Гроші і кредит

 Роль кредиту в  розвитку економіки.

Кредит — це економічні відносини між юридичними та фізичними  особами і державами   з   приводу   перерозподілу  вартості на засадах повернення і, як правило, з виплатою процента. Із суті кредиту випливає, що за його допомогою   відбувається   перерозподіл вартості на засадах повернення. Кредит у ринковій економіці необхідний вже функціонуючому товаровиробникові. Однак ще більшою мірою він потрібний тому, хто тільки прагне організувати виробництво, але не має для цього власних коштів. Для одержання кредиту з розвитком товарного виробництва, особливо коли воно набуває загального характеру, кредит стає обов'язковим атрибутом господарювання. Пояснюється  це  тим,   що  внаслідок спеціалізації виробників на виготовленні певних  товарів і спричиненого  нею кооперування   суспільне   виробництво перетворюється у величезний замкнений ланцюг тісно пов'язаних між собою ланок. Найменше порушення в будь-якій з цих панок може зупинити

24

нормальний обмін товарами між   окремими   виробниками.   Кредит допомагає   уникнути   кризових   явищ. Отже, можна зробити  висновок, що необхідність кредиту  викликана існуванням товарно-грошових відносин. Його передумовою с наявність  поточних або майбутніх доходів у позичальника,  а конкретними причинами, що обумовлюють необхідність кредиту,— коливання потреби в коштах та джерелах їх формування як у  юридичних, так і у фізичних осіб. Виконання кредитом певних функцій, які є проявом його сутності, дає змогу йому відігравати надзвичайно велику роль у розвитку економіки і суспільства в цілому. З часом ця роль змінювалась. Кредит сприяв розпаду первіснообщинного ладу та утворенню рабовласницького (не зміг повернути – раб),а потім сприяв становленню капіталістичного, допомагаючи створювати нові виробництва, сприяючи концентрації і централізації капіталу. Відіграє значну роль в організації грошових розрахунків – готівкових та безготівкових., забезпечує безперебійність кругообігу основного та оборотного капіталу, збільшує обсяги виробництва, сприяє розширенню виробництва, відновлення діяльності підприємств під час кризи, допомагає змінити асортимент продукції, поліпшити якість, нова продукція, насичення споживчого ринку товарами, реформування с/г (іпотечний кредит), забезпечення населення якісним житлом, побутовою технікою. Значна роль в економії витрат обігу (скорочення витрат на виготовлення, випуск в обіг, перевезення, облік тощо),прискорюється обіг засобів обігу. На сучасному етапі роль кредиту в його цій перерозподільчій функції поки що недостатня, бо дефіцит позичкового капіталу в країні. Через дефіцит власного капіталу для України на сучасному етапі має велике значення розвиток кредиту у міжнародній сфері, зокрема кредитні відносини з МВФ, МБРР, ЄБРР тощо. У ринкових умовах знижується роль контрольної функції банків, які значно менше використовуються державою для контролю за фінансово – господарською діяльністю підприємств. Проте зростає роль кредиту в його контрольній функції. В емісійній функції кредит на сучасному етапі повинен відігравати антиінфляційну роль.

 Розвиток кредитних  відносин в Україні в перехідний  період до ринкових відносин.

