Центральные банки

≈   економічне зростання;

≈   повна зайнятість;

≈   стабільність цін;

≈   життєздатний платіж- ний баланс 

Ø поліпшення структури грошової маси;

Ø розширення  сфери безготівкових розрахунків;

Ø регулювання відсоткової ставки;

Ø забезпечення зростання обсягів валютних резервів центрального  банку (НБУ);

Ø забезпечення економічно обґрунтованого рівня обмінного курсу національної грошової одиниці (гривні)

 

 

_{ГНУЧКА ГКП} 

ТИПИ

грошово-кредитної політики 

 

_{ЖОРСТКА ГКП}

 

_{РИСТРИКЦІЙНА ПОЛІТИКА –}

політика «дорогих» грошей (стримуюча)

 

 

_{Це політика, яка здійснюється} 

ЕКСПАНСІЙНА ПОЛІТИКА –

політика «дешевих» грошей (стимулююча)

 

Це політика уряду та

ЗАХОДИ 

урядом та центральним банком з метою скорочення грошової маси в обігу 

центрального банку, яка

спрямована на стимулювання кредитної емісії (розширення бази банківського кредитування) 

ЗАХОДИ

 

МЕТА

· згладжування різних коли- вань економічного циклу;

_{· боротьба з інфляцією} 

· подолання спаду виробництва;

МЕТА

· пожвавлення ділової актив- ності інвестицій

 

 

Обмеження обсягу кредитних операцій

Підвищення рівня відсоткових ставок

Гальмування темпів зростання грошової маси в обігу 

Розширення обсягу кредитних операцій

Зниження рівня відсоткових ставок

Загальне підвищення грошової маси в обігу

 

ГКП рестрикційного і експансійного типів може  мати тотальний (всеохоп- люючий)  і селективний  (вибірковий) характер.  Тотальна  ГКП охоплює  всі заклади банківської системи ІІ рівня. Селективна ГКП охоплює окремі кредитні інститути, їхні відділення або окремі види банківських операцій.

 

Рис. 10.3. Зміст грошово-кредитної політики  НБУ

 

— зміна норм обов’язкових резервів комерційних банків у центральному банку;

— державне регулювання окремих видів кредитів та кредитування окремих еко- номічних суб’єктів тощо.

Будучи посередником між державою та банківською системою, центральний банк покликаний регулювати грошові та кредитні потоки за допомогою певних інструмен- тів. Вибір цих інструментів досить широкий. Їхнє використання може змінюватися залежно від спрямованості економічної політики країни, ступеня  відкритості її еко- номіки, традицій та інших конкретних обставин. Існуючі в розпорядженні централь- ного банку інструменти грошово-кредитного регулювання поділяються за:

 

260

 

Тема 10. Центральні банки

 

— безпосередніми об’єктами впливу (пропозиція грошей, ставка відсотка, валют- ний курс, швидкість обігу грошей та ін.);

— за характером параметрів, що встановлюються під час регулювання (кількіс- ні — кредитні можливості банків, якісні — вартість банківських кредитів);

— за  строками впливу (короткострокові — тактичні; довгострокові — страте- гічні);

— за формою впливу (прямі, опосередковані).

Вибір інструментів грошово-кредитної політики залежить від завдань, які вирі- шуються на конкретному етапі економічного розвитку. На початкових етапах пере- ходу до ринкових відносин найбільш результативними є наприклад, прямі механізми втручання центрального банку в грошово-кредитну сферу. З розвитком ринкових відносин спостерігається перехід до опосередкованих (економічних) методів держав- ного управління грошовим оборотом.

Грошово-кредитна політика охоплює чотири класичні за змістом механізми моне- тарної політики:

1) здійснення операцій на відкритому ринку;

2) регулювання облікової ставки на позики, що надаються центральному банку;

3) регулювання норми банківських резервів.

Кожний  із зазначених механізмів має набір власних інструментів  формування та вдосконалення, яких здійснюється десятиріччями і дає можливість вирішити комп- лекс проблем грошової політики.

4) визначення засобами ринкового механізму реальної вартості державного бор- гу, а значить, і цінних паперів, що його обслуговують.

Інструменти монетарної політики представлені на рис. 10.4.

