Гроші і кредит

16

кредитної реформи 1930-32р такий кредит був суворо заборонений. Нині в Україні з переходом до ринкової економіки він дедалі більше поширюється, що є реакцією на дорожнечу банківського кредиту. К.К. прискорює товарообіг, зменшує кількість грошей необхідних для обігу, робить грошовий обіг більш еластичним. Вважається що К.К. утворює фундамент кредитної системи. Він істотно зменшує резерви платіжних засобів, що завжди вимушені утримувати у своєму розпорядженні суб'єкти ринку для здійснення комерційних розрахунків. Головним призначенням К.К. є прискорення руху товарів від сфери виробництва до сфери споживання. Можна сказати що інфляція скорочує К. кредитування, тому що кредитор замість прибутку може понести збиток і не відомо, що буде більше реальний  прибуток від наданої позики чи темпи інфляції. Дебетна – кредитна заборгованість –  відрізняється від КК, що виникає всупереч побажанням та волі сторін (не має ознак добровільності, рівноправності та платності), тому її називають кредитом лише умовно. Аванс –   грошова сума, надана в рахунок майбутніх платежів за товарно – матеріальні цінності, роботи чи послуги з метою забезпечення гарантії їх отримання покупцем чи з метою гарантування їх купівлі. Тимчасова фінансова допомога – надається окремим суб’єктам господарювання, які опинились у скрутному фінансовому становищі, їх вищестоящими органами та партнерами на засадах повернення і, як правило, без сплати процента. Лізинг – підприємницька діяльність, яка спрямована на інвестування власних чи залучених коштів та полягає в наданні лізингодавцем у виключне користування майна, що є його власністю, або набувається ним у власність за дорученням та погодженням з одержувачем у відповідного продавця майна, за умови сплати періодичних платежів (до міжгосподарського відноситься лише умовно, бо має з кредитом спільні ознаки).

 Характеристика споживчого  кредиту. Особливості,  суб’єкти  його розвитку в Україні.

Залежно від сфери  економіки, в яку спрямовується  позичена вартість, виділяють: виробничий, споживчий кредит, який спрямовується  на задоволення особистих потреб людей, тобто обслуговує сферу особистого споживання.

17

 Може здатися. що  даний кредит проїдається, але це не так, бо особисте споживання, "знищуючи" вартість предметів споживання, забезпечує підтримку та зростання вартості робочої сили, продаж якої на ринку створює джерело повернення позиченої вартості кредитору. Тому і споживчий кредит цілком відповідає усім закономірностям руху кредиту. С.К - це вид кредиту, що надається фізичним чи юридичним особам для оплати споживчих товарів і послуг (у формі відстрочки платежу). Може надаватись банками та небанківськими кредитними установами, фізичними та юридичними особами. В Україні кредитними установами небанківського типу, які надають цей кредит є: ломбарди, кредитні спілки, підприємства зв’язку, торговельні організації. С.К - це продаж товарів і послуг, як правило, довгострокового користування з метою покупки цих товарів, послуг. Реалізується через використання різних форм банків. і комерційного кредиту. Кредит на споживчі цілі (банківський) надається як юридичним так і фізичним особам. Об'єктами кредитування можуть бути: будівництво житлових будинків та інших об'єктів цивільного будівництва (об'єкти охорони здоров'я, освіти, спорту, гаражі). Невідкладні потреби населення: строкові забов'язання населення за товари, продані в кредит, видані торговельним організаціям поза банківський споживчий кредит надається населенню на споживчі цілі. Він викликається переважно недостатнім розвитком банківського кредиту на такі цілі або умовами розрахунків за надані послуги. Так, абоненти телефонів одержують можливість вести в кредит міжміські переговори або надсилати телеграми. Часто ці кредити бувають безпроцентні. Окрім забезпечення соц–х потреб населення, СК відіграє значну роль у формуванні платоспроможного попиту населення, який в свою чергу впливає на розвиток економіки країни, полегшуючи реал–ю продукції, прискорюючи отримання прибутків та доходів державного бюджету. Визначення державою умов надання споживчого кредиту допомагає регулювати грошовий обіг у країні.

 Характеристика державного  кредиту. Особливості його розвитку  в Україні.

