Шпаргалка по дисциплине "Деньги, кредит, банки"

1. Аспекти незалежності центральних банків.

Виділяють 2 аспекти: політичний і економічний.

Політична – автономія ЦБ у встановленні орієнтирів грош.маси.

Дає відповіді на такі питання: -хто і як призначає керуючих ЦБ -чи потребує рішення ЦБ додаткової ухвали парламенту і т.д.

Економічна – самостійність ЦБ у виборі(використанні) інструментів ГКП.

Дає відповіді на такі питання:

-чи повинен ЦБ автоматично  надавати кошти уряду -порядок  надання цих коштів.

 

2. Банківська система України.

Банківська  система – сукупність різноманітних видів банків та банківських інститутів у їх взаємозв’язку, які існують в тій чи іншій країні в певний історичний період. З метою створення системи грошово-кредитного регулювання, адекватної ринковим умовам, що складаються, був змінений статус Державного банку і його роль в економіці країни. Тобто, при отриманні Україною незалежності був створений (НБУ) на основі концепцій, що прийняті в країнах з розвинутою ринковою економікою. Банківська система України створена та функціонує відповідно до принципу двоступінчатості, що добре зарекомендував себе в країнах з ринковою економікою.

На першому - вищому рівні  ієрархії - перебуває Національний банк України, який здійснює нагляд та контроль за діяльністю комерційних банків і займається їх розрахунково-кредитним обслуговуванням.

Комерційні  банки - це другий рівень ієрархії дворівневої банківської системи. Вони займаються обслуговуванням підприємств, установ, організацій та населення. Їх часто називають „кровоносними судинами економіки”.

Після проголошення незалежності України в 1991 році відбулася  перереєстрація комерційних банків в Українській республіканській книзі реєстрації банків, валютних бірж та інших фінансово-кредитних установ. Банком є установа, створена для притягнення грошових засобів і розміщення їх від свого імені на умовах повернення, платності і терміновості. Банки приймають і розміщують грошові вклади, привертають і надають кредити, здійснюють розрахунки по дорученню клієнтів і банків-кореспондентів і їхнє касове обслуговування, вчиняють інші, не суперечні законодавству і передбачені їхніми статутами операції, починаючи від ведення рахівниці і кінчаючи наданням консультаційних послуг.

 

3. Банківська система: визначення, структура та значення.

Банківська система  – це сукупність банків, які утворилися в країні за певний момент часу,або банківська система - це специфічна економічна та організаційно - правова структура, що забеспечує функціонування грошового ринку та економіки в цілому. Структура: дворівнева, трирівнева

На першому рівні знаходиться центральний банк. На нього покладається відповідальність за вирішення макроекономічних завдань в грошово-кредитній сфері, перш за все - пдтримання сталості національних грошей та забеспечення сталості функціонування всієї банківської системи.

На другому рівні банківської ситеми знаходяться решта банків, які в Україні прийнято називати комерційними банками. Банком є установа, створена для притягнення грошових засобів і розміщення їх від свого імені на умовах повернення, платності і терміновості.Банки приймають і розміщують грошові вклади, привертають і надають кредити, здійснюють розрахунки по дорученню клієнтів і банків-кореспондентів і їхнє касове обслуговування, вчиняють інші, не суперечні законодавству і передбачені їхніми статутами операції, починаючи від ведення рахівниці і кінчаючи наданням консультаційних послуг.

 

4. Банківська система: зміст, функції.

Банківська система- форма  організації функціонування в країні спеціалізованих кредитних установ, яка склалася історично і закріплена законами.В Україні діяльність банків і банківської системи закріплена законами України «Про банки и банківську діяльність».

Як грошова і фінансова діяльність , банківська система несе а собі значні нац. риси, вона формуеться під  впливом цілого комплекса факторів, характерних для даного регіона: прир.  Та географічні умови, клімат, національний склад населення и тд.

Функції:* трансформаційна;* створення  платіжних засобів та регулювання  грошової маси;

* забеспечення сталості банківської  діяльності і грошового ринку.

