Система електронних банківських послуг населенню в Україні

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ  І  НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ  ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ФАКУЛЬТЕТ БАНКІВСЬКОГО БІЗНЕСУ

Кафедра банківської справи

КУРСОВА       РОБОТА

на тему

“Система електронних банківських послуг населенню в Україні”

                                                                     Виконав  ст. групи ФБС-43

                                                                     Решетуха Н.І.

                                                                      Науковий керівник

                                                                      к.е.н., доцент кафедри банківської справи                                            

                                                                      Сороківська З.К.

Тернопіль-2012

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………...3

1.Суть платіжної системи  та правові засади  її організації ………………….4

2.Основні елементи платіжної системи для фізичних

осіб їх характеристика………………………………………………………….14

3.Ретроспективний огляд розвитку пластикових карток……………………21

4.Перспективи розвитку розрахункових послуг на основі впровадження Інтернет – банкінгу……………………………………………………………………30

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………….35

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ …………………………………..36

ВСТУП

Сучасний етап розвитку банківського сектора характеризується розширенням обсягів і структури грошового обігу, ускладненням розрахунків, необхідністю уникнення фінансових ризиків і налагодження дієвого контролю за системою грошового обігу в Україні. Виконання таких складних завдань може бути забезпечено суттєвим розширенням різних видів банківських послуг, що надаються банками суб’єктам господарювання.

Однією із таких послуг є створення систем електронних платежів і розрахунків. В країнах Західної та Східної Європи використання пластикових карток або дистанційне керування банківськім рахунком в режимі реального часу, “он-лайн”, через мережу Інтернет вже стало звичним. Число користувачів, що одержують послуги через новітні банківські технології, росте стрімкими темпами.  Одною з причин такої уваги є зміни, які зараз відбуваються на ринку банківських послуг. Стартовий період розвитку банківських структур в світі близький до завершення. Цей період характеризувався чітким перевищенням попиту на банківські послуги над їх пропозицією, що і стимулювало стрімкий зріст кількості банків які застосовують новітні банківські технології, а також сприяло спеціалізації банківських установ.

З розвитком сучасного ринку комп’ютерних технологій, українські банки не могли залишатись осторонь останніх наукових проривів цієї галузі, що відкривали величезні перспективи розширення своєї діяльності, діяльності клієнта, прискорення та спрощення розрахунків. Одним з перших видів банківських операцій, яких торкнулась банківська автоматизація – є безготівкові розрахунки, а саме електронні платіжні системи фізичних осіб.

Актуальність дослідження визначається концептуальними положеннями реформування електронних платіжних систем фізичних осіб  в діяльності комерційних банків.

Переміна економічної ситуації зумовлює банки активніше вести конкуренту боротьбу за клієнтів, саме за допомогою пропозиції  їм новітніх електронних видів розрахунків. 

1.Суть платіжної системи та правові засади її організації

Платіжну систему можна представити у вигляді системи механізмів, які служать для переказу грошових коштів між суб'єктами господарюван­ня, для розрахунку за платіжними зобов'язаннями, що виникають між ни­ми. Платіжна система - спеціалізований елемент практично усіх економіч­них операцій, що відбуваються в ринковій економіці. Тобто той елемент, який стосується передачі грошової вартості в обмін на якийсь товар, по­слугу або фінансовий актив. Економіку країни можна уявити у вигляді піраміди, яка складається з кількох основ, і кожна спирається на іншу.

Починаючи знизу, ці основи йдуть у такому порядку: виробництво това­рів і послуг, економіка, фінансові ринки, банківська система і, нарешті, на верхівці піраміди - центральний банк, який виконує функції щодо остаточно­го розрахунку за платежами через відкриті в ньому банківські рахунки [14, с.25].

Усі платіжні системи виконують передачу інформації та переказ коштів. Крім випадку використання готівки (законного платіжного засобу), передача інформації відбувається окремо від переказу грошових коштів. Грошові по­токи забезпечують розрахунки. Якщо система забезпечує тільки передачу ін­формації про розрахунки, то вона не є платіжною, а може вважатися транс­портною (характерним прикладом транспортної системи є банківська мережа фінансових телекомунікацій S.W.І.F.Т.).

