Шпаргалка по " Гроші і кредит"

Недоліком є те, що він прирівнює і не розмежовує поняття грошей до не грошей, таке прирівнювання призвело до квазігрошей (вексель, чек).

Гроші як гроші і гроші як капітал. Гроші як гроші викор-ся переважно для реалізації наявної споживної вартості, тобто їх цільове призначення обмежується посередництвом в обміні. Гроші як капітал викор-ся для забезпечення зростання наявної вартості. Для цього виготовлену вартість потрібно реалізувати, нагромадити та викор-ти так, щоб її не тільки зберегти, а й збільшити. Цільове призначення грошей як капітал – обслуговує всі фази розширеного відтворення:

 

 

 

 

Відмінності між грошима як грошима і грошима як капіталом досить умовні і визначаються переважно призначенням грошей при їх використанні ек. суб’єктами. Гроші є власне грошима насамперед при їх витрачанні на особисте споживання, оскільки забезпечують купівлю товарів та послуг. Гроші стають капіталом переважно при їх нагромадженні, зберіганні та продажу на грошовому ринку, оскільки це дає власнику грошей додатковий дохід у вигляді %.

 

 

3. Еволюція форм грошей.  Причини та значення демонетизації  золота.

1. Натуральна речова, коли у якості грошей використовуються товари щоденного використання.

2. Товарна форма грошей, коли з початку у якості грошей використовуються товари першої необхідності (сіль), металева форма грошей (які вже могли зберігати вартість), прикраси.

3. Поява монет. Монета – це повноцінні гроші, які виготовляються із дорогоцінного метала і мають певну форму, вагу і надписи. Причиною появи металевої форми грошей як монети є ускладнення та розширення територіальних меж товарного обміну. Цей загальний ринок висуває певні вимоги до грошей, а саме:

- однорідність

- економ. подільність

- здатність тривалий  час зберігати вартість

Повноцінні гроші – це ті гроші, в якій номінальна вартість дорівнює реальній вартості, тому що вони уособлюють вартість товару з якого вони виготовлені.

4. Поява паперових грошей. Спочатку паперові гроші з’являються в обігу поряд з монетами і уособлюють вартість тих монет, замінниками яких вони є. В будь-який час гроші є розмінними. Виникають паперові гроші, як представники неповноцінних грошей, в яких номінальна вартість не співпадає з реальною вартістю і вони стають не розмінними на золоті монети. В подальшому паперові гроші імітуються державою для покриття витрат держави і цим паперовим грошам притаманне хронічне знецінення. Данні гроші є зобов’язанням держави. Процес переходу від металевих до паперових грошей отримав назву демонетизації.

Причини демонетизації:

- розширення товарно-грошових  відносин, яке відбувається у  зростанні обсягів суспільного  виробництва.

- обмеження запасів  золота у природі

- зростання вимог до  скорочення витрат на виготовлення  грошей

- необхідність державного  втручання в процеси регулювання  грошового обігу

5. Поява повністю неповноцінних  грошей, які не мають власної субстанціональної вартості. До цих грошей відноситься розмінна монета, казначейські гроші, банкноти, депозитні вклади, електронні гроші і квазігроші.

Паперовим грошам притаманне хронічне знецінення, тому що вони випускаються в обіг без врахування потреб товарного обороту і не створюють каналів для їх виродження.

6. Кредитні гроші, які  представляють собою зобов’язання  банків.

Вони імітуються в оборот на кредитній основі, тобто з урахуванням кредитної основи, створюють канали для вилучення грошей з обороту.

Неповноцінними є гроші, які набувають своєї вартості виключно в обігу.

 

4. Поняття неповноцінних  грошей та хар-ка їх різновидів  – паперових і кредитних грошей.  Переваги кредитних грошей над  папер.

Неповноцінні гроші – це гроші, які не мають власної субстанціональної вартості.

Еволюційні процеси в економіці, які спричинили демонетизацію золота, підготували підґрунтя для запровадження немат. носіїв грошової суті – кредитних грошей. Основними формами неповноцінних грошей є білонна (розмінна) монета, паперові гроші (казначейські зобов’язання), банківські зобов’язання (банкноти), депозитні вклади, квазігроші. Не маючи субстанціональної вартості, усі вони застосовуються як гроші лише тому, що в ек/ контрагентів, які їх одержують як платіж, є віра в можливість використати їх для забезпечення своїх майбутніх платежів. Фактор довіри до цих форм стає вирішальним для їх функціонування як грошей, завдяки чому вони дістали також назву кредитних.

