Гроші і кредит

9

подолання гіперінфляції. 3-й етап: відбувається подальше вдосконалення механізмів та інструментів грошової системи,що були розроблені на попередньому етапі. Прийняття ВР з-ну Про НБУ", з чітким описом функцій НБУ,прав та обов’язків.

3.  Функція  та роль кредиту в ринковій  економіці.

  Загальні передумови  та економічні причини, що визначають  необхідність кредиту.

   Передумовою кредиту  є наявність поточних або майбутніх  доходів у позичальника, а конкретними причинами, що обумовлюють необхідність кредиту,- коливання потреби в коштах та джерелах їх формування  як у юридичних, так і у фізичних осіб.

   Кредит не існував  завжди. Він виник на певному  етапі розвитку  людського суспільства.  Його винайдення вважають одним з найгеніальніших відкриттів людства поряд із винайденням грошей. Причини його виникнення слід шукати насамперед не у сфері виробництва, а у сфері обміну, де продавці товарів протистоять один одному як власники, як юридично самостійні особи. Коли товарно-грошові відносини почали ставати більш-менш регулярними, взаємовідносини між товаровиробниками іноді набували особливого характеру: продавцеві потрібно продати товар, а в покупця не було грошей, щоб його купити. За таких умов акт купівлі - продажу товару не міг відбутися І тут випадково, як і багато інших винаходів людства, був відкритий кредит-за наявності довіри продавця до покупця товар був проданий з відстрочкою платежу, у кредит. Таким чином, кредит виник і розвинувся на основі функції грошей як засобу обігу. Отже, кредит полегшував реалізацію товарів. Саме в цьому й полягає найбільш поширена причина необхідності кредиту. Але пізніше кредит розвивався, і необхідність у ньому стала обумовлюватися не тільки потребами сфери обміну, а й інших сфер суспільного відтворення - виробництва, споживання.

   Суспільство повинно  мати у своєму розпорядженні  такі економічні інструменти,  з допомогою яких можна було  б запобігати перебоям у сфері  суспільного виробництва, загалом  суспільного відтворення. Одним із

10

найважливіших таких  інструментів і став кредит. Звідси існування товарного виробництва  і пов'язаного з ним товарного  обігу є найбільш загальною економічною  причиною необхідності кредиту.

     Сутність  кредиту, його структура, еволюція  та зв'язок з іншими економічними категоріями.

    Кредит-це суспільні  відносини, що виникають між економічними суб'єктами у зв'язку з передачею один одному в тимчасове користування вільних коштів (вартості) на засадах зворотності, платності та добровільності. Для конкретизації сутності кредиту потрібно розглянути окремі елементи кредитних відносин. Ними є об'єкти та суб'єкти кредиту. Об'єктом кредиту є та вартість, яка передається в позичку одним суб'єктом іншому. Суб'єкти кредиту - це кредитори і позичальники. Взяті разом, ці елементи створюють структуру кредиту.

    Кредит як  форма суспільних відносин має  багато спільного з іншими  економічними категоріями - грошима, фінансами, торгівлею, капіталом та ін. Зокрема, всі вони є вартісними категоріями, обслуговують рух вартості в процесі відтворення. Вони тісно переплітаються між собою функціонально. Так гроші як засіб платежу з’явилися на ґрунті кредитних відносин. Кредит у функції перерозподілу вартості обслуговує рух капіталу, сприяє формуванню фінансових ресурсів, розвитку торгівлі. Особливо тісно пов'язаний кредит з грошима, і цей зв'язок дедалі посилюється в міру розвитку суспільного виробництва й ускладнення економічних відносин. Водночас кредит - це цілком самостійна категорія, що функціонує поряд з іншими категоріями, не замінюючи жодної з них і не поступаючись їм сферою свого призначення.

    Істотні відмінності  є між кредитом і фінансами.  На відміну від кредиту , фінанси  формуються в процесі розподілу  (кредит у процесі перерозподілу).

    Першою формою  кредиту , що мала найпростішу сутність, був лихварський кредит. Характерними ознаками цього кредиту було те, що він має випадковий характер. Його суб'єктами на боці кредиторів були просто багаті люди, які надавали в кредит лише власні кошти, а на боці позичальників - незаможні ( селяни,ремісники). З переходом до товарно - капіталістичного виробництва

11

відбулося чітке розмежування виробничих і особистих потреб у  запозиченні коштів. Підтримання  і розвиток виробництва стали  широкомасштабною сферою застосування запозичених коштів і стимулювали масове формування вільних коштів. Сам кредит набув капіталістичного характеру і перетворився в суспільний механізм капіталізації економічних відносин.

   Попервах економічна  думка зосереджувалася  переважно  на самому поняття кредиту, на пізнанні його сутності. Лише з 18 ст. розпочалися дослідження механізму зв'язків кредиту з суспільним виробництвом, що відкривало шлях для формування суто наукової теорії кредиту. На сьогодні економічна наука визнає дві провідні теорії кредиту: натуралістичну і капіталотворчу.

    Стадії та  закономірності руху кредиту на мікро - і макрорівнях. Причини кредитування.

   Рух позиченої  вартості можна назвати відтворювальним  і виразити формулою:

   ВВ-НП-ОП…ВП…ВК-ПК-ОК, де

ВВ-формування вільної  вартості у кредиторів,

НП-розміщення вільних  коштів у позички,

ОП-одержання додаткових коштів позичальником,

ВП-викорстання позичальником  одержаних коштів на свої потреби,

ВК- вивільнення коштів з обороту позичальника,

ПК- повернення позичальником  коштів кредитору,

ОК- одержання кредитором коштів, наданих у позичку.

    Стадії  руху  кредиту:

1-а стадія- формування  вільної вартості як джерела  надання позичок (операція ВВ),

2-а стадія- розміщення  вільної вартості в позичку  (операції НП-ОП),

3-а стадія- використання  позичальником коштів, одержаних у тимчасове розпорядження (операція ВП),

4-а стадія- вивільнення   використаних позичальником коштів  з його обороту або формування  в нього доходів, достатніх  для повернення позички (операція  ВК),

12

5-а стадія- повернення  позичальником вартості кредитору (операції ПК-ОК) та плата процента.

   Закономірності  руху кредиту на мікроекономічному  рівні: зворотність руху вартості, що передана в позичку; тимчасовість  перебування позиченої вартості  в обороті позичальника, яка визначається тривалістю одного кругообороту його капіталу; збереження  позиченої вартості руху і повернення її кредитора в повному обсязі; залежність маси наданої позички від наявних  обсягів вільних коштів.

    Закономірності  руху кредиту на макроекономічному  рівні: кількісні параметри розвитку кредиту повинні бути адекватними динаміці обсягів ВВП; оскільки кожна позичкова  операція є двоякою - як вимога і як зобов'язання, як актив і пасив, загальні суми кредитних вкладень і позичених ресурсів у макромасштабах завжди балансуються; зворотність і платність кредиту робить його найбільш адекватним ринковим умовам інструментом фінансування зростання капіталу в реальному секторі економіки; платність кредиту і здатність приносити дохід обом його суб'єктам визначають таку закономірність міжгалузевого руху кредиту, як спрямування коштів з галузей і секторів економіки з низькою рентабельністю у високорентабельні галузі.

   Принципи кредитування:

1) цільове призначення  позички,

2) строковість передачі  коштів кредитором позичальнику,

3) поверненістть позичальником  коштів кредитору в повному  обсязі,

4)забезпеченість позички,

5) платність користування  позиченими коштами.

     Форми, види  та функції кредиту.

    Є дві форми  кредиту: товарна і грошова.  Ці форми кредиту є рівноправними  і рівнозначними, по суті, двома проявами єдиної форми кредиту - вартісної. У товарній формі кредит надається у разі продажу товарів з відстрочкою платежу (комерційний кредит), при оренді майна ( у тому числі лізинг), надання речей чи приладів у прокат, погашення міждержавних боргів поставками товарів тощо. Як правило, у грошовій формі надають свої позички банки, міжнародні

  13

фінансово-кредитні установи, уряди та ін.

    Види кредиту:

1) залежно від суб'єктів  кредитних відносин:  банківський  кредит, державний кредит, міжгосподарський кредит, міжнародний кредит, особистий кредит;

2) залежно від сфери  економіки , у яку спрямовується  запозичена вартість: виробничий  кредит, що використовується на  формування основного й оборотного  капіталу у сфері виробництва  та торгівлі, тобто на виробничі цілі; споживчий кредит, що спрямовується на задоволення особистих потреб людей, тобто обслуговує сферу особистого споживання;

3) за терміном, на який  кредитор передає вільну вартість  у користування позичальнику: короткострокові (до 1 року), середньострокові (до5 років), та довгострокові ( понад 5 років) кредити;

4) за галузевою спрямованістю:  кредити в промисловість, кредити  в сільськогосподарської, кредити  в торгівлю, кредити в будівництво,кредити  в інші галузі;

5) за цільовим призначенням: кредит на формування виробничих запасів, кредит у втирати виробництва,  кредит на створення запасів готової продукції; кредити, пов'язані з виникненням тимчасових розривів у платежах;

6) за організаційно - правовими ознаками та умовами позичок: забезпечений і незабезпечений; прямий і опосередкований; строковий і прострочений, пролонгований; реальний , сумнівний, безнадійний; платний і безплатний.

