Капітал банку: склад, структура, та його основні функції

КЗ= _(2.1.5)

Значення цього  показника повинно бути не меншим 0.08. КЗ = 0.35 (39771.78 : 112121.53).

К4 — коефіцієнт достатності капіталу — показує максимальну суму збитків, за яких капіталу, що залишився (чистий нетто-капітал), вистачить для забезпечення надійності коштів вкладників та інших кредиторів банку. Передбачається, що капітал банку повинен на 25—30% покривати його зобов'язання.

К4= _(2.1.6)

Для нашого балансу  на 01.10.К4 = 0.47(37942.98:80706.80).

К5 — коефіцієнт достатності капіталу — дає змогу зробити якісну оцінку власного капіталу. Брутто-капітал містить як відвернені (іммобілізовані) власні кошти, так і фактичні залишки нетто-капіталу, які можна використати для кредитування. Якщо значення К5 від'ємне, це свідчить не лише про відсутність власних ресурсів, вкладення яких приносить дохід, а й про використання депозитів не за призначенням. оскільки останні покривають власні витрати банку.

К5= _(2.1.7)

Оптимальне  значення цього показника —від 0.5 до 1.0. За нашим аналізом, К5 = 0.82 (37942.98: 45974.23).

К6 — коефіцієнт достатності капіталу — характеризує залежність банку від його засновників. Сума коштів, які інвестуються в розвиток установи, повинна удвічі перевищувати внески засновників.

К6= _(2.1.8)

Мінімальне  значення даного показника — 0.15, максимальне—0.5.

За даними нашого балансу К6= 0.98 (45000 : 45974.23), тобто ПАТ КБ «Надра» цілковито залежить від його засновників.

Таким чином, обчислені  коефіцієнти достатності капіталу (крім К6) свідчать про те, що аналізований нами банк має достатній капітал.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.2.1 Аналіз  прибутковості капіталу ПАТ КБ «НАДРА»

Таблиця 2.2.1

Аналіз чистого  прибутку банку
Показники (у тис. грн.)	За серпень	За вересень	Відхилення (+,-)
Доходи банку	1217.31	1381.11	163.8
Витрати банку	1017.65	537.7	-478.95
Прибуток від  основної діяльності	200.66	843.41	642.75
Непередбачений  прибуток(збитки)	—	-	-
Валовий прибуток	200.66	843.41	642.75
Податок на прибуток	60.22	253.02	192.82
Чистий прибуток	140.46	590.39	449.93

Прибуток від  основної діяльності банку збільшився на 642.75 тис. грн. за рахунок зростання доходів банку на 163.8 тис. грн. та зменшення витрат на 478.95 тис. грн. Оскільки непередбачених прибутків і збитків не було, загальний прибуток за вересень становив 843.41 тис. грн. Чистий прибуток банку зріс на 449.93 тис. грн. за рахунок збільшення загального прибутку на 642.75 тис. грн. Із підвищенням податку на прибуток на 192.82 тис. грн. чистий прибуток зменшився на таку ж суму.

коефіцієнти прибутковості комерційного банку

Двома найважливішими показниками  аналізу прибутковості банку  є дохід на активи та дохід на капітал.

Дохід на активи = _(2.2.1)

За допомогою цього коефіцієнта визначають рівень рентабельності сукупних активів. Він застосовується при порівнянні прибутковості різних банків. Мінімальне значення коефіцієнта — 0.75%, максимальне — 1.5%.

У нашому аналізі  звітності дохід на активи становить 0.47% (590.38: 126681.03 х 100%), тобто банк працює неефективно.

Дохід на капітал = _(2.2.2)

        Цей показник дає змогу визначити  ефективність використання коштів власників комерційного банку. Його оптимальне значення — 10—20%.

        У нашому аналізі дохідність капіталу дорівнює 1.48% (590.38:

: 40000'х 100%) — отже, капітал засновників банк використовує досить ефективно.

Аналіз чистого  спреду пов'язаний із процентною політикою банку,"яка відображається у динаміці процентних ставок за активними й пасивними операціями. У попередніх розділах ми розповідали, як розраховуються середні процентні ставки за наданими кредитами та зобов'язаннями. Мінімізувати процентний ризик дасть змогу узгоджена процентна політика за кредитними і депозитними операціями. Ступінь такої узгодженості характеризує чистий спред.

