Грошово-кредитна політика України

    Згідно з додатком 1 до Тимчасового положення, основними показниками, що відображають Основні засади грошово-кредитної політики, є:

1) індекс споживчих цін (у відсотках, грудень до грудня попереднього року);

2) монетарна база (у млн. гривень  та темпи зростання до попереднього  року, у відсотках);

3) грошова маса (у млн. гривень  та темпи зростання до попереднього  року, у відсотках);

4) обмінний курс гривні до долара  США (середній за період).

Крім  цього, окремо виділяються індикатори грошово-кредитної політики, такі як гроші поза банками, випуск коштів у  обіг (у розрізі каналів), грошовий мультиплікатор, швидкість обігу  грошей, темпи зростання кредитних  вкладень банків в економіку, валові та чисті міжнародні резерви Національного банку, чисті внутрішні активи Національного банку, нормативи обов’язкового резервування та облікова ставка.

Серед найважливіших фіскальних показників до переліку макропоказників економічного і соціального розвитку України, які є основою розроблення Основних засад грошово-кредитної політики, включено і дефіцит бюджету.

  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ  6. Перспективи грошово-кредитної політики.

Політика у сфері грошового  обігу та кредиту має велике значення для кожної країни, оскільки шляхом регулювання пропозиції грошей вонаспрямована на забезпечення ефективного функціонування економіки і її ключовими цілями є цінова стабільність, стабільність обмінного курсу,зростання економіки, забезпечення зайнятості, збалансування платіжного балансу, зростання добробуту населення тощо.

     Грошово-кредитна політика є основною складовою системи загальнодержавної

економічної політики, її роль у розвитку економічних процесів дуже

важлива. Грошово-кредитна політика базується на прогнозній економічній

та фіскальній політиці. На підставі прогнозних макроекономічних показників, Закону України "Про Державний бюджет України" на відповідний період Національний банк України розробляє Основні засади грошово-кредитної політики на відповідний рік.

Грошово-кредитна політика в Україні в різні періоди розвитку її економіки здійснювалась адекватно до тих процесів, які відбувалися всферах макроекономіки, фіскальної і структурної реформ. Вона сприяла економічному зростанню, зупиненню галопуючої інфляції, а також спрямовувалася на забезпечення стабільності національної валюти.

Зараз в Україні продовжує  діяти різноплановий монетарний устрій (визначається декілька цілей проведення грошово-кредитної політики, які пов'язані з рівнем обмінного курсу, рівнем інфляції, обсягами окремих монетарних агрегатів). Реалізація грошово-кредитної політики забезпечується змішаним методом (частково з використанням ринкових

інструментів, частково -  адміністративних).

Побудова майбутньої стратегії  грошово-кредитної політики України  повинна базуватися на адекватній оцінці стану економіки, її об'єктивних тенденцій, ступенях розвитку банківської системи, фондового ринку, інституційного забезпечення монетарної політики, розвинутості її інструментів, характеру взаємозв'язків макроекономічних і монетарних

параметрів тощо. Слід також  враховувати чинне законодавство  і не намагатися його змінити лише з метою ефективного запровадження стратегії, оскільки практика свідчить, що в умовах України законодавчі зміни - це дуже складний, занадто політизований, довготривалий процес, наслідки якого можуть суттєво відрізнятися від початкових намірів. З світового досвіду відомо, що існує можливість врегулювання всіх питань,

пов'язаних із монетарною стратегією, на рівні нормативно-правових актів і неформальних угод. Тому у майбутньому Національному банку та уряду України слід частіше звертатися саме до цих методів.

   Враховуючи специфіку України щодо розподілу повноважень у сфері грошової

влади,  в процесі розроблення грошово кредитних стратегій  необхідна тісна взаємодія уряду і Національного банку України, а якщо точніше -взаємодія Ради та Правління НБУ, Кабінету Міністрів, Міністерства економіки та Міністерства фінансів України.

Майбутня монетарна стратегія  має сприяти підвищенню рівня довіри до національної грошової одиниці, інститутів її забезпечення, створити, інститутів її забезпечення, створити умови для довгострокової стабільності. Важливою передумовою її ефективної реалізації є незалежність Національного банку. НБУ у процесі взаємодії з іншими органами монетарної влади, політичними силами і суспільством мусить знову і знову доводити спроможність приймати професійні рішення, що відповідають завданням підтримання стабільності грошової одиниці незалежно від впливу політичних сил, вчасно і кваліфіковано справлятися з дедалі складнішими і відповідальнішими завданнями, що є однією із запорук і передумов стабільного розвитку фінансової сфери та економіки. Також займатися  створенням достатньої наукової бази для вироблення і проведення монетарної політики, оволодіти всіма досягненнями у відповідній сфері світової науки і практики,

здійснювати підготовку наукових кадрів, здатних провадити власні дослідження з урахуванням умов України, створювати центри, спроможні координувати в масштабах суспільства цю роботу, створити надійну систему комунікації Національного банку з громадськістю, підвищувати рівень монетарних знань журналістів, широких верств населення, змістовий рівень фахових і науково-популярних публікацій, формувати навички зваженого і відповідального підходу політиків до виголошення різного роду заяв

стосовно монетарної сфери та інше.

Формування ефективної монетарної стратегії потребує також усунення суперечностей стосовно інтерпретації пріоритетної цілі Національного банку Радою НБУ в щорічних "Основних засадах грошово-кредитної політики" та статусу кількісних прогнозних змінних, які у них наводяться.

Складаючи план на майбутнє слід враховувати специфіку взаємозв'язку макроекономічних і монетарних параметрів, притаманну економіці на даному етапі її розвитку, пам'ятати, що розвиток економіки органічно пов'язаний із певним рівнем інфляції, поєднувати підтримання динамічного розвитку і структурної перебудови економіки з підвищенням життєвого рівня і добробуту населення.

     Головним орієнтиром грошово-кредитної політики, що відображає рівень і

тенденції стабільності грошової одиниці, є індекс споживчих цін.

Регулювання обмінного курсу  потрібно спрямовувати на підтримання цінової

і фінансової стабільності, а показники монетарної бази і  грошової маси використовувати як проміжний орієнтир для вирішення поточних завдань монетарного забезпечення макроекономічної рівноваги, а також досягати довгострокових соціальних, структурних та інституційних цілей.

    Основні засади грошово-кредитної політики на 2013 рік визначають завдання грошово-кредитної політики та показники діяльності Національного банку України  у середньостроковій перспективі для забезпечення стабільності грошової одиниці України та досягнення цілей, визначених Законом України “Про Національний банк України”, і враховують тенденції та прогноз розвитку економіки, бюджетної сфери та грошово-кредитного ринку.

       Головною метою грошово-кредитної політики з урахуванням положень Конституції України є забезпечення стабільності грошової одиниці України. Стабільна грошова одиниця розглядається як одна з базових цінностей суспільства, однією з головних гарантій захисту приватних економічних інтересів кожного громадянина та необхідна умова досягнення стратегічних цілей економічного розвитку України – забезпечення високих темпів економічного зростання на засадах модернізації та інноваційного

розвитку, побудова сучасної, стійкої, відкритої і конкурентоспроможної у

світовому масштабі економіки та забезпечення на цій основі підвищення

добробуту населення нашої  держави.

    Відповідно до Закону України “Про Національний банк України” під час виконання своєї основної функції Національний банк має виходити із пріоритетності досягнення та підтримки цінової стабільності в державі. Головним критерієм успішності проведення грошово-кредитної політики є підтримання у середньостроковій перспективі (від 3 до 5 років) низьких стабільних темпів інфляції, що вимірюються індексом споживчих цін. Річний показник приросту індексу споживчих цін у 2013 – 2014 роках має

стабілізуватися в діапазоні 4 – 6%, а починаючи з 2015 року –  утримуватися в

межах 3 – 5%.

  Продовження здійснення економічних і соціальних реформ у державі в окремі періоди може призвести до виникнення об’єктивних ситуативних коливань цін на ринках споживчих товарів і послуг. Такі коливання можуть бути результатом структурних зрушень в економіці, приведення окремих цін і тарифів у відповідність до економічно обґрунтованих рівнів, впливу значних зовнішніх шоків тощо. За таких обставин допускається певне тимчасове відхилення показників приросту споживчої інфляції від

установлених цільових орієнтирів. Водночас таке відхилення не повинно  впливати на досягнення визначених інфляційних  орієнтирів у середньостроковому періоді.

Події останньої світової економічної та фінансової кризи довели, що цінова стабільність є необхідною, але недостатньою умовою досягнення стратегічних цілей економічного розвитку. З огляду на це та відповідно до законодавства України грошово-кредитна політика також спрямовуватиметься на сприяння стабільності банківської системи (як

ключової умови забезпечення фінансової стабільності в державі) та підтримку економічної політики Кабінету Міністрів України, спрямованої на економічне зростання. Національний банк в межах своїх можливостей сприятиме зростанню обсягів кредитування реального сектору економіки. Необхідність досягнення цих цілей не може вступати у протиріччя із головною метою грошово-кредитної політики. А успішність роботи Національного банку за наведеними напрямами визначатиметься в комплексі

із результативністю заходів  економічної та фінансової політики Уряду на підставі критеріїв, що містяться у відповідних прогнозних і програмних документах економічного та соціального розвитку.

У 2013 році за обома офіційними прогнозними сценаріями Кабінету Міністрів  України в економіці України  триватимуть започатковані у  попередні роки позитивні процеси: зростання визначатиметься здебільшого  внутрішнім попитом, збільшуватиметься  роль інвестицій,відновлюватиметься експортна  активність підприємств. Проте інтенсивність

цих процесів може значно відрізнятися внаслідок різних припущень щодо ситуації на світових ринках товарів  і капіталу.

     Основні завдання грошово-кредитної політики на 2013 рік передбачають необхідність утримання приросту індексу споживчих цін умежах 4,8 – 6,1%. Динаміка споживчої інфляції у 2013 році може відрізнятися від прогнозованих орієнтирів залежно від рішень, які ухвалюватимуться Урядом у сфері адміністративно регульованих цін і тарифів.

   За умови підвищення адміністративно регульованих цін і тарифів грошово-кредитна політика виходитиме з потреби нівелювання можливих монетарних ризиків цінової стабільності. Під час оцінки можливого впливу адміністративних чинників братиметься до уваги те, що приведення цін і тарифів у відповідність до ринково обґрунтованих рівнів хоча і може призводити до підвищення рівня інфляції у короткостроковій перспективі,

але у середньостроковому періоді навпаки сприяє ціновій  стабільності через усунення диспропорцій та покращення роботи відповідних галузей  економіки.Монетарні чинники впливу на стабільність грошової одиниці контролюватимуться через регулювання обсягу монетарної бази, яка розглядатиметься як операційний орієнтир грошово-кредитної політики.

       Прогноз макроекономічних показників Уряду містить два сценарії розвитку. За умови реалізації першого сценарію розвитку економіки приріст обсягу монетарної бази у 2013 році може становити до 8%. У випадку розвитку макроекономічної ситуації за другим сценарієм є підстави прогнозувати, що приріст обсягу монетарної бази становитиме до 6%.

ВИСНОВКИ

   Інституціоналізм політики, що її проводить держава у сфері грошового обігу та кредитних відносин, зумовлює її загальну підпорядкованість макроекономічному завданню – забезпечення вирішення триєдиної мети: збалансувати економічний розвиток, забезпечити оптимальну зайнятість і стримати інфляцію. Тобто як одна з найважливіших структурних ланок державного регулювання макроекономічними процесами, грошово-кредитна політика спрямовується на реалізацію їх головних завдань. 
  Суб’єктом грошово-кредитної політики виступає держава, яка регулює цю сферу через свої представницькі органи – Центральний банк і відповідні урядові структури – міністерства фінансів чи скарбниці, органи нагляду задіяльністю банківі контролю за грошовим обігом, інституції зі страхування депозитів. а також інші установи. 
     Необхідно врахувати ступінь розвитку в тій чи іншій країні ринкових відносин, відповідних функціональних механізмів, у т. ч. банківсько-кредитних структур, що забезпечують результативність монетарної політики. Звідси одним із визначальних завдань ринкової трансформації економіки постсоціалістичних країн є проведення глибокої реформи банківської системи, її переведення на дворівневу структуру.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Указ Президента України «Про грошову реформу в Україні» від 25 серпня 1996 р.

2. Закону України “Про Національний банк України” від 20.05.1999 N 679-XIV

3.Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 № 2121-III 

4. Щетинін, А. І. Гроші та кредит. – К. : Центр навчальної літератури, 2005.

5. Лимар, О. Ф. Сучасні  тенденції грошово-кредитної політики України ,2010. − №3.

6. Вєтрова, І. В. Правові  основи реалізації грошово-кредитної  політики 

Національного банку України– К., 2008.

7. Основні засади грошово-кредитної  політики на 2013 рік

8. Мороз, А. М., Пудовкіна М. Ф, Савлук М. І. Центральний банк та