Довгострокове кредитування будівництва житла для молодих сімей в Україні

 

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………… 3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ КРЕДИТУ…………………………….. 6

1.1 Форми, види  та функції кредиту…………………………………………. 6

1.2 Характеристики  основних видів кредиту………………………………. 15

РОЗДІЛ 2.АНАЛІЗ СТАНУ ДовгостроковОГО молодіжнОГО кредитування В УКРАЇНІ ……………………………………..……… 32

2.1 Фінансове  забезпечення надання кредитів  на будівництво (реконструкцію)  житла………………………………………………………. 32

2.2 Умови отримання  кредиту молодим сім’ям та одиноким молодим громадянам…………………………………………………………………… 36

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ ДОВГОСТРОКОВОГО КРЕДИТУВАННЯ БУДІВНИЦТВА ЖИТЛА ДЛЯ МОЛОДИХ СІМЕЙ………………………………….………………………. 40

3.1 Допомога молодим  сім’ям при отриманні житла……………………… 40

3.2 Довгострокове  молодіжне кредитування…………………………...….. 43

ВИСНОВКИ………………………………………………………………….. 46

ЛІТЕРАТУРА…………………………………………………………….…... 49

 

ВСТУП

     Актуальність  теми. Не секрет, що сьогодні в Україні питання забезпечення молоді житлом є досить актуальним. Ціни на нерухомість з кожним роком стрімко змінюються, черги на першочергове та позачергове забезпечення громадян збільшуються, а заощадити на квартиру чи будинок із заробітної плати неможливо. Що ж робити? Чимало молодих сімей змушені винаймати помешкання за досить велику плату, але так не може тривати вічно. Рано чи пізно родині буде потрібен власний дах над головою, особливо після народження дітей.

     Житло для людини, разом із наявністю  роботи, - одна з визначальних умов, аби почуватися в житті більш-менш впевнено і спокійно, адже квартира – не розкіш. А що говорити про молодих людей, які створюють сім’ї і мають дітей. Вони більш, ніж будь-хто інший, потребують власного помешкання.

     Коли  Україна отримала незалежність стало зрозумілим: безкоштовного житла годі чекати. І найбільш незахищеною в цій ситуації опинилася молодь, яка і раніше довгі роки потерпала в чергах на квартиру, а тепер зникла й та примарна надія. Проте радує те, що нарешті настав час вирішення цієї проблеми на державному рівні.

     Сучасна демографічна ситуація в Україні  є складною, але не безнадійною, і може бути покращена за умови поліпшення рівня життя населення. Смертність перевищує народжуваність і, як наслідок, знижується загальна чисельність населення. Слід зазначити, що ріст чисельності населення України спостерігався з моменту подолання попередньої демографічної кризи, обумовленої другою світовою війною (довоєнна чисельність населення була досягнута лише в 1959 р., коли вона склала 41,9 млн. чоловік), аж до 1993 р., коли була досягнута максимальна чисельність у 52,2 млн. чол. Зниження коефіцієнта народжуваності й одночасне підвищення коефіцієнта смертності почалося ще в 1987 р. Тут знаходяться витоки нинішньої демографічної кризи, що збіглася з початком кризи соціальної й економічної. Негативна тенденція зниження чисельності населення поки не переборена. За прогнозами Науково-дослідного інституту регіональної політики, здійсненими методом пересування вікових груп, при збереженні нинішньої тенденції до скорочення (без урахування механічного руху) чисельність населення України на 1.01.2010 р. складе близько 47 млн. чол.

     Актуальність  проблеми, її теоретичне та практичне  значення обумовили вибір теми дослідження, його ціль та завдання.

     Мета  і задачі дослідження. Ціллю роботи є комплексний аналіз державного кредитування будівництва житла для молодих сімей, виявлення сприятливих та несприятливих факторів що впливають на цей процес.