Трансформаційна функція зумовлена  посередницькою місією банків. Мобілізуючи  вільні грошові кошти одних суб'єктів  ринку і передаючи їх різними  способами іншим суб'єктам, банки  мають можливість змінювати:

- строки грошових капіталів;

- їх розміри;

- фінансові ризики.

Функція створення грошей і регулювання грошової маси полягає  в тому, що банківська система оперативно змінює масу грошей в обігу, збільшуючи її відповідно до зміни попиту на гроші. Це ключова функція банківської  системи. В її виконанні беруть участь усі ланки системи. Вона стосується усіх напрямків банківської діяльності, насамперед кредитної.Функція забеспечення сталості банків та грошового ринку пов'язана з надзвичайно високою ризиковістю банківської діяльності. Банки, на відміну від інших економічних суб'єктів, несуть підвищену загрозу дестабілізації власної діяльності, розлад усього грошового ринку, провокування зогальноекономічної кризи.

 

5. Валютна політика: аспекти, суб'єкти, інструменти. Інструменти регулювання обмінного валютного курсу.

Валюта - це будь-які грошові кошти, формування та використання яких прямо чи опосередковано пов’язано з зовнішньо-екнономічними відносинами.

Валютна політика – це сукупність організаційно-правових та економічних заходів у сфері міжнародних валютних відносин, спрямованих на досягнення визначених державою цілей. специфічні цілі валютної політики:лібералізація валютних відносин,збалансованість платіжного балансу,забезпечення високого рівня конвертованості,захист іноземних інвестицій,забезпечення стабільності валютного курсу. Валютна політика поділяється на 2 частини:1)валютне регулювання (закони і регламентація)2)валютний контроль (перевірка дотримання правил). Валютне регулювання – діяльність держави та уповноважених нею органів, щодо регламентації валютних відносин економічних суб’єктів та їх діяльності на валютному ринку.Інструменти валютного регулювання:

1)валютні обмеження2)курсова політика(зміна  валютного курсу шляхом револьвація,  девольвація)3)дисконтна політика(всі операції пов’язані з %,  мета регулювання грошової маси в обороті та руху позичкових капіталів)4)девізна політика(валютна інтервенція - купівля-продаж валюти; мета вплив на курс національної валюти)5)регулюв. сальдо платіжного балансу6)формування та використання ЗВР. Валютна політика здійснюється органами економічного управління — центральним банком, міністерством фінансів, органами валютного контролю — i проводиться як засіб координації міждержавних економічних відносин, посилення позиції країни в боротьбі за ринки збуту, сфери прикладання капіталів тощо. Реально обгрунтована валютна політика відіграє важливу роль у розвитку національної економіки, у забезпеченні міжнародної валютної ліквідності.

 

6. Валютна система: визначення, значення, зміст і розвиток. Європейська валютна система.

Валюта - це будь-які грошові кошти, формування та використання яких прямо чи опосередковано пов’язано з зовнішньо-екнономічними відносинами.

Валютна система  – організаційно-правова форма реалізації валютних відносин у межах певного економічного простору.  Межі цього економічного простору збігаються з межами валютних ринків. Валютний ринок – сектор грошовогу ринку , на якому урівноважується попит і пропозиція на валюту.Валютний ринок з інституційної точки зору – сукупність інститутів та механізмів їх взаємодії , які забезпечують купівлю – продаж національної валюти за іноземну і навпаки, на основі попиту і пропозиції

Об’єктом валютного  ринку є валютні цінності. Валютні цінності – включають не тільки валюту окремих країн , а й платіжні документи, фондові цінності, які номіновані в іноземній валюті або перетинають кордон країни , а також дорогоцінні метали та каміння.

Елементи1)назва , купюрність та характер емісії національної валюти2)режим курсу національної валюти3)ступінь конвертованості національної валюти

4)режим використання  іноземної валюти в національному  грошовому обороті

5)режим формування  і використання ЗВР(золото-валютні  резерви)

6)режим валютних обмежень7)регламентація  внутрішнього валового ринку  та ринку дорогоцінних металів8)регламентація міжнародних розрахунків та міжнародних кредитних відносин9)органи, які задіяні в реалізації валютної політики.     