Чистий спред= _(2.2.3)

          Інакше кажучи, чистий спред — це різниця між процентними ставками отриманими і сплаченими. За його допомогою визначається необхідна мінімальна різниця між ставками за активними й пасивними операціями, яка дасть змогу банку покрити витрати, але не принесе прибутку (мінімальне значення показника 0). Оптимальне значення чистого спреду — не менше 1.25%.

        Чистий спред дорівнює 1.17% (1083.65: 77925.73 х 100% -

- 171.22 : 76800.48 х 100% =1.39- 0.22).

         Таким чином, кредитна діяльність приносить банку прибуток, проте її ефективність невисока.

Цей коефіцієнт допомагає з'ясувати, чи може банк давати прибуток у вигляді доходу від процентної різниці як відсоток до середніх загальних активів. Оптимальним значенням даного показника є 4.5%.

                Зменшення процентної маржі сигналізує про загрозу банкрутства.

У нашому аналізі  чиста процентна маржа становить 0.70% (1102.44-208.72) : 126681.03х 100%), тобто ефективність основної діяльності банку, пов'язаної з наданням кредитів, невисока.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 3. Проблеми формування капіталу банку та шляхи їх вирішення

Сучасний  розвиток банківської системи України, загострення конкуренції між банками за клієнта, і, особливо, зміщення акценту в наданні банківських послуг з банківських установ на інші фінансово-кредитні інститути, вимагає від банків не просто вирішувати питання забезпечення своєї ресурсної бази, а формувати її таким чином, щоб "здешевити" ці кошти і збільшити проміжок між отриманими доходами та понесеними витратами на отримання цих доходів.

У світовій практиці близько 90 % всієї потреби в грошових ресурсах для здійснення активних операцій банк покриває за рахунок залучених коштів. В Україні через брак коштів у більшості потенційних клієнтів це співвідношення дещо зміщене в сторону власного капіталу банку. Як правило, основну частину залучених коштів складають депозити, тобто ресурси, покладені в банк юридичними та фізичними особами на відповідні рахунки. При цьому найбільш дешевими є кошти на поточних рахунках, оскільки відсотки за ними або взагалі не виплачуються, або виплачуються за мінімальними ставками. Але, на жаль, при цьому знижується і ліквідність банківської установи.

У світовій практиці сьогодні спостерігається зростання іншої частини зобов'язань банків – не депозитних джерел залучання коштів, до яких відносять отримання позик на міжбанківському ринку угоди про продаж цінних паперів зі зворотнім викупом, продаж банківських акцептів, випуск комерційних цінних паперів, отримання позик на ринку євродоларів. Інтеграція України у світовий фінансовий простір повинна дозволити використання цих механізмів вітчизняними банками.

Серед найбільш привабливих статей залучення ресурсів в Україні на сьогодні є отримання міжбанківського кредиту, депозитні вкладення та операції з цінними паперами власної емісії (облігації, сертифікати, векселі). Отримання міжбанківського кредиту враховуючи можливість отримання кредитів овернайт обумовлюється, здебільшого, необхідністю підтримання ліквідності на належному рівні.

Для оцінки якості управління залученими коштами банками застосовуються наступні показники:

• відношення власних  коштів до залучених, або відношення власного капіталу до поточних фінансових зобов'язань (тобто депозитів);

• відношення власних  коштів до ризикованих активів, тобто відношення капіталу до суми інвестованих активів, зважені на коефіцієнт ризику відповідного класу;

• відношення власних  коштів до активів за мінусом створених відповідних резервів.

Використання  наведених коефіцієнтів, що застосовуються і в роботі європейських банків, дає можливість визначити шляхи ефективнішого залучення коштів у обсягах, адекватних якості наявних в банку активів.

На сьогоднішній день виникає багато суперечок щодо використання коефіцієнта співвідношення між власними та залученими коштами, оскільки не доведено, що зміна обсягів залучення коштів прямо призводить до зміни незалежності та надійності банку. Розглядаючи цей коефіцієнт, можна помітити, що бажаючи збільшити обсяг свого кредитно-інвестиційного портфеля (з урахуванням встановленого обмеження щодо використання власних коштів), банк повинен збільшити і обсяги залучення коштів.

