Шпаргалка по дисциплине "Деньги, кредит, банки"

З метою створення  системи грошово-кредитного регулювання, адекватної ринковим умовам, що складаються, був змінений статус Державного банку  і його роль в економіці країни. Тобто, при отриманні Україною незалежності був створений Національний банк України (НБУ) на основі концепцій, що прийняті в країнах з розвинутою ринковою економікою (зокрема, в Німеччині).

В цей період банківської  реформи реорганізується не тільки структура банків, але й відбуваються глибокі зміни в характері  кредитних відносин, утворюються нові методи кредитної роботи.

1992-1993 рр. Створюються банки “нової хвилі” із залученням значного приватного капіталу (подальший розвиток СП, МП, АТ) і коштів новостворюваних державних бюджетних і позабюджетних фондів, відбувається диверсифікація пасивів у діючих банках, до яких належать: “Аваль”, “Інко” (набуває статусу юридично самостійного, незалежного від Москви банку); “Відродження”, Трансбанк.

Під час гіперінфляції  – масове утворення дрібних “кишенькових” банків. Протягом року реєструється понад сто таких установ, в основному з приватним капіталом.

1994-1996 рр. Для цього етапу характерне призупинення інфляційних процесів, встановлення НБУ регулюючих правил щодо діяльності комерційних банків. У 1994 році НБУ впроваджено передову платіжну систему (СЕП), проведено грошову реформу та введено національну валюту (1996 рік). Одна з ознак цього етапу – низький рівень банківського менеджменту (примітивний підхід до видачі кредитів та створення філіалів). Усе це призвело до банківської кризи та банкрутства окремих банків:

1996-1997рр. В Україні реєструються представництва іноземних банків та банки за участю іноземного капіталу (всього 14); змінюються акціонери, відбувається продаж і перепродаж комерційних банків та їхніх філій (майже 70); а також відбувається реєстрація нових комерційних банків.

1998 р. Проведено реформу бухгалтерського обліку і звітності, при цьому здійснено перехід на міжнародні стандарти бухгалтерського обліку і звітності. Паралельно з цим, введено електронний депозитарій цінних паперів.

Серед особливостей розвитку банківського сектора в 1998 році можна виділити:

• вплив деформованої структури і направленості фінансових потоків на характер доходів, що отримують банки;
• концентрація банківського капіталу;
• диверсифікація банківської діяльності з метою розширення спектра супутніх послуг в усіх сферах;
• посилення конкуренції в банківській сфері, в першу чергу, між вітчизняними та зарубіжними банками;
• сегментація ринку банківських послуг по галузевій, функціональній та регіональній ознаках;
• орієнтація на активну участь банківських формувань в процесі здійснюваних перетворень на основі злиття банківського, промислового та фінансового капіталів.

Процес реформування банківської системи носить комплексний  характер, він охоплює всі елементи банківського сектору і знаходиться  у нерозривній взаємодії з усіма сферами діяльності держави.

Банківська  система України створена та функціонує відповідно до принципу двоступінчатості, що добре зарекомендував себе в країнах з ринковою економікою.

 

21. Етапи та фактори становлення кредитних відносин.

Капітал - це авансована вартість, що в процесі свого руху приносить більшу вартість, тб самозростає. Для нового під-ва капітал починає  свій рух у сфері обігу як грошовий капітал, функцією якого є придбання  елементів виробничого капіталу. За наявності засобів вир-ва і робочої сили можна починати виробничий процес. Капітал тут виступатиме як виробничий капітал, функцією якого є вир-во товару і дод. вар-ті. Для одерж-я вар-ті та дод. вар-ті у грошовій формі треба продати продукт капіталу: доставити товар на відповідний ринок, знайти покупця. При цьому капітал набуває форми товарного капіталу, головною функцією якого є реал-я товару і одержання дод. вар-ті у грошовій формі. Отже, капітал проходить 3 стадії і набуває відповідно 3 форм - грошової, виробничої і товарної. Такий послідовний рух називають кругообігом капіталу. Формула кругообороту капіталу така: Г–Т(ЗВ і РС)...В...Т’–Г’, де Г–гроші, Т–товар, ЗВ–засоби вир-ва, РС–робоча сила, В–вир-во, ... – переривання процесу обороту при переході до стадії вир-ва і від неї до стадії обігу.

Отже, підгрунтям виникнення кредиту є існування товарних відносин. Найбільш загальною причиною є розвиток цих відносин.

      У   своєму   історичному    розвитку    кредит    минув    декілька послідовних етапів

      Первинне становлення. Основною  ознакою цього етапу було  повна

відсутність  на  ринку  позикових  капіталів  спеціалізованих   посередників.