Держава для своїх  потреб може мобілізувати фінансові ресурси у формі державного кредиту.  Державним кредитом називається - такий вид кредиту

   18

коли одним із суб'єктів кредиту (позичальником або кредитором) виступає держава. Як правило держава виступає позичальником тому часто ДК визначають як сукупність специфічних фінансових відносин пов’язаних з запозиченням державою грошових коштів у внутрішніх та зовнішніх кредиторів для покриття дефіциту державного бюджету. Суб'єктами ДК є держава або органи місцевого самоврядування (як правило в ролі позичальника) та внутрішні та зовнішні кредитори. Внутрішніми кредиторами є фізичні та юридичні особи-резеденти. Зовнішніми-уряди інших країн, іноземні приватні колективні, державні і банківські установи, а також міжнародні та регіональні валютно - фінансові інститути. Наприклад: Світовий банк, МВФ, ЕБРР. ДК може виступати в грошовій і натуральній формах. Натуральна форма Д.К. як правило застосовується в період хаосу і розладу грошового обігу. ДК реалізується через такі форми як: 1.позика, шляхом продажу державних ЦП. Згідно існуючим в Україні законодавством існують 2 види ЦП, якими може оформлятися позика:1)ОВДП, 2)Казначейські забов'язання. 2.Запозичення Мін. Фінансів грошей із загально державного фонду позичкового капіталу. 3.Організація грошово - речових лотерей. По регіональному критерію позики бувають внутрішні і зовнішні. Крім того позики бувають процентні і безпроцентні. Процентні передбачають виплату доходу власнику ЦП. Потреба в державному кредиті виникає через наявність бюджетного дефіциту. Якщо банківській кредит має цільове призначення то ДК має глобальне значення для погашення бюджетного дефіциту, куди конкретно потраплять ці гроші визначає уряд і ВР. Якщо банківський кредит опосередковує таку функцію грошей як засіб платежу, то ДК опосередковує ще і функції грошей як засобу обігу. За своєю економічною сутністю державний кредит - це форма   вторинного перерозподілу ВВП. Використання державного кредиту є цілком виправданою формою мобілізації коштів у розпорядження держави. Внутрішній державний кредит може мати товарну і грошову форми. Товарну форму використовують при розладнаній грошовій системі. В цей період державний кредит виступає, як правило, в грошовій формі, а саме: державні позики, вклади населення в ощадних банках, грошові лотереї. Другою формою ДК є передавання ощадними

19

установами частини  або всієї суми коштів населення, які розміщені в ощадних банках чи в Інших ощадних установах  держави. Сьогодні найпоширенішою формою державного  кредиту  є  використання державою коштів позикового фонду. Ця форма державного кредиту економічно не виправдана і зумовлює інфляційні процеси.

 Характеристика міжнародного  кредиту. Особливості його розвитку  в Україні.

Міжнародний кредит – це переміщення позичкового капіталу з однієї країни в іншу. Його суб’єкти такі ж  як і при національному (внутрішньо економічному) кредиті – банки, підприємства, держава, населення. Проте ознакою цього кредиту є належність кредитора та позичальника до різних країн. МК функціонує в різних формах: залежно від того, хто виступає кредитором буває фірмовий, банківський та урядовий кредити. Фірмовий – це, власне, комерційний кредит на міжнародному рівні, коли іноземний експортер продає товар вітчизняному імпортеру в кредит. Великий ризик, тому дорогий кредит. Більш гнучким є банківський кредит, коли однією із сторін кредитних  відносин є банк. В Україні міжнародні банківські кредити в основному отримують комерційні банки та СП з іноземними інвесторами. Урядовий кредит може надаватись урядом однієї країни уряду іншої в межах укладеної між ними угоди, а також шляхом розміщення урядом своїх цінних паперів на  зар-х фінансових ринках. Також це кредити, які надаються країнам міжнаціональними валютно – фінансовими органами: МВФ, МБРР, ЄБРР та ін. Зокрема, їх кредитами широко користується Україна на потреби свого економічного розвитку та для підтримки стабільності національної валюти. Міжнародний кредит також поділяється на фінансовий, який надається у грошовій (валютній) формі, та комерційний, що надається у товарній формі.   

 Економічні межі кредиту. Кредитні відносини в умовах інфляції.

