Кредит на споживчі потреби

Третьою відмінністю є значне здешевлення кредитних ресурсів при використанні нових технологій споживчого кредитування, що відбувається завдяки наступним факторам:

зниження кредитного ризику за рахунок диверсифікації кредитного портфеля та усунення об'єктивних факторів, які заважають повному поверненню кредитних ресурсів;

збільшення ресурсної бази банківської системи за рахунок більшої частки повернення кредитних ресурсів та їх ефективного множення за допомогою механізму грошового мультиплікатора.

У розвинутих країнах світу завдяки товарному споживчому кредиту продається значна частка товарів тривалого користування. Широко використовувалася практика продажу товарів у кредит у торговельній мережі колишнього СРСР. На жаль, в Україні поки що продаж товарів із розстрочкою платежу не набував поширення. У Правилах торгівлі у розстрочку, затверджених постановою Кабінету Міністрів від 1 липня 1998 р., встановлюється порядок продажу суб'єктами господарювання непродовольчих товарів фізичним особам у кредит, тобто за умов відстрочення кінцевого розрахунку на обумовлений строк і на визначений відсоток.

В силу наведених чинників виявляються перспективними і доцільними розробка, удосконалення та широкомасштабне практичне застосування банківської системи технологій споживчого кредитування населення як найважливішого інструменту фінансування розширеного суспільного відтворення за допомогою механізмів стимулювання платоспроможного попиту населення.

Потенційним позичальникам пропонуються дві схеми отримання споживчого кредиту. Перша  - з кодовою назвою „кредит під 0%” , яку використовують тільки банки. Досвідчені фахівці з кредитування фізичних осіб деяких банків стверджують, що не беруть зі своїх позичальників „ні копійки”, тому що працюють з торговими мережами, які компенсують їм їхні доходи. Така щедрість торговців пояснюється їх маркетинговою політикою. Кредитні програми – це банківський продукт, у просуванні якого більш зацікавлені фінансові структури. В Україні подібна процедура виплати комісійних поки що є мало популярною. Напевно, українські банкіри вважають не вірною стратегію брати гроші з торгових компаній. У Правекс-Банку, наприклад, кредитують з нульовою процентною ставкою, тільки якщо магазин компенсує банку суму відсотка.

Друга схема споживчого кредитування – стандартна, з першим внеском і фіксованою процентною ставкою. Таку схему використовують кредитні спілки, ставки яких іноді досягають 60% річних (але в середньому, знаходяться на рівні 28-48% річних). Така висока ціна виставляється, напевно, за ризик. Адже, для отримання кредиту в  кредитній спілці іноді не вимагається ніяких документів – тільки паспорт. Цікаво, що не дивлячись на велику ціну за послуги, кредитні спілки у цьому випадку складають серйозну конкуренцію банкірам.

Слід наголосити, що торгові структури більш охоче співпрацюють із банками, ніж з кредитними спілками. Справа в тому, що банківський кредит можна отримати безпосередньо у магазині. У той час, коли більшість кредитних спілок оформляють документи тільки в своїх відділеннях. Крім того, кошти за кредитним договором від банка надходять протягом одного дня, а від кредитної спілки іноді затримуються до трьох днів.

Як банк, так і кредитна спілка, іноді, вимагають оформити договір застави і внести 1-2% від вартості товару для його страхування. Таким чином, фінансова установа отримує право вилучити товар, якщо клієнт не буде вчасно повертати кредит. Також не можу залишити без уваги той факт, що кредитні спілки створюють сласний фонд гарантування вкладів та стабілізаційний фонд. Згідно «Концепції розвитку системи кредитної кооперації», затвердженої Кабміном у 2006 році, а також підготовленого Держфінпослуг законопроекту «Про внесення змін в деякі законодавчі акти України з питань діяльності системи кредитної кооперації», фонд гарантування вкладів членів КС повинен буде виконувати функції, аналогічні банківському фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Отже, на мій погляд – це значний крок вперед для розвитку діяльності кредитних спілок і тому, можна сказати про сильну конкурентну політику з боку цих фінансових установ по відношенню до банків. Також, можна стверджувати, що в подальшому діяльність КС буде розвиватися швидкими темпами, що поставить населення країни у вибір пріорітетнішого вкладання коштів. Про це говорять дані: депозити фізичних осіб у КС (за даними Держфінпослуг), млрд.грн. дорівнюють 31.12.2005 – 1,146, а 31.12.2006 – 1,926 [25,ст.52].

Отже, також хочу відмітити, що в Україні позичальник-фізична особа при отриманні кредиту є більш незахищеною ніж юридична особа. По-перше, коли юридична особа укладає кредитний договір, його вивчає фахівець з боку підприємства – юрист, а фізична особа може бути не настільки досвідченою, щоб врахувати всі тонкощі кредитної угоди, і в деяких випадках стає „жертвою”. По-друге банки знаходяться в такому становищі, що вимушені висувати жорсткі умови, які захищають тільки їх інтереси, і це, доречи, ніяк не регламентується з боку держави. Наприклад, в кредитному договорі АК „Промислово-фінансовий банк” є негативні сторони для позичальника. Тут вказано, що кредитор має право вимагати дострокового повернення кредиту, сплати процентів за фактичний строк користування ним та можливої неустойки при зміні кон’юнктури ринку грошових ресурсів в Україні. У випадку зміни процентних ставок на кредитному ринку України, а також за рішенням Правління або Кредитного комітету банку, кредитор має право ініціювати зміну процентної ставки. Також банк має право вимагати надання позичальником додаткового забезпечення виконання зобов’язань та/або проведення повної або часткової зміни забезпечення у разі погіршення фінансового стану позичальника.  Ці умови є досить не конкретно визначеними і можуть мати негативні наслідки для позичальника. Умови кредитних договорів  необхідно переглянути і зробити їх більш лояльними і прийнятними для позичальника, тоді масштаби споживчих кредитів дійдуть до кризових часів, шляхом зменшення ставки на депозити, а отже і ставки на кредити.

Висновки

Український ринок споживчого кредитування у 2009 році пережив глибоке падіння.

Згідно даних НБУ обсяги виданих споживчих кредитів у першій половині 2010 року в Україні стабілізувалися на рівні близько 130 млрд. грн., що можна вважати позитивним знаком, особливо враховуючи той факт, що у 2009 році мало місце щомісячне скорочення обсягів споживчого кредитування, яке за підсумками року досягло 30 млрд. грн., тобто обсяги наданих споживчих кредитів у 2009 скоротились у порівнянні з 2008 роком майже на 20%.

Відсоткова ставка за споживчими кредитами значно зросла і становить близько 30%, але враховуючи страхування кредиту та комісії за банківське розрахункове обслуговування можна сказати, що кредит за кредит терміном на 1 рік українцеві прийдеться додатково оплатити близько 40-45% реальної вартості товару чи послуги, яку планується купити.

Таку високий рівень відсоткових ставок можна пояснити кількома чинниками, а саме:

          внаслідок кризи ліквідності банки були змушені залучати депозити під високі відсоткові ставки через що для підтримки рентабельності повинні встановлювати ставки за кредитами не менше 28-30%;

          високі ризики за споживчими кредитами;

          високі темпи інфляції в Україні.

На жаль, швидкого покращення такої ситуації очікувати не варто через те, що в найближчі місяці не прогнозується різкого підвищення довіри населення до банківської системи, що дозволило б знизити ставки за депозитами і внаслідок цього знизились би і ставки за кредитами для фізичних осіб. Ризики за споживчими кредитами продовжують залишатись на високому рівні у зв’язку із низьким рівнем доходів населення та зростанням рівня шахрайств пов’язаних із отриманням споживчих кредитів на фальшиві документи.

Прогнозований темп інфляції в Україні становить 13,1%, що свідчить про збереження темпів зростання на рівні інфляції, що спостерігалася у 2009 році.

Всі ці фактори вказують на те що у 2010-2011 рр. не варто очікувати повторення «буму споживчих кредитів» 2006-2007 рр., але водночас і причин для погіршення ситуації на ринку кредитування фізичних осіб також поки що немає. Тому найбільш ймовірним на думку більшості експертів вбачається сценарій за яким протягом 2010 року буде продовжуватись стабілізація кредитного ринку, а зростання швидше за все буде незначним, але з часом його темпи цього будуть поступово підвищуватись до виходу на рівень першої половини 2008 року.

Список літератури

1.                  Закон України «Про банки та банківську діяльність» від 07.12.2000. №2121-III // www.rada.gov.ua

2.                  Аналіз банківської діяльності: Підручник/ А.М. Герасимович, М.Д. Алексеєнко, І.М. Парасій-Вергуненко та ін.; За ред. А.М. Герасимовича. – К.:КНЕУ, 2008. – 599 с.

3.                  Аналіз діяльності комерційного банку/ За ред. проф. Ф.Ф.Бутинця та проф. А.М. Герасимовича.– Житомир: ПП “Рута”, 2009. – 384 с.

4.                  Банківські операції: Підручник.– 2-ге вид., випр. і доп. / Під ред. Мороза А.М. - К.: КНЕУ, 2008. - 476с.

5.                  Бергер Айке. Банковские операции для физических лиц.- К.:Укр. Финансово-банковская шк. в сотрудничестве с группой европейских сберегательных банков, 2007.- 135 с.

6.                  Васюренко О.В. Банківські операції: Навч. посібник. - К.: Товариство “Знання”, КОО, 2009. - 243с.

7.                  Парасій -Вергуненко І.М. Аналіз банківської діяльності: Навч.метод. посібник для самост. вивч. дисц. – К.:КНЕУ, 2003.– 347 с.

8.                  Шульга Н.П. Оценка кредитоспособности клиента : рекомендации банкиру  при выдаче кредита. – К.:ЮНИТИ, 2007. – 59 с.

9.                  Богомазов М. Зовнішній та внутрішній аудит банку: взаємозвязок і розподіл функцій // Вісник НБУ. – 2010 – №7.– С. 60-62.

10.             Буркин М., Васин А., Гузов К. Определение себестоимости и установление тарифов на банковские услуги // Банковские технологии.- 2009. - №4.- С.56-57.

11.             Волохов В. Підвищення ефективності кредитування шляхом розподілу функцій у кредитному процесі // Вісник НБУ. – 2010. – №1.– С. 30-34.

12.             Волохов В. Фіктивний демпінг на ринку кредитних послуг за допомогою недостовірної реклами // Вісник НБУ. – 2008. – №03. – С.55-57.

13.             Канарська М. Щоб отримати товарний кредит варто вдати із себе фізособу// Практика бізнесу. – 2005. – №21. – С. 10-11.

14.             Лысенко Е. Жизнь взаймы или потребительское кредитирование // Мир               денег. – 2008. - №3. – С.32 – 39.

15.             Малинин С. Потребительское кредитование: новые претензии // Росийская газета. – 2010. – №6. – С. 3-4.

16.             Мельник Д., Круговорот долгов в природе // Компаньон – 2007 -. №8 ст.36-38

17.             Мельник Д., Кредиты сдержек и противовесов // // Компаньон – 2009 - №8 ст.48-52

18.             Міщенко В.М., Пластун В.О. Моніторинг позичок у сучасній банківській практиці України // Вісник НБУ. – 2010. – №8.– С. 9-12.

19.             Остапець А.І., Остапець А.В. Банківська система України: стан і проблеми розвитку // Фінанси України. - 2005. - №18. - С. 114-117.

20.             Охрименко О. Поліс на виплат // Галицькі контракти. – 2008 – №11. – С.16-18.

21.             Прасолова С.І. Визначення ціни кредиту – основна складова кредитної стратегії банку в ринкових умовах // Вісник НБУ. – 2010. – №3. – С. 52-55.

22.             Побединська В. Проблеми споживчого кредитування  в Україні // Вісник НБУ. – 2008. - №2. – С. 42 – 43.

23.             Бюлетень НБУ за № 1/2009 (190), 2/2009 (191), 3/2009 (191), 2/2010 (84), 3/2010 (85), 5/2010 (87).

34