Кредитні відносини  встановлювалися  безпосередньо  між  власником  вільних грошових  коштів  і  позичальником.  Кредит  виступав  у формі   виняткового лихварського капіталу, характерними рисами якого були:

     - повна   децентралізація  відносин  позики,  визначених  лише  прямою

домовленістю між кредитором і позичальником;

     - обмеженість  розповсюдження;

     - велика  норма відсотку.

      Завершення  цього етапу було пов'язане  із становленням капіталістичного

способу  виробництва.

      Структурний   розвиток.   Даний   етап   розвитку    кредиту характеризувався появою на ринку  позичкових  капіталів  спеціалізованих

посередників в особі кредитно-фінансових організацій. Перші банки,  що виникли на базі  великих  лихварських  і  міняльних  контор,  прийняли  на   себе найважливіші  функції,  що стали  згодом  традиційними  для   більшості

кредитних інститутів: акумуляція  вільних  фінансових  ресурсів  з   їх   подальшою капіталізацією і передачею позичальникам на платній основі; обслуговування деяких видів платежів і  розрахунків  для  юридичних  і

фізичних осіб (надалі — і для держави); проведення  ряду  спец фін операцій.  

      Рівень  попиту, що росте, на  послуги   спеціалізованих  посередників  і відповідно  висока   норма   прибули   на   Ринку   позикових   капіталів зумовила стрімкий розвиток банківської системи за рахунок переливу  в неї капиталів з інших сфер діяльності.  Відношення  на  ринку   позикових   капіталів   почали набувати до деякої міри формалізованого  характеру,  встановлювалися типові процедури  кредитування. Проте  в цілому    діяльність    кредитних    організацій     як і раніше     носила децентрализованный характер.

      Сучасний стан. Основна ознака цього етапу — централізоване регулювання кредитних відносин в економіці з боку держави в  особі центрального  банку.  Поява  перших   загальнонаціональних   державних кредитних інститутів, наділених монопольними  функціями  по  координації  і нормативно-методичному    забезпеченню     кредитно-грошових     відносин

сприяло  формуванню  повноцінної  системи   безготівкового   грошового обігу,  а також   розширенню  послуг та операцій комерційних  банків. Нарешті,  розвиток  інформаційних  технологій  в   економіці, формування глобальних банківських мереж, комп'ютерних  комунікацій  і  баз даних  дозволили  вивести  кредитні  відносини   на  принципово   новий якісний рівень  в  частині  як  техніки  обслуговування  клієнта,  так і розповсюдження їх на всі сфери фінансової діяльності, зокрема  —  на міжнародних ринках.

 

22. Закони грошового обігу за К. Марксом.

Грошей повинно  бути стільки, скільки потрібно.

Мф=Мн

Мн=PQ-a+b-c/V

A –  кількість  товарів проданих в кредит

В – сума платежів, що настали

С – бартер

 

23. Інституційна структура грошового ринку.

Для вивчення механізму  функціонування грошового ринку  важливе значення має також його структуризація. Вичленення окремих  сегментів ринку можна здійснити за кількома критеріями:

• за видами інструментів, що застосовуються для переміщення  грошей від продавців до покупців;

• за інституційними ознаками грошових потоків;

• за економічним призначенням грошових коштів, що купуються на ринку.

За інституційними ознаками грошових потоків можна виділити такі сектори грошового ринку: фондовий ринок; ринок банківських кредитів; ринок послуг небанківських фінансово-крединих установ.

На фондовому ринку  здійснюється переміщення небанківського позичкового капіталу, який приводиться в рух з допомогою фондових цінностей (акцій, середньо- і довгострокових облігацій, бондів, інших фінансових інструментів тривалої дії). Значення цього ринку полягає в тому, що він відкриває широкі можливості для фінансування інвестицій в економіку. У високорозвинутих ринкових економіках фондовий ринок є основним джерелом фінансування збільшення основного й оборотного капіталу в процесі розширеного відтворення. Інституційними органами, що здійснюють регулювання фондового ринку, є фондові біржі.

Банківська система  — це специфічна економічна та організаційно-правова  структура, що забезпечує своїми особливими методами та інструментами функціонування грошового ринку та економіки  в цілому.

Небанківські фінансово-кредитні установи теж є фінансовими посередниками грошового ринку, які здійснюють акумуляцію заощаджень і розміщення їх у дохідні активи: у цінні папери та кредити (переважно довгострокові).

 

24. Інструменти управління пропозицією грошей.