Розглянемо деякі з них докладніше:

 

Операції на відкритому ринку — це найбільш застосований інструмент гро- шово-кредитної політики в країнах з високо розвинутими економіками. Сут- ність операцій на відкритому ринку полягає в тому, що, купуючи цінні папери на ринку, НБУ додатково спрямовує в оборот відповідну суму грошей і цим збільшує банківські резерви, внаслідок чого потім  збільшується і загальна маса грошей в обороті. Продаючи цінні папери зі свого портфеля, він вилучає на відповідну суму банківські резерви, а згодом зменшується і загальна  маса грошей в обороті. У результаті цих операцій відповідно збільшується чи змен- шується пропозиція грошей, що впливає в кінцевому підсумку на кон’юнктуру товарних ринків.

 

При  здійсненні операцій на відкритому ринку купівлі-продажу казначейських векселів та облігацій (взаємодія НБУ з Урядом) НБУ забезпечує:

— бездефіцитне фінансування державних витрат, а звідси — управління на цій основі державним боргом;

— надання об’єктам ринкової  економіки надійних і високоліквідних інструмен- тів для тимчасового розміщення власних фінансових ресурсів;

— надання можливості центральному банку економічними засобами впливати не лише на попит і пропозицію грошей, а й на співвідношення їхніх структур- них агрегатів.

 

 

261

 

_{Модуль 2. Кредит у ринковій економіці та посередники грошового ринку}

 

 

ІНСТРУМЕНТИ МОНЕТАРНОЇ ПОЛІТИКИ

 

	ІНСТРУМЕНТИ ПРЯМОГО ВПЛИВУ (адміністративні)
·   установлення прямих обмежень на   операцій; ·   прямі обмеження на кредитування   ·   обмеження чи заборона на пряме кредитування центральним банком потреб бюджету; ·   прямий розподіл кредитних ресур-   рефінансування між пріоритетними галузями економіки

 

ІНСТРУМЕНТИ ОПОСЕРЕДКОВАНОГО ВПЛИВУ (нормативні, корегуючі, регулюючі)

·   операції на відкритому ринку;

·   регулювання норми обов’язкових резервів;

·   регулювання облікової відсоткової

ставки;

·   рефінансування комерційних банків;

·   регулювання курсу національної валюти

 

О П Е Р А Ц І Ї Н А В І Д К Р И Т О М У   Р И Н К У  

 

 

_{При рестрикційній політиці  При експансійній політиці}

 

· продаж  цінних  паперів  комерційним бан- кам;

· зменшення   ресурсної   бази    банківських

установ;

· скорочення кредитних вкладень в економіку 

 

· купівля цінних паперів у комерційних банків;

· збільшення ресурсної бази банків;

· зростання обсягів кредитів, наданих суб’єктом ринку

_{Операції з ЦП проводяться як на первинному, так і на вторинному ринках.}

 

ФОРМИ ОПЕРАЦІЙ НА ВТОРИННОМУ РИНКУ 

ВИДИ ОПЕРАЦІЙ НА ВТОРИННОМУ РИНКУ

 

 

 

Угода РЕПО (про зворотній викуп ЦП) 

Динамічні операції (зміна банківських резерві з метою впливу на економіку)

 

Угода аутрайт (остаточна купівля ЦП

з негайною оплатою) 

Захисні операції (компенсація небажаних змін у структурі банківських ресурсів)

 

Рис. 10.4. Інструменти монетарної політики

 

Також, при здійсненні операцій на відкритому ринку з купівлі-продажу казна- чейських векселів та облігацій (взаємодія НБУ з Урядом) — НБУ забезпечує:

— бездефіцитне фінансування державних витрат, а звідси — управління на цій основі державним боргом;

— надання об’єктам ринкової  економіки надійних і високоліквідних інструмен- тів для тимчасового розміщення власних фінансових ресурсів;

— надання можливості центральному банку економічними засобами впливати не лише на попит і пропозицію грошей, а й на співвідношення їх структурних агрегатів.

