Кредит на споживчі потреби

Зміст

Вступ

1.  Економічна сутність споживчого кредиту . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 5                          

1.1 Споживча позика – особливий вид банківського кредиту . . . . . . . . 5                                                                                                                            

1.2 Особливість споживчих банківських кредитів . . . . . . . . . . . . . .      10                               

2. Сучасний стан споживчого кредитування в Україні . . . . . . . . . . .17                                                                  

3. Основні проблеми та перспективи вдосконалення

вітчизняного досвіду у сфері споживчого кредитування . . . . . . . . . 26                               

Висновки                                                                                      

Список використаної літератури                                                                

Додатки                                                                                                         

Вступ

Споживчий кредит — це кредит, який надається фізичним особам на придбання споживчих товарів тривалого користування та послуг і який повертається в розстрочку. Сутнісна ознака споживчого кредиту — кредитування кінцевого споживання. Споживчий кредит дає змогу населенню споживати товари і послуги до того, як споживачі спроможні їх оплатити. Тим самим споживчий кредит забезпечує підвищення життєвого рівня споживачів. У макроекономічному плані споживчий кредит збільшує сукупний платоспроможний попит на предмети споживання і послуги, що стимулює розширення обсягів їх виробництва. Головними параметрами споживчого кредиту є: 1) доступність кредиту; 2) величина відсоткової ставки; 3) строки надання і погашення; 4) здатність позичальника повернути кредит. В останній час споживче кредитування набуває все більшої актуальності. Пов’язано це з тим, що всі ланки суспільства прагнуть ефективно функціонувати, а без розвитку всіх напрямків банківської інфраструктури, насамперед споживчого кредитування, не є можливим нормальний розвиток суспільства. Особливо актуально це питання стоїть перед молодим поколінням. На жаль, на відміну від розвинутих країн світу, де користуються банківськими кредитами приблизно 75-85% відсотків населення, в Україні кредитними послугами охоплено менше 15 % [9, c.10]. Зазначу, що ця тенденція була породжена ще кризовими часами перебудови нашої економіки. Коли  внаслідок високих темпів інфляції, банки надавали перевагу короткостроковим кредитам під торгівельні операції. Ситуація повільно змінювалась із настанням стабільності національної грошової одиниці та уповільненням темпів інфляції. Банки були зосереджені саме на обслуговуванні та кредитуванні юридичних осіб. Але з 2004 року споживче кредитування в Україні почало швидко розвиватися, тільки фінансова криза зупинила ті вражаючі темпи кредитування, які спостерігалися у 2007-2008 роках, але притупилися сьогодні.

Внаслідок жорсткої конкуренції та враховуючи ту обставину, що майже всі вигідні корпоративні клієнти вже поділені, банкіри все частіше звертають увагу саме на споживчий сектор.[9, c.10]. Хоча ця тема в останній час стає все більш актуальною і має величезні перспективи для розвитку в банківській системі України, але в українських виданнях вона висвітлена недостатньо і переважно в періодичній не науковій літературі. Більш глибокої розробки ця тема набула саме в російських виданнях. Це свідчить про те, що поширення такого банківського продукту як споживче кредитування в Росії настало раніше на декілька років, ніж в Україні, хоча це відставання не є дуже значним.

Об’єктом даної курсової роботи є споживче кредитування в Україні, метою – дослідження кредиту на споживчі потреби: його розвиток, практичне застосування вітчизняними банками та фінансовими установами, динаміка процентної ставки на даний вид кредиту, визначення основних проблем та перспективи розвитку споживчого кредитування в Україні. Щоб уникнути проблем з поверненням кредитів, українським банкам необхідно посилити вимоги до позичальників, підвищити первинний внесок або дисконт при житловому кредитуванні, відстежувати випадки завищення вартості квартир, детально аналізувати платоспроможність позичальників, розділяти їх споживчі і інвестиційні потреби, застосовувати скорингову систему оцінки платоспроможності позичальника, враховувати кредитну історію, для чого спочатку потрібно почати співпрацювати з кредитними бюро. Особливу увагу у курсовій роботі приділено аналізу вітчизняного досвіду за останні роки до кризи в банківській сфері та здійснено можливі прогнози на найближчі роки.

Для дослідження даної теми використано метод порівняння вітчизняного досвіду із досвідом розвинених країн світу та Росії. Також присутнє порівняння у наданні споживчого кредиту банками та кредитними спілками.