Пропозицію грошей змінює центральний банк на чолі банківської системи. До основних інструментів управління пропозицією грошей належать:

1. Норма обов’язкового резервування – встановлені законом вимоги до рівня резервів, які визначаються співвідношенням суми обов’язкових резервів до суми депозитів. 
   Збільшуючи норму обов’язкового резервування, центральний банк зменшує пропозицію грошей, бо більша частина грошей «випадає» з обігу, не використовується, і навпаки.
2. Облікова ставка – ставка за кредитами центрального банку, під яку викуповуються цінні папери. Чим менше центральний банк встановлює облікову ставку, тим більше коштів можуть зберігати в себе комерційні банки і спрямовувати в обіг, збільшуючи пропозицію, і навпаки.
3. Типова ринкова процентна ставка – середня процентна ставка на ринку позичкових коштів. Якщо ця ставка зростає, то збільшується пропозиція грошей і зменшується попит, а якщо зменшується, то це стимулює попит і скорочує пропозицію грошей.
4. Процентна ставка за депозитами – альтернативна вартість зберігання грошей у готівці. Якщо зростає ставка за депозитами, то індивідам стає невигідно тримати гроші в готівці, і вони вкладають гроші до банку, тим самим збільшуючи пропозицію грошей. При низькій ставці за депозитами індивіди обиратимуть ліквідність, і пропозиція грошей скорочуватиметься.
5. Багатство. Чим вищий рівень доходу індивіда і багатшим він себе почуває, тим більше грошей спрямовується в обіг, а отже зростає пропозиція грошей, і навпаки.
6. Тінізація економіки. При високій частці тінізації економіки багато розрахунків здійснюються у готівці, гроші «зникають» з обороту, пропозиція грошей зменшується.
7. Стан довіри до банків. Якщо довіра до банків висока, індивіди не бояться втратити свої кошти і вкладають їх, збільшуючи пропозицію. Недовіра ж до банків змушує їх тримати гроші у себе – пропозиція грошей скорочується.

 

25. Інфраструктура банківської системи.

Інфраструктура - комплекс засобів, які забезпечують нормальне функціонування інститутів кредитної с-ми.

Осн.елементами інфраструктури є:

1. Нормативно-правове забезпечення, що включає с-му законів і підзаконних актів, які юридично визначають і регламентують сфери дія-ті кредитних інститутів.
2. С-ми захисту інтересів вкладників банків, що передбачають дія-ть спеціалізованих органів страхування депозитів клієнтів під контролем ЦБ, незалежних урядових органів або самих комерц.банків.
3. Національні асоціації банків та інших кредитних установ, об'єднаних за функціональними ознаками з метою захисту інтересів своїх членів і встановлення для них основних правил ведення бізнесу, тобто для саморегулювання своєї дія-ті.
4. Інформаційне забезпечення, що передбачає наявність спеціалізованих орг-цій, які встановлюють рейтинги банків, наявність централізованих с-м інформації про клієнтів, публікацію спеціальних видань зі статистичн.та аналітичн.матеріалами про стан грош.-кредит.сфери ек-ки.
5. Розрахункова мережа, що забезпечує врегулювання платіжних зобов'язань між інститутами кредитної с-ми через електронні засоби зв'язку, клірингові палати, обчислювальні центри, що можуть контролюватися ЦБ або бути самостійними орг-ями.
6. Інкасаторське та охоронне обслуговування кредитних інститутів, що може здійснюватись як самими банками, так і спеціалізованими орг-ями.
7. С-ма підготовки кадрів для кредитних інститутів, що включає мережу навч.закладів, які готують спеціалістів для роботи в кредитних установах.

Т.ч., не здійснюючи безпосередньо  операцій банків.с-ми, її інфраструктура створює оптимальні умови для  виконання банками своїх ф-ій.

У кожній країні існує  с-ма правових актів, які регламентують  різні аспекти банк дія-ті. Важливою формою забезпечення стабільності банк с-ми є надання вкладникам гарантій повернення їх депозитів.

 

26. Кейнсіанські трактування кількісної теорії грошей.

Дж. Кейнс  перебудував теорію грошей, ввівши в неї норму процента.  Він  перетворив гроші в один із важливих факторів формування інвестиційного попиту                     ( концепція “керованих грошей”) і висунув на другий план традиційний зв’язок грошей та цін. На короткострокових інтервалах вплив грошей на економіку здійснюється не за постулатами кількісної теорії ( через ціни), а й за допомогою норми процента, зміна якого безпосередньо впливає на інвестиційну активність економічних суб’єктів, а через неї – на рівень зайнятості, обсяги виробництва, темп економічного зростання