Європейська Валютна  Система почала свою роботу у 1979 р. Її головною метою було забезпечення стабільності курсів валют держав-членів Співтовариства. Європейська Валютна Система спиралася на три елементи:

Європейська валютна  одиниця – ЕКЮ, Курсово-інтервенційний механізм, Кредитний механізм. Головним елементом ЄВС була Європейська  валютна одиниця (ЕКЮ). ЕКЮ було лише розрахунковою одиницею, воно не мало матеріальної форми (банкноти, монети). Функції ЕКЮ:

міра вартості у механізмі  валютних курсів, основа для визначення показника відхилення курсів валют  від центрального курсу,

платіжний засіб для  розрахунків в рамках інтервенцій на валютному ринку,

платіжний засіб для  розрахунків між органами та фінансовими  інституціями,

одиниця, у якій складався  бюджет Співтовариства та проводилися  усі розрахунки.

Курсово-інтервенційний механізм  Примусові інтервенції центральних банків на валютних ринках полягали в тому, що якщо курс однієї валюти по відношенню до другої занадто зростав або падав, то центральні банки зацікавлених держав були зобов'язані вжити відповідні заходи. Лише у разі, коли інтервенції не приносили бажаних результатів, можливою була зміна центральних курсів між ЕКЮ і валютами держав-членів, проте, лише шляхом вирівнювання паритетів за згоди усіх зацікавлених урядів.

Кредитний механізм Якщо досягалась нижня чи верхня межа коридору коливань курсів валют, центральні банки проводили інтервенції на валютних ринках. Якщо бракувало коштів на таку інтервенцію, то ці банки використовували взаємну кредитну допомогу.

 

7. Вартість грошей.

Гроші — це товар що має власну внутрішню вартість на етапі зародження і становлення ринкових відносин. Завдяки цьому гроші:

• виконували у світі товарів роль загального вартісного еквівалента;
• будучи у формі паперових грошей, розмінних на золото, — розглядались як знаки вартості монетарного товару;
• розмінні паперові гроші, які не мали власної внутрішньої вартості представляли в обігу вартість офіційно визначеної на основі зафіксованого державою масштабу цін вагової частки золота.

Сучасні готівкові  гроші (банкноти або чекові депозити) мають — відносну вартість.

Завдяки цьому:

• гроші функціонують в обігу як законний платіжний засіб тому, що вони є грішми, декларованими державою;
• їх вартість формується під впливом ринкових сил — стихійно.

Сучасна монетарна теорія виходить з того, що відносна вартість грошей пов'язана з характеристикою їх економічної корисності.

Корисність грошей визначається опосередковано через корисність інших  товарів та економічних послуг, які  можна отримати на ці гроші.

Корисність грошей пов'язана  з рідкістю, тобто постійним попитом на них.

1. У ф-ї засібу обігу – їх купівельна спроможність прирівнюється з вартістю товарів та послуг, які на них можна купити.

2. у ф-ї нагромадження:  у формі фін. Активів і дорівнює  нормі % - плата за збереження  грошей в одній із форм.

 

 

8. Визначення фінансового ринку, його призначення і структура.

Фінансовий  ринок – це складна економічна система, що є:

- сферою прояву економічних  відносин при розподілі доданої  вартості та її реалізації  шляхом обміну грошей на фінансові  активи. Під фінансовими активами  розуміють грошові зобов’язання та інвестиційні цінності. Інвестиційні цінності – це інструменти утворення фінансових ресурсів (цінні папери, валютні цінності, дорогоцінні метали, нерухомість та ін.);

- сферою прояву економічних  відносин між продавцями і  покупцями фінансових активів. На фінансовому ринку взаємодіють попит в особі покупця фінансових активів і пропозиція в особі продавця цих активів.

- сферою прояву економічних  відносин між вартістю і споживчою  вартістю тих товарів, що обертаються  на цьому ринку. Товари, що обертаються на фінансовому ринку, – це фінансові активи. До них відносяться гроші (як гривня, так і валюта), депозити, цінні папери різних видів, зобов’язання та борги (що навіть хочуть закласти в бюджет), позичковий капітал, дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння, об’єкти нерухомості.