       25

Історія розвитку кредитних  відносин в незалежній Україні ще досить коротка. В галузі кредитних відносин перехід від старої до нової ринкової системи господарювання здійснювався швидше, ніж в інших сферах життя нашої країни. Це пояснюється тим, що в основі цих відносин  лежить наймобільніший ресурс – гроші. Але, на жаль, кредитні відносини в Україні після розпаду Рад. Союзу розвивались недостатньо, що негативно вплинуло на розвиток та стан економіки. З переходом до ринкових умов змінились кредитори та позичальники. Основними кредиторами стали комерційні банки, в тому числі колишні державні. А позитивними дедалі більше ставали приватні та колективні підприємства та окремі громадяни. Звичайно, здійснювалось і кредитування підприємств державної власності. Значні  зміни стали відбуватись у формах та видах кредитів, особливо в методах кредитування. Від кредитування численних окремих об’єктів, ком банки перейшли до кредитування суб’єктів, турбуючись насамперед про свої доходи і повернення кредиту. Почало здійснюватись кредитування в основному на покриття дефіциту оборотного капіталу підприємств. В 1991 році був легалізований комерційний кредит, вексельний обіг має здійснюватись відповідно Женевської конвенції, з 1995 року розвитку набув державний кредит, з 1996 року відновлення та поширення споживчого кредиту (кредитування населення на споживчі потреби), 1993 – утворюються кредитні спілки, що займаються взаємокредитуванням громадян. Широко розвернулось кредитування населення під заставу рухомого майна ломбардами та нерухомого –ком банками. Розвиток кредитування будівництва,  отримання житла. У 2000 році почали надаватись кредити талановитій молоді на період навчання у ВУЗах. З 1994 року починається монополізація кредиту, зосередження в руках великих банків та все більше використання кредитних ресурсів країни в інтересах різних кланових угруповань. В умовах дефіциту в українських банках кредитних ресурсів та переважання в їх складі короткострокових ресурсів вони надають, як правило, короткострокові кредити, причому переважно у сферу обігу.

4.  Конвертованість боргу.

Реструктуризація заборгованості (конвертованість боргів) - це комплекс

26

організаційно-економічних  заходів, спрямованих на зміну якісних та кількісних параметрів наявної заборгованості підприємства. 
Метою здійснення цієї роботи є: 
зниження терміновості зовнішніх зобов'язань та зняття жорсткості часових обмежень антикризового процесу; 
заспокоєння кредиторів для запобігання порушенню справи про банкрутство кредиторами, термін виконання яких минув, та процесуальні строки доарбітражного врегулювання закінчуються; 
обмеження темпів або обсягів зростання заборгованості. 
Реструктуризація боргу може передбачати зміну усіх істотних умов наданої позики, а саме: 
терміну виконання зобов'язань стосовно виплати відсотків та повернення основної суми (пролонгація боргу); 
норми (ставки) та виду (простий, складний) позикового відсотка за користування позикою; 
форми погашення позики (заміна грошової форми платежу на матеріальну або у вигляді цінних паперів); 
форми забезпечення повернення позики (що дає змогу використовувати вивільнені об'єкти застави для отримання нових позик); 
порядку нарахування та розміру штрафних санкцій за порушення умов договору тощо. 
Практика країн з розвинутої ринковою економікою накопичила багатий досвід укладання різноманітних за змістом угод

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

    27

У перебігу реструктуризації боргів можуть використовуватися різноманітні методи (інструменти) проведення цієї роботи (рис. 8.6). 

 

Суть та особливості  окремих методів полягають у  зазначеному нижче. 
1. Метод реструктуризації „відступне" передбачає обмін активів підприємства на різні поступки з боку кредиторів (наприклад, скорочення суми заборгованості, зменшення процентної ставки тощо). 
При цьому підприємство не обмежується тільки своєю продукцією (роботами, послугами), а має брати до уваги будь-які активи, що знаходяться в його власності, у тому числі й активи невиробничого характеру, облігації, акції інших компаній, векселі банків та ін. Такі активи, як векселі крупних банків або акції компаній найчастіше використовуються для розрахунків з централізованими постачальниками (постачальниками води, електроенергії, газу та ін.), а іноді й з Пенсійним фондом. 
Припинення зобов'язання переданням відступного передбачено і в новому Цивільному кодексі України [5, ст.600]. Розмір, строки та порядок передання відступного встановлюються сторонами угоди. 
Даний метод реструктуризації боргів зацікавить підприємства, які мають значний обсяг основних засобів, що не використовуються повним обсягом, знаходяться в оренді, консервації тощо. Альтернативою „відступного" є їх продаж, але якщо можливості підприємства щодо знаходження вигідного