    Функції кредиту:

1) перерозподільча. Суть  її в тому, що матеріальні та  грошові ресурси, які були вже розподілені і передані у власність економічним суб'єктам, через кредит перерозподіляються і спрямовуються у тимчасове користування іншим суб'єктам, не змінюючи їх первинного права власності;

2) контрольна . Суть її  втому, що в процесі кредитування забезпечується  контроль за дотриманням умов та принципів кредиті з боку суб'єктів кредитної угоди;

3) контрольно-стимулююча. Можливість вивільнити з обороту  кошти і вкласти

 

14

 їх у надійні  дохідні позички стимулює кредитора  до прискорення обороту свого капіталу, нарощування вільних ресурсів, більш економного їх витрачання , підвищення своєї кваліфікації;

4) функція капіталізації вільних  грошових доходів. Вона полягає  в трансформації завдяки кредиту  грошових нагромаджень та заощаджень  юридичних і фізичних осіб у вартість, що дає дохід, тобто в позичковий капітал.

    Характеристика банківського  кредиту.

   Банківський кредит має  місце тоді, коли однією зі  сторін кредитної угоди є банк. У сучасних умовах банківський  кредит - провідна форма кредиту, хоч у країнах із розвинутою ринковою економікою останнім часом він почав поступатись перед банкірським кредитом, який надають кредитні установи небанківського типу. Його об’єктом є грошовий капітал, який відокремлений від промислового капіталу, а тому він надається тільки у грошовій формі. Угода позички тут відокремлена від акту купівлі -продажу. При цьому банк в його функції посередника в кредиті може бути як позичальником, так і кредитором. Банківський кредит сприяє не тільки безперебійному кругообігу і обороту капіталу, а й його нагромадженню. Тому з позицій відтворення суспільного капіталу він умовно поділяється на позичку капіталу і позичку грошей, що залежить від характеру використання кредиту позичальником і його впливу  на обсяги функціонуючого капіталу. Позичка капіталу-це позичка, в результаті якої збільшується дійсний капітал, а позичка грошей - це позичка, внаслідок якої лише забезпечується рух грошей як платіжного засобу, який не супроводжується розширенням виробництва.

    Сфера використання банківського кредиту значно ширша від сфери застосування комерційного кредиту. Банківський кредит виходить за межі комерційного кредиту, бо з його допомогою може здійснюватись передача вартості не тільки між двома пов’язаними між собою діловими стосунками суб’єктів господарювання, а й між більшим числом таких суб’єктів.

   За укрупненими об’єктами кредитування банківський кредит поділяється на три групи: кредит в основний капітал (на технічне переозброєння,

       15

 реконструкцію і ін.); кредит в оборотний капітал ( на придбання предметів праці - сировини, матеріалів, палива , тари і ін.); на споживчі потреби ( на індивідуальне і кооперативне  житлове будівництво та придбання житла, будівництво дачних будівель і ін.)

 Характеристика міжгосподарського  кредиту, його переваги та недоліки, особливості розвитку в Україні.

Види кредиту можна класифікувати  за різними критеріями: залежно від суб’єктів кредитних відносин прийнято виділяти банківський кредит, міжгосподарський (комерційний), державний, міжнародний, особистий (приватний) кредит. У міжгосподарському обома суб’єктами є господарюючі структури. Міжгосподарський це кредит, який існує між функціонуючими суб’єктами господарювання. Його видами є комерційний, дебетна – кредитна заборгованість, аванси покупців, тимчасова фінансова допомога, лізинг. Межі визначаються розміром резервних капіталів, які є у суб’єктів господарювання –кредиторів, а також регулярністю припливу грошового капіталу за рах –коефіцієнт реалізації товарів. Існування даного кредиту пов’язано з недостатнім розвитком банківського кредиту. Комерційний кредит надається постачальником покупцеві. Надається одним підприємством іншому у вигляді продажу товарів з відстрочкою платежу. Потреба у ньому виникає тоді, коли підпріємство-товаровиробник прагне реалізувати вироблений товар (як правило, засоби виробництва, але у покупця немає грошей для його придбання. У таких випадках товар може бути добровільно переданий постачальником покупцеві в кредит. Ця передача може оформлятися векселем (борговим забов'язанням). Під вексель постачальник (векселедержатель) отримує в банку кредит. КК трансформується у банківській. Комерційний кредит може мати місце не тільки між постачальником та покупцем. У деяких господарських ситуаціях одне підприємство може надати кредит іншому, коли воно має певні інтереси щодо діяльності свого партнера. Прикладом може бути кредит під організацію виробництва необхідної кредитору продукції або у вигляді авансу (задатку) в рахунок вартості замовленої для виробництва продукції. У колишньому СРСР комерційний кредит  використовувався до 1930, а з часів