Цінні папери та їх класифікація

   КИЇВСЬКИЙ СЛАВІСТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

   за  предметом: «Ринок цінних паперів» 
 
 
 
 

   КОНТРОЛЬНА  РОБОТА  

                     за темою: Цінні папери та їх класифікація. 
 
 
 
 

     Виконав:      Перевірив:

     Студент: група ЗФИ07 курс 2   професор 

     Терлецька В.О.     Щетинін Анатолій Іванович 
 
 
 
 
 

     Д н і п р о п е т р о в с ь к

     2008

     ПЛАН

     І. Загальна характеристика цінних паперів.      3

     ІІ. Класифікація цінних паперів.        4

1. Загальна класифікація.         4
2. Акція.           8
3. Облігація.           10

ІІІ. Тенденції розвитку ринку цінних паперів в Україні.    11

Список литературы.          14 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     І. Загальна характеристика цінних паперів. 

     Згідно  із Законом України «Про цінні папери і фондову біржу» із змінами та доповненнями, введеного в дію Постановою Верховної Ради України №1202-XII (1202-12) від 18.06.1991р., цінні папери представляють собою грошові документи, що засвідчують право на володіння позикою або відносини з нею, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів чи процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам. Характеризуючи далі поняття "цінні папери", необхідно зазначити, що не кожний грошовий документ може мати статус цінного паперу. Головним критерієм, у відповідності до якого деякі грошові документи вважаються цінними паперами, а інші ні, є законодавче закріплення переліку цінних паперів. Тут потрібно звернути увагу на ряд важливих моментів.

     По-перше, в більшості країн існує нормативно-правовий перелік цінних паперів, тобто перелік грошових документів, які мають статус цінного паперу.

     По-друге, вказаний перелік, як правило, закріплюється законодавчо, тобто в актах, які мають юридичну силу.

     Ринок цінних паперів завжди регулюється нормативно-правовими актами, що знаходяться в певній ієрархічній залежності. Це означає, що деякі нормативні акти мають більшу юридичну силу, інші - меншу. В ієрархії закон займає більш високе становище в порівнянні з підзаконними актами. Закони приймаються органами законодавчої влади, в Україні - Верховною Радою. Підзаконні акти в більшості випадків приймаються органами державної виконавчої влади, в Україні, наприклад, - Кабінетом Міністрів, Міністерством фінансів і т.д. Підзаконні акти створюються для виконання законів, як своєрідні механізми їх реалізації. Підзаконні акти мають меншу в порівнянні з законом юридичну силу.

     По-третє, перелік цінних паперів, що міститься в законах різних країн, може бути вичерпним чи відкритим. Це означає, що в першому випадку цінними паперами визнаються лише ті грошові документи, які прямо вказані в переліку, а інші не можуть вважатися такими. Коли ж перелік є відкритим, то до категорії цінних паперів відносяться усі грошові документи, перераховані в законі, а також інші, не зазначені в переліку, якщо вони задовольняють встановлені законом вимоги

     По-четверте, переліки цінних паперів можуть бути широкими і вузькими. Тобто в них можуть включатися більша чи менша кількість грошових документів.

     Закон України "Про цінні папери і фондову біржу" містить незначний перелік видів цінних паперів - усього сім: акції; облігації внутрішніх державних і місцевих позик; облігації підприємств; казначейські зобов'язання держави; депозитні сертифікати; векселі; приватизаційні папери.

     По-п'яте, грошові документи, які не включаються в законодавчий перелік цінних паперів і не відповідають встановленим вимогам закону, не мають правового статусу цінного паперу. Наприклад, чеки, квитанції, платіжні доручення, довіреності та ін.

     По-шосте, кожний національний ринок цінних паперів поряд з великою кількістю спільних, з іншими національними ринками, рис має і свої особливості. Ці особливості можуть бути реальними, що пояснюються історичним розвитком даної країни, а можуть мати і лінгвістичне походження. Наприклад, якщо порівняти переліки цінних паперів, що містяться у японському та американському законах, то стає очевидним, що при визначенні видів цінних паперів японський підхід є більш "жорстким", а американський - відносно "вільний". В Японії право більше стежить за тим, щоб тільки певні грошові документи були цінними паперами. В той же час право США готове визнати в якості цінних паперів значно більшу кількість грошових документів.

