Система електронних банківських послуг населенню в Україні

Банківські послуги, які надаються через Інтернет, реалізуються в режимі оn-lіnе: клієнт посилає за допомогою стандартного програмного забезпечення (браузерів Netscape Navigator чи MS Іnternet, Explorer) запит і отримує інформацію від банківського серверу. Час одержання відповіді залежить від швидкості роботи, серверу та переказу інформації каналами зв’язку.

Усі банківські послуги які здійснюються через Інтернет, за способом доступу інформації умовно розподіляється на дві категорії

- інформаційні послуги;

- послуги двостороннього обміну даними.

Кожна категорія характеризується своїм способом обміну інформацією і засобами безпеки.

Інформаційні послуги дають змогу в діалоговому режимі одержувати різноманітну інформацію як загальнодоступного, так і конфіденційного характеру. Ніяких змін в оригінал цієї інформації користувач внести не може – він отримує лише копію.

Для таких систем характерний підвищений ступінь захисту; оскільки в цьому разі виникає по­двійна загроза: крім виходу конфіденційної ін­формації, з'являється можливість крадіжки матеріальних цінностей,  які належать і банку, і клі­єнту. Крім перелічених вище засобів безпеки, достовірність переказаних клієнтом у банк доку­ментів має бути додатково підтверджена елек­тронним підписом, який накладає клієнт на своє повідомлення до шифрування. В банку після де­шифрування, перед тим, як приступити до оброб­ки клієнтського повідомлення, обов'язково пере­віряється його електронний підпис [13, c.214].

Електронний підпис — це алгоритм, що дає змогу супроводити будь-який файл унікальною додатковою інфор­мацією, про яку йшлося вище. При цьо­му з електронним підписом пов'язують алгоритм підпису й алгоритм перевірки.

Алгоритм підпису дає змогу сформува­ти допоміжний файл за змістом.

Алгоритм перевірки дозволяє пе­ревірити, чи відповідає допоміжний файл змісту.

Закони України про електронний до­кументообіг та про електронний підпис мають базуватися на функціонально-еквівалентному підході. Однак його застосування не повинно призвести до встановлення для користувачів систем електронної передачі даних жорсткіших стандартів надійності (і пов'язаних із ними витрат), ніж ті, що діють у сфері обігу паперових документів.

За юридичною силою електронний підпис має бути рівнозначним власноручному підпису при дотриманні вимог, встановлених законодавством України.

Узагальнюючи сказане вище, перелічимо ос­новні послуги, які банк надає своїм клієнтам у режимі on-line через Інтернет.

1. Надання банківської інформації загального користування, зокрема умови вкладів, видача по­зик, курси валют тощо.

2. Надання авторизованої інформації про стан рахунків клієнтів: залишки, обороти, виконання виписок за певний період.

3. Передача в банк платіжних доручень з по­дальшою автоматичною їх обробкою та повідом­ленням клієнту про результати.

4. Розрахунки за електронними платіжними картками, в тому числі з використанням на клі­єнтському робочому місці обладнання для враху­вання карт (ридера).

5. Оперування різноманітними фінансовими інструментами: валютою, цінними паперами тощо.

Важливо, що сучасну економіку цікавить са­ме банківська діяльність, а не банки як інститути господарювання. Справа в тому, що в середови­щі Інтернет функції надання платіжних або роз­рахункових механізмів можуть взяти на себе й інші учасники ринку, наприклад, телекомунікаційні компанії. Тому для збереження своєї центральної позиції у фінансовій сфері банки мають адаптуватися до умов нового середовища [14, c.23].

Більшість заходів, яких вживають для розвитку банківських платіжних систем спрямовані на розв’язання одночасно двох завдань. По-перше, пристосування діючих фінансових продуктів до потреб віртуального ринку, по-друге – витіснення з цього ринку конкурентів. Розвиток нових технологій іде так стрімко, що банки стоять перед небезпекою конкуренції молодих і гнучких технологічних компаній, які легко адаптуються до новіших доходять і завдяки мережі Інтернет швидко доходять до мільйонів потенційних клієнтів. Одна тільки компанія Сybеr Саsh здобула більше міль­йона клієнтів, тому що немає відповідних банківських фінансових продуктів для віртуального ринку.

Ідеї віртуальних банків уже розроблено, більше того, в світі почали з'являться її практичні реалізації. Тому для витримування жорстокої кон­куренції як між собою, так і з іншими інститута­ми, банки мають постійно вдосконалювати технологію своєї роботи.

У практиці розрахунків у мережі Інтернет банки використовують як досвід електронного банківського обслуговування роботу з дебетовими та кредитовими картками, практику віддаленого обслуговування з використанням телефону і модему, - так і спеціально розроблені засоби­, такі, як цифрова готівка та цифрові чеки.

Як і в реальному світі, дебетові схеми передбачають списання коштів з рахунку покупця. Як платіжні інструменти використовуються дебетові картки зі збереженою сумою („електронні гаманці”) та електронні чеки.

Де6eтові картки використовуються на віртуальному ринку рідко - у випадках, коли емітентом картки та еквайрером віртуальної торговельної точки є один і той же банк. Аналогом картки зі збереженою сумою на віртуальному ринку є „електронний гаманець”, який формується на жорсткому диску комп'ютера клієнта. „Електронний чек”, як і його паперовий аналог, містить код банку, в яко­му його може бути сплачено, і номер рахунка клієнта [11, c.38].

Переваги використання дебетових схем для роботи в середовищі Інтернет полягають утому, що не береться плата за кредит. В країнах. де населення історично надає перевагу дебетовим платіжним інструментам (наприклад, у країнах Європи), впровадження дебетових схем на віртуальному ринку може дуже збільшити комерційну активність користувачів Інтернету. Але поки що ці схеми ще не досить поширені, і ще не розробле­но відповідних інструментів безпеки трансакцій, як це властиво для кредитових схем розрахунків. Крім того, вартість обробки дебетових трансакцій досить висока, що робить нерентабельним використання цього інструмента для оплати дрібних покупок.

ВИСНОВКИ

Платіжна система є формою організації безготівкового платіжного обороту, і являє собою сукупність регульованих елементів, котрі забезпечують виконання боргових зобов’язань, які виникають у процесі економічної діяльності.

З точки зору механізму розрахунків виділяють двосторонні і багатосторонні системи. Двосторонні картки виникли на підставі двосторонніх угод між учасниками розрахунків, де власники карток можуть використовувати їх для купівлі товарів у замкнених мережах, які контролюються емітентом карток (універмаги, бензоколонки тощо). На відміну від цього, багатосторонні системи, які очолюють національні асоціації банківських карток, а також компанії, які виготовляють картки туризму та розваг, надають власникам карток можливість купувати товари в кредит у різних торговельників і організацій сервісу, які визнають ці картки як платіжний засіб. Картки цих систем дозволяють також отримувати касові аванси, користуватись автоматами для зняття готівки з банківського рахунку тощо.

Поділ карток визначається їх функціональними характеристиками. Розрізняються кредитні і дебетні картки, а також картки типу “електронний гаманець” (еlесtгоnіс рuгsе). Перші - пов'язані з відкриттям кредитної лінії в банку, що дає можливість власнику користуватись кредитом при купівлі товарів і при отриманні касових позик. Другі - призначені для отримання готівки в банківських автоматах або купівлі товару з розрахунком через електронні термінали. Гроші при цьому списуються з рахунку власника картки в банку. Третій вид карток призначений для використання готівкових коштів, внесених на саму картку, при оплаті за товари або послуги. В більшості випадків українські банки є членами міжнародних платіжних систем, а деякі з них випускають власні пластикові картки. Платіжна картка – спеціальний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу грошей з рахунку платника або з відповідного рахунку банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування грошей зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання грошей у готівковій формі в касах банків, фінансових установ, пунктах обміну іноземної валюти уповноважених банків та через банківські автомати.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.     Закон України “Про банки і банківську діяльність” №2121-ІІІ від 07.12.2000р. (із змінами та доповненнями) // Законодавчі нормативні акти з банківської діяльності. - 2001. - №1. - С.3-47.

