Грошово-кредитна політика України

грошово-кредитна політика – К. : КНЕУ, 2005.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ТЕСТИ

1. Грошова система - це:

а) грошові відносини  між економічними суб'єктами;

б) форма організації грошового обігу, закріплена законодавством;

в) те саме, що й грошовий оборот;

г) сукупність кредитних та фінансових установ у державі.

 

2. Органами, що регулюють грошовий  обіг, є:

 а)Центральний банк, комерційні банки, Міністерство фінансів;

 б)Міністерство економіки; комерційні банки, центральний банк;

 в)Центральний банк, Міністерство фінансів; Міністерство економіки;

 г) Кабінет Міністрів, центральний банк.

 

3. В Україні функціонує банківська система:

 а)однорівнева;

 б) дворівнева;

 в) змішана;

 г)правильна відповідь відсутня.

4. Основним завдання Національного банку в Україні є:

 а) забезпечення стабільності національної грошової одиниці;

 б) забезпечення стабільності банківської системи;

 в)забезпечення в певній мірі цінової стабільності;

 г) правильна відповідь відсутня.

5. Кредит - це:

 а) цінність, яка передається одним економічним суб'єктом іншому в позичку;

 б) еквівалентне переміщення двох форм вартості;

 в) певний вид економічних відносин у зв'язку з передачею вільних коштів у тимчасове користування за плату та на визначений термін;

 г) безоплатна передача тимчасово вільних коштів кредитору.

6. Головним призначенням центрального банку є:

 а)  управління економікою країни;

 б) управління грошовим оборотом;

 в) емісія грошової одиниці;

 г) стабілізація купівельної спроможності населення.

 

7. Основними напрямами діяльності центрального банку є:

 а) проведення монетарної політики;

 б) проведення фіскальної політики;

 в) проведення антиінфляційної політики;

 г) проведення валютної інтервенції.

8. Грошова система – це:

1)сукупність платежів у національній та іноземній валютах;

2)сукупність грошових  потоків між юридичними і фізичними особами;

3)форма організації грошового  обігу, яка закріплена законодавством;

4)те ж саме, що й грошовий  оборот;

5)грошові відносини між  економічними суб’єктами ;

6)сукупність кредитних  та фінансових установ у державі;

7)центральний банк і  комерційні банки.

 

9. Визначити інструменти грошово-кредитної політики НБУ:

1)облікова відсоткова ставка;

2)податкова ставка;

3)відсоткові ставки комерційних  банків;

4)норма обов’язкового  резервування депозитів комерційних  банків;

5)дозвіл чи заборона  центральним банком окремих видів  кредитів КБ клієнтам;

6)операції на відкритому ринку;

7)страхування кредитів;

8)диверсифікація кредитів;

9)лімітування центральним  банком кредитних операцій КБ;

10) рефінансування центральним  банком комерційних банків.

 

10. Що таке грошово-кредитна політика?

1)регулювання економічної  діяльності у сферах фінансів та банківської справи;

2) регулювання і контроль  банківської діяльності з боку  держави;

3)система заходів у грошово-кредитній сфері, спрямованих на забезпечення стабільності національної грошової одиниці;

4)сукупність економічних,  правових та організаційних заходів,  здійснюваних центральним банком  у галузі валютних відносин;

5)система регулювання  валютного курсу;

6)регулювання грошово-кредитних  відносин між державами;

7)регулювання облікових відсоткових ставок центральним банком

ЕКОНОМІЧНИЙ ДИКТАНТ

Грошово-кредитна політика — це комплекс взаємозв’язаних, скоординованих на досягнення заздалегідь визначених соціально-економічних цілей, заходів щодо регулювання грошового ринку, які здійснює держава через центральний банк країни.

 

Гнучка грошово-кредитна політика – політика центрального банку, за якої проміжною ціллю є фіксація або підтримка процентних ставок на певному рівні.

 

Жорстка грошово-кредитна політика спрямована на фіксацію або підтримку стабільного обсягу грошової маси в економіці. У моделі грошового ринку їй відповідає вертикальна крива пропозиції грошей.

 

Політика дешевих грошей – це політика, спрямована на збільшення пропозиції грошей для стимулювання сукупних витрат і зайнятості.

 

Операції на відкритому ринку – це купівля центральним банком державних цінних паперів на фінансових ринках і продаж їх комерційним банкам, фірмам та населенню, спрямовані на зміну розміру або структури резервів комерційних банків і, таким чином, на регулювання пропозиції грошей.

 

Операції у формі угоди репо – угоди про зворотний викуп цінних паперів– використовуються для поточного коригування змін у структурі банківських резервів і пропозиції грошей.

 

Операції у формі угоди аутрайт – остаточної купівлі цінних паперів з негайною оплатою – спрямовані на остаточну зміну обсягу грошової маси в економіці.

 

Облікова процентна ставка – це ставка процента, під яку центральний банк кредитує комерційні банки.

 

Гроші– сукупність фінансових активів, які використовуються для проведення розрахунків при здійсненні операцій.

 

Купівельна спроможність грошей – це кількість товарів та послуг, які можна придбати за грошову одиницю. 

 Символічні або декретні гроші – засоби обміну, що є формами боргових зобов’язань держави і не мають власної цінності (готівкові гроші). Вартість таких грошей перевищує витрати на їхнє виробництво, а цінність визначається їхньою здатністю обмінюватися на товари та послуги.

 

 Кредитні, або депозитні гроші – засоби обміну, які є борговими зобов'язаннями депозитних інститутів (безготівкові гроші). Вартість депозитних грошей визначається їх купівельною спроможністю.

 

 Депозити – це грошові кошти, вкладені в комерційні банки в готівковій чи безготівковій формі для зберігання на певних умовах. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СХЕМИ