28

покупця обмежені, а витрати  на зберігання та обслуговування даних  активів значні, кращим варіантом  варто вважати використання цих  активів як натуральної плати по зобов'язаннях, що є привабливим для кредиторів, які мають кращі (порівняно з ринковими) можливості використання цих активів, тобто можуть забезпечити їх максимально ефективне використання. 
2. Конвертація боргу у власність (обмін боргу на корпоративні права) є одним з видів „відступного" та передбачає обмін заборгованості на пакет акцій підприємства або корпоративні права (частку в статутному капіталі підприємства). 
Даний вид реструктуризації боргу обумовлює два альтернативні наслідки: 
реструктуризацію статутного капіталу підприємства, внаслідок чого змінюється поділ прав власності на підприємство між „старими" та „новими" власниками; статус останніх мають колишні кредитори підприємства; 
поповнення статутного капіталу підприємства шляхом переоформлення заборгованості на власний капітал підприємства. 
У першому випадку об'єктом угоди можуть бути акції (частки) існуючих власників або акції (частки), що знаходяться у підприємства (попередньо викуплені товариством), які передаються кредиторам як плата по зобов'язаннях. 
У другому випадку погашення заборгованості приймає форму внесків до поповнення статутного капіталу або придбання акцій додаткової емісії. 
Цей метод реструктуризації зацікавить кредиторів, вимоги яких становлять високу питому частку в загальному обсязі боргів підприємства або значно перевищують фактичний обсяг статутного капіталу підприємства. За його допомогою кредитори, які зацікавлені в розширенні сфери своєї діяльності або отриманні додаткового ефекту синергізму від взаємодії споріднених видів бізнесу, можуть здобути повний контроль над підприємством. 
3. Значно поширеним методом реструктуризації заборгованості є припинення зобов'язань зарахуванням — особлива форма виконання двох і декількох зобов'язань, що поєднують одних і тих же осіб. Зарахуванням визнається такий спосіб припинення зобов'язань, за якого погашаються зустрічні однорідні вимоги, термін виконання яких настав або термін яких не позначений або

29

визначений моментом пред'явлення вимоги . 
Необхідними умовами заліку є: 
вимоги мають бути зустрічними, тобто мають бути складені два зустрічних договори між особами, у яких боржник одного зобов'язання є кредитором іншого зобов'язання; 
вимоги мають бути однорідними, тобто предметом зобов'язань мають бути речі одного і того ж роду; 
термін виконання зобов'язання має настати за усіма вимогами. 
Наявність перелічених умов дає право будь-якій із сторін провести залік, заявивши про це другій стороні. Як правило, залік здійснюється на підставі угоди сторін, яка оформлюється заявою або листом. У такому разі згода іншої сторони на залік не потрібна. 
Якщо зустрічні вимоги означені, то зобов'язання припиняються, якщо ні, то зобов'язання зберігаються в більшій сумі, але в меншому розмірі. Залік вимог, за якими закінчився термін позовної давності, не допускається. 
Найбільш простим та поширеним є двосторонній взаємозалік заборгованостей. Можливість його проведення виникає у двох випадках: там, де обидві сторони заборгували одна одній, та там, де існує взаємозаборгованість у низки компаній. 
У процесі аналізу заборгованості може бути встановлено, що підприємство має боргові зобов'язання перед підприємством, до якої воно має також зустрічні вимоги. За такої ситуації підприємство може зарахувати обидві суми. 
Організаційно складнішим варіантом того самого методу є багатосторонній взаємозалік заборгованостей, який також передбачає одночасне скорочення дебіторської та кредиторської заборгованості. Однак у даному випадку до угоди включено більше двох підприємств, кожне з яких має заборгованість перед третім підприємством та вимоги до нього. 
Практичною перепоною застосування цього методу є відсутність інформації про наявність зустрічних боргів та вимог. Як правило, ні одне з підприємств не володіє усією необхідною інформацією, більше того, підприємства не дуже розповсюджують інформацію про своїх дебіторів або кредиторів, хоча така

30

інформація є необхідною для успішного проведення багатостороннього  взаємозаліку. 
Як один з підходів до розв'язування цієї проблеми пропонується використовувати зовнішніх консультантів для збирання необхідної інформації. Якщо ж підприємство прийняло рішення збирати таку інформацію самотужки, рекомендується запросити відповідну інформацію стосовно найбільших господарюючих партнерів кредитора підприємства, що може стати початком побудови ланцюга „дебітори-кредитори". 
Методи взаємозаліків боргів зацікавлять підприємства, які працюють у споріднених галузях, із замкнутим циклом робіт. їх реалізація дасть змогу здійснити фінансове оздоровлення та очищення балансу усіх учасників угод. 
4. Проведення реструктуризації боргів шляхом придбання дисконтних вимог до кредитора з наступним взаємозаліком передбачає такий механізм дій: викуп вимог до кредитора підприємства у третіх осіб (бажано зі знижкою) з подальшим проведенням 100% взаємозаліку. Цей спосіб значно простіший, ніж спроба побудувати ланцюг боржників та кредиторів, але підприємство повинно мати грошові кошти, аби викупити такі вимоги, або ж доступ до фінансових ресурсів (наприклад, кредитних), які можуть бути використані для здійснення операції. 
5. Методом реструктуризації боргів є також отримання поступок 
кредиторів під забезпечення боргу. Сутність цього методу поля 
гає в тому, що дуже часто заборгованість дебіторів перед кредитора 
ми нічим не забезпечена („незабезпечені" кредитори). Це обумовлює 
значні ризики таких кредиторів у разі початку судових процедур 
порівняно з іншими кредиторами („забезпеченими" державою в особі 
фінансово-фіскальних органів). Оскільки, згідно з законодавством про 
банкрутство, права „забезпечених" кредиторів більші, ніж права 
„незабезпечених" кредиторів, підприємство може запропонувати 
останнім переоформити заборгованість у забезпечені зобов'язання в 
обмін на скорочення суми боргу, відсотків та/або продовження термінів 
повернення боргу.

31

 
У разі незабезпеченого кредиту  можна також запропонувати кредитору  забезпечення у вигляді гарантії або поручительства третьої сторони, відповідно до яких третя сторона  зобов'язується погасити заборгованість підприємства, за умови, що підприємство не зможе це зробити самостійно. 
Підприємство, яке хоче використати цей метод реструктуризації, повинно проінформувати кредитора про переваги, які він отримає, та спробувати отримати різні поступки на заміну цих переваг. Водночас підприємство-кредитор повинно враховувати складність та юридичні наслідки даної угоди та в обов'язковому порядку використати юридичну підтримку при підготовці необхідних документів. 
6. Проведення реструктуризації шляхом переоформлення 
заборгованості на вексельні зобов'язання передбачає зміну форми 
сплати по зобов'язаннях - вексель замість грошей. 
Вексель - це нове зобов'язання, яке повинно бути виконано відповідно до визначених (зазвичай, змінених) термінів та, як правило, з виплатою менших відсотків, що звільняє підприємство від уплати боргу в даному періоді і, відповідно, сприяє поліпшенню показників діяльності компанії. 
Незважаючи на те, що отримувачі векселів залишаються „незабезпеченими" кредиторами, вони мають деякі переваги. Так, вексель підприємства може бути проданий третім особам, використовуватися як засіб платежу, слугувати забезпеченням отримання банківської позики тощо. 
Даний метод реструктуризації найбільшою мірою відповідає інтересам тих кредиторів, які, по-перше, усвідомлюють, що іншого інструменту захисту їх вимог не існує, внаслідок обмеженості активів неплатоспроможного підприємства, високої вірогідності початку судових процедур тощо; по-друге, мають змогу використати отриманий вексель як платіжний засіб або фінансовий інструмент виконання певних завдань. 
Припинення зобов'язання, згідно з чинним законодавством України , може також здійснюватися шляхом прощенням боргу та поєднання боржника і кредитора в одній особі.

      32

 
Припинення зобов 'язань прощенням  боргу (ст. 605 Цивільного Кодексу) передбачає процедуру звільнення (прощення) боржника від його обов'язків. Допускається тільки тоді, коли це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

     33

                                               Список літератури:

1.Гроші та кредит\ За  ред.. д.е.н. М.І.Савлука.-К.:КНЕУ,2000

2. Гроші та кредит\ Авт.кол.; За ред.. М.І.Савлука.-К.:КНЕУ,2001

3.Івасів Б.С. Гроші  та кредит\Б.С.Івасів,М.І.Савлук.-К.:ІКНКУ,1999