Сучасними платіжними системами, здебільшого, керує банківський сектор. Передача вартості від однієї сторони іншій супроводжується одні­єю або кількома змінами власності на депозити в банках. Ці зміни відо­бражаються бухгалтерськими записами на рахунках у центральному та ко­мерційних банках. Ці записи здійснюються відповідно до платіжної інфор­мації (інструкцій, підтверджень, дозволів тощо), яка циркулює між корис­тувачами та банками, між самими банками та між комерційними банками і центральним банком.

Відмінність ознак, характерних для окремих країн (розмір, обставини історичного розвитку, правова система, ділова практика, комунікаційна систе­ма, інфраструктура, ступінь розвитку закладів та їх інструментів тощо), роб­лять національну платіжну систему унікальною. Однак існує ряд елементів, життєво необхідних для кожної ефективної системи платежів.

До елементів, що є абсолютно необхідними складовими сучасної платіжної системи, належать:

-                     нормативно-правова база;

-                     бухгалтерська і технологічна модель;

-                     технологічна інфраструктура, що включає технічне обладнання сис­теми телекомунікації, обслуговуючий персонал тощо;

-                     захист інформації.

Закони та положення, що регулюють платіжні відносини, мають ство­рювати сприятливі умови для забезпечення потреб нормального функціо­нування платіжної системи [12].

Сукупність бухгалтерських та організаційних заходів, що застосову­ються у банківсько-фінансовій сфері, є основним операційним механізмом здійснення платежів. Конкретні характеристики відповідної моделі можуть бути різними і залежать від багатьох факторів.

Ефективна та надійна технологічна інфраструктура є основою життє­здатності платіжної системи. Така інфраструктура включає, зокрема, техніч­ні засоби обробки та передачі даних і може бути надзвичайно складною.

Зважаючи на конфіденційний характер інформації, що задіяна у платіжних

системах, у більшості випадків висуваються суворі вимоги щодо її безпеки та захисту. Це вимагає створення і підтримання спеціальних про­цедур та систем незалежно від технології, яка використовується.

Базові елементи платіжної системи тісно пов'язані між собою і не мо­жуть розглядатися у відриві один від одного. Складність структури платіж­них схем також вимагає міждисциплінарного підходу.

Згідно тимчасового положення  про  Національну   систему   масових електронних  платежів розробленого  згідно із законами України "Про Національний банк України",  "Про банки та банківську діяльність", "Про захист інформації в автоматизованих системах",  Положенням про  порядок емісії  платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням, затвердженим постановою Правління Національного банку України  від 27.08.01. за №954/6145 [17,с.15],  іншими законодавчими актами України та нормативно-правовими актами Національного банку України Платіжна система (payment system) - це набір платіжних інструментів, банківських процедур і, як правило, міжбанківських систем переказу кош­тів, поєднання яких забезпечує грошовий обіг, разом з інституційними та організаційними правилами та процедурами, що регламентують викорис­тання цих інструментів та механізмів.

Одним із основних напрямків НБУ сьогодні є утворення національної системи масових електронних платежів населення за товари та послуги (СМЕП).

Національна система масових електронних платежів ­це система безготівкових розрахунків, при якій розрахунки за товари та послуги здійснюються за допомогою банківських платіжних карток [20, с.35].

Платіжні інструменти (payment instruments) - це інструменти, які забезпечують переміщення вартості в грошовій формі між фінансовими і не фінансовими агентами. До них належать Розмінна монета і паперові гроші, а також безготівкові засоби розрахунків, включаючи електронні гроші. Кожна платіжна операція потребує певних платіжних інструментів, які відповідають її термінам та умовам. У міжбанківських розрахунках платіжний інструмент - це доручення банку перевести кошти з рахунку одного клієнта на рахунок іншого, що може передаватися в електронній формі (каналами звукового чи інформаційного зв'язку) або на папері.

Будь-яка платіжна операція має дві сторони - потік інформації, який містить деталі платежу, і безпосередньо потік грошових коштів. Ці два пото­ки завжди взаємопов'язані, але можуть переміщуватися різними шляхами і мати розбіжність у часі [20, с.20].

