Шпаргалка по дисциплине "Деньги, кредит, банки"

Безстроковий депозит  немає обмеження на вклад грошей

Поточний – гроші  не зберігаються, а проходять через  нього.

М₁ менш ліквідні чим М0

М₂ = М₁ + валютні кошти + кошти у національній валюті на строкових рахунках

М₂ це майже вся грошова маса

М₃ = М₂ + цінні папери банків (облігації, сертифікати) в США гроші казначейські

М₃ - вся грошова маса

«Потужні гроші» - грошова  база, яка скл з резервів та готівки

Квазігроші (майже гроші)- це такі активи, які утвор гроші, але самі грошима не являються, а  викор як гроші.

М₃  -М₁ отримаємо квазігроші; М₁  =М₀+А; М₂ = М₁ + В = М₀ +А + В ;М₃ = М₂ + С

Впливаючі фактори:Швидкість грошей – визначається державою,К-сть грошової маси – визнач ринком,

 

16. Грошово-кредитна політика: зміст та механізм реалізації.

ГКП – це  комплекс взаємопов’язаних скоординованих на досягнення заздалегідь визначених суспільних цілей заходів щодо регулювання грошового обороту, які зд. держава через ЦБ. Монетарній політиці властиві комплексність, різноваріантність регулятивних заходів; спрямованість їх на досягнення певних, заздалегідь визначених суспільних цілей; заходи ці реалізуються центральним банком через механізм грошового ринку.Об'єктами є такі змінні грошового ринку:пропозиція (маса) грошей;ставка процента; валютний курс;швидкість обігу грошей та ін.В Україні головним суб'єктом грошово-кредитної політики є НБУ, ВРУ, МФУ, Уряд, МЕ.  Цілі: стратегічні, проміжні й тактичні.

Стратегічними звичайно є цілі, що визначені як ключові в загальноекономічній політиці держави. Ними можуть бути зростання виробництва, зростання зайнятості, стабілізація цін, збалансування платіжного балансу. Проміжні цілі монетарної політики полягають у таких змінах певних економічних процесів, які сприятимуть досягненню стратегічних цілей, встановлюються вони на тривалі часові інтервали, упродовж яких можуть бути реалізовані і виявити свою ефективність. Тактичні цілі - це оперативні завдання банківської системи щодо регулювання ключових економічних змінних, передусім грошової маси, процентної ставки та валютного курсу, для досягнення проміжних цілей. Характерними ознаками тактичних цілей є їх короткостроковість, реалізація їх оперативними заходами виключно центрального банку, багатоаспектність, єдність та певна суперечливість. ефект від зростання маси грошей в обігу.Інструменти монетарної політики:

- інструменти опосередкованого  впливу на грошовий ринок та  економічні процеси;

- інструменти прямого впливу.

До першої групи належать: операції на відкритому ринку, регулювання норми  обов'язкових резервів, процентна  політика, рефінансування комерційних банків, регулювання курсу національної валюти.

До другої групи відносять: установлення прямих обмежень на здійснення емісійно-касових  операцій; уведення прямих обмежень на кредитування центральним банком комерційних  банків; установлення обмежень чи заборони на пряме кредитування центральним банком потреб бюджету; прямий розподіл кредитних ресурсів, що надаються комерційним банкам у порядку рефінансування, між пріоритетними галузями, виробництвами, регіонами тощо.

 

17. Грошово-кредитні реформи: суть, значення, класифікація.

Серед комплексу заходів  щодо оздоровлення і впорядкування  грошового обороту особливе місце  займають грошові реформи. Вони являють  собою повну чи часткову перебудову грошової системи, яку проводить  держава з метою оздоровлення грошей, чи поліпшення механізму регулювання грошового обороту стосовно нових соціально-економічних умов.

За глибиною реформаційних заходів  можна виділити структурні або повні  грошові реформи та реформи часткового типу.Структурні (повні) грошові реформи проводилися при переході від біметалізму до золотого монометалізму, від останнього до системи паперовогрошового чи кредитного обігу. Такі структурні зміни диктуються особливостями нових грошей, що запроваджуються в обіг, і повинні забезпечити передумови для їх успішного функціонування.

Реформи часткового типу торкаються тільки самої організації грошового  обороту і зводяться до зміни  окремих елементів грошової системи. Сама база грошової системи та структура  економіки і грошово-кредитних відносин залишаються незмінними. За таких реформ найчастіше змінюється масштаб цін, вид та номінал грошових знаків, механізм емісії грошей тощо. У сучасних умовах, коли в усіх країнах запроваджені неповноцінні гроші, що мають здатність до швидкого  знецінення, реформи часткового типу проводяться досить часто, є найбільш типовими у світовій практиці.

