Банківський кредит та його класифікація

До 16.12.98 резерв розподілявся на загальний та спеціальний. Загальний  резерв нараховувався на стандартні кредити, спеціальний - на нестандартні кредити, а саме: кредити під контролем, субстандартні, сумнівні, безнадійні. Тепер формулювання змінено на таке: "Резерв під кредитні ризики розподіляється на резерв під стандартну заборгованість за кредитами та резерв під нестандартну заборгованість за кредитами".

Резерв формується у тій валюті, в якій обліковується заборгованість, на відміну від попереднього варіанта, коли всі резерви формувались у національній валюті.

З метою нарахування резерву  комерційний банк здійснює класифікацію наданих кредитів і депозитів  та оцінку кредитних ризиків з урахуванням таких критеріїв:

• оцінки фінансового стану позичальника;
• погашення позичