Особливості кредитування банками інноваційних проектів в Україні

Міністерство  освіти і науки, молоді та спорту України

Київський національний торговельно-економічний  університет

Кафедра банківської справи 
 
 
 
 

РЕФЕРАТ

на  тему

«Особливості  кредитування банками  інноваційних проектів в Україні» 
 
 
 
 

                                                              

  Виконала:

студентка ФЕМП 2 курсу 6 групи

денної  форми навчання

Синяговська Л.

 

РОЛЬ  БАНКІВСЬКОГО КРЕДИТУ  В СТИМУЛЮВАННІ ІННОВАЦІЙНОГО  РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ  

 Інноваційний  тип економічного розвитку дедалі  більше стає тим фундаментом  який визначає економічну міць  країни та її перспективи у  глобальній економіці. Формування  інноваційної моделі розвитку  в Україні можливе лише за  умови виходу з фінансових  обмежень, в яких опинилася вітчизняна  економіка. Як показує зарубіжний  досвід, одним із поширених способів  фінансування інноваційної діяльності  є банківські кредити. Банки  є головною ланкою грошово-кредитної  системи, вони мають можливість  залучати необхідні фінансові  ресурси та вкладати їх у  найбільш привабливі проекти.  Однак, нині вирішення проблеми  стимулювання інноваційного розвитку  національної економіки шляхом  банківського кредитування ускладнюється  кризовою ситуацією в країні, яка додала нових перешкод  та факторів.   

 Чинники,  що стримують розвиток банківського  кредитування інноваційної сфери  в Україні:  

1.Високі  процентні ставки. Так, середньозважена  процентна ставка за кредитами  терміном понад 1 рік станом  на грудень 2010 р. в національній  валюті становить 15,5% річних [7]. Проте, насправді, враховуючи всі приховані комісії, реальна процентна ставка за кредитами наближається до 20% річних. Висока вартість кредитування робить банківські ресурси для підприємств невигідними, оскільки відсоткова ставка визначається як сума базової ставки та премії за ризик, який для інноваційних проектів є занадто високим [3]. 

2.Обмежений  обсяг довгострокових ресурсів, оскільки багато українських  банків є надто слабкими і  неспроможними акумулювати достатні  кредитні ресурси та обслуговувати інвестиційний процес [3]. Крім того відбулось значне зниження довгострокових ресурсів банку в період кризи, через відтік депозитів та зменшення терміну їх розміщення. Так, станом на 01.01.2011 частка депозитних коштів терміном понад 1 рік становить 9,6%, депозити до 1 року - 52% і депозити на вимогу - 38,4%, тоді як станом на 01.01.2009 дане співвідношення, відповідно, було: 39,5%; 60,5% та 0,0% [4]. Це зумовлює використання кредитних ресурсів в основному на поповнення обігових коштів підприємства, а не на реалізацію інноваційних проектів.   

3.Складність  отримання та висока вартість  рефінансування НБУ. Ресурси НБУ  могли б стати важливим джерелом  кредитування інновацій, але отримати  рефінансування НБУ під інноваційні проекти вкрай складно, крім того НБУ продає ресурси за ціною, що перевищує облікову ставку, це приводить до завищення відсотків за банківським кредитом, і, як наслідок, зростає вартість виробництва [3]. Середньозважена ставка за всіма кредитами рефінансування станом на січень 2011 р. становить 10%, при обліковій ставці 7,75% та середньозваженій кредитній ставці в гривні на міжбанківському ринку 4,4% [5].  

4.Недосконале  законодавство, оскільки відсутній  реальний законодавчий захист  прав кредитора: не створені  умови своєчасного та повного  повернення кредитів і відсотків,  складний механізм реалізації  господарського права банків  при зверненні стягнення на  заставне майно тощо..  

5.Недоліки  в оподаткуванні: стягнення податків  відбувається навіть тоді, коли  нараховані відсотки фактично  не сплачені позичальником. Податкова  служба має пріоритет перед  вимогами банку на майно, яке  перебуває в податковій заставі  та є найбільш ліквідним. 

6.Недосконалі  та невідпрацьовані механізми  довгострокового інвестиційного  кредитування: відсутність необхідних  технологій і досвіду ефективного  проектного фінансування та вузький  перелік способів нарахування  відсотків за довгостроковими  кредитами, питання кредитування  новостворених підприємств, які  ще не мають позитивної ділової репутації [3].  

7.Відсутність  надійної системи страхування  кредитних ризиків. 

8.Високий  ризик неповернення та зростання  обсягів проблемних кредитів  в кризовий період (частка проблемних  кредитів зросла з 1,4% кредитного  портфелю банків станом на 01.01.2009 до 7,2% станом на 01.01.2011 [7]), що зумовило втрату банками ресурсної бази, доходів, спричинило формування великих резервів, що унеможливлює нарощування кредитування.   

9.Антикризова  стратегія «виживання» банків: підтримка  ліквідності навіть за рахунок  прибутковості. Відповідно, сьогодні  склалась ситуація, що в акумульована  надлишкова ліквідність не розміщується  в кредитні операції, а утримується  у високоліквідній формі на  коррахунках банків чи депозитних  сертифікатах НБУ [3]. 

 Отже, банківський сектор є основним  елементом ринкової інфраструктури, який повинен сприяти інноваційному  розвитку економіки, проте реальне  кредитування інноваційних проектів відбувається надто повільно. Банківський кредит, як джерело фінансування інноваційних проектів, наразі не набув популярності в Україні.

Модернізація  та інноваційний розвиток є безальтернативними пріоритетними напрямками реформування національної економіки у посткризовий період [1].

Водночас брак фінансових ресурсів, зокрема хронічний дефіцит держбюджету України, ускладнює реалізацію інноваційних програм, що у свою чергу гальмує економічний прогрес держави.

З цих позицій  заслуговує уваги дослідження  кредитних важелів фінансового забезпечення стратегії інвестиційно-інноваційного розвитку економіки України. Водночас враховуючи специфіку функціонування національного кредитного ринку, котрий головним чином зосереджений у сегменті банківського кредитування, доцільно визначити пріоритети саме банківського кредитування.  

У цьому контексті, розглядаючи тенденції банківського кредитування на сучасному етапі, слід передусім відзначити, що позитивні  тенденції відновлення довіри населення  до національної банківської системи (у великій мірі завдяки значній державній підтримці банківської системи у період кризи), а також і позитивна динаміка посткризового розвитку національної економіки сприяють в цілому поступовому відновленню банками кредитних операцій. Так, за період з липня по грудень 2010 р. мало місце зростання кредитної заборгованості банків на 29278 млн. грн.[3].   

Однак в цілому позитивна динаміка кредитування банками національної економіки практично не стосується інвестиційного кредитування. Так, протягом 2010 р. банки надавали перевагу короткостроковому кредитуванню суб’єктів господарювання на поточні потреби, тоді як інвестиційне кредитування практично не проводилось.   

Зокрема обсяги кредитної заборгованості банків за наданими кредитами нефінансовим корпораціям в поточну діяльність зросли протягом 2010 р. на 41947 млн. грн., тоді як заборгованість за кредитами, наданими на придбання, будівництво та реконструкцію нерухомості зменшилась на 4,058 млн.грн., а заборгованість за іншими кредитами в інвестиційну діяльність зросла лише на 857 млн. грн.[3].   

Очевидно, що такі тенденції не сприяють реалізації в  Україні стратегії інвестиційно-інноваційного  розвитку національної економіки, а  відтак і забезпеченню надійної бази для сталого економічного зростання.  

На наш погляд, головними чинниками, що стримують  кредитну активність вітчизняних банків, зокрема і в частині інвестиційного кредитування, на сучасному етапі є наступні:  

· зростання  частки проблемної кредитної заборгованості, що відволікає значні фінансові та людські ресурси на її обслуговування (з 1,3% на 01.01.2008 р. до 13,1% на 01.10.2010 р. [3] за офіційними даними, а за даними деяких експертів і аналітиків, зокрема агентства Fitch Ratings,  до 56% [2]);  

· слабка ресурсна база кредитування, що характеризується переважанням короткострокових ресурсів (депозити на вимогу та до одного року станом на 01.01.2010р. становлять 68,6% депозитного портфеля вітчизняних банків [1]);  

· зростання  вкладень вітчизняних банків у  облігації внутрішньої державної позики (ОВДП), котрі є низькоризиковими та високоприбутковими активами (протягом 2010 р. вкладення банків у ОВДП зросли на 37789 млн.грн., тобто практично втричі [3]);  

· низький попит  на кредит у зв’язку із високими реальними процентними ставками за банківськими кредитами (реальні процентні ставки протягом 2010 р. знизились, однак залишаються достатньо високими: приблизно 20% у гривнях та 13% – у іноземній валюті, а також у зв’язку зі слабким споживчим попитом в цілому (роздрібний товарообіг зріс у 2010 р. на 7,6%, а індекс споживчих цін – на 9,1% [2]).  

Таким чином, враховуючи сучасні тенденції банківського кредитування національної економіки, а також з позиції необхідності посткризового відновлення та системної  модернізації економіки, вважаємо доцільним  розробку державної стратегії стимулювання економічного зростання в Україні, у якій важливу увагу слід зосередити на інноваційному розвиту економіки на основі широкого використання кредитного потенціалу вітчизняної банківської системи. 
 
 
 

Джерела фінансування інноваційної діяльності[2]  

 

  

Для активізації процесу  кредитування інновацій  в Україні необхідно:  

1.Продовжити  процес зниження облікової ставки  НБУ, що сприятиме зниженню  ціни на позичкові кошти і  зробить інновації більш дешевими.   

2.Підвищити  довіру населення до банківської  системи, створити привабливіші  умови для довгострокових вкладів  населення, з метою забезпечення  банків довгостроковими ресурсами.   

3.Зниження  вартості кредитів рефінансування  НБУ та встановлення її на  рівні нижчому від облікової  ставки, полегшення доступу до  них комерційних банків, активізація  механізмів довгострокового рефінансування, надання стимулюючих кредитів (до 5 років), з метою кредитування  інноваційних галузей, цільове  рефінансування банків, що здійснюють  кредитування інноваційної сфери  [3].  

4.Удосконалення  законодавства в частині захисту  прав банків-кредиторів, визнання  неповернення кредитів злочином  й реалізація цих положень  на всіх щаблях державної та  судової влади (проведення судової  реформи).  

5.Удосконалення  податкового законодавства, встановлення  податкових пільг для банків  під довгострокові кредити в  інноваційну діяльність.  

6.Впровадження  державної системи страхування  ризиків інноваційної діяльності, зокрема спеціально створеною  державною страховою компанією,  механізму державного страхування  інноваційних кредитів. Надання  державних гарантій по кредитах  в інноваційну сферу. 

7.Прискорення  капіталізації банків шляхом  поліпшення умов інвестування  в банківську систему, введення  податкових пільг на інвестиції  в банківський капітал[1];  

8.Створення  мережі спеціалізованих банків - інвестиційних, іпотечних, земельних,  тощо, які здійснюватимуть довгострокову  кредитну підтримку інноваційних  проектів;  

9.Забезпечення  монетарних умов для довгострокового  банківського кредитування, а саме: низький і стабільний рівень  інфляції, курсова стабільність, довіра  до національної грошової одиниці,  низький рівень доларизації економіки.   

 Отже, банківські кредити виступають  вагомим фінансовим важелем стимулювання  та забезпечення інноваційної  діяльності. Зміцнення банківської  системи сприятиме раціональнішому  розподілу фінансових ресурсів  в економіці в напрямі високотехнічних  сфер економічної діяльності  та стимулюватиме розвиток економіки  України.