      Лінгвістичні  відмінності проявляються двояко. Подекуди цінні папери, що мають аналогічний статус, називаються різними термінами. Наприклад, у Європі короткотермінові зобов'язання держави іноді називають "драфтом", у США - "біллем". 3 іншого боку, один і той самий термін може мати різні значення. Так, письмове боргове свідоцтво "debenture" в США означає цінний папір, забезпечений репутацією, а не активами емітента. У Великобританії - навпаки, цінний папір, забезпечений активами емітента. Таким чином, відповідь на питання про те, чи є будь-який грошовий документ цінним папером, необхідно шукати, керуючись відповідним законодавством, при цьому не варто покладатися на термінологічну аналогію. 

     ІІ. Класифікація цінних паперів.

1. Загальна класифікація.

      Національний  ринок цінних паперів відповідно до Закону України "Про цінні папери і фондову біржу" охоплює випуск і обіг акцій, облігацій державних (республіканських та місцевих) позик, а також облігацій підприємств, Державних казначейських зобов'язань, ощадних сертифікатів та векселів.

      Всі цінні папери можна поділити на види і типи. У рамках певного виду цінного паперу простежуються її різновиди. Вид - це якісна визначеність будь-якого цінного паперу, що відрізняє його від інших цінних паперів. Наприклад, акція - вид цінного паперу, а звичайна або привілейована (префакція) - різновиди акцій. Різновиди - це цінні папери одного виду, що розрізняються між собою рядом ознак. Різноманіття фінансових інструментів пов'язане з їх місцем і значенням у системі відтворення, із ступенем суспільного розподілу праці, із загальним рівнем розвитку економіки і фондового ринку зокрема та із ступенем участі держави в емісії цінних паперів тощо. Крім найбільш поширеного фінансового інструмента - акцій, існують і такі їх види, як: облігації, векселі, банківські сертифікати, ф'ючерси, опціони, коносаменти, чеки, варанти, купони, ордери тощо.

      Тип формує поєднання різних комбінацій видів (різновидів) цінних паперів, що об'єднуються за певною загальною  ознакою. Іншими словами, тип цінних паперів поділяється на їх види, а останні - на різновиди цінних паперів.

      Мають місце також готівкові та безготівкові цінні папери, які у відповідній  формі фіксують права, пов'язані  з володінням тими чи іншими паперами. Безготівкові папери бувають в свою чергу бездокументарними, а також  централізовано документарними. Бездокументарні - це цінні папери, що існують у вигляді записів на спеціальних рахунках. Готівкові ж цінні папери - це документарні папери без їх обов'язкового централізованого зберігання. У бездокументарній формі існують в основному акції і облігації (особливо державні боргові зобов'язання). У цій формі можуть бути випущені не всі цінні папери (наприклад, векселі).

      За  характером відносин, що фіксуються цінним папером, можна виділити боргові  і пайові типи цінних паперів. Боргові  папери, що випускаються з певною процентною ставкою у вигляді боргових зобов'язань, передбачають повернення суми боргу до певної дати. Пайові ж папери свідчать про вкладення певної частки їх власниками в капітал емітента.

      Виділяються також папери, що вимагають державної реєстрації (ті ж акції) і що не вимагають такої (деякі комерційні сертифікати, а також векселі). Самостійний тип утворюють емісійні папери. Емісійні - це будь-які цінні папери, в тому числі бездокументарні, які характеризуються одночасно такими ознаками: закріплюють сукупність майнових і немайнових прав, що підлягають посвідченню поступці і безумовному здійсненню з дотриманням встановленої форми і порядку; розміщуються випусками; характеризуються рівними обсягами і термінами здійснення прав всередині одного випуску незалежно від часу їх придбання. До емісійного типу цінних паперів належать: державні боргові зобов'язання, корпоративні облігації, акції.

