Облік нематеріальних активів

Для задоволення інформаційних потреб користувачів, при прийнятті рішень щодо використання нематеріальних активів, основними аналітичними етапами є такі [28,c.56]:

-   визначення питомої ваги нематеріальних активів у майні підприємства;

-   оцінка наявності та динаміки нематеріальних активів;

-   аналіз складу та структури нематеріальних активів у цілому й у розрізі окремих їх видів;

-   аналіз стану нематеріальних активів у цілому й у розрізі окремих їх видів;

-  аналіз дохідності та рентабельності нематеріальних активів у цілому й у розрізі окремих їх видів;

-   аналіз ступеня ризику вкладень капіталу в нематеріальні активи;

-   виявлення факторів, що впливають на ефективність використання нематеріальних активів у цілому й у розрізі окремих видів прав;

-   кількісна оцінка причин, які сприяли зміні показників ефективності використання нематеріальних активів;

-   визначення резервів підвищення ефективності використання нематеріальних активів на підприємстві;

-   розробка заходів, спрямованих на впровадження виявлених резервів у діяльність підприємств.

Рисунок 3.1 – Інформаційні джерела аналізу нематеріальних активів

Вважаємо, що в процесі здійснення аналітичних процедур з нематеріальними активами необхідний диференційований підхід до оцінки наявності, структури, стану, руху й ефективності використання нематеріальних активів. У рамках зазначених напрямків, найбільш вдало аналітичні підсистеми сформовані І.А. Бігдан. Для більш глибокого аналізу нематеріальних активів доцільно розширити вже існуючі підсистеми. [29,с.110].

Склад окремих аналітичних блоків показників аналізу нематеріальних активів [28, c.114]:

Блок 1 «Наявність нематеріальних активів»

1.1 загальний обсяг НА

1.2 обсяг НА в розрізі груп та видів

Блок 2 «структура НА»

2.1 частка окремих НА,їх груп у загальному обсязі НА

2.2 коефіцієнт власних розробок НА

2.3 коефіцієнт обмеженого права власності на НА

2.4 коефіцієнт застави НА

2.5 коефіцієнт співвідношення НА та необоротних активів

2.6 частка НА у майні підприємства

2.7 коефіцієнт структури капітальних інвестицій у НА за джерелами фінансування

2.8 коефіцієнт структури капітальних інвестицій у необоротні активи

БЛОК 3 «стан НА»

3.1 накопичена амортизація НА

3.2. коефіцієнт накопиченої амортизації НА

3.3 коефіцієнт амортизації НА за період

3.4 коефіцієнт морального старіння НА

3.5 коефіцієнт ринкового знецінення НА

3.6 коефіцієнт відповідності НА своїм первісним характеристикам

БЛОК 4 «Рух НА»

4.1 вартість НА, що надійшла

4.2 вартість НА, що вибула

4.3 коефіцієнт завершеності капітальних інвестицій у НА

4.4 коефіцієнт реального приросту НА

4.5 коефіцієнт реального вибуття НА

4.6 коефіцієнт оновлення НА

4.7 швидкість оновлення НА

4.8 загальний коефіцієнт надходження НА

4.9 загальний коефіцієнт вибуття НА

4.10 загальний коефіцієнт руху НА

БЛОК 5 «Ефективність використання НА»

5.1 Дохідність НА

Під час вивчення показників блоку «Наявність нематеріальних активів» важливо знати не тільки первісну та залишкову вартість нематеріальних активів, але і ринкову вартість, яка відображає цінність активу в сучасних умовах ведення господарської діяльності і, тому, набагато більше цікавить керівництво підприємства. Неповнота та недостовірна оцінка нематеріальних активів викривляють результати їх аналізу та приводять до розробки необґрунтованих рекомендацій [28, с.115].

Структуру нематеріальних активів обумовлює специфіка діяльності підприємства. Під час її вивчення важливо показати не тільки питому вагу нематеріальних активів у загальному обсязі необоротних активів, але і їх частку в майні підприємства. Сьогодні на українських підприємствах, зокрема харчової промисловості, питома вага нематеріальних активів у загальному обсязі майна підприємства настільки низька, що не витримує порівняння з аналогічними показниками країн з розвиненою ринковою економікою.

Іноді питому вагу нематеріальних активів часто штучно занижено внаслідок застосування методів оцінки вартості, які більш придатні для матеріальних об'єктів. Методика оцінки вартості нематеріальних активів повинна враховувати конкурентоспроможність виробленої продукції й одержуваний прибуток від її реалізації [31, с.195].

Крім зазначених вище показників, для дослідження й оцінки структури нематеріальних активів підприємства Котенко Л.М. пропонує використовувати наступні коефіцієнти [28, с.98]:

-      коефіцієнт власних розробок нематеріальних активів;

-      коефіцієнт обмеження права власності на нематеріальні активи;

-      коефіцієнт застави нематеріальних активів.

Блок «Стан нематеріальних активів» повинен включати як абсолютні, так і відносні показники: суму амортизації, коефіцієнт накопиченої амортизації та амортизації за період, коефіцієнт морального старіння нематеріальних активів і їх ринкового знецінення, коефіцієнт відповідності нематеріальних активів своїм первісним характеристикам.

Одним з показників аналізу стану різних видів прав є коефіцієнт накопиченої амортизації нематеріальних активів на визначену дату. Даний показник часто інтерпретують як коефіцієнт їх зносу або амортизації.

Коефіцієнт морального старіння нематеріальних активів доцільно розраховувати за видами, які схильні до такого старіння. Моральне застарівання активів приводить до їх списання і спонукує підприємство до придбання нових.

В процесі аналізу варто розраховувати коефіцієнт відповідності нематеріальних активів своїм первісним характеристикам, аналогом якого для матеріальних об'єктів, виступає коефіцієнт придатності [28, c.112].

Для характеристики рівня інвестицій у нематеріальні активи й інтенсивності їх відновлення, активності інвестиційної політики підприємства використовують показники блоку «Рух нематеріальних активів».

Нематеріальні активи створюються підприємством з метою одержання економічного ефекту від їх використання при виробництві продукції, наданні послуг. Блок «Ефективність використання нематеріальних активів» включає показники дохідності та рентабельності нематеріальних активів, рентабельності вкладень у нематеріальні активи та витрат, пов'язаних з їх використанням. Як економічна категорія ефективність характеризує рівень результату (ефекту) на одиницю ресурсів або витрат.

Основним принципом управління нематеріальними активами є правило: у динаміці темпи росту виручки від реалізації продукції або прибутку повинні випереджати темпи росту нематеріальних активів [35, с.113].

Показник дохідності нематеріальних активів характеризує обсяг чистого доходу від реалізації продукції (робіт, послуг), що вироблена з використанням нематеріальних активів, у розрахунку на одиницю вартості даного виду ресурсів підприємства. Розрахунок показника може бути здійснений як у цілому, так і за окремими видами нематеріальних активів.

Показники рентабельності нематеріальних активів характеризують суму прибутку на одиницю вартості нематеріальних активів. Прибутком може бути фінансовий результат від звичайної діяльності або чистий прибуток, що співвідносяться із середньою вартістю всіх нематеріальних активів підприємства; фінансовий результат від операційної діяльності, що співвідноситься із середньою вартістю нематеріальних активів, які обслуговують операційну діяльність; фінансовий результат від основної діяльності, що співвідноситься із середньою вартістю нематеріальних активів, які використовуються у процесі випуску і реалізації продукції [38, c.371].

На практиці досить складно визначити суму прибутку (доходу) отриману внаслідок використання об'єктів нематеріальних активів, у загальному його обсязі, тому оцінка ефективності їх використання може здійснюватися із застосуванням показників доходу (прибутку) підприємства в цілому. Автори О.М. Ілишев, І.В. Сучкова радять застосовувати експертний метод у випадку, якщо дохід від використання нематеріальних активів не може бути безпосередньо виділений з загального доходу від продажу продукції, виготовленої з їх застосуванням.

Розглянуті основні елементи методики аналізу підходять для підприємств будь-яких галузей господарювання як такі, що дозволяють підвищити ефективність управління процесами формування та використання нематеріальних активів для досягнення максимальної економічної вигоди від введення в господарську діяльність різних видів прав.

Виробничим підприємствам для забезпечення стабільного росту прибутку необхідно постійно удосконалювати технологічний процес, проводити дослідження та розробки об'єктів промислової власності, які складають більшість нематеріальних активів підприємств даної сфери діяльності. Ефективність таких вкладень варто розглядати з позиції підвищення прибутковості виробництва.

При розрахунку очікуваних капітальних витрат на нововведення варто враховувати технологічні, технічні, фінансові можливості підприємства, термін створення та впровадження нововведення, тривалість і обсяг фінансування [32, с.287].

Під впливом удосконалення технологій виробництва практика економічної роботи суб'єктів господарювання зазнає змін. У загальному вигляді економічна ефективність впроваджених нових технологій виробництва продукції (нововведень) визначається порівнянням результатів з витратами, що забезпечили даний результат.

Для оцінки якості науково-технічних розробок Котенко Л.М. рекомендує розраховувати їх експортну конкурентоспроможність .

Використання запропонованих показників оцінки ефективності впровадження нововведень істотно полегшить управління таким видом нематеріальних активів, як права на об'єкти промислової власності.

Запропонована методика аналізу, як вважає Котенко Л.М., може бути використана як безпосередньо підприємствами, так і аудиторами в процесі перевірки діяльності суб'єктів господарювання для визначення оптимальності формування нематеріальних активів та рівня ефективності їх використання.

3.2 Перспективи удосконалення класифікації нематеріальних активів

Надання рекомендацій з класифікації об'єктів нематеріальних активів має велику практичну значимість, тому що виступає принциповим питанням організації їх обліку й успішного використання в діяльності підприємств.

Незважаючи на досить велику різноманітність видів прав, Котенко Л.М. вважає за доцільне, об'єднати нематеріальні активи в дві групи виходячи з природи виникнення об'єктів прав.

Класифікація нематеріальних активів виходячи з природи виникнення об'єктів прав [28, c.134]:

-         Права на об’єкти, що є результатом інтелектуальної діяльності: авторські та суміжні з ними права, права на об’єкти промислової власності,П права індивідуалізації учасників цивільного обороту.

-         Права на об’єкти, що не є результатом інтелектуальної діяльності: права користування природними ресурсами, права користування майном, інші нематеріальні активи.

На сьогоднішній день відсутня схвалена багатоаспектна класифікація нематеріальних активів за сукупністю найбільш важливих ознак, із зазначенням мети застосування. Це не дозволяє належним чином використовувати можливості методу статистичних угруповань для поглиблення аналізу ефективності використання нематеріальних активів.

На основі дослідження існуючих підходів до класифікації нематеріальних активів Котенко Л.М.  пропонує класифікацію прав, яка містить максимальну кількість ознак, з зазначенням мети їх застосування (табл. 3.1).

Таблиця 3.1 – Ознаки класифікації нематеріальних активів, які виділяються вченими-економістами