Центральные банки

 

Контроль за функціонуванням кредитно-банківської системи — одна з основних функцій центральною банку, яка зумовлена необхідністю  підтримати стабіль- ність цієї системи, оскільки  довіра до національної грошової одиниці допускає наявність стійких та ефективно працюючих кредитно-банківських інститутів.

 

Не менш важливою контрольною функцією центрального банку є здійснення ва- лютного контролю та валютного регулювання.

 

Забезпечення безперебійного функціонування системи готівкових  та безготів- кових розрахунків — одна з обслуговувальних функцій центрального банку.

 

Першочергово діяльність центрального банку в цій сфері  обмежувалась випус- ком в обіг паперово-грошових знаків. Грошова емісія і зараз є основою  діяльності всіх центральних банків. У подальшому в міру розвитку безготівкових розрахун- ків центральний банк почав виступати в  ролі організатора і учасника платіжно- розрахункових відносин.

За допомогою кредитування уряду центральні банки здійснюють  фінансування державного боргу та дефіциту державного бюджету. Це особливо широко використо- вується в країнах, що розвиваються, де позики центрального банку уряду становлять значну частину їхніх активів. І навпаки, розвинуті  держави уникають подібної прак- тики. У зв’язку з цим така функція належить не до основних, а до додаткових.

Ще  одна обслуговувальна функція центрального банку — здійснення ним ролі фінансового агента уряду, тобто ведення урядових рахунків та управління активами різних урядових відомств.  У деяких країнах, наприклад у США,  центральні банки здійснюють цю функцію  разом з комерційними банками. В інших державах, напри- клад в Італії, центральний банк є практично бухгалтером урядових установ.

 

255

 

Модуль 2. Кредит у ринковій економіці та посередники грошового ринку

 

Додаткові функції центрального банку  не пов’язані безпосередньо з його голо- вним завданням (збереження стабільності національної грошової одиниці), але спри- яють його реалізації.  До цих функцій відносять:  керування державним боргом, про- ведення аналітичних розслідувань та ведення статистичної бази даних, виготовлення банкнот тощо.

Функції проведення аналітичних та статистичних досліджень за своїм харак- тером можуть бути досить неоднаковими та нерівнозначними в центральних банках різних країн. Аналіз у сфері грошово-кредитної та валютної політики в основно- му ґрунтується на даних платіжних балансів. У деяких країнах (Бельгії, Німеччи- ні, Франції, Нідерландах, Японії) це зумовлено делегуванням центральному банку функції збору та аналізу такого роду даних.

Завдання всіх центральних банків  — випуск в обіг банкнот та забезпечення їх- ньої циркуляції на території країни. При цьому лише деякі центральні банки (Італії, Великобританії, Бельгії,  Іспанії) мають спеціальні структурні підрозділи з випуску банкнот.

 

_!

Таким чином, центральні банки — це органи державного регулювання економі- ки, яким надано монопольне право випуску  банкнот, регулювання грошового обігу, кредиту, валютного курсу,  зберігання золотовалютних резервів. Цент- ральний банк є «банком банків», фінансовим агентом уряду при обслуговуван- ні державного бюджету.

 

 

 

10.3. Національний банк України та його функції

 

В Україні центральним банком є Національний банк України (НБУ). Він являє собою перший рівень банківської системи. НБУ створений згідно із Законом Украї- ни «Про банки і банківську діяльність» і діє на підставі Закону «Про Національний банк України». Як центральний банк, НБУ виконує такі основні функції:

— емісія грошей та організація їхнього обігу;

— є кредитором останньої інстанції для комерційних банків;

— організація розрахунків між банками;

— обслуговування державного боргу країни;

— проведення операцій на ринку державних цінних паперів та валютному ринку;

— видача комерційним банкам ліцензій на здійснення банківських операцій та операцій з іноземною валютою;

— контроль за діяльністю комерційних банків.

— визначає напрями розвитку сучасних електронних банківських технологій, створює, координує і контролює електронні платіжні засоби;

— складає платіжний баланс, здійснює його аналіз та прогнозування;

— здійснює валютне регулювання і валютний контроль, визначає порядок здій- снення платежів в іноземній валюті;

— забезпечує накопичення та зберігання золотовалютних резервів та здійснення операцій з ними;

— організовує інкасацію та перевезення банкнот та інших цінностей;

_{— здійснює інші функції в межах Закону «Про НБУ».}

 

 

256

 

Тема 10. Центральні банки

 

Він виконує традиційні функції,  характерні для центрального банку держави: є емісійним і розрахунковим центром держави, «банком банків» і банкіром уряду. Він здійснює регулювання і контроль за кредитно-фінансовою системою країни в цілому (рис. 10.1).

 

 

Основні функції

	Грошово-кредитна політика та її регулювання

 

_НБУ

 

 

 

 

Емісійний центр 

Банк банків

 

 

 

 

Облікова (дисконтна) політика 

Операції на відкритому ринку 

Регулювання обов’язкових резервів 

Селективне регулювання кредиту

 

Рис. 10.1. Основні функції Національного банку України

 

 

_!

Основна функція Національного банку України — це організаційне забезпе- чення грошово-кредитної політики (ГКП). За її організацію відповідає та спе- ціальна структура — рада — НБУ на правах  одного з двох керівних органів цього банку, перед якою поставленні завдання грошово-кредитної політики на кожний  рік, засади якої розробляються та затверджуються до 15 вересня  по- точного року. До реалізації завдань,  визначених в основних засадах, залуча- ється й апарат НБУ.

 

Через грошово-кредитну політику можна досягти вирішення загальноекономіч- них цілей держави, зокрема: зростання виробництва, зростання зайнятості, стабі- лізація цін та відсоткових ставок, збалансування платіжного балансу,  стабілізація валютного ринку та ін (див. 10.4).

Національному банку надане монопольне право на випуск грошей в обіг. Казначей- ство ж Міністерства фінансів України не має права емісії грошей і здійснює фінан- сування державних витрат у межах доходів, що надійшли в бюджет, а також отрима- них кредитів. Цим самим забезпечується кредитна основа сукупного грошового обігу України.

Національний банк України як емісійний центр країни здійснює випуск  в обіг грошей на кредитній основі. Це  відбувається шляхом кредитування комерційних банків, уряду, а іноді й великих підприємств. Для цього банк прогнозує необхідну для розвитку економіки грошову масу (як  готівкову, так і безготівкову), стежить за співвідношенням грошей в обох сферах грошового обігу.

 

257

 

Модуль 2. Кредит у ринковій економіці та посередники грошового ринку

 

Процедура випуску грошей в обіг здійснюється шляхом продажу банкнот і монет комерційним банкам в обмін на їхні резерви,  що містяться на окремому кореспон- дентському  рахунку в НБУ. Він також здійснює емісію депозитних грошей шляхом кредитування комерційних банків, купівлі іноземної валюти, золота та цінних папе- рів уряду (казначейських білетів, облігацій тощо).

 

_!

Отже, НБУ, використовуючи названі канали емісії грошей, збільшує свої акти- ви – переважно у формі боргових зобов’язань. Збільшення активів приводить до відповідного зростання його пасивів — створення грошей.

 

Національний банк України був створений у 1991 р. Він являє собою систему єдиного банку, що включає в себе центральний апарат, розташований у Києві, Крим- ське республіканське і 24 обласні управління. Управління НБУ діють від його імені в межах наданих їм повноважень і функцій. Вони підзвітні Правлінню банку.

До  функціональних підрозділів НБУ належать обчислювальні, розрахунково- касові центри, регіональні і Центральна розрахункові палати. Структурним підрозді- лом НБУ виступає апарат інкасації. Керівним органом НБУ є Правління, яке очолює Голова Правління (рис. 10.2).

Як розрахунковий центр країни, НБУ встановлює правила проведення безготів- кових розрахунків господарськими суб’єктами, а також організовує розрахунки між комерційними банками  в Україні. Він представляє інтереси держави  у відносинах з центральними банками інших країн, у міжнародних фінансово-кредитних установах.

