Валютний курс та курсова політика НБУ

 

           МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Державний вищий  навчальний заклад

“КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
ІМЕНІ ВАДИМА ГЕТЬМАНА”

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

 

На тему: “Валютний курс та курсова політика НБУ”

 

 

 

 

 

 

                                                                                          Студентки 3 курсу

Кредитно-економічного факультету

Спец. 6508/1, 8 групи

Швирид О.М.

Науковий керівник:

Охрименко І.Б.

 

 

 

 

                                                  Київ 2013

ЗМІСТ:

ВСТУП……………………………………………………………………………. 3

1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ СУТНОСТІ ВАЛЮТНОГО КУРСУ ТА КУРСОВОЇ ПОЛІТИКИ НБУ…………………………………………... 5
1. Поняття та види валютного курсу…………………………………. 5
2. Сутність та характеристика основних моделей курсової політики..7
3. Світовий досвід валютного регулювання та контролю…………..12
2. ВАЛЮТНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ТА ВАЛЮТНИЙ КОНТРОЛЬ НБУ В УКРАЇНІ.,…………………………………………………………………17
1. Аналіз курсової політики НБУ на сучасному етапі………………17
2. Наслідки курсової політики НБУ…………………………………..20
3. ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ КУРСОУТВОРЕННЯ В УКРАЇНІ…………………………………………………………………..25
1. Сучасні проблеми курсоутворення та шляхи їх вирішення……..25
2. Роль НБУ у проведенні ефективної курсової політики………….29

ВИСНОВОК…………………………………………………………………….32

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………………34

ДОДАТКИ……………………………………………………………………….36

 

ВСТУП

Будь – яка сучасна  економічна система стикається з  проблемою управління валютним курсом. Його коливання спостерігаються  не тільки в ринковій, а й в  трансформаційній економіці.

Дана тема є актуальною, оскільки валютне регулювання посідає провідне місце в економічній політиці держави. Залежно від мети, валютне регулювання може стимулювати або стримувати економічний розвиток у країні та, відповідно, впливати на стан окремих секторів, галузей та підприємств, а також на місце держави на світовому ринку. У сучасних умовах економічної глобалізації валютний курс стає одним з основних комплексних макроекономічних показників, який впливає не лише на зовнішньоекономічну діяльність країн, а й загалом на соціально-економічний розвиток. Розбалансованість валютного ринку, негативне сальдо торговельного балансу, високі темпи інфляції свідчать про те, що на сьогодні залишається невирішеною проблема проведення ефективної валютно-курсової політики і визначення оптимального рівня валютного курсу. Для вирішення цих проблем необхідним є вибір оптимальної системи регулювання валютного курсу в сучасних умовах. В умовах девальвації національної валюти – гривні – набуває актуальності визначення оптимальної системи регулювання валютного курсу, яка буде збалансовувати взаємодію господарської системи держави зі світовою економікою.

Вагомий внесок у дослідження наукової проблематики валютного курсоутворення зробили такі відомі зарубіжні та вітчизняні вчені, як: А. Браун, Б. Ікенгрін, Б. Ейхенгрін, Дж. Інгрем, Г. Кассель, П. Кругман, Дж. Френкель, М. Пебро, Дж. Локк, Р. Манделл, Дж. Сакс, М. Фрідмен, А. Хансен, О.В. Дзюблюк, Б.Ю. Лапчук, С.Б. Ільїна, С.О. Кораблін, А. Шаповалов, Н. Горшкова, О.В. Пасічник та інші.

Мета даної роботи полягає  у дослідженні теоретичних аспектів валютного курсу та валютно-курсової політики, здійсненні аналізу сучасних систем регулювання валютного курсу, встановленні критеріїв вибору оптимального режиму валютного курсу.

Основними завданнями є вивчення понять «валютний курс» та «курсова політика», розгляд світового досвіду  валютного регулювання та контролю, аналіз динаміки валютного курсу  та ефективності сучасної курсової політики НБУ, а також визначення ролі НБУ  у проведенні ефективної валютно-курсової політики.

Об’єктом даного дослідження  є валютний курс та валютно-курсова  політика в цілому.

Предметом даного дослідження  є поняття та види валютного курсу, основні моделі та інструменти курсової політики, динаміка валютного курсу.