Ці реформи  можна класифікувати  за повнотою здійснюваних змін у грошовій системі. Це формальні реформи, за яких купюри одного зразка замінюються на купюри іншого зразка, а масштаб цін (величина грошової одиниці) не змінюється; деномінаційні реформи, за яких також здійснюється деномінація грошей у бік збільшення грошової одиниці (масштабу цін). Деномінаційні реформи проводять шляхом обміну старих купюр на нові та перерахування всіх грошових показників, за певним співвідношенням, внаслідок чого маса грошей в обігу відповідно зменшується, а грошова одиниця збільшується.

За характером обміну старих грошей на нові виділяють неконфіскаційні  і конфіскаційні грошові реформи. За неконфіскаційних реформ за єдиним співвідношенням обміну грошей здійснюється уцінка запасу грошей, доходів і цін для всіх економічних суб'єктів однаково, тобто незалежно від поданих до обміну запасів старих грошей чи інших критеріїв (готівкові запаси, безготівкові запаси тощо). Так була проведена грошова реформа в Україні у вересні 1996 р. За конфіскаційних реформ співвідношення обміну грошей диференціюється залежно: від величини поданого до обміну запасу старих грошей (чим вона більша, тим менше співвідношення обміну, чи встановлюється ліміт на обмін банкнот); від форми зберігання запасу старих грошей (вклади в банки можуть обмінюватися.

За порядком введення в обіг нових  грошей розрізняють одно-моментні грошові  реформи та реформи паралельного типу.

За одномоментних реформ введення нових грошей в обіг здійснюється за короткий строк (7-15 днів), протягом якого  технічно можливо обміняти старі  гроші на нові.. За реформ паралельного типу випуск в оборот нових грошових знаків здійснюється поступово, паралельно з випуском старих знаків і вони тривалий час функціонують одночасно і паралельно. Чим би не викликалася необхідність проведення грошової реформи, найголовнішою її метою завжди є стабілізація грошового обороту. Успішне проведення грошової реформи вимагає відповідної підготовки: нагромадження золотовалютних і матеріальних резервів, припинення чи значне зменшення темпів зростання грошової маси, оздоровлення державних фінансів, поліпшення структури суспільного виробництва, збалансування ринку тощо.

 

18. Еволюція світових валютних систем.

Етапи еволюційного розвитку світ.валют.с-ми:

І- 1867р.Паризька конференція - Золото-монетний стандарт - платіжний  оборот обслуговувався переважно золотом; фіксація валют.курсів на засадах золотого паритету; вільний ввіз та вивіз золота; вільне карбування монет та обмін банкнот на золото; фіксація золотого вмісту нац.валюти.

ІІ-1922р.р.Генуезька конференція - Золото-девізний стандарт - втрата золотом  грош.ф-ій на внутрішн.ринку; заборона карбування золотих монет; заборона обміну банкнот на золото; розпад вал.с-ми на валют.блоки.

III- 1944р.Бреттон-Вудська  конференція - Золото-валютний (золото-доларовий  стандарт) – викор-ня золота як  світ.грошей поряд з доларом  США та англ.фунтом стерлінгів; фіксація вал.курсів; розмін паперового долара на золото за офіційною ціною для ЦБ ін.країн; створення МВФ.

IV- 1976-1978р.р.Ямайська конференція  - Багатовалютний стандарт - повна  демонетизація золота у міжнародному  грош.обороті; скасування золотих  паритетів валют та офіційної  ціни на золото; визнання резервними валютами поряд з доларом США валют ін.країн та СДР; впровадження плаваючих валют.курсів.

 

19. Еволюція форм вартості та форм грошей.

1. Проста або  випадкова форма вартості. Ця форма властива низькому рівню розвитку виробничих сил. Товари, що потрапили на ринок випадково, вимірювали свою вартість за допомогою іншого товару. При цьому мінова вартість різко коливалася. Проте вже тут були закладені основи майбутніх грошей.

Еквівалентна форма  вартості має наступні особливості:

споживча вартість товару-еквівалента  служить формою прояву своєї протилежності;

праця приватна, індивідуальна, витрачена на виробництво товару-еквівалента  виражає свою протилежність у  суспільній праці;

конкретна праця, укладена в товарі-еквіваленті служить формою прояву абстрактної праці.

2. Розгорнена  форма вартості. Ця форма вартості з'явилася результатом подальшого розподілу праці і зростання виробництва. Внаслідок цього на ринок стала поступати більша кількість продуктів і товарів. При цьому один товар при обміні став зустрічатися з рядом інших товарів-еквівалентів.

3. Загальна  форма вартості. Товар стає головною метою виробництва. Кожен виробник за свій товар прагнув одержати загальний товар, який потрібен всім. Така об'єктивна необхідність стала причиною виділення зі всієї товарної маси товарів, що виконують роль загального еквівалента (худоба, шкури, зерно). Як така роль ці товари затримувалися не на довгий час. Причина – ці товари не задовольняли вимогам товарного обігу і по своїх якісних властивостях не відповідали умовам еквівалентності.

4. Грошова форма  вартості. В результаті розвитку обміну товарами, протягом тривалого періоду часу загальним еквівалентом стає один товар – переважно метал. Цей процес конструювання товару на роль загального еквівалента і визначив появу грошової форми вартості.

Ця форма стоїмо має  наступні характерні риси:

Один товар – метал  – монополізує на тривалий час  роль загального еквівалента.

Натуральна форма грошей товару зростається з її еквівалентною  формою. Це означає, що споживацька вартість товару грошей зовні ховається, а залишається тільки загальна суспільна форма цінності.

Перетворення товару в гроші вимагає:

визнання даного факту  продавцями і покупцями;

наявність особливих  фізичних властивостей у товару грошей, придатних для постійного обміну;

тривале виконання товарами грошима ролі загального еквівалента.

Еволюція форм грошей. Появі грошей передувала епоха натурального обміну. Її заступила епоха товарних грошей. Це був товар найбільшого попиту і воднораз найцінніший для певного ринку, і його будь-коли можна було обміняти на іншу споживчу вартість. Йдеться про такі товари, як худоба, хутро, тютюн, риба, мушлі, маслинова олія, різні види металів, у т.ч. золото і срібло.Подальшим ступенем у розвитку грошей стало карбування металевих монет. Вважається, що перші мідні монети з'явилися в Китаї та в країнах Близького Сходу в УПІ—VII ст. до н.е. Металеві гроші були в обігу і на території Київської Русі: в IX—XI ст.— здебільшого срібні, частково — золоті монети, що витіснили хутро окремих пухнастих звірів, використовувані до того як гроші. Однією з перших карбованих монет Київської Русі була гривня — срібний злиток вагою в півфунта.

Поява розмінних на золото і срібло паперових грошей, що запроваджувалися в обіг силою держави і спиралися на її авторитет – це цілком природний історично-прогресивний процес розвитку грошей, пов'язаний із розширенням масштабів товарного обміну та ринкових відносин. Розмінні паперові гроші не вносили істотних змін у принципи функціонування грошових відносин. Вони спрощували грошовий обіг, надаючи йому більшої гнучкості.Повний відхід від обміну паперових грошей на золото відбувся у більшості країн Заходу під час економічної кризи 1929—33 рр. і в перші післякризові роки. Сталася його демонетизація, і воно перетворилось на звичайний товар.На цій базі здійснився остаточний перехід до епохи паперових грошей. Гроші втратили свою внутрішню вартість, що безпосередньо втілювалась у монетарному товарі як носії грошових відносин. Суть грошей, їхню внутрішню природу почали уособлювати в собі паперові, а не товарні гроші. Сучасна епоха паперових грошей є епохою грошей, що розвиваються на кредитних засадах. Це водночас і епоха банківських грошей — грошей, що функціонують значною мірою на безготівкових засадах, грошей, які поступово трансформуються в електронні символи і знаки.

 

20. Етапи становлення банківської системи України.

Формування банківської  системи України розпочалося  з проголошенням незалежності і  виходом зі складу СРСР у 1991 р. До цього часу в Україні не було необхідних передумов для існування самостійної банківської системи.

Модель реорганізації  включала:

• створення дворівневої банківської системи (центрального емісійного банку і державних спеціалізованих банків, що безпосередньо будуть обслуговувати народне господарство);
• переведення спеціалізованих банків на повний госпрозрахунок і самофінансування;
• вдосконалення форм і методів кредитних відносин з підприємствами різних галузей народного господарства.

1988–1990 рр. На цьому етапі українські банки реєструвалися у Москві:

1. Інкомбанк, Східінвестбанк та інші.
2. Продовжують працювати з державним статусом такі банки: Промінвестбанк, “Україна”, Укрсоцбанк, Ощадбанк, Укрексімбанк.

1991-1992 рр. На цьому етапі необхідно було вирішити дві задачі:

1. Створення нового механізму грошово-кредитного регулювання, що дозволив би економічними методами впливати на макроекономічні пропорції суспільного відтворення.
2. Створення умов для вільного переливання фінансових ресурсів у ті сфери і галузі, де їх використання дає найбільший ефект.