Сучасна монетарна політика Національного банку України

утримується з номінальної суми векселя. Облікова ставка — найнижча серед ставок рефінансування і є орієнтиром ціни на гроші. Таке визначення облікової ставки стримує дії Національного банку України щодо підвищення ефективності використання процентної політики під час регулювання грошово-кредитного ринку.

Таблиця 2

Динаміка облікової ставки НБУ  та інфляція в 1992 – 2009 рр.

Джерело: Вісник НБУ.

Унаслідок нерозвинутості вексельного обігу в Україні векселі використовуються дуже рідко як у розрахунках, так і під час отримання кредитів суб'єктами господарювання в банках, і, як наслідок, в останню чергу в Національному банку України. Тому в Тимчасовому положенні " Про визначення процентних ставок за своїми операціями", затвердженому постановою Правління Національного банку України від 27.04.2001 р. № 183, дещо розширено й уточнено тлумачення цього визначення. Зазначене тимчасове положення передбачало визначення облікової ставки, орієнтуючись на формулу Д.Тейлора та інші чинники, які характеризують розвиток грошово-кредитного ринку. Положення регламентувало і визначення ставок "овернайт", за кредитами за заявками банків на участь у тендерах із розміщення кредитних ресурсів та залучення коштів через розміщення депозитних сертифікатів. Із кожним роком розмір облікової ставки дедалі більше наближався до реальної вартості національних грошей на ринку.

Національний  банк України з подальшим розвитком  фінансового ринку і появою нових фінансових інструментів під час визначення рівня облікової ставки орієнтується на всю сукупність чинників, які впливають на формування розміру облікової ставки.

Положення "Про процентну політику Національного банку України", затверджене постановою Правління Національного банку України від 18.08.2004 р. № 389, зі змінами, які вносилися тричі, встановлює економічні параметри щодо визначення:

облікової процентної ставки;

• операційних процентних ставок за активними та пасивними операціями Національного банку України;
• процентної ставки за тендерними кредитами;
• за операціями РЕПО;
• процентних ставок за кредитами в разі реальної загрози стабільності роботи банків;
• процентної ставки за пролонгованими кредитами.

У сучасних умовах рівень облікової ставки залежить від дії різних чинників, що впливають на попит і пропозицію на грошові кошти. Основними з них є:

• наявний та прогнозний рівень інфляції у відповідному періоді;
• фактичний та прогнозний рівень реального ВВП;
• темпи приросту обсягу грошової маси в обігу;
• розмір дефіциту бюджету; структура кредитної емісії Національного банку України;
• процентні ставки банків за кредитами та депозитами як у реальний сектор економіки, так і на міжбанківському кредитному ринку;
• фактичний та прогнозний рівень зміни індексу виробництва та рентабельність основних галузей економіки;
• структура залучених коштів банків України (співвідношення строкових депозитів та коштів до запитання);
• фактичний та прогнозний рівень платіжного і торговельного балансів.

У 2004 році з метою забезпечення отримання  оперативної інформації про стан міжбанківського кредитною ринку  та можливого впливу на нього відповідних  інструментів Національного банку України було запроваджено інформаційну систему "Кредінфо".

На  нинішньому етапі розвитку економіки та грошового ринку для забезпечення цінової стабільності під час проведення монетарної політики виникає потреба в наданні пріоритетності процентній політиці як механізму регулювання грошового ринку.

Для цього  Національний банк України повинен  посилити роль процентної політики в системі монетарного регулювання економічних процесів і створити передумови для лібералізації валютного сегмента ринку. Необхідно насамперед поліпшити регулювання короткострокових ринкових відсоткових ставок через удосконалення підходів до встановлення коридору власних відсоткових ставок за активними та пасивними операціями.

Для підвищення ролі процентної політики слід посилити зв'язки між короткостроковими та довгостроковими відсотковими ставками, що поліпшуватиме трансмісійний механізм передавання імпульсів від зміни відсоткових ставок Національного банку України до показників, що характеризують цінові процеси в державі, а також інші параметри соціально-економічного розвитку. Така робота має проводитися в площині мінімізації неринкових чинників впливу на ставки, зокрема зниження ризиковості кредитної діяльності. Це потребуватиме активнішого ініціювання та лобіювання відповідних змін до законодавства України.

Одним з істотних чинників, що знижує ефективність проведення процентної політики, є низький рівень розвитку та інституційна недосконалість фондового ринку і сегмента небанківських фінансових установ в Україні, які не дають змоги задіяти на належному рівні притаманні розвинутим економікам механізми переливання капіталів між сегментами фінансового ринку і таким чином забезпечувати реакцію реального сектору економіки на монетарні регулювальні рішення. У практичній площині процентні ставки використовуються лише на кредитному сегменті ринку, що суттєво звужує вплив процентної політики на економічні процеси.

У цьому  контексті особливої ваги набуває  співпраця Національного банку  України з урядом у питаннях активізації  розвитку фондового ринку та сегмента небанківських фінансових установ у напрямі вдосконалення інституційної інфраструктури фінансового ринку, вдосконалення системи прав власності та розвитку міжнародних стандартів корпоративного управління, вдосконалення законодавства тощо.

Окремої уваги потребує і співпраця з Міністерством фінансів щодо розвитку ринку державних цінних паперів, зокрема у частині проведення більш прозорої та прогнозованої політики стосовно термінів і обсягів розміщення ОВДП, запровадження на ринку державних цінних паперів інституту первинних дилерів, оформлення частки боргу уряду перед Національним банком України ліквідними цінними паперами тощо. Від ступеня розвитку ринку державних цінних паперів прямо залежить можливість Національного банку України ефективно здійснювати регулювання структурної ліквідності банків через операції на відкритому ринку, що також дасть змогу використовувати механізм обов'язкового резервування лише за прямим призначенням.

