому державному рівні реалізувалося у Конституції України, прийнятій 1996 року. Згідно зі ст. 100 передбачалося створення Ради Національного банку України – органу, який розробляє основні засади грошово-кредитної та валютної політик.

Крім цього, ст. 85 та 106 визначався новий порядок призначення керівного складу НБУ, а ст. 99 декларувала основну функцію банку – забезпечення стабільності грошової одиниці України [15]. Ця сама функція закріплювалася прийнятим у 1999 р. Законом "Про Національний банк України".

З прийняттям зазначених вище законів статус Національного банку почав розглядатися як чинник ефективності валютної політики.

Посилення ролі НБУ у формуванні та реалізації валютної політики вимагає від нього також створення високоефективної, сучасної (такої, яка відповідає рівню розвитку міжнародних фінансових ринків) системи валютного регулювання, що є набором конкретних інструментів, спрямованих на контроль за динамікою валютного курсу гривні, що обумовлюється внутрішніми чинниками. В умовах відкритості української економіки та лібералізації руху капіталів у світовому масштабі інструменти валютного регулювання, якими користується НБУ, практично не впливають на курсові коливання, викликані зовнішніми чинниками, оскільки у чинному валютному законодавстві відсутні норми регулювання припливу фінансового капіталу в Україну, який у свою чергу за умов його значних короткострокових надходжень здатний спровокувати небажане напруження не лише на валютному ринку, але в економіці в цілому. Крім цього, зараз у практичній діяльності Національного банку відсутні повноваження щодо гнучкого застосування інструментів валютного регулювання, тобто можливості самостійно приймати рішення про впровадження адекватних інструментів у разі фінансової нестабільності, або їхнє скасування при позитивних зрушеннях на валютному та грошовому ринках.

ВИСНОВОК

Валютний курс – вираз  ціни грошової одиниці однієї країни в грошових одиницях іншої. На валютний курс впливає багато чинників, які  спричиняють його коливання. Загалом, можна виділити чотири фактори, які  визначають валютний курс: зовнішньоторговельний  баланс країни-емітента валюти, дії  грошової влади країни-емітента, плани  на майбутнє та довіра до валюти.

Головними методами регулювання  валютного курсу є валютна  інтервенція та дисконтна політика. Валютна інтервенція – це пряме  втручання центрального банку або  казначейства у валютний ринок. Суть дисконтної політики зводиться до підвищення або зниження дисконтної ставки центрального емісійного банку з метою вплинути на рух зарубіжних короткострокових капіталів. Методами валютного регулювання, що використовуються традиційно, є  девальвація та ревальвація - зниження та підвищення валютного курсу. Причинами їх є інфляція та неврівноваженість платіжного балансу, розрив між купівельною спроможністю грошових одиниць.

Валютний курс має двояку природу, оскільки не існує точної його величини, яка була б вигідна усім учасникам економічних відносин: підвищення і зниження валютного  курсу збільшує прибутки одних сторін, залишаючи у програші інших. Таким  чином, враховуючи нестабільність і  непостійність сучасної економічної  ситуації в країні та за кордоном, управлінський  персонал підприємств та їх працівники особливу увагу повинні приділяти  змінам валютного курсу та проводити  аналіз факторів, що здійснюють на нього  вплив з метою отримання можливості передбачення майбутніх подій, що забезпечують уникнення значних втрат.

Основними принципами встановлення валютного курсу є: фіксований валютний курс, «вільно плаваючий» валютний курс, «регульований плаваючий» валютний курс, система множинних валютних курсів, подвійний валютний курс.

Зі зміною валютного курсу  пов’язані такі проблеми як зростання  вартості та утруднення отримання зовнішніх  запозичень за гострої потреби у  рефінансуванні запозичень попередніх періодів, витік капіталу з країни,  зниження попиту на провідних експортних ринках України, наростання негативних очікувань суб’єктів ринку. Шляхами  вирішення цих проблем можуть бути: посилення ролі НБУ в процесах курсоутворення, розвиток механізмів управління гнучким валютним курсом, зміна концепції регулювання  руху капіталів, зміцнення стабільності банківської системи, розширення її ресурсних можливостей та інструментів підтримки економічного зростання, активізація політики рефінансування, розгляд можливості зменшення норм обов’язкового резервування, збільшення лімітів і послаблення вимог  до застави при отриманні банками  кредитів від НБУ, посилення контролю за спекулятивними угодами на міжбанківському валютному і ресурсному ринках, посилення спроможності фінансового сектору до ринкової «стерилізації» частини надлишкової грошової маси, розробка механізмів заміщення зовнішніх ресурсів у вигляді облігаційних позик, синдикованих кредитів і потоків спекулятивного капіталу внутрішніми ресурсами тощо.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1. О. М. Мозговий, Т. Є. Оболенська, Т. В. Мусієць: Навч. посіб. — К.: КНЕУ, 2005. — 557 с.
2. Міжнародні валютно-фінансові відносини - Боринець С.Я.
3. Демківський А.В. Гроші та кредит Навчальний посібник / К.: Дакор, 2007.- 528 c.
4. Міжнародні валютно-кредитні відносини: підручник/ А. С. Филипенко, В. И. Мазуренко, В. Д. Сикора и др. / под ред. А. С. Филипенко. — К.: Либідь, 1997. — 208c
5. Блащук Ю.О. Валютний контроль: міжнародний досвід і національні тенденції.// Вісник НБУ. – 2001. – №4. – с. 28-30.
6. Блащук Ю.О. Комерційний банк як агент валютного контролю.//Фінанси України. - 2004. - №4. - с. 138-141.
7. Кабанець О. Еволюція валютних обмежень. // Вісник податкової служби України. 2001. - №13. – с.62-63.
8. Резнікова О. Необхідність застосування валютних обмежень у період ринкової трансформації економіки.// Банківська справа. – 1999. - №6 - с.50-51.
9. Основні засади грошово-кредитної політики на 2013 рік [Електронний ресурс].Режим доступу: http://www.bank.gov.ua/doccatalog/document?id=127394
10. Монетарний огляд за 2012 рік [Електронний ресурс].- Режим доступу: http://www.bank.gov.ua/doccatalog/document?id=503712
11. Кульчицький М.І., Жмурко Н.В. Інструменти реалізації валютно-курсової політики держави в умовах макроекономічного середовища // Вісник Хмельницького національного університету, 2010. - №2. - С. 203 - 206.
12. Офіційний сайт Національного банку України [Електронний ресурс] . - Режим доступу : http://www.bank.gov.ua/doccatalog/document?id=71174
13. Міщенко В.І., Петрик О.І. Монетарний трансмісійний механізм в Україні [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://nbuportal.bank.gov.ua/doccatalog/document?id=70691
14. Петрик О.І. Шлях до цінової стабільності: світовий досвід і перспективи для України / відп. ред. акад. НАНУ В.М.Геєць. – К. : УБС НБУ, 2008.
15. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996.
16. Ільіна С.Б. Гроші та кредит : навч. посібн. / С.Б. Ільіна, В.П. Шило, В.І. Кисла, Н.І. Шрамкова. – К. : Вид-во "Професіонал", 2007
17. ЛапчукБ.Ю.Валютна політика : навч. посібн. / Б.Ю. Лапчук. – К. : Вид-во "Знання", 2008.

Додаток А.

Таблиця 2.

Таблиця 3.

*Джерело: Офіційний сайт  НБУ http://www.bank.gov.ua/control/uk/index