1. Економічна сутність споживчого кредиту

1.1      Споживча позика – особливий вид банківського кредиту

Діяльність українських комерційних банків нині зосереджена переважно на роботі з юридичними особами, але це явище тимчасове. У процесі подальшого розвитку ринкових відносин  питома вага операцій із фізичними особами неодмінно зростатиме. Незважаючи на те, що обсяги споживчих кредитів значно менше сум коштів, що видаються корпоративним клієнтам і вимагають великих витрат із супроводу, прибутковість таких операцій вельми висока порівняно з кредитуванням юридичних осіб. Залучити населення в позичальники означає отримати стабільне джерело прибутку. До того ж ,банки приділяють увагу не стільки приватним клієнтам, як юридичним особам, які зацікавлені в низьких тарифах банківських послуг[9, c.11]. Сьогодні у довгостроковій стратегії більшість українських банків розвитку споживчого кредитування надали статус пріоритетного напрямку. Цю тенденцію підтверджують і статистичні дані. Так, якщо за даними Нацбанку, частка споживчих кредитів у загальному кредитному портфелі українських банків на початок 2004 року становила 7,9%, тобто близько 3,25 млрд.грн, то наприкінці 2004 року ця частка зросла до 15 %)[9, c.10]. Це, звичайно, відчутне збільшення, але все ж недостатнє. Як свідчить світовий досвід, банківські операції з фізичними особами становлять близько третини загального обсягу всіх операцій, які проводять фінансово-кредитні установи країн із ринковою економікою. Серед цих банків чимало спеціалізованих, які працюють лише з фізичними особами. Звичайно, у кредитуванні споживчих потреб окрім банків беруть участь і підприємства, організації, кредитні спілки та ломбарди. Наприклад, у Франції ¼ споживчого кредиту надається банками і ¾ – спеціалізованими кредитними установами. Але оскільки останні отримують необхідні їм кошти в більшій мірі за рахунок банківських позик, то фактично  90% всієї суми споживчого кредиту надається банками[15, c.8]. 

Споживчий кредит – це кредит, який дає:

      можливість отримати ті речі, яких  без використання кредиту потрібно було б довго чекати, або ж які були б  недоступні для отримання;

      гнучкість: робити придбання товарів  в зручний час, навіть тоді, коли  споживач немає в своєму  розпорядженні  необхідної суми  готівки;

      безпеку: коли людина купує або мандрує, кредитні картки є більш зручним і надійним засобом платежу в порівнянні з готівковими розрахунками.

      допомогу: споживчий кредит дозволяє оплачувати непередбачені термінові витрати (ремонт автомобіля після аварії тощо)[11, c.3].

Проте окрім переваг споживчий кредит має і свої недоліки, які слід враховувати:

1. Іноді кредитні рахунки створюють оману багатства і це призводить до надмірних витрат і згодом по мірі накопичення боргів часто виникають труднощі, щодо щомісячних платежів.

2. Як правило, покупки в кредит обходяться дорожче, ніж при оплаті готівкою. Це відбувається тому, що при купівлі товару в кредит ціна на товар  часто трохи вища, ніж при оплаті готівкою, а також до неї слід додати  процент за користування кредитом.

В усіх країнах споживчий кредит виступає системою грошових відносин, пов'язаною з тимчасовим перерозподілом вільних коштів юридичних і фізичних осіб. Споживчий кредит набрав найбільшого розвитку в умовах загальної кризи капіталізму (головним чином після 2-ї світової війни 1939 – 1945) в зв’язку з різким посиленням невідповідності між ростом виробництва та обмеженістю платоспроможного попиту населення. В країнах  з розвинутою ринковою економікою споживчий кредит, як зручна і вигідна форма обслуговування населення, відіграє велику роль в економіці. Тому в західних країнах він активно регулюється з боку держави. Регулювання здійснюється як на рівні надання кредиту, так і на рівні його використання і виражається або в заохочуванні кредитування кінцевого споживача через процентну ставку, термін кредиту, первісній участі власними коштами в кредитній операції, або ж в більш жорсткому режимі кредитування. Також регулювання споживчого кредиту зі сторони держави проявляється в намаганні додержуватись принципів соціальної справедливості та у сприянні більшій доступності кредитів. Більш детальне регулювання обумовлене тим, що споживчий кредит пов’язаний з потребами населення, рівнем його життя. Слід зауважити, що останні роки відбувався бум споживчого кредитування в Україні, і державні регулятори не досить уважно слідкували за цією тенденцією. Це виявилось сьогодні, коли частка проблемних кредитів зросла і банки рахують збитки.

Споживча позика як і будь-який інший кредит в економіці країни виконує такі функції:

1.      Розширює ринок збуту товарів;

2.      Прискорює процес реалізації товарів і отримання прибутку;

3.      Стимулює ефективність праці;

4.      Забезпечує скорочення витрат обігу:

-         пов’язаних з обігом грошей;

-    пов’язаних з обігом товарів[5, c.20].

Позика має велике значення в скороченні витрат, пов’язаних з обігом товарів та металевих грошей. Завдяки тому, що споживча позика прискорює реалізацію товарів, скорочуються витрати на пакування та зберігання товару. Економія ж на витратах обігу металевих грошей досягається:

- розвитком системи безготівкових розрахунків. На основі розвитку кредитів і банків з’являються можливості проведення розрахунків без участі наявних грошей  шляхом переводу грошових коштів з рахунку позичальника на рахунок кредитора;

- збільшення швидкості обігу коштів. За допомогою позики вільні грошові кошти і заощадження розміщуються їх власниками в банки, а останні шляхом надання кредитів пускають їх обіг. Обіг коштів прискорюється також тим, що купівля товарів в кредит виключає необхідність попередньо накопичувати коштів, а борг може оплачуватися зразу ж після отримання доходу.