Межа кредиту –  такий рівень розвитку кредитних  відносин в народному господарстві, за якого попит та пропозиція на кредит балансується при збереженні стабільної, помірної, доступної для  переважної більшості нормально працюючих позичальників, процентної ставки. Реальний попит на позичкові кошти, який пред’являють економічні суб’єкти – учасники

20

відтворювального процесу  при нормальній ставці банківського процента, є кількісним виразом межі нарощування пропозиції позичок з боку кредиторів, передусім банків. За такого підходу динаміка банківського процента стає основним показником дотримання чи порушення меж кредиту. Якщо рівень банківського % швидко зростає або надмірно високий, це свідчить про недостатню пропозицію кредиту, недостатнє задоволення потреб економічних суб’єктів в позичених коштах, про недокредитування економіки, а отже про порушення меж кредиту з боку їх "не заповнення" і навпаки. Розміри меж кредиту визначаються поведінкою суб’єктів на грошовому ринку, а не суб’єктивними оцінками аналітиків чи державних органів. Регулювання ставки банк % стає ключовим важелем формування економічної межі кредиту та забезпечення її дотримання з боку банківської  системи. Якщо ЦБ проводить політику зниження % (здешевлення кредиту), то попит на позички зростає, а межа кредиту розширюється і навпаки. У такому розумінні межі кредиту набувають суто економічного змісту, оскільки вони формуються під впливом економічних інтересів (попиту) юридичних та фізичних осіб – суб’єктів грошового ринку. Економічна межа може розглядатись у таких аспектах: 1)залежно від певного рівня економічної системи (мікро та макроекономічні межі); 2) залежно від призначення (кількісна та якісна межа кредиту). Мікроекономічні межі визначають обсяги попиту на кредит окремих позичальників (юридичних чи фізичних осіб). Макроекономічна межа – сукупність мікроекономічних меж, визначає об’єктивний обсяг кредитних вкладень у народне господарство  в цілому. 

Інфляція –це зниження вартості грошової од. яке проявляється через зростання рівня цін. Інфляція - це знецінення нерозмінних на  золото грошей внаслідок надмірного випуску і переповнення ними каналів обігу. Зовні вона виявляється у зниженні купівельної спроможності грошової одиниці у всіх її формах – зростанні товарних цін, поглиблення товарного дефіциту, падіння валютного курсу та інше. Є кілька підходів  до розуміння інфляції 1)Інфляція - це будь яке підвищення рівня цін 2)Інфляція - це зменшення вартості гр. спричинені порушенням у законі гр. обігу в залежності від можливості спостереження за

21

 втратою вартості грошей виділяють відкриту інфляцію і приховану інфляцію Економ. агенти можуть пристосовуватися до знецінення грошей прогнозувати його у своїй економ. діял-ті. Для цьго важливо розрізняти номінальні і реальні величини. Номінальні величини виражаються без урахування змін у купівельній спроможності. Реальні показують скільки товарів і послуг можна придбати за номінальну величину. Прихована інфляція (адміністративна, подавлена) протікає без підвищення цін які утримуються за допомогою адміністративних заходів. Це призводить до зростання дефіциту товару зниження їх якості, змін у структурі попиту (вимивання дешевих товарів), появою відкладеного попиту, поширюються чорні ринки, зростає спекуляція, хабарництво. За темпами знецінення грошей виділяють 3 типи інфляції: 1 повзуча 5-10%, галопуюча до100%, гіперінфляція більш 100%, супергіперінфляція більш 50 % в місяць. Це умовні оцінки. Границя за якою з’являється зниження реальних доходів, а значить недоцільність зростання грошової маси (попиту) - носить назву КРИТИЧНА ТОЧКА ІНФЛ.—перехід від помірної інфляції в справжню інфляцію.

 Сутність позичкового  проценту, його функції та чинники,  що впливають на рівень проценту.