 

 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ СУТНОСТІ ВАЛЮТНОГО КУРСУ ТА КУРСОВОЇ ПОЛІТИКИ НБУ.

1. Поняття та види валютного курсу.

Розвиток зовнішньоекономічних відносин вимагає особливого інструмента, за допомогою якого суб'єкти, що діють  на міжнародному ринку, могли б підтримувати між собою тісні фінансові  взаємозв'язки. Таким інструментом виступають банківські операції по обміну іноземної валюти. Найважливішим  елементом у системі банківських  операцій з іноземною валютою  є обмінний валютний курс, тому що розвиток МЕВ вимагає виміру вартісного співвідношення валют різних країн.

Валютний курс - це співвідношення між грошовими одиницями двох країн, що використовується для обміну валют при здійсненні валютних та інших економічних операцій; вартісна категорія, яка властива товарному  виробництву і виражає виробничі  відносини між товаровиробниками  та світовим ринком. Учасники обміну валют  валютний курс розглядають як коефіцієнт для перерахунку однієї валюти в  іншу на підставі визначеного співвідношення попиту і пропозиції на валютному  ринку. Тобто це економічна категорія  товарного виробництва, яка відображає виробничі відносини між товаровиробниками  різних країн на світовому ринку, де продукти національної суспільної праці набувають форми інтернаціональної  вартості, а в кінцевому рахунку - і світової ціни.[1]

Розрізняють такі види валютних курсів:

Таблиця 1.

Критерії	Види валютного курсу
Спосіб фіксації	Плаваючий Фіксований Змішаний
Спосіб розрахунку	Паритетний  Фактичний
Вид угод	Термінові угоди Спот-угоди Своп-угоди
Спосіб встановлення	Офіційний Неофіційний
Відношення до паритету купівельної спроможності валют	Завищений Занижений Паритетний
Відношення до учасників угоди	Курс покупки Курс  продажу Середній  курс
Облік інфляції	Реальний  Номінальний
Спосіб продажу	Курс наявного продажу  Курс  безготівкового продажу  Оптовий курс обміну валют  Банкнотний

Одним з найбільш важливих понять, використовуваних на валютному  ринку, є поняття реального і  номінального валютного курсу. Реальний валютний курс можна визначити як відношення цін товарів двох країн, узятих у відповідній валюті. Номінальний валютний курс показує обмінний курс валют, що діє в даний момент часу на валютному ринку країни.

 

 

2. Сутність та характеристика основних моделей курсової політики.

Валютно-курсова політика центрального банку держави є  складовою частиною його грошово-кредитної  політики.

Завданням валютно-курсової політики держави є забезпечення стабільної зовнішньої купівельної  спроможності національних грошей. Це виражається в підтримці стабільного  валютного курсу національної грошової одиниці держави.

Інструментами валютно-курсової політики є:

• Регулювання валютного курсу. Основою стабільності національної грошової одиниці є забезпечення на валютних ринках відповідності між пропозицією та попитом на валюту.

• Управління резервами. З цією метою Центральний банк може викуповувати надлишкову пропозицію валюти для поповнення своїх валютних резервів і за їх рахунок задовольняти недостатню пропозицію валюти. Прийнятним рівнем величини резервів центрального банку вважається тримісячний термін імпорту.

• Валютне регулювання . Через нормативно-правову базу ЦБ встановлює норми та обмеження на валютному ринку.

Для підтримки стабільності національної грошової одиниці використовуються також монетарні інструменти  центрального банку, операції на відкритому ринку. Отже, проведення валютно-курсової політики має такі складові, як:

• операції на відкритому ринку

• зміна ставки рефінансування

• режим курсоутворення

Головними методами регулювання  валютного курсу є валютна  інтервенція та дисконтна політика.

Валютна інтервенція - це пряме  втручання центрального банку або  казначейства у валютний ринок. Вона зводиться до купівлі та продажу  центральним банком або казначейством  іноземної валюти. Центральний банк купує валюту, коли її пропозиція надмірна та курс низький, і продає, коли курс інвалюти високий. Таким чином обмежуються  коливання курсу національної валюти.

