Грошова-кредитна політика Центрального банку, її ціль та інструменти

Автор: Пользователь скрыл имя, 28 Марта 2013 в 19:57, курсовая работа

Описание работы

Грошово-кредитна політика має велике значення для кожної країни, оскільки шляхом регулювання пропозиції грошей вона спрямована на забезпечення ефективного функціонування економіки і її ключовими цілями є цінова стабільність, стабільність обмінного курсу, зростання економіки, забезпечення зайнятості, збалансування платіжного балансу, зростання добробуту населення тощо. Тобто як одна з найважливіших структурних ланок державного регулювання макроекономічними процесами, грошово-кредитна політика спрямовується на реалізацію їх головних завдань.

Содержание

Вступ
1. Грошово-кредитна політика Центрального банку……………4
1.1.Грошово-кредитна політика Центрального банку, її цілі, стратегія і тактика……………………………………………………4
1.2.Інструменти реалізації грошово-кредитної політики ЦБ..7
2. Грошово-кредитної політики НБУ……………………………..14
2.1.Основні засади грошово-кредитної політики НБУ на 2009 рік та її макроекономічні показники за останні роки………….14
2.2.Основні засади грошово-кредитної політики НБУ на 2009 рік…………………………………………………………...…………22
3. Аналіз активних та пасивних операцій банка………………..26
3.1 Аналіз активних операцій банка…………………………26
3.2 Аналіз пасивних операцій банка…………………………33
Висновки
Використовувана література

Работа содержит 1 файл

грошово-кредитна політика ЦБ-Скляренко.docx

— 106.01 Кб (Скачать)

Як результат, у 2009 році частка валового нагромадження основного капіталу у структурі ВВП збільшиться до 28,5 %.

Іншим чинником економічного зростання буде подальший розвиток зовнішньої торгівлі, в тому числі  і завдяки розширенню участі України  в інтеграційних процесах.

Зростання експорту на 22,1 % відбуватиметься в основному за рахунок поставок продукції агропромислового комплексу та машинобудування (зважаючи на продовження тенденції збільшення поставок продукції вітчизняного машинобудування до країн СНД та ЄС).

Досить високі темпи зростання  імпорту будуть зумовлені черговим підвищенням цін на імпортований природний газ, збереженням значних  темпів зростання внутрішнього попиту на продукцію машинобудування. Але  порівняно з 2008 роком приріст імпорту уповільниться до 25,6 %. Головними чинниками цього будуть: з одного боку, збільшення пропозиції вітчизняних товарів та послуг у відповідь на зростання попиту домогосподарств, з іншого – більш активне впровадження енергозберігаючих технологій і відповідне зменшення потреби в імпортних енергоресурсах.

Уповільнення інфляційної  динаміки в умовах зростання доходів  населення стимулюватиме збільшення його схильності до заощаджень. За таких  тенденцій вплив високого споживчого попиту на зростання обсягів імпорту  зменшиться.

“Це надасть національним виробникам можливість пристосуватися до уподобань населення та нових  умов господарювання, визначених членством  у СОТ”, - підкреслив Богдан Данилишин.

Керівник економічного відомства  відзначив, що інфляційні процеси і  надалі залишатимуться під надійним контролем Уряду та Національного  банку.

Продовжиться реалізація антиінфляційних заходів, спрямованих  на зниження інфляційного тиску, обумовленого надлишковим попитом, зокрема проведення виваженої грошово-кредитної та бюджетної політики, розвиток фінансового  та фондового ринку.

“Це сприятиме підвищенню довіри населення до фінансових установ (зростанню схильності до заощаджень) та збільшенню надходжень інвестицій в економіку України”, - наголосив  Богдан Данилишин.

Зменшить вплив на споживчу інфляцію і прогнозоване уповільнення динаміки цін виробників. Індекс цін  виробників на рівні 118,5 % формуватиметься в умовах помірних темпів зростання світових цін на окремі види продукції (зокрема, на чорні метали, продукцію хімічної промисловості) та подальшого подорожчання природного газу.

Реалізація закладених припущень  на 2009 рік забезпечить реальне  зростання обсягу ВВП на 6 % та обсягів промислового виробництва – на 5,7 %.

Отже, підтримка високих  темпів зростання внутрішнього споживчого попиту та інвестицій, активізація  процесів енергозбереження та реструктуризації національного виробництва в  умовах уповільнення інфляційних процесів гарантуватиме в середньостроковій  перспективі стабільне економічне зростання.

“Прийняття основних макропоказників  дозволить доопрацювати проект Державної  програми економічного і соціального  розвитку України на 2009 рік та погодити її показники з показниками проекту  Державного бюджету ”, - резюмував Міністр економіки України Богдан Данилишин.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Аналіз активних та пасивних операцій банка.

3.1 Аналіз активних операцій банка

Активні операції банків – це фінансові операції по розміщенню засобів з метою отримання доходу.

Актив – це той або  інший об'єкт, який контролюється  банком і відповідає хоча б одній  з названих вище вимог:

  • дає дохід;
  • може бути обміняний на інший об'єкт, який дає дохід.

Всі активні операції є  ризикованими, але вони забезпечують банку значну частину доходів.

Мета дослідження активних операцій полягає в тому, щоб визначити  шляхом аналізу по вертикалі динамічні  зміни в структурі активів. На основі оцінки по горизонталі аналізують зміни в динаміці, зіставляючи  дані за різні періоди. Оцінка якості активів – важливий показник для  визначення ступеня надійності банку  і ефективності його діяльності. Аналізуючи активні операції, групують статті по окремих ознаках.

 

 

Аналіз  структури активів по ступеню  ліквідності.

Ліквідність активу  –  це його здатність конвертуватися в  грошові кошти. Всі активи банку  по ступеню ліквідності можна  розділити на п'ять груп:

  1. Високоліквідні активи – це засоби в касі, в НБУ і інших банках, а також активи, які можна швидко конвертувати в наявні або безготівкові засоби. Вони не дають банку дохід, але необхідні для розрахунків за його зобов'язаннями. До них належать:
  • наявні засоби і банківські метали;
  • засоби до запитання в НБУ;
  • засоби до запитання в інших банках;
  • термінові депозити в НБУ.
  1. Ліквідні активи – це активи, які приносять банку дохід, зокрема:
  • всі надані кредити;
  • депозити в інших банках;
  • цінні папери;
  • вкладення в асоційовані і дочірні компанії.
  1. Низьколіквідні активи – пролонгована і дебіторська заборгованість по кредитах.
  1. Неліквідні активи – прострочена і сумнівна заборгованість по кредитах.
  2. неприбуткові активи – основні засоби і нематеріальні активи, капіталовкладення, товарно-матеріальні цінності.

Для проведення аналізу активів  по ступеню ліквідності слід керуватися наступним:

  • високоліквідні активи повинні складати в сукупних активах – 15 %;
  • тільки ліквідні активи приносять банку дохід. Їх оптимальна частина в структурі активних операцій – 61-70 %;
  • збільшення низьколіквідних і неліквідних активів – явище негативне, оскільки приводить до зниження доходів банка.

 

За даними  додатку №1 ми розподілили активи по групах (згідно їх ліквідності) в запропонованій нижче таблиці 3.1 ми розрахували структуру і зробили висновки.

 

 

 

 

 

 

 

Таблиця 3.1

Аналіз структури активних операцій

 

       АКТИВИ

тис. грн.

Структура,

%

Високоліквідні активи

18110,87

11,62

Валюта, монети та банківські метали

2646,5

1,7

Дорожні чеки

262,03

0,17

Кошти на рахунках у НБУ

10357,04

6,65

Кошти на рахунках у інших  банках

4845,3

3,1

Ліквідні активи

99602,72

63,93

Депозити та кредити в  інших банках

8064,84

5,18

Цінні папери у портфелі банку.  Всього

3366,16

2,16

Кредити на фінан-совий лізинг, надані клієнтам

86645,3

55,61

Інвестиції капіталу в  асоційовані компанії

499,19

0,32

Інвестиції капіталу в  дочірні компанії

1027,23

0,66

Недоходні активи

38090,45

24,45

Нематеріальні активи

1703,2

1,09

Матеріальні активи

27079,68

17,38

Інші активи

9307,57

5,97

Валюта балансу

155804,04

100


Проаналізував таблицю 3.1 можна  побачити, що недоходні активи перевищують  норму, а високоліквідних  активів  не вистачає, що призведе до втрат коштів.

Аналіз  структури  активів  по ступеню  ризику.

 

Активні операції банку є ризикованими. По ступеню ризику вкладень і можливості втрати частини вартості їх розділяють на п'ять груп:

1 група (відсоток ризику  – 0) – це наявні засоби; засоби в НБУ; цінні боргові папери, які рефінансуються НБУ в портфелі банку на продаж і інвестиції; цінні боргові папери центральних органів державного управління в портфелі банку на продаж і інвестиції.

2 група (відсоток ризику  – 10) – короткострокові і довгострокові кредити, надані центральним органам державного управління.

3 група (відсоток ризику  – 20) – короткострокові і довгострокові кредити, надані місцевим органам державного управління; цінні боргові папери місцевих органів державного управління в портфелі банку на продаж і інвестиції.

4 група (відсоток ризику  – 50) – засоби до запитання в інших банках; термінові депозити в інших банках; нараховані доходи по цінних боргових паперах в портфелі банку на продаж і інвестиції; зобов'язання по кредитуванню, надані банкам і клієнтам; куплені, але не одержані валюта і банківські метали; активи до отримання.

5 група (відсоток ризику  – 100) – всі інші активні рахунки.

Використовуючи додаток  № 1, ми проаналізували активні операції по ступеню ризику, тобто визначили,  скільки відсотків активи зважені на ризик,  займають в загальній сумі активів.

Таблиця 3.2

Угрупування активів балансу  по ступеню ризику

 

Групи активів

Сума, тис. грн.

Коефіцієнт ризику, %

Активи, зважені на ризик

1

16631,73

0

 

2

-

10

 

3

-

20

 

Продовження таблиці 3.2

4

12913,14

50

    6456,57

5

126262,17

100

126262,17

   разом

   

132718,74


Проаналізував таблицю 3.2 можна  побачити, що кількість ризикованих  активів сягає майже 85%, якщо не знижувати  цей показник, то це може призвести  до банкротства, також це може призвести  до збільшення судного проценту.

Аналіз  кредитного портфеля.

 

Як правило, в активних операціях  банку найбільшу питому вагу складають  надані кредити.

Кредитний портфель – це сукупність всіх  позик, наданих банком  з  метою отримання доходу.  Велике значення має аналіз кредитного портфеля по ступеню ризику.

Згідно оцінки фінансового положення  позичальника і перспектив його розвитку позики слід розділити на декілька категорій:

  • клас «А» – фінансова  діяльність відмінна, що дає можливість погашати основну суму позики і відсотки по ньому у встановлені терміни;
  • клас «Б» - фінансова діяльність хороша або дуже хороша, але її неможливо підтримувати на такому рівні, протягом довгого часу;
  • клас «В» – фінансова діяльність задовільна, але спостерігається тенденція до погіршення;
  • клас «Г» – фінансова діяльність незадовільна;
  • клас «Д» – фінансова діяльність збиткова.

Залежно від класифікації позик  встановлюється ступінь ризику, виходячи з якого,  банк формує резерв для  погашення можливих втрат по позиках.

 На підставі таблиці 3.3, ми проаналізували якість кредитного портфеля банку (яка питома вага якісних кредитів в загальній сумі кредитного портфеля). До якісних кредитів відносяться кредити класів  А, Б та В. Також розрахував  суму резерву, яку слід сформувати банку для покриття можливих втрат по кредитах, та розрахував показник співвідношення резерву на випадок збитків по кредитах і загальних кредитів. Чим менше його значення, тим якісніше, а значить менш ризикований кредитний портфель.

 

 

 

 

Таблиця 3.3

Аналіз структури кредитного портфеля

 

Класифікація кредитів в портфелі банку

Сума, тис. грн.

Структура, %

Коефіцієнт ризику, %

Сума резерву, тис. грн.

Клас «А»

12169,5

15,6

2

243,39

Клас «Б»

28797,7

37,0

5

1439,89

Клас «В»

25458,3

32,7

20

5091,66

Клас «Г»

6406,03

8,2

50

3203,0

Клас «Д»

5094,2

6,5

100

5094,0

Всього  кредитний портфель

77925,73

100

 

15072,14

Информация о работе Грошова-кредитна політика Центрального банку, її ціль та інструменти