     Метою роботи є дослідження державної молодіжної політики в частині розв’язання житлової проблеми шляхом створення сприятливих умов для розвитку молодіжного будівництва, удосконалення механізмів придбання житла і забезпечення на цій основі подальшого розвитку системи іпотечного житлового кредитування.

     Основними завданнями роботи є:

     - визначеня заходів щодо розширення обсягів будівництва житла для молоді, удосконалення системи пільг щодо забезпечення житлом молодих сімей, особливо багатодітних, сімей з інвалідами, інших соціально незахищених категорій;

     - визначення ефективних фінансово-кредитних механізмів, що забезпечують економічну доступність житла для молодих сімей, молодих спеціалістів, підтримку незаможних молодих громадян у поліпшенні житлових умов;

     - запровадження додаткових економічних механізмів стимулювання розвитку молодіжного житлового будівництва та використання потенційних можливостей вторинного ринку житла, сприяння здешевленню вартості житла, яке будується для молоді із залученням коштів населення;

     - визначеня пропозицій щодо створення відповідних умов для придбання і спорудження житла молодими сім'ями, одинокими молодими громадянами у сільській місцевості, облаштування їх домашнього господарства;

     - розробка пропозицій щодо подальшого розвитку довгострокового кредитування на будівництво (реконструкцію) та придбання житла для молодих сімей та одиноких молодих громадян, залучення з цією метою додаткових позабюджетних джерел фінансування.

     Предметом курсової роботи є довгострокове кредитування будівництва житла для молодих сімей, аналіз стану та шляхи вдосконалення державної політики кредитуваня.

     Об’єктом курсової роботи є теоретичні засади кредиту та довгострокового молодіжного кредитування. Та економічні відносини, які виникають у процесі державного кредитування.

     Теоретичну  та методологічну основу курсової роботи складають ключові положення  економічної теорії, в тому числі  наукові праці провідних вітчизняних  і зарубіжних вчених-економістів, присвячені питанням визначення ролі та місця кредиту в економічному житті. В процесі дослідження широко застосовувалися діалектичний метод та системний підхід.

 

Розділ 1. Види, функціі та роль кредиту 

1.1 Форми, види і  функції кредиту 

     Методологічні основи класифікації форм і видів  кредиту. Питання про форми та види кредиту з практичного погляду  не має такого важливого значення, як інші складові теорії кредиту. Можливо, цим пояснюється надто вільне трактування цього питання в  більшості публікацій з теорії кредиту. Важко віднайти навіть два підручники, в яких давалось би однакове трактування сутності та форм і видів кредиту. І справа не тільки в різній їх кількості, а й у тому, що нерідко одне й те саме поняття одні автори називають формами кредиту, інші — видами, і навпаки. Деякі автори говорять лише про форми кредиту і зовсім не згадують про види. Такий різнобій може негативно впливати на практику організації кредитування, зокрема на розроблення її нормативно-інструктивного забезпечення.

     Для науково обґрунтованого вирішення  цього питання потрібно насамперед виробити єдиний методологічний підхід до визначення критеріїв класифікації кредиту. На наш погляд, такий підхід повинен враховувати:

— відмінності  самих понять форми та виду;

— відмінності у внутрішній структурі кредиту та її окремих елементів;

— практичну  доцільність та зручність у користуванні.

     У загальноприйнятому розумінні форма  — це зовнішній, найбільш загальний  вияв певного предмета чи явища , який хоч і пов’язаний з внутрішньою їх сутністю, але не розкриває її. Оскільки кредит — явище суспільне (економічні відносини), про форму його можна говорити з певною умовністю як про найбільш загальний вигляд, якого він може набувати в процесі руху і який не розкриває його внутрішньої сутності та структури. Тому критеріїв для вичленення форм кредиту не може бути багато.

     Найбільш  загальним проявом кредиту, в  якому не розкривається його сутність і внутрішня структура, є форма  позиченої вартості, в якій вона рухається між кредитором і позичальником. Таких форм може бути дві — товарна (натурально-речова) та грошова. Тому й форм кредиту також може бути дві — товарна і грошова. Ці форми визначають лише загальні контури кредиту і не зачіпають його внутрішньої структури. Отже, їх не може бути багато. Подібні форми можуть мати й інші економічні інструменти — фінанси, торгівля тощо. Проте це не суперечить призначенню форми. Адже вона — лише найбільш узагальнена, контурна характеристика і може бути спільною для близьких за родовою ознакою явищ.

     Такий підхід до класифікації форм і видів кредиту видається виправданим і з позицій практичної доцільності. Він спрощує розуміння внутрішнього взаємозв’язку між окремими проявами кредиту, що повинно сприяти кращій організації кредитних відносин.

     Форми кредиту. Товарна і грошова форми кредиту є рівноправними і рівнозначними, по суті, двома проявами єдиної форми кредиту — вартісної. Вони між собою внутрішньо пов’язані і доповнюють одна одну: позички, надані в товарній формі, можуть погашатися в грошовій, і навпаки. Більше того, кредит у товарній формі нерідко обумовлює появу грошового кредиту, що надає кредитному руху вартості більшої гнучкості та ефективності.

     У товарній формі кредит надається  у разі продажу товарів з відстрочкою  платежу (комерційний кредит), при  оренді майна (у тому числі лізинг), наданні речей чи приладів у прокат, погашенні міждержавних боргів поставками товарів тощо. У деяких із цих випадків погашення позичок здійснюється в грошовій формі, що дало підстави окремим дослідникам говорити про змішану (товарно-грошову) форму кредиту . Проте так ставити питання можна лише стосовно окремої позички. Кредит же — процес безперервного руху вартості і виділення двох його форм достатньо для характеристики кредиту як процесу.

     Як  правило, у грошовій формі надають свої позички банки, міжнародні фінансово-кредитні установи, уряди та ін. Широко використовує грошову форму кредиту населення — при розміщенні заощаджень у банківські депозити, одержанні позичок у банках тощо. Як уже зазначалось, грошова форма має найширшу сферу застосування, що зумовлено переважно грошовою формою сучасної економіки та перерозподільним призначенням самого кредиту.

     Види  кредиту можна класифікувати  за різними критеріями.

     Залежно від суб’єктів кредитних відносин заведено виділяти банківський кредит, державний кредит, міжгосподарський (комерційний) кредит, міжнародний, особистий (приватний) кредит. У банківському кредиті суб’єктами кредитних відносин (одним чи обома) є банк, у державному кредиті — держава, що виступає переважно позичальником. У міжгосподарському (комерційному) кредиті обома суб’єктами є господарюючі структури , у міжнародному кредиті — резиденти різних країн. В особистому (приватному) кредиті одним із суб’єктів є фізична особа.

     За  такого критерію класифікації одна й  та сама позичка може бути віднесена до кількох видів кредиту. Наприклад, банківська позичка сімейному господарству може належати до банківського кредиту і до особистого (приватного).

     Залежно від сфери економіки, у яку  спрямується позичена вартість, можна  виділити:

— виробничий кредит, що використовується на формування основного й оборотного капіталу у сфері виробництва та торгівлі, тобто на виробничі цілі;

— споживчий  кредит, що спрямовується на задоволення  особистих потреб людей, тобто обслуговує сферу особистого споживання.

     На  перший погляд, складається враження, що тільки виробничий кредит відповідає всім закономірностям руху кредиту, оскільки в результаті його використання створюється нова вартість і передумови для повного повернення позиченої  вартості кредитору. У сфері ж особистого споживання позичена вартість знищується, «проїдається» і тому тут не створюються передумови для її зворотного руху як ключової ознаки кредиту. Отож, споживчий кредит, здається, можна вважати аномалією. Проте це не так. Особисте споживання, «знищуючи» вартість предметів споживання, забезпечує підтримку та зростання вартості робочої сили, продаж якої на ринку створює джерело повернення позиченої вартості кредитору. Тому і споживчий кредит цілком відповідає усім закономірностям руху кредиту.