Процент за кредит - це плата, яку сплачує позичальник за користування позиченими коштами (позичковим капіталом), його ціна.  Позичальник оплачує здатність капіталу приносити прибуток. Гроші в даному випадку є специфічним товаром, який продається і купується на грошовому ринку. Як форма ціни грошей, процент істотно відрізняється від ціни на звичайні товари. Розмір % визначається не величиною вартості, яку несуть в собі запозичені гроші, а іх споживчою вартістю - здатністю доставляти позичальнику потрібні блага. Тому розмір процентного платежу залежить не тільки від розміру позички, а й від ії строку, а процентні ставки визначаються на певний період - звичайно на рік. Кількісним виміром позичкового проценту є процентна ставка або норма процента. Норма % - це співвідношення доходів від отриманого на позичковий капітал до суми наданого кредиту. Норма% знаходиться в межах вів 0 до норми прибутку підприємств і тому залежить від середньої норми прибутку

22

підприємства. Норма прибутку що існує в даний момент на гр. ринку називається ринковою нормою %. Розрізняють декілька видів %: облігаційний, банківський, позичковий, депозитний, обліковий, міжбанківський та інші. Рівні ставки по окремим видам процента можуть істотно відрізнятися, тому що кожний з них має своє призначення і вирішує своє специфічні задачі. Так облігаційний % повинен забезпечити зацікавленість інвесторів в т.ч. банків вкласти їх в ЦП. Тому цей % повинен мати вищу ставку, ніж % по банківських депозитах, оскільки останній більш ліквідні чим ЦП. Проте ставки облігаційного % можуть істотно коливатися в залежності від виду ЦП, рейтингу їх емітента, строку та інше. Ставки депозитного % повинні бути нижчими ставок позичкового %, оскільки за рахунок цієї різниці в ставках, що називається маржею, банки отримують доход і формують прибуток. В ринковій економіці % ставки на гр. ринку залежать одна від одної. Орієнтиром виступає так звана без ризикова ставка - ставка по короткостроковим державним ЦП (на заході казначейські векселя), а також офіційні облікова ставка. Подібну сигнальну функцію на ринку виконують: ставка першокласних позичальників, ставки пропозицій міжбанківських кредитів. Особливе місце серед усіх видів % ставки займає ставка облікового %, що встановлюється ЦБ на основі ретельного вивчення сану гр. ринку. Вона виступає своєрідним барометром гр. ринку та орієнтиром для визначення процентних ставок по всіх видах операцій на гр. ринку. Використання облікової ставки ЦБ при видачі позичок комерційним банкам, тобто на самому початку надходження грошей в обіг, перетворює ії в офіційний норматив ціни грошей, на якій орієнтуються всі суб'єкти гр. ринку. На норму % впливає (крім середньої норми прибутку) співвідношення між попитом і пропозицією позичкового капіталу, а на попит і пропозицію позичкового капіталу найсильніше впливають такі фактори: 1.Величина сукупних ресурсів кредитної системи. 2.Циклічні коливання в економіці. 3.Інфляція. 4.Сезонність. 5.ГКП держави. 6.Особистість позичальника. 7.Термін і розмір позики. 8. Вид кредиту. 9.Забеспеченність кредиту. Для більш повного вияснення механізму дії % на ринку важливо встановити зв'язок зміни %ої ставки з інфляцією. Внаслідок інфляційного

23

 зростання товарних  цін зростає номінальний обсяг національного продукту. Для його реалізації повинно пропорційно зростати поточна каса економічних суб'єктів, що спричинює відповідне зростання попиту на позички. А це в свою чергу підштовхує вверх номінальні ставки %. Норма % є нормою економічної ефективності б.я. підприємницької діяльності. В цьому її важлива економічна роль. Особливо важливу роль відіграє % у банківський справі. Банки-провідні суб 'єкти грошового ринку. З процентом пов'язані основні банківські ризики( нестабільність % ставок породжує %ий ризик небезпекою втрат для кредиторів від зниження %их ставок і позичальників від підвищення % ставок). На основі % формується значна, а в Україні переважна маса доходів і витрат  банків. %- важливий інструмент банківської політики, банківської конкуренції, і разом з тим, важливий фактор консолідації банків у цілісну систему. Без вірного виконання цього інструменту неможливо забезпечити ефективне функціонування банківської системи. Отже економічна роль % за кредит полягає в тому, що він є інструментом збереження позичкового фонду і нагромадження капіталу; інструментом перерозподілу прибутків у суспільстві; регулятором виробничої активності; важл. інструментом  ГКП.