Кредитні гроші класифікуються за кількома критеріями. Залежно від форми існування виділяють паперові гроші, монету, депозитні гроші, електронні гроші, залежно від статусу емітента та характеру емісії – казначейські та банківські гроші.

Паперові гроші – це нерозмінні на метал знаки вартості, що випускаються державою для покриття своїх (бюджетних) витрат і наділяються нею примусовим курсом, визнаються законодавчо обов’язковими до приймання у всі види платежів. По суті, це – завершена форма знака вартості, яка відірвалася не тільки від субстанціональної вартості грошей, а й від реальних потреб обороту, Мірилом їх емісії стає не потреба обороту в платіжних засобах, а потреба держави у фін-ні бюджетного дефіциту, Такі гроші називають ще декретними, або казначейськими. Визначальними ознаками паперових грошей є випуск їх для покриття бюджетного дефіциту; нерозмінність на золото; примусове запровадження в оборот; нестабільність курсу і неминуче знецінення.

Принципова відмінність і перевага кредитних грошей перед паперовими грошима є неповноцінні знаки вартості, які емітуються банками на основі кредитування реальної економіки, завдяки чому їх випуск тісно пов’язується з потребами обороту, забезпечується їх вилучення з обороту і підтримка стабільної вартості.

 

5. Різновиди сучасних  кредитних грошей. Хар-ка банкноти,  “класична” і сучасна банкнота.  Депозитні та квазігроші.

Кредитні гроші класифікуються за кількома критеріями. Залежно від форми існування виділяють паперові гроші, монету, депозитні гроші, електронні гроші, залежно від статусу емітента та характеру емісії – казначейські та банківські гроші.

Паперові гроші – це нерозмінні на метал знаки вартості, що випускаються державою для покриття бюджетних витрат і наділяються нею примусовим курсом, визнаються законодавчо обов’язковими до приймання у всі види платежів.

Банківські гроші – це теж неповноцінні знаки вартості, які емітуються банками на основі кредитування реальної економіки, завдяки чому їх випуск тісно пов’язується з потребами обороту, забезпечується їх вилучення з обороту і підтримка стабільної вартості.

3 розвитком банківського  кредиту і банківської справи  взагалі банки стали випускати  замість комерційних векселів  свої зобов’язання – банкноти, які поступово перетворилися в універсальний платіжний і купівельний засіб і стали самостійним видом кредитних грошей – банківськими грошима.

Банкнота є простим векселем емісійного банку. Розрізняють 2 види банкнот:

1) класична банкнота,  вона має подвійне забезпечення  у вигляді товарів та золота,  розмінна на золото і відносилась  до сталих грошей.

2) сучасні банкноти,  які мають тільки товарне забезпечення.

Депозитні гроші – це різновид банківських грошей, який; існує у вигляді певних сум, записаних на рахунках ек. суб’єктів у банках. Вони не мають речового виразу і викор-ся для платежів у безготівковій формі. Рух їх здійснюється по рахунках у банках і не виходить за межі банківської системи.

Електронні гроші – це різновид депозитних грошей, коли переказування грошових сум по рахунках у банках здійснюється автоматично з допомогою комп’ютерних систем за безпосередніми розпорядженнями власників поточних рахунків.

«Квазігроші», або майже гроші, – це специфічні грошові форми, в яких грошова суть істотно послаблена, відхиляється від загальноприйнятих, стандартних форм.

 

6. Вартість грошей. Чинники,  що обумовлюють вартість неповноцінних  грошей. Форми прояву вартості  грошей.

Золоті монети як звичайний товар мали споживчу вартість, вартість повноцінних монет вимірюється вартістю того матеріалу, з якого вони виготовлені.

Споживча вартість повноцінних грошей є подвійною. Перша – задоволення потреб у дорогоцінних металах. Друга – формується з часом і виражається у абсолютній цінності грошей як загального еквіваленту.

Вартість грошей як загального еквіваленту допомагає виразити вартість звичайних товарів.

Коли гроші стають особливим товаром, їм притаманна мінова і споживча вартість.

Мінова вартість – формується в процесі використання грошей у якості посередника у обміні товарів. Мінова вартість грошей є представницькою вартістю суми цін товарів, реалізованих в минулому періоді, які надійшли до сфери споживання.

Вартість сучасних грошей має товарне наповнення і формується безпосередньо обігом.