Особливо  дискусійною є роль процентної політики Національного банку України  в нинішніх кризових умовах функціонування економіки і банківської системи.

Численні  експерти й аналітики дають поради Національному банку України знижувати процентні ставки за кредитами для банків (а то і звинувачують його у небажанні це робити), що, на їх думку, дає підстави банкам знижувати процентні ставки за кредитами суб'єктам господарювання. І як приклад наводять США, країни Євро-зони, в яких відбуваються не інфляційні, а дефляційні процеси, в яких вартість грошей визначається за всіма сегментами грошового ринку (кредитним, фондовим, валютним), використовується вільно конвертована валюта.

Однак слід брати до уваги, що в Україні  найвищий рівень інфляції, практично  відсутній реально функціонуючий фондовий ринок як державних, так і корпоративних цінних паперів, де середня дохідність ДЦП становить 24% за облікової ставки Національного банку України 10.25% та за середньозваженої ставки за всіма видами кредитів НБУ — 16.1%.

Банки створені для залучення та розміщення кредитних ресурсів, одним із яких є депозити населення. У разі неадекватного зниження Національним банком України процентних ставок за своїми операціями (як за активними, так і за пасивними) наслідки будуть негативними.

Вартість  депозитів населення повинна компенсувати і давати відповідні дивіденди, з урахуванням інфляційних процесів. Тому вартість кредиту має компенсувати ці витрати.

У разі зниження вартості на вилучені з обігу кошти через депозитні сертифікати Національного банку України спостерігатиметься надлишкова ліквідність, яка негативно впливатиме на валютний ринок і, як наслідок, призведе до знецінення національної валюти.

Банківська  система України має достатній  рівень ліквідності для спрямування коштів у реальний сектор економіки, у тому числі й отриманих від Національного банку України. Проблема лише в тому, що в нинішніх умовах немає кредитоспроможних позичальників. Тож питання не в розмірі процентної ставки рефінансування Національного банку України.

Повноцінне  та ефективне використання таких монетарних механізмів, як обов'язкові резерви та процентна політика можливе лише за стабілізації розвитку економіки, за проведення структурних реформ, реформи фіскальної та бюджетної політики, тісної взаємодії між бюджетною та грошово-кредитною політикою.[9]

4. Перспективи удосконалення монетарної  політики в Україні.

Грошово-кредитна політика в Україні в різні  періоди розвитку її економіки здійснювалась  адекватно до тих процесів, які  відбувалися в сферах макроекономіки, фіскальної і структурної реформ. Вона сприяла економічному зростанню, зупиненню галопуючої інфляції, а  також спрямовувалася на забезпечення стабільності національної валюти.

Зараз в Україні  продовжує діяти різноплановий  монетарний устрій (визначається декілька цілей проведення грошово-кредитної  політики, які пов'язані з рівнем обмінного курсу, рівнем інфляції, обсягами окремих монетарних агрегатів). Реалізація грошово-кредитної політики забезпечується змішаним методом (частково з використанням  ринкових інструментів, частково -  адміністративних).

Побудова  майбутньої стратегії грошово-кредитної  політики України повинна базува­тися  на адекватній оцінці стану економіки, її об'єктивних тенденцій, ступенях розвитку банківської системи, фондового  ринку, інституційного забезпечення монетарної політики, розвинутості її інструментів, характеру взаємозв'язків макроекономічних і монетарних параметрів тощо. Слід також враховувати чинне законодавство і не намагатися його змінити лише з метою ефективного запровадження стратегії, оскільки практика свідчить, що в умовах України законодавчі зміни - це дуже складний, занадто політизований, довготривалий процес, наслідки якого можуть суттєво відрізнятися від початкових намірів. З світового досвіду відомо, що існує можливість врегулювання всіх питань, пов'язаних із монетарною стратегією, на рівні нормативно-правових актів і неформальних угод. Тому у майбутньому Національному банку та уряду України слід частіше звертатися саме до цих методів.

Враховуючи  специфіку України щодо розподілу  повноважень у сфері грошової вла­ди,  в процесі розроблення  грошово кредитних стратегій необхідна тісна взаємодія уряду і Національного банку України, а якщо точніше - взаємодія Ради та Правління НБУ, Кабінету Міністрів, Міністерства економіки та Міністерства фінансів України.

Майбутня  монетарна стратегія має сприяти  підвищенню рівня довіри до національної грошової одиниці, інститутів її забезпечення, створити умови для довгострокової стабільності. Важливою передумовою  її ефективної реалізації є незалежність Національного банку. НБУ у процесі  взаємодії з іншими органами монетарної влади, політичними силами і суспільством мусить знову і знову доводити спроможність приймати професійні рішення, що відповідають завданням підтримання  стабільності грошової одиниці незалежно  від впливу політичних сил, вчасно і  кваліфіковано справлятися з  дедалі складнішими і відповідальнішими  завданнями, що є однією із запорук  і передумов стабільного розвитку фінансової сфери та економіки. Також  займатися  створенням достатньої наукової бази для вироблення і проведення монетарної політики, оволодіти всіма досягненнями у відповідній сфері світової науки і практики, здійснювати підготовку наукових кадрів, здатних провадити власні дослідження з урахуванням умов України, створювати центри, спроможні коорди­нувати в масштабах суспільства цю роботу, створити надійну систему комунікації Національного банку з громадськістю, підвищувати рівень монетарних знань журналістів, широких верств населення, змістовий рівень фахових і науково-популярних публікацій, формувати навички зваженого і відповідального підходу політиків до виголошення різного роду заяв стосовно монетарної сфери та інше.