Кредит на споживчі потреби

Не менш активно українські банки просувають автокредитування: зазвичай укладаються угоди з кількома автодилерами, які реалізують автомобілі різних марок. Відсоткові ставки за автокредитами (які банки до останнього часу видавали у валюті) починаються від 9-10%, а термін кредитування не перевищує 5-7 років. Українські банки також почали розвивати такий цікавий вид автокредитування, як trade-in, коли автосалон викуповує у клієнта стару машину, а той, своєю чергою, купує нову в кредит (у цьому разі початковий внесок трохи вищий, ніж за звичайної купівлі) [11, c.11].

Крім банків, на ринку надання споживчих кредитів діють й інші фінансові установи. Так, наприклад, мою увагу привернула французька банківська група Societe Generale,яка презентувала свою фінансову установу в Україні – „ПростоФінанс” .Societe Generale Group – одна із ведучих фінансових груп у Європі. За даними компанії, вона обслуговує  більш ніж 16 млн. клієнтів у всьому світі. Чистий середній дохід  групи за 2007-2009 р склав близько 5млрд. євро, і очікується, шо в 2010 він не зменшиться. Основні напрямки бізнесу – роздрібний банкінг і фінансові послуги, глобальний інвестиційний менеджмент, а також корпоративний та інвестиційний банкінг.

          Статутний фонд компанії складає EUR 2 млн. Керівництво банківської групи свідомо не створювало банк для того, щоб уникнути нормативних обмежень та жорсткого контролю зі сторони Національного банку. Вона була створена у формі ТОВ і вважалася фінансовою компанією.

Якщо „ПростоФінанс” і поталанило досягнути такого результату, то не за рахунок дешевих ресурсів. Французькі гроші коштували на початок українському споживачу дорого – біля 36% річних, але потім і до 2010 р. вона була меншою, і навіть становила 22% за деякими пакетами кредитування. Але велику вартість ресурсів повністю компенсує швидкість прийняття рішення про видачу кредиту – 15 хвилин. Робити це дозволяє скорингова система, яка повністю адаптована до „звичок і менталітету українців”. Цю систему створила угорська компанія Statlogiсs, яка була установлена на одному із серверів у Києві. Також за спірними заявками рішення приймалися досить оперативно командою спеціалістів у головному офісі. На 2005 рік, за даними газети „Економические известия”, у жодного українського банка не було діючої системи скоринга. На сьогодні деякі банки (той же «Укрсиббанк», наприклад) розробили таку систему за допомогою підрозділів ризик-менеджменту. Не враховуючи Бюро кредитних історій, які нещодавно почали своє функціонування. Роздрібний бізнес українських банків виріс на базі корпоративного і на його технологічній основі, а вона не передбачає ніяких даних про сімейний стан, посаду, заробітну плату, прописку, строк проживання, іншим кредитам тощо. Вартість скорингової системи, яку, до того ж, прийдеться пристосувати до „звичек” українців, складає приблизно EUR 6 млн.

Отже, з появою на ринку іноземних фінансових установ вітчизняна банківська система все більше уваги приділяє споживчому кредитуванню як пріоритетній діяльності.

В умовах асиметричності інформації деяким («кращим») позичальникам доводиться платити підвищену премію за ризик, а деякі («гірші») – платять занижену(див. Табл.1.1.),. Оскільки прагнення ненадійних позичальників отримати кредит вище, ніж активність платоспроможних, знижується ефективність розподілу кредитних ресурсів.

Така різниця в результатах обумовлена тим, що в таблиці використовувалися загально доступні тарифи, і лише в поодиноких випадках працівники банків інформували про додаткові комісії (наприклад, у випадку отримання кредитної картки «розстрочка» від «Правекс-банку», при кредитній ставці 0,1% річних, додаткові комісії забезпечують банку відсотки у розмірі від 36% до 60%). Журнал «Бізнес» отримав такі розміри ефективної відсоткової ставки, скориставшись методикою розрахунку, запропонованою Центробанком Росії. Слід зазначити, що в ломбардних установах та кредитних спілках відсотки по відповідним програмам кредитування вищі на 4-10 відсотка.

