Цінні папери та їх класифікація

     Важливе значення для становлення та розвитку ринку цінних паперів має діяльність його професійних учасників. Ядром  ринку є емітенти. Вони розділяються досить нерівномірно. Кількість акціонерних товариств визначається інвестиційною привабливістю регіонів, про що, в свою чергу, можна судити по обсягах іноземних інвестицій.

     Як  уже зазначалося вище, головне  завдання ринку цінних паперів полягає  у створенні ефективних механізмів акумуляції тимчасово вільних коштів інвесторів і в забезпеченні підприємствам доступу до інвестиційних ресурсів. Нині можна стверджувати, що ця функція ринком цінних паперів виконується слабо, тому що, крім обслуговування процесу приватизації, професійні учасники ринку беруть участь у перерозподілі власності на постприватизаційному етапі або у спекулятивних ризикованих вкладеннях у цінні папери.

     Сучасний  ринок цінних паперів України - це переважно ринок великих пакетів  акцій і крупних інвесторів. Це перший етап розвитку ринку цінних паперів. Ринок, який не орієнтується на кошти великої кількості інвесторів (включаючи населення), не може існувати в довготерміновій перспективі. На слідуючому (другому) етапі розвитку ринку цінних паперів, очевидно, буде домінувати тенденція до подальшого розосередження акціонерної власності, яка складається в процесі приватизації з одночасною концентрацією прав власності та управління в руках інституційних інвесторів на основі масового, прозорого ліквідного ринку.

     На  шляху до такого ринку необхідно  вирішувати ряд проблем пов'язаних із забезпеченням розкриття інформації емітентами і професійними учасниками ринку та доступом до цієї інформації інвесторів, із створенням депозитарної та розрахунково-клірингової системи, підвищенням рівня організаційного оформлення ринку, розвитком інвестиційних інститутів.

     Про сформовану модель українського ринку  цінних паперів говорити зараз ще передчасно. Нині діюча модель - це скоріше  проміжна модель, яка складається  із суміші європейської моделі, в якій комерційний банк володіє великими пакетами акцій нефінансових підприємств, і моделі північноамериканської, яка зорієнтована на операції з цінними паперами за участю, насамперед, небанківських установ. Сьогодні українські комерційні банки мають переваги перед небанківськими фінансовими установами щодо здійснення операцій з цінними паперами. Більше того, існує небезпека охоплення банками всієї діяльності на українському ринку цінних паперів, що може призвести до утвердження монополізму у фінансовій сфері та накладання кредитних ризиків банків на інвестиційні ризики, що може зашкодити становленню ефективного ринку цінних паперів в Україні.

     Активність  комерційних банків зумовлюється необхідністю створення установ, які за статусом належать до інфраструктури ринку цінних паперів. Це депозитарії та реєстратори  іменних цінних паперів, юридично незалежні від емітентів. Створення цих установ є одним з першочергових заходів щодо забезпечення права власності на цінні папери, як основи для переходу до ринкової економіки.

     На  результати конкурентної боротьби між  комерційними банками та небанківськими фінансовими інститутами, безумовно, впливають заходи з формування українського ринку цінних паперів, що застосовуються державою.

     Коли  ж мова йде про загальні проблеми розвитку фондового ринку, то неможливо  окреслити локальне коло проблем  в статиці. Економічні та політичні процеси, що відбуваються в країні, завжди накладають свій відбиток на динаміку процесів на фондовому ринку.

     В числі причин, що гальмують розвиток вторинного ринку, є система оподаткування, яка робить невигідним працювати  на вторинному ринку, особливо на біржовому, який є завжди більш організованим і прозорим з боку повноти відображення доходів, сплати податків з них, і гарантію клієнтам повної безпеки в розрахунках. Урівноважена податкова політика покращує ділову активність учасників ринку цінних паперів. А якщо головні діючі особи фондового ринку - емітенти та інвестори перебувають під значним податковим тиском, то вони не зацікавлені в активізації своєї діяльності. Треба наголосити, що це суттєво впливає на випуск облігацій підприємств. Такий спосіб залучення так званих "дешевих" коштів став неможливим внаслідок надмірного оподаткування.

     Одним із факторів створення фондового  ринку є інформаційна відкритість  та прозорість (створено Центр громадської інформації, де можна отримати інформацію, яка надходить від емітентів). Проте, не всі емітенти оперативно надають потрібну інформацію.

     Якщо  ці питання вирішити, то це прискорить розвиток організованого фондового  ринку в Україні, що, в свою чергу, позитивно вплине на масовий вияв довіри до українських цінних паперів, на їх ліквідність, капіталізацію ринку, сприятиме збільшенню доходів до бюджету, виведенню із кризи економіки України. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

СПИСОК  ЛИТЕРАТУРЫ

1. Закон України «Про цінні папери і фондову біржу (Відомості Верховної Ради (ВВР), 1991, N 38, ст.508) Введений в дію Постановою ВР N 1202-XII ( 1202-12 ) від 18.06.91, ВВР, 1991, N 38, ст.509 )

2. Берлач А. І. та ін. Організаційно-правові основи біржової діяльності: Навч. посібник/А. І. Берлач, Н. А. Берлач, Ю. В. Ілларіонов.- К.: Фенікс, 2000. - 336с. - Бібліогр.: с. 332.

3. Кравченко Ю.Я. Рынок ценных бумаг: Учебное пособие. (2-е изд.). – К.: Дакор, КНТ, 2006. – 712 с.

4. Гаршина О.К. Цінні папери. Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 128 с.