Точну оцінку наведеним  показникам можна зробити на основі проведення досліду розміщення залучених ресурсів та здатності їх приносити

доходи банку (звичайно, враховуючи норми щодо ліквідності).

Розміщення пасивів за строками дозволяє керувати зобов'язаннями банку, змінювати їх структуру в залежності від виникнення необхідності в них та зміни ситуації на фінансових ринках країни. Така політика дозволить урівноважувати обсяги залучення та розміщення коштів, співвідношення між власними та залученими коштами, визначати можливість та доцільність розширення участі банку в інших підприємствах, тобто дає можливість передбачення зміни рівня платоспроможності та ліквідності банку і своєчасного прийняття відповідних заходів щодо їх стабілізації.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

Підводячи підсумки, можна сказати, що власний капітал банку складається з: статутного, резервного, акціонерного капіталу, який потрібен для початкової роботи банку. Також слугує як «буфером» після невдачних операцій банку і гарантією для клієнтів. Мається на увазі, що при значному обсязі статутного капіталу, банк може взяти з нього кошти для покриття збитків, а також показує своїм клієнтам що їх вклади можу бути у безпеці.

Залучений капітал  формується за рахунок депозитних операцій:

— вклади (депозити) на вимогу (до запитання)

— вклади (депозити) строкові

— умовні вклади (депозити)

Строкові  вклади в порівняні з вкладами на вимогу більш зручніші для банків. Тому що клієнтові за строковим вкладом  буде виплачено гроші в встановлений в договорі строк, а за вкладом на вимогу коли потребує клієнт. Умовні вклади можуть бути як строковими так і на вимогу. За допомогою депозитів банк отримує кошти щоб потім реалізувати їх в других операціях і отримання прибутку.

Капіталу властиві захисна, оперативна і регулювальна функції.

У своїй захисній функції капітал банку захищає інтереси вкладників і зменшує ризик для акціонерів банку.

Оперативні функції включають виділення коштів на придбання землі, будівель, машин та устаткування, а також утворення фінансового резерву на випадок непередбачуваних збитків.

Завдяки регулювальним функціям капітал  банку дає змогу задовольнити вимоги контролюючих органів і служить  цілям регулювання позичкових та інвестиційних операцій.

Розмір і динаміка капіталу банку грають значну роль в його діяльності, оскільки капітал є не тільки джерелом проведення активних операцій, але і інструментом зміцнення довіри з боку клієнтів, вкладників і кредиторів загалом до банківської системи, а також до конкретної банківської установи зокрема.

Аналіз поточного стану капіталу, його якісна та кількісна оцінка служить основою для прийняття рішень по оптимізації структури особистих та залучених засобів.

Аналіз власного капіталу надзвичайно важливий, оскільки власний капітал банку — основа нарощування об'єму його активних операцій. Тому для кожного банку надзвичайно важливо знаходити джерела його збільшення. Ними можуть бути нерозподілений прибуток минулих років, включаючи резерви банку, або розміщення випусків цінних паперів.

Оскільки  банки України працюють у сфері ризику, важко планувати і прогнозувати певні періоди. Треба враховувати дію зовнішніх факторів, які впливають об'єктивно на банківську діяльність. Якщо внутрішні фактори ще можна регулювати чи впливати на них — зовнішні фактори дуже мало піддаються впливу зі сторони окремих банків. Але банки працюють у сфері керованого ризику. Тому, можна вважати, що за допомогою різних методів запобігання ризикам можна зменшити непередбачувані і небажані ризикові ситуації.

Щоб забезпечити  ефективну діяльність банків необхідно збільшувати обсяги капіталу. Для цього доцільно підвищувати якість роботи та залучати іноземних інвесторів.

Комерційні  банки мають відповідально віднестись до планувати діяльності щодо поповнення капіталу, адже зниження надійності банку також може стати причиною відпливу капіталу через продаж акціонерами своїх акцій, які стають надто ризиковими.

Сучасний  розвиток банківської системи України, загострення конкуренції між  банками за клієнта, і, особливо, зміщення акценту в наданні банківських послуг з банківських установ на інші фінансово-кредитні інститути, вимагає від банків не просто вирішувати питання забезпечення своєї ресурсної бази, а формувати її таким чином, щоб "здешевити" ці кошти і збільшити проміжок між отриманими доходами та понесеними витратами на отримання цих доходів.