Банківські фахівці пояснюють такий високий рівень доходності по кредитам високим ризиком неповернення. Так, досвід деяких Українських банків, а також банків Польші та Чехії, свідчить про те, що доля прострочених кредитів може досягати 12% -20%. Кредити фактично надаються із "закритими очима": пощастить – не пощастить. При цьому, через недосконалість законодавства повернути позичені кошти не так-то просто. Проблема непогашених кредитів нерідко виникає через виконавчі служби судових інстанцій. Адже вони отримують 5% від суми і тому, якщо борг незначний (наприклад, тисяча гривень), вважають за краще нічого не робити.

Табл.1.1. Моніторинг умов споживчого кредитування фізичних осіб :

Так, банк звичайно не в змозі контролювати дії позичальників після отримання позики. Позичальник може зайнятися видами діяльності, що збільшують ризик неплатоспроможності, або прагнути укрити прибутки, щоб не платити по боргах. Слідством цього стає зниження обсягів і встановлення високих процентних ставок кредитування. Це явище в науковій літературі отримало назву "несумлінної поведінки".

Попит народжує пропозицію. І, оскільки населенню України досить притаманні звички морального порядку повертати не своє, а банки та інші фінансові установи за рахунок низької фінансової культури громадян будуть отримувати завищені прибутки, об`єми споживчих кредитів будуть тільки збільшуватись. Цей процес не спинити. А зробити його більш привабливим і прозорим для споживачів - завдання для контролюючих і громадських організацій (Національний банк, Антимонопольний комітет, товариства захисту прав споживачів та інші організації). Розпочати можна було б з того, щоб зобов`язати банки в пропозиціях по кредитуванню заявляти ефективну ставку. До речі, така процедура вже діє в Росії. Важливо також проводити в засобах масової інформації роз`яснення для споживчого загалу щодо правильності розрахунку витрат по кредиту. Крім того, ринок здатен сам впливати на врегулювання невизначених ситуацій, отож можна очікувати, що завдяки ринковим механізмам встановиться певний баланс, і відсотки за споживчі кредити зрівняються з кредитними відсотками за житло або авто, але ці процеси потребують часу.

Споживче кредитування є достатньо ризиковим бізнесом(див. Табл.1.2.), тому що гроші банка практично ніколи не забезпечені надійною заставою (навіть якщо банк оформить у заставу холодильник і зможе  вилучити його у не добропорядного позичальника, цей товар уже буде неліквідним). Сьогодні частка проблемної заборгованості за споживчим кредитуванням у портфелях українських банків складає 15-20% (при оприлюднених даних не більше 10%).

  Недостатній розвиток системи оцінки ризиків (більшість банків, наслідуючи європейський досвід, намагаються видавати кредити за 30 хвилин, не дивлячись на відсутність ефективних скорингових систем), яке посилюється відносно низьким рівнем доходів населення у регіонах, може привести до значного росту частки проблемних споживчих кредитів. Така ситуація, безперечно, буде мати наслідки і для ринку. Це примусить банки більш активно розвивати і впроваджувати скорингові системи для оцінки платоспроможності позичальника.

Табл.1.2 «Умови споживчого кредитування фізичним особам в АБ “Таврика” на 2010 рік»

Деякі економісти прогнозують зниження , інші – навпаки зростання процентної ставки у зв’язку з політичною кризою та відповідно діяльністю НБУ. Як стверджують фінансисти, в найближчому майбутньому процентна ставка на споживчі кредити знижуватися не буде. Ризик тут набагато вище, ніж при іпотечному або автокредитуванні, оскільки клієнти кредитуються фактично без застави. У цьому випадку існує певна рентабельність, яка може компенсувати „неповернення”.

             Також на  величину відсоткової ставки впливають такі фактори:

Облікова ставка НБУ— це базисна ставка рефінансування, що застосовується при кредитуванні комерційних банків. Останні встановлюють відсоткову ставку по кредитних операціях, як правило вище за облікову ставку. Однак це не є обов'язковою нормою. Якщо банк має дешевші ресурси, він може встановити нижчі відсоткові ставки по своїх кредитах.

Рівень  інфляції  повинен обов'язково враховуватись  при встановленні як облікової ставки НБУ, так і ставки відсотка по кредитах комерційного банку, оскільки так чи інакше банки нестимуть збитки у зв'язку зі знеціненням грошей. Дешеві гроші (порівняно з іншими видами ресурсів) стимулюють ажіотажний попит на кредити, створюють умови для зловживань у банківській системі та розбалансування економіки.