 

262

 

Тема 10. Центральні банки

 

В умовах  високорозвинутого ринку цінних паперів цей інструмент монетарної політики  має суттєві переваги, зокрема:

— високу оперативність. Наприклад, якщо НБУ вирішив збільшити чи зменши- ти пропозицію  грошей та її розмір, то він може негайно дати розпорядження своїм дилерам купити чи продати цінні папери на відповідну суму;

— на дію цього інструменту не впливають ніякі  інші суб’єкти ринку, крім цен- трального банку, що робить його регулювальний вплив досить значним і ефек- тивним.

Недоліком цього інструменту  є те, що для його ефективного використання по- трібна згода всіх контрагентів на відкритому ринку (продати чи купити цінні папери.

 

За  допомогою управління обов’язковими резервами центральний банк має можливість впливати через базу грошової маси на кредитоспроможність ко- мерційних банків, в тому числі на розміри  кредитної мультиплікації. Відпо- відно до цього, механізм управління обов’язковими резервами розглядається теорією та практикою грошей як один із найдієвіших механізмів  монетарної політики  (має негайну та невідворотну дію).

 

Механізм  цього інструменту полягає в тому, що центральний банк установлює для всіх банків та інших депозитних установ норму обов’язкового резервування за- лучених коштів зі зберіганням відносної суми їх на кореспондентських рахунках чи в касах без права використання і без виплати відсотків  по них. Збільшуючи норму обов’язкового резервування, НБУ негайно скорочує обсяг надлишкових резервів банків, зменшує їхню кредитну спроможність, знижує рівень мультиплікації депози- тів, і навпаки.

Цей інструмент монетарної політики має перевагу тому, що він однаково впливає на всі банки, змінюючи пропозицію грошей негайно і досить потужно, але він має і значні недоліки, зокрема: підвищення норми обов’язкового резервування може при- звести всі банки з невеликим надлишковим резервом в неліквідний стан, оскільки НБУ обмежує їхні доходи за активними операціями.

 

Поряд  із вище означеними механізмами винятково важливим інструментом монетарної політики є регулювання облікової ставки. Через зміну облікової ставки збільшується або зменшується на грошовому ринку  пропозиція кре- дитних ресурсів.

 

Механізм його полягає в тому, що центральний банк установлює  ставки відсотків (облікова ставка НБУ) за позичками, які він надає комерційним банкам у порядку їх- нього рефінансування. Збільшуючи рівень облікової ставки, НБУ стримує попит ко- мерційних банків на свої позики та мультиплікацію депозитів і врешті-решт зменшує зростання пропозиції грошей в економіці. В результаті цієї операції  на монетарному ринку гроші починають «дорожчати», зумовлюючи падіння ринкової кон’юнктури.

 

_!

Відсоткова політика має певні недоліки, зокрема вплив на пропозицію грошей не досить чіткий і оперативний. Для комерційних банків та інших суб’єктів госпо- дарювання важлива не проста зміна відсоткової ставки, а зміна її співвідношен- ня з ринковими  відсотковими ставками, за якими  вони одержують позички в інших кредиторів і самі надають позики.

 

 

263

 

_{Модуль 2. Кредит у ринковій економіці та посередники грошового ринку}

 

Використовуються й інші інструменти грошово-кредитної політики і механіз- ми регулювання грошового обороту. Це свідчить, що грошово-кредитна по- літика може бути ефективною лише в разі комплексного застосування різних важелів монетарного регулювання.

 

Грошово-кредитна політика повинна бути  гнучкою,  узгодженою із загальними механізмами макроекономічного регулювання. Монетарна політика має бути узгод- жена з фіскальною, зовнішньоекономічною і валютною політикою.

 

_!

Отже, найпоширенішим і найдієвішим механізмом впливу на економіку в цілому і грошову систему зокрема є інструмент опосередкованого (економічного) впли- ву і в особливості операції на відкритому ринку. Вони не мають різкого нега- тивного впливу на ефективність роботи банківської системи і легко контролю- ються центральним банком.

 

 

 

10.5. Валютна політика та роль НБУ в її реалізації

 

Система  валютного  регулювання в Україні формувалась у складних і супереч- ливих соціально-економічних умовах. Вони характеризувались різким падінням об- сягів виробництва, розривом традиційних господарських зв’язків між республіками СРСР та колишньої Ради Економічної Взаємодопомоги (РЕВ), гіперінфляцією, по- силенням хаотичних процесів в економіці.