Споживча вартість сучасних грошей виражається в тому, що гроші мають абсолютну цінність, тобто гроші потрібні для того, щоб в будь-який момент задовольнити будь-які потреби, шляхом відмови від грошей.

Розрізняють вартість грошей як грошей і вартість грошей як капіталу:

Гроші як гроші

- формуються безпосередньо  в обігу

- механізм – реалізація  товарів

- формування правової  власності – купівельна спроможність

Гроші як капітал

- формуються на грошовому  ринку

- механізм – попит,  пропозиція

- формування правової  власності – відсотки

Купівельна спроможність грошей – величина обернено-пропорційна індексу цін.

3 методики індексу цін:

1) оптовий

2) роздрібний

3) дифлятор ВВП з  урахуванням інфляції.

 

 

7. Функція грошей як  міри вартості.

Міра вартості – це функція, в якій гроші забезпечують вираження і вимірювання вартості товарів, надаючи їй форму ціни. Двояке призначення цієї функції – виражати і вимірювати вартість – пояснюється тим, що вартість товару не може бути виражена інакше, ніж порівнюванням її з товаром – заг. еквівалентом, вартість якого загальновизнана. І тільки через кількісне визначення в одиницях товару-еквівалента здійснюється вимірювання вартості товарів.

Подвійне призначення міри вартості найчіткіше виявлялося в умовах викор-ня благородних металів як грошового товару.

З початком централізованого карбування монет державами виник грошовий масштаб, або масштаб цін, який спочатку збігався з ваговим, а з часом істотно відхилився від вагового, причому в кожній країні різною мірою. Тому ціни, які виражалися в нац. грошах, почали значно різнитися на різних ринках, що зумовило необхідність застосування вал. курсів.

Отже, в умовах обігу справжніх грошей ціна формувалася внаслідок подвійного їх функціонування – як втілення загальної праці для вираження вартості конкретних товарів і як масштаб цін для визначення самої вагової кількості грошового металу. Масштаб цін як вагова кількість благородного металу, прийнятого за грошову одиницю, є складовою функції міри вартості, доповнює її призначення виражати вартість товарів.

Гроші як міра вартості широко викор-ся як рахункові. За їх допомогою можна надати кількісного виразу всім ек. процесам і явищам на мікро- і макрорівнях, на всіх стадіях процесу сусп. відтворення, без чого неможлива їх організація й управління. Тому сусп. роль грошей як міри вартості виходить далеко за межі надання всім товарам однакової форми ціни.

 

8. Функція грошей як  засобу обігу.

Засіб обігу – це функція, в якій гроші є посередником в обміні товарів і забезпечують їх обіг. Обмін товарів за допомогою грошей у цій функції здійснюється за схемою Т–Г–Т. Участь в обміні грошей надає товарному метаморфозу принципово нову якість: він розпадається на 2 самостійні акти – продаж (Т–Г) і купівля (Г–Т), які можуть відокремлюватися в просторі і в часі.

Важливою ознакою грошей як засобу обігу є те, що вони являють собою реальне втілення мінової вартості: продавець віддає свій товар покупцеві і взамін одержує гроші.

Функцію засобу обігу гроші виконують миттєво, що робить її індиферентною до форми грошей, проте не до сталості їх вартості. Адже миттєвість властива грошам як засобу обігу тільки в одному товарному метаморфозі. Тому чим старіша вартість грошової одиниці, тим міцніша внутрішня єдність товарних метаморфоз і зв’язку товаровиробників, тим сприятливіші умови для розвитку сусп. вир-ва.

Швидкий розвиток ринкових відносин, у тому числі завдяки грошам як засобу обігу, створює передумови для звуження сфери викор-ня цієї функції та якісної зміни механізму її здійснення. У суч. умовах викор-ня грошей як засобу обігу здійснюється переважно в роздрібній торгівлі, при наданні послуг населенню, у міжнародній торгівлі та ін. Проте і в цих сферах поступово звужується викор-ня функції засобу обігу завдяки проникненню сюди кредитних відносин, особливо в країнах з розвинутою ринковою економікою. У нашій країні у зв’язку з недорозвиненістю внутрішньогосп. кредитних відносин гроші як засіб обігу широко викор-лись у всіх сферах ек. відносин, у тому числі і в оптовій торгівлі засобами вир-ва. Інфляційні процеси, що набрали широкого розмаху в період переходу до ринкового госп-ня, спричинили звуження сфери функціонування засобу обігу внаслідок переходу до бартеру. Це є кроком назад у розвитку функцій грошей, що зумовлює зниження їх ролі в розвитку економіки.