Строк кредиту — рівень відсоткової ставки перебуває у безпосередній залежності від строку кредиту: чим більше строк, тим вище відсоткова ставка. По-друге, вкладення коштів довгострокового характеру, як правило, приносять відносно вищу віддачу. Та інші фактори.

Отже, за даними Вісника Національного банку України динаміка процентної ставки в Україні за споживчими кредитами за останні декілька років мала тенденцію до зниження Але, все одно, плата за кредит не змогла досягти прийнятного для більшості населення України рівня 5-7%, який спостерігається в розвинутих країнах Європи. Наприклад, молодь Германії має достатньо високі доходи і може дозволити собі вже в 20 років „жити в кредит” - мати достойне житло, автомобіль та інші необхідні речі, які є невід’ємними атрибутами сучасного комфортного життя.

3. Основні проблеми та перспективи вдосконалення вітчизняного досвіду у сфері споживчого кредитування

Всі ланки суспільства прагнуть ефективно функціонувати, тому  і треба споживчі кредити, для нормального проживання, яким відразу хотілося мати власне житло, можливість його обладнати. Говорячи про це, я маю на увазі не предмети розкоші, а елементарні засоби для існування, які є необхідними для нормального і щасливого проживання як молодих сімей так і інших верств населення. Адже, якщо ми хочемо побудувати багату і високо розвинуту країну, то це можливо лише при тій умові, що кожен член нашого суспільства буде жити в добробуті та щасті. А цю проблему в деякій мірі можна вирішити за допомогою такого банківського продукту - споживчий кредит.

Основна проблема, що не дає нам змоги бодай наблизитися до європейських параметрів, - величина відсоткових ставок за споживчими кредитами. Тому не всі звикли жити в кредит. Головною проблемою є криза банківського сектора та економіки взагалі. Людей звільняють з робіт, затримують чи зменшують зарплати. А деякі банки в цей час вдалися до практики підвищення відсоткових ставок, посилаючись на певні пункти в укладеному кредитному договорі. Цей метод привернув увагу контролюючих органів та Уряду.

Більшість спеціалістів вважає, що для набуття споживчим кредитуванням масових масштабів, розмір процентних ставок варто знизити до 10-12% річних, а бажано - й до 7%. Крім того, спеціалісти НБУ вважають за необхідне збільшити терміни кредитування (насамперед це стосується кредитів під автомобілі й квартири). Робити це необхідно, насамперед вносячи зміни і до нормативної бази  та ініціюючи необхідні законодавчі акти інших відомств.

Є й проблеми, які НБУ та комерційним банкам вирішити навряд чи до снаги: низький рівень прибутків українців або ж їх високий рівень, але тіньовий характер. Адже банк вимагає в клієнта довідку про прибутки, сподіваючись, що виданий цьому клієнтові кредит не поповнить портфель сумнівних і безнадійних. Проте є об’єктивні причини, які дають підстави сподіватися на суттєві покращення в сфері споживчого кредитування найближчим часом. Для банківського сектору є дуже привабливою наступна обставина: технології традиційного кредитування виробника містять в собі низку об'єктивних рис, що відрізняють їх від споживчого кредитування, які характеризують останні як суттєво менш ризиковані банківські технології.

Першою суттєвою відмінністю є контроль за цільовим використанням кредитних ресурсів. Принцип цільового використання ресурсів є найважливішим елементом процесу кредитування, що відображено в законодавстві України, інструкціях НБУ. Також висока вірогідність помилки або прорахунку при обчислюванні економічної доцільності і правильності використання кредитних ресурсів як менеджментом підприємства-позичальника, так і посадовими особами банку. При використанні технології споживчого кредитування об'єктивні передумови для подібних помилок, порушень і зловживань відсутні.

Другою суттєвою відмінністю традиційних банківських технологій від споживчого кредитування є контроль за своєчасністю і повнотою повернення основної суми кредиту і процентів. При використанні технології споживчого кредитування позичальник - фізична особа значно більше, ніж банк - кредитор, зацікавлений у правильності та своєчасності сплати боргу. Складається ситуація, при якій позичальник об'єктивно зацікавлений у своєчасному поверненні основної частини боргу та процентів, а також у своєчасності і повноті виконання інших умов кредитної угоди. Зворотня тенденція існує при традиційних технологіях кредитування.