У платіжній операції можна виділити основні елементи:

- зобов'язання, яке необхідно виконати;

- сторону, що здійснює платіж (платника);

- сторону, яка отримує платіж (одержувача);

- інструмент платежу;

-або кількох фінансових посередників (як правило, це банки), які переказують кошти, списуючи необхідну суму з рахунку платника зараховуючи її на рахунок одержувача.

Платіжний інструмент характеризується:

- своєю формою (традиційно поширені у минулому паперові за фор­мою платіжні інструменти поступаються місцем пластиковим карт­кам або електронним повідомленням);

- засобами захисту та підтвердження справжності (замість традиційно­го підпису все ширше застосовують персональні Ідентифікаційні мери, паролі або електронні підписи);

- кредитовим чи дебетовим характером дії.

              Кожен інструмент платежу повинен відповідати фізичним,  юридичним і кваліфікаційним стандартам. У країнах з ринковою економікою існує безліч різноманітних платіжних інструментів: готівка, картки, платіжні доручення, векселя тощо.

Платіжні інструменти, що забезпечують електронні платежі, - це інструменти якими обмінюються банки без необхідності обробляти і достав­ляти паперові носії. Ця система ідеальна для великих обсягів регулярних платежів (зокрема таких, як: зарплата, оплата комунальних послуг), а також для здійснення значних платежів що потребують негайного розрахунку. Електронні платежі назавжди вигідні з точки зору витрат, для великої кількості платежів на дрібні суми, особливо для країн з обмеженим доступом до сучасних технологій.

Платіжні інструменти, що забезпечують платежі за допомогою плас­тикових карток, використовуються для оплати покупок на місці продажу. Приклад таких інструментів - картки для банкоматів, кредитні або дебетні картки. Платіжна картка - документ на носії електронної інформації у вигляді пластикової картки, що випускається кредитно-фінансовими установами. Документ дає можливість його пред'явникові одер­жувати без оплати у готівковій формі товари та послуги, в тому числі послуги з одержання через банківські установи готівки, та підтверджує особам, які надають ці товари та послуги, що оплата їх вартості буде здійснена з рахунків у банківських установах.

Механізм здійснення операцій із банківськими платіжними картками регулюється певною законодавчою і нормативною базою. Основними документами, що регламентують порядок використання банківських платіжних карток у вітчизняній економіці, є: «Положення про порядок здійснення бухгалтерських операцій з банківськими платіжними картками національної системи» (затверджено постановою Правління НБУ N9 353 від 30.12.2001 р.), „Положення про систему захисту електронної інформації до системи масових електронних платежів населення за товари та послуги в Україні” (затверджено постановою Правління НБУ N6 234 від 30.12. 2003 р.).

Для здійснення операцій із платіжними картками Національної системи необхідно одержати ліцензію (дозвіл) НБУ.

Учасниками системи є:             

- тримачі (власники) карток - фізичні особи;             

- підприємства торгівлі та побутового обслуговування населення, в яких встановлено платіжні термінали;

- кредитно-фінансові установи (банк-емітент, банк-еквайр, розрахунковий банк).

Платежі фізичних осіб за товари та послуги можуть виконуватися з використанням готівкових грошей або безготівкових платіжних інструмен­тів, наприклад чеків.

Навіть у країнах з розвиненою економікою готівка (банкноти та моне­ти) залишається найбільш розповсюдженим засобом здійснення платежів на невеликі суми безпосередньо у пункті реалізації товарів чи послуг. Зі збільшенням вартості трансакції набуває поширення тенденція до викорис­тання безготівкових інструментів для здійснення платежу.

Традиційні безготівкові платіжні інструменти (чеки, платіжні дору­чення тощо) досить розповсюджені, однак останнім часом усе ширше впроваджується системи масових (споживчих) платежів з використанням сучасних технологій.

Останнім словом платіжної системи є системи масових платежів за товари та послуги за допомогою пластикових карток. У цих системах задіяні кредитні картки, дебетні картки або «електронні гаманці». До тієї ж групи належать картки для отримання грошей з банківських автоматів (automatic teller machiпe - АТМ) [12].