      Залежно від статусу емітента розрізнюють  такі типи паперів: державні (казначейські), корпоративні, муніципальні і папери фізичних осіб. Серед державних і муніципальних цінних паперів переважають облігації, але можуть бути і такі види, як векселі, сертифікати, чеки. Серед корпоративних паперів переважають акції, але нерідко випускаються векселі, облігації. Папери фізичних осіб представлені головним чином векселями, чеками. У літературі виділяються також інвестиційні папери. Це будь-які цінні папери (за виключенням цінних паперів, випущених дочірніми підприємствами), в яких 50 і більше процентів голосуючих акцій належить емітенту. Крім цього, умовно виділяють і ріелтерські папери. Ними можуть бути майнові листи, житлові сертифікати тощо.

      Залежно від способу підтвердження і  фіксації прав виділяють: іменні, пред'явницькі та ордерні цінні папери. В іменному цінному папері суб'єктом виражених в ній прав є фізична або юридична особа, зареєстрована в книгах (реєстрах) компанії або в записах на спеціальних рахунках цінних паперів. Для здійснення прав, що пов'язані з володіння цінним папером, а також для її передачі обов'язкова ідентифікація імені (найменування) власника в книгах (журналах) компанії або в записах на рахунках цінних паперів. Іменні цінні папери - це папери, за якими інформація про інвесторів повинна бути доступна емітенту в формі реєстру власників цінних паперів. Іменні папери можуть випускатися як в документарній, так і в бездокументарній формах.

      Цінні папери на пред'явника - це папери, перехід  прав на які і здійснення посвідчення  ними прав не вимагають обов'язкової  ідентифікації імені власника. Для  цього досить простого пред'явлення (вручення, передачі) цінного паперу. Цей тип цінних паперів безособовий. Пред'явницькі папери можуть існувати тільки на паперових носіях, випускатися в документарній формі. Дозволені ці папери не в кожній країні. Це пов'язано, зокрема, з потенційною можливістю появи на їх основі фінансових "пірамід". Чим вище на фондовому ринку частка пред'явницьких паперів, тим більша імовірність фінансових афер. На початку 1998 р. до 40% обороту на фондових біржах України складала торгівля паперами на пред'явника.

      Що  стосується ордерних цінних паперів, то їх власники можуть призначити своїм  розпорядженням (наказом) іншу правомочну особу, яка і реалізовує права, засвідчені цінним папером. Наказ цей представлений  на самому папері за допомогою індосаменту. Ордерні папери можуть бути як іменними, так і на пред'явника. Найбільш поширений ордерний папір - вексель. Іменними можуть бути всі цінні папери, а на пред'явника - більшість. Іншими словами, більшість цінних паперів можуть бути як іменними, так і на пред'явника.

      Можна виділити також декілька типів цінних паперів залежно від їх ролі в  здійсненні майнових і немайнових прав (зобов'язань). У цьому випадку  зазначимо, що в таких паперах  виражене основне право, що витікає  з володіння ними. Так, акція виражає основне право акціонерів на участь у справах корпорації, в управлінні, прибутках, а якщо необхідно і в розподілі акціонерного товариства. Такі папери називаються основними. Крім акцій, до них належать також облігації, векселі, чеки, банківські сертифікати, коносамент тощо.

      Похідні ж (або допоміжні) цінні папери випускаються для підтвердження або виконання  додаткових, другорядних прав (зобов'язань) на цінні папери. Наприклад, до акцій  можуть бути видані опціонні сертифікати, що дають право на деякі пільги для їх власників. До облігацій - купони, що дають право на отримання періодичних виплат за них. Похідними фінансовими інструментами є також ф'ючерси, ордери, варанти, депозитні розписки. Не виключено, що до похідних паперів будуть передбачені, в свою чергу, допоміжні інструменти, що мають самостійний оборот. Тоді перший папір буде основним щодо іншого. Процес появи нових похідних фінансових інструментів постійно має місце як на розвинених, так і на фондових ринках. Основні цінні папери реалізовують основні економічні характеристики даного паперу, а похідні папери сприяють цьому, або реалізовують другорядні економічні характеристики даного паперу.