НБУ встановлює правила і проводить реєстрацію комерційних банків, видає лі- цензії на проведення  валютних операцій, здійснює нагляд за діяльністю комерційних банків на території України.

Як банк банків, він веде рахунки комерційних банків, здійснює їхнє розрахунково- касове обслуговування, надає кредити комерційним банкам, установлює   правила функціонування міжбанківського кредитного ринку в Україні.

 

 

Центральний апарат 

 

СИСТЕМА НБУ 

Філії НБУ

_{(територіальні управління)}

 

 

 

Управлінська служба

 

Аналітично-інформа- ційний департамент

 

Методичний департамент

 

Конторська служба 

Розрахункові палати

Банкнотно-монетний двір

 

Фабрики банкнотного паперу

 

Державна скарбниця

 

 

_{Центральне сховище} 

Кримське республі- канське управління

 

Обласні управління

 

Інші філії

 

Банківські навчальні заклади та інші підрозділи 

Спеціалізовані підприємства

 

 

_{Рис. 10.2. Організаційна структура НБУ}

 

 

258

 

Тема 10. Центральні банки

 

НБУ організовує касове виконання бюджету банківською системою України, на- дає кредити уряду. На нього покладене виконання операцій  щодо розміщення дер- жавних цінних паперів, обслуговування внутрішнього державного боргу.

Крім того, на Національний банк покладене виконання операцій, пов’язаних  із функціонуванням валютного ринку України. Він, за узгодженням із Кабінетом Міні- стрів, установлює офіційний курс національної грошової одиниці, створює валютні резерви, організовує операції з монетарними металами.

 

 

 

10.4. Грошово-кредитна політика НБУ

 

_!

Однією  з найважливіших регулювальних функцій, яка притаманна всім без винятку центральним банкам,  є розробка та проведення високоефективної грошово-кредитної політики (ГКП) — це один із елементів економічної полі- тики держави, який являє собою сукупність заходів, спрямованих на зміну гро- шової маси в обороті обсягів кредитів, рівня відсоткових ставок та інших по- казників грошового обороту і ринку позичкових капіталів.

 

 

В Україні головним суб’єктом грошово-кредитної  політики є Націо- нальний банк. Як передбачено конституцією України, Рада НБУ само- стійно розробляє основні засади грошово-кредитної політики та здій- снює контроль за її проведенням.

 

Грошово-кредитна політика спрямована на досягнення стабільного економічного зростання, низького рівня інфляції та безробіття.

У зарубіжній економічній літературі грошово-кредитна політика поділяється на

«вузьку» й «широку». «Вузька» грошово-кредитна політика, на думку деяких заоке- анських та західноєвропейських економістів,  забезпечує стабільність національної валюти за допомогою проведення валютних інтервенцій, змін рівня облікової став- ки, а також інших інструментів, що впливають на стан національної грошової одини- ці. «Широка» грошово-кредитна політика безпосередньо впливає на обсяг грошової маси в обороті.

Основні напрями (типи) грошово-кредитної політики, які обирає центральний банк (НБУ):

— політика грошово-кредитної рестрикції  (політика «дорогих» грошей);

— політика грошово-кредитної експансії (політика «дешевих» грошей).

Зміст грошово-кредитної політики НБУ структурно можна відобразити на схемі (рис. 10.3).

Залежно від обраних  цілей визначаються інструменти грошово-кредитної полі- тики, вибір яких є прерогативою НБУ.

Усі їх можна поділити на дві групи (рис. 10.4):

— інструменти опосередкованого впливу на грошовий ринок та економічні про- цеси;

— інструменти прямого впливу.

Методами реалізації грошово-кредитної політики в обох її напрямах можуть бути:

— дисконтна  політика;

_{— операції на відкритому ринку;}

 

259

 

_{Модуль 2. Кредит у ринковій економіці та посередники грошового ринку}

 

_{ПРОМІЖНІ ЗАВДАННЯ}

 

 

 

КІНЦЕВА МЕТА ГКП: