Облік нематеріальних активів

Інтелектуальна сила – це основний елемент в інтелектуальній інноваційній діяльності, спрямований на створення інтелектуального продукту [14, c.382]. Основна структура формування інтелектуального капіталу:

а) людський, структурний (організаційний), споживчий капітал;

б) людський капітал та інтелектуальні ресурси;

в) ринкові активи, людські активи, інтелектуальна власність, інфраструктурні активи.

Загальним для всіх класифікацій є людський капітал (ресурс, актив). При цьому слід зазначити, що ресурсна складова інтелектуального капіталу характеризує тільки інтелектуальний потенціал підприємства і ще не гарантує одержання додаткової вартості, яка створюється при здійсненні руху інтелектуального капіталу в інтелектуальній інноваційній діяльності підприємств або використанні його у виробничій системі [24, с.335].

З іншої точки зору, інтелектуальний потенціал та інтелектуальний капітал мають відповідні відмінності. Так, інтелектуальний капітал означає засіб досягнення мети, а інтелектуальний потенціал – можливості її досягнення. Інтелектуальний потенціал підприємства – це можливості, які надані інтелектуальними ресурсами сьогодні та в майбутньому і можуть бути використані для вирішення якогось завдання або для досягнення певної мети. Це зовсім не означає, що такі можливості будуть коли-небудь реалізовані. Базова ж функція інтелектуального капіталу – створення нової вартості [24, c.334].

Завершальною стадією інтелектуальної інноваційної діяльності є процес комерціалізації який виникає при використанні інтелектуальної власності на умовах укладання договорів про передання права власності або на ліцензійній основі. При використанні створеного інтелектуального продукту безпосередньо на самому підприємстві, додаткова вартість складається з двох частин: з частини додаткової вартості, яка входить до складу інтелектуального капіталу, одержаного в чистому вигляді, і з решти додаткової вартості, яка одержана при реалізації продукції з використанням вже оновлених або вдосконалених засобів і предметів праці, найманої робочої сили (інтелектуальної сили), що є основою подальшого їх реінвестування [35, с.112].

Таким чином виробнича система нового покоління створюється під впливом інтелектуальної інноваційної діяльності, яка одночасно є її складовою, оскільки відтворює рух інтелектуального капіталу, який органічно пов’язаний з процесом трансформації інтелектуальної власності в інноваційний продукт, забезпечення його обороноздатності та ефективної комерціалізації.

1.2 Сутність, значення та характерні особливості нематеріальних активів

Україна потребує економічних реформ і в цей час важливим стає пошук резервів підвищення ефективності господарського механізму, вжиття заходів щодо створення умов для виходу країни з кризової ситуації. Пошук найбільш прийнятних методів оздоровлення економіки спонукає більшість підприємств змінювати профіль виробництва, позбуватися діючих фінансово невигідних виробничих технологій і впроваджувати нові, що характеризуються більшою продуктивністю і надійністю та меншою енергомісткістю.

Головним показником ділової активності держави – є виробництво, яке в наш час перебуває в постійній динаміці й безперервно вдосконалюється, що, в свою чергу, вимагає належного фінансового та технологічного забезпечення. Також країна має потребу в підвищенні технічного рівня виробництва, його ефективності, продуктивності. Всім цим потребам сприяють науково – технічні досягнення. Результати науково – технічних досягнень користуються значним попитом на ринку науково – технічної продукції. Саме в цю категорію й входять нематеріальні активи [38, c.224].

Становлення нематеріальних активів як самостійного об’єкта управління відобразилось у неоднозначності трактування терміну. Визначення нематеріальних активів у вітчизняних джерелах формують відповідні нормативні акти.

У статті 1.2 Закону України  «Про оподаткування прибутку підприємств» записано: «Нематеріальний актив – об’єкт інтелектуальної, в тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визначені у порядку, встановленому відповідним законодавством, об’єктом права власності платника податку» [2].

Відповідно до П(С)БО 8 до нематеріальних активів належать немонетарні активи, що не мають матеріальної форми і можуть бути ідентифіковані. Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» інтелектуальна власність включається в склад нематеріальних активів [2].

Одним із критеріїв віднесення об’єктів до нематеріальних активів є принесення доходу. Саме з цим виникла потреба в уточненні даного пункту щодо міжнародних стандартів фінансової звітності (МСФЗ). Це зумовлено тим, що майбутні економічні вигоди від використання нематеріального активу можуть бути отримані не тільки у вигляді доходу, а й в інший спосіб економії витрат.

За МСФЗ 38 простежується дане положення, щодо якого нематеріальний актив можна включати в баланс за таких умов:

-               є ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод;

-               можна достовірно визначити собівартість активу.

Зазначені нормативні акти включають до складу нематеріальних активів об’єкти права інтелектуальної власності. Неоднозначність визначення об’єктів нематеріальних активів в нормативних документах знаходить відображення також і в економічній літературі  (табл. 1.1).

Таблиця 1.1 – Поняття «нематеріальні активи» в економічній літературі

Аналіз змісту наведених визначень нематеріальних активів, дозволив зробити висновок, що підходи до їх розуміння пов'язані з акцентом на наступних визначальних ознаках:

-           відсутність матеріально-речовинної форми ;

-           можливість отримання доходу або іншої користі від їх використання;

-           використання протягом тривалого періоду часу (більш ніж 12 місяців);

-           цільове їх призначення (беруть участь у господарській діяльності підприємства);

-           можливість ідентифікації (виділення, відділення) від іншого майна підприємства;

-           не призначенність для наступного перепродажу;

-           особливий вид капіталовкладень підприємства.

Слід зазначити, що нематеріальні активи є практично на кожному підприємстві і вони займають особливе місце в необоротних активах. Ці активи зумовлюють дискусії щодо сутності та ролі нематеріальних активів в соціально-економічному розвитку держави.

Проаналізувавши визначення та основні риси, можна сказати, що економічна сутність нематеріальних активів полягає в тому, що вони є одним із видів ресурсів підприємства, які мають визначені права і переваги, що дозволяє власнику здійснювати підприємницьку діяльність з метою одержання економічних вигід.

Водночас, не маючи речового змісту (до них не можна доторкнутися, їх не можна побачити), нематеріальні активи стають відчутні тільки в самому процесі виробництва, реалізації продукції, в здійсненні управлінської діяльності. Саме в єднанні з знаряддям праці та робочою силою проявляється ефект від використання нематеріальних активів. Так, впровадження нових технологій дозволить покращити якість продукції, що виробляє підприємство, підвищити продуктивність праці, замінити «живу працю» основними засобами виробництва [17, c.212].

Нематеріальні активи, як економічні ресурси, мають вартість, яка відображає витрати на створення та придбання прав та переваг, а також мають здатність задовольняти потреби власника. Результат використання нематеріальних активів, їх корисність проявляється в одержані економічного ефекту. В той же час нематеріальні активи представляють собою специфічні ресурси підприємства, особливості яких представлено на рис. 1.3.

Рисунок 1.3 – Характерні особливості нематеріальних активів підприємства

Також слід зауважити, що характерною рисою багатьох нематеріальних активів є те, що вони піддаються швидкому моральному старінню, і, відповідно, висока ступінь ризику втрати економічних вигід від використання об’єктів. З цієї причини нематеріальні активи не можуть довго існувати поза виробництвом, поза господарською діяльністю, що і спонукає продавця до швидкого їх введення у господарську діяльність або продажу.

1.3 Класифікація нематеріальних активів для потреб бухгалтерського обліку

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи» № 242 від 18.10.99 р. визначає методологію обліку нематеріальних активів, придбаних чи створених підприємством, яка включає: порядок їх визначення та оцінки; нарахування їх амортизації; списання з балансу; розкриття інформації [9].

Положення цього стандарту застосовуються підприємствами, організаціями, установами та іншими юридичними особами всіх форм власності. 

Класифікують нематеріальні активи на [43, c.40]:

-                     Об’єкти права інтелектуальної власності;

-                     Об’єкти права користування природними ресурсами;

-                     Об’єкти права користування економічними, організаційними та іншими вигодами;

-                     Гудвіл;

-                     Нематеріальні ресурси;

-                     Ліцензія.

Об’єкти права інтелектуальної власності :

1. Право власності на винахід. Документ, що підтверджує право власності. Патент.

2. Право власності на промисловий зразок. Патент.

3. Право власності на корисну модель. Патент.

4. Право власності на сорт рослин. Патент.

5. Право власності на товари і послуги. Свідоцтво.

6. Право власності на програми для ЕОМ. Це право на публікацію, відтворення, розповсюдження та інші дії по введенню до господарського обігу сукупності даних і команд, призначених для функціонування ЕОМ та інших комп’ютерних устаткувань, з метою одержання визначених результатів.

7. Право власності на науково-технічну інформацію, тобто результати науково-технічних, виробничих робіт та іншої науково-технічної діяльності, яка забезпечує їх відтворення, використання й розповсюдження.

8. Право власності на фірмову назву. Чинним законодавством визначаються права й обов’язки суб’єктів господарської діяльності, пов’язані з використанням фірмових назв, виробничих марок і товарних знаків, що належать до нематеріальних активів.