2.     Закон України “Про Національний банку України” № 679-XIV від 20.05.1999р. (із змінами та доповненнями) // Законодавчі та нормативні акти з банківської діяльності.-1999. - №7. - С.3-23.

3.     Закон України “Про платіжні системи та переказ грошей в Україні” № 2346-ІІІ від 05.04.2001р. (із змінами та доповненнями) // Законодавчі та нормативні акти з банківської діяльності.-2002.-№6.-С.3-21.

4.     Закон України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” № 2664 – 02 від 02.10.2002р. (із змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. – 2002. - №1. - С.1.

5.     Закон України “Про електронний цифровий підпис” від 22 травня 2003 року, №852 – IV // Відомості Верховної Ради України від 05.-9.2003 р. – 2003. - №36. – 276 с.

6.     Положення про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням / Затверджено Постановою Правління Національного банку України № 367 від 27.08.2001р. // www. rada.gov.ua.

7.     Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій на виконання окремих операцій / Затверджене Постановою Правління Національного банку України №275 від 17.07.2001р. // www.rada.gov.ua.

8.     Інструкція про порядок відкриття, використання та закриття рахунків в національній та іноземних валютах / Затвердженою Постановою Правління Національного банку України №492 від 12.11.2003р. // www. rada.gov.ua.

9.     Інструкція про порядок регулювання діяльності банків в Україні / Затверджена Постановою Правління НБУ № 368 від 28.08. 2001року. // www.rada.gov.ua.

10. Концепція Національного банку України створення системи електронного грошового обігу //www.rada.gov.ua.

11. Постанова Правління Національного банку України від 07.09.2000 р.  № 352 «Про впровадження пілотного проекту Національної системи масових електронних платежів» // www.rada.gov.ua.

12. Правила Національної системи масових електронних платежів / затверджено постановою Правління Національного банку України № 620 від 10.12.2004 р. // www.rada.gov.ua.

13. Автоматизация расчетных операций банков и фондовых бирж. – М.: Церих-ПЭЛ, 2005. – 206с.

14. Анализ экономической деятельности клиентов банка: Уч. пособие / Под ред. Лаврушина О.И. – М.: Инфра-М, 2007. – 80с.

15. Бабаев А. Банки в сети Интернет // Банковские технологии. – 2009. – №11. – С. 36-38.

16. Банк: Партнерство в бизнесе. – М.: Приор, 2006. – 128с.

17. Банківська енциклопедія / Під ред. Мороза А.М. – К.: Ельтон, 2003. – 336с.

18. Банківська справа: Навчальний посібник / За ред. Тиркала Р.І. – Тернопіль: Карт-бланш, 2001. – 314с.

19. Банківські операції: Підручник / Під ред. Мороза А.М. – К.: КНЕУ, 2007. – 884с.

20. Банковское дело / Под ред. В.И.Ко­лесникова, Л.П.Кроливецкой. — М.: Финансы и статистика, 2008. — 718 с.

21. Брегеда О. Місце банківських послуг в інтернет-просторі України // Вісник НБУ. – 2006. – №6. – С. 23-25.

22. Буркин М., Васин А., Гузов К. Определение себестоимости и установление тарифов на банковские услуги // Банковские технологии. – 2008. – №4. – С. 56 - 57.

23. Бушуєва І., Дем’яненко В. Реінжиніринг банківських бізнес-процесів як складова вдосконалення менеджменту комерційного банку // Вісник НБУ. – 2007. – №3. – С. 20-23.