Часто валютна інтервенція  використовується для підтримання  курсу валюти на зниженому рівні, для здійснення валютного демпінгу - знецінювання національної валюти з  метою масового експорту товарів  за цінами, нижчими за світові. Головною умовою тут є зниження курсу валюти у більших розмірах, ніж падіння  її купівельної спроможності на внутрішньому ринку.

Здійснення валютної інтервенції  можливе двох типів:

• збалансована інтервенція – коли слідом за купівлею валюти на ринку за гривню йде паралельне розміщення облігацій внутрішньої державної позики, тоді грошова маса залишається сталою.

• незбалансована – коли Центральний банк впливаючи на валютний ринок, тим самим змінює величину грошової маси.

Дисконтна політика зводиться  до підвищення або зниження дисконтної ставки центрального емісійного банку  з метою вплинути на рух зарубіжних короткострокових капіталів. Підвищенням дисконтної ставки у періоди погіршення стану платіжного балансу Центральний банк сприяє притоку капіталів з країн, де дисконтна ставка нижча, тобто поліпшенню стану платіжного балансу (в короткостроковому періоді ставки по депозитам впливають на курс валюти: порівняно вища ставка – приплив іноземного капіталу, зростає попит на національну валюту, зростає курс валюти; в довгостроковому на курс впливають такі фактори як: рівень цін, квоти та тарифи, величина експорту-імпорту та рівень продуктивності економіки – чим вони вищі,тим товари більш конкурентоспроможні, а отже вищий експорт, курс зростає).

У січні 1999 р. Міжнародний  валютний фонд (МВФ) презентував нову класифікацію режимів валютного курсу, яка записана в документі «Класифікація режимів валютного курсу МВФ від 1999 р.». За класифікацією МВФ, нині у світі практикують три види валютних режимів, які поділяються на режими жорсткої прив’язки, плаваючого та проміжного валютного курсу.

Під час реалізації моделі жорсткої прив’язки валютного курсу на державному рівні відбувається фіксація курсового співвідношення національної грошової одиниці та іноземної валюти. Механізм курсоутворення при такому режимі можна реалізувати двома способами.

Валютний механізм без власного законного платіжного засобу (exchange arrangements with no separate legal tender) передбачає відсутність національного платіжного засобу, тобто в обігу перебуває валюта іншої країни як єдиний законний засіб платежу (офіційна доларизація) або країна є членом грошового чи валютного союзу. Згідно з другим, валютне правління (currency board аrrangements) передбачає фіксацію курсу лише щодо однієї базової валюти, яка закріплюється на законодавчому рівні. Грошова база повністю забезпечується золотовалютними резервами, центральний банк втрачає функцію грошово-кредитного регулятора та кредитора.

Найважливіші особливості проміжної моделі валютного курсу розглядаються на прикладі чотирьох валютних режимів: традиційний механізм фіксованого курсу, прив’язка валютних курсів в межах горизонтального коридору, повзуча прив’язка та похилий коридор.

При традиційному механізмі фіксованого курсу (conventional fixed peg arrangements) країна формально або офіційно прив’язує свою валюту до валюти іншої країни або до кошика валют. У цьому випадку валютний курс може коливатися в межах вузького коридору з відхиленням від центрального паритету на 1% або встановлюється максимальне та мінімальне значення таких відхилень у межах 2% на період не менше трьох місяців.

Прив’язка валютних курсів у межах горизонтального коридору (peggedex change rates within horizontal bands) передбачає, що валютний курс вільно коливається в межах 1% від формального або неофіційного центрального паритету. У будь-який час уряд готовий за допомогою прямих чи непрямих інтервенцій захистити горизонтальний коридор.

Повзуча прив’язка (crawling pegs) передбачає зміну валютного курсу як процент коливання навколо центрального паритету з передбаченою регулярною його зміною. У свою чергу, темпи зміни валютного курсу можуть ураховувати поправку на інфляцію (ретроспективна модель) або заздалегідь установлюються фіксовані темпи зміни валютного курсу (перспективна модель).

Фіксація в межах похилого коридору дозволяє здійснювати вільне плавання валютного курсу в межах 1% від формального чи неофіційного паритету, який періодично коригується. Діапазон коливань може бути симетричним відносно центрального паритету чи поступово асиметрично розширюватися в часі.