- заміною металевих коштів кредитними–банкнотами. По мірі того, як з розвивається кредит і банки, металеві гроші все більш заміщуються кредитними грошима, забезпечуючи велику економію на витратах  які пов'язані з обігом грошей[13, c.4].

Споживча позика  стимулює ефективність праці. Отримуючи заробітну плату, яка є недостатньою для купівлі за готівковий розрахунок ряду товарів,  вчасності  товарів тривалого споживання, людина має можливість купувати дані товари в кредит або брати кредит під їх купівлю. Згодом, кошти за ці товари повинні бути виплачені, тому кожний, хто взяв в кредит, намагається протриматись на своєму робочому місці як можна довше, тобто на більш довгий проміжок часу.

     Водночас споживча позика має багато специфічних  рис, пов`язаних із особливостями сфери особистого споживання громадян.

              По-перше, цей вид позики відображає відносини між  кредитором і позичальником, сенс яких полягає у кредитуванні кінцевого споживання, на відміну від позик, які надають суб`єктам господарювання  для виробничих цілей або для придбання активів, що породжують рух вартості (наприклад, акцій, облігацій тощо).

              По-друге, на відміну від інших видів кредиту, якими користуються переважно суб`єкти господарювання, споживчі позики одержують, як правило, фізичні особи.             

          По-третє, споживча позика є засобом  задоволення споживчих потреб населення, тобто особистих, індивідуальних потреб людей. Така позика прискорює отримання певних благ ( товарів, послуг), які вони могли б мати (придбати) лише у майбутньому, накопичивши кошти, необхідні для купівлі цих товарно-матеріальних цінностей або послуг, будівництва тощо. Надання споживчих позик населенню з одного боку, підвищує їх платоспроможний попит, життєвий рівень в цілому, а з іншого – прискорює реалізацію товарних запасів, послуг, сприяє створенню основних фондів.

              По-четверте, всі види споживчого кредиту мають соціальний характер, оскільки вони сприяють вирішенню суспільних проблем – підвищенню життєвого рівня населення (передусім із низьким та середніми доходами ), утвердженню принципів соціальної справедливості. Саме із цієї причини споживче кредитування здебільшого регулюється державами особливо ретельно. В Україні деякі види споживчого кредитування, наприклад іпотечне, опікується безпосередньо державою.

              Отже, для населення споживча позика носить тільки позитивний характер, позика прискорює одержання визначених благ (товарів, послуг ), які вони могли б мати (одержати) тільки в майбутньому - при умові накопичення суми грошових коштів, матеріальних цінностей або послуг, будівництва або інших. Надання споживчогих позик населенню, з одного боку, збільшує його поточний платоспроможний попит, підвищує його життєвий рівень, а з другого боку прискорює реалізацію товарних запасів, послуг, сприяє створенню основних фондів. В процесі погашення споживчих позик у населення зменшується на відповідну  суму платоспроможний попит, що необхідно враховувати при визначенні обсягу та структури товарообігу, платних послуг, динаміки доходів та витрат населення, грошової маси в обігу. Таким чином розмір кредитів тісно пов’заний з формуванням купівельного фонду населення та його відповідності обсягу до структури товарного фонду та послуг.

Механізм впливу споживчого позики на економіку країни легко представити наступною логічною послідовністю: впровадження споживчої позики - зростання сукупного попиту - зростання сукупної пропозиції - збільшення надходжень до державного бюджету у вигляді податків - покращання рівня соціальної захищеності населення країни. Отже, з одного боку, споживча позика - це вирішення проблеми тимчасового дисбалансу готівки та поточних витрат населення. З іншого боку, споживча позика сприятиме зростанню можливостей держави підтримувати гідний рівень життя її населення.

1.2      Особливість споживчих банківських кредитів

В останній час споживче кредитування набуває все більшої актуальності. Пов'язано це з тим, що всі ланки суспільства прагнуть ефективно функціонувати, а без розвитку всіх напрямків банківської інфраструктури, насамперед споживчого кредитування, не можливий нормальний розвиток суспільства, а саме всіх його категорій (верст населення). Особливо актуально це питання стоїть перед молодим поколінням. Для нормального проживання, яким відразу хотілося мати власне житло, можливість його обладнати. Говорячи про це, я маю на увазі не предмети розкоші, а елементарні засоби для існування, які є необхідними для нормального і щасливого проживання як молодих сімей так і інших верств населення. Адже, якщо ми хочемо побудувати багату і високо розвинуту країну, то це можливо лише при тій умові, що кожен член нашого суспільства буде жити в добробуті та щасті. А цю проблему в деякій мірі можна вирішити за допомогою такого банківського продукту - споживчий кредит. Особливість споживчих банківських кредитів в попередньому пункті тісно переплітається із банківською споживчою позикою, тому акцентую свою увагу( в більшій мірі ) в цьому пункті на класифікацію та види споживчих банківських кредитів.  Якщо врахувати міжнародний досвід споживчого кредитування, то можна представити наступну класифікацію споживчих кредитів (див. Рис.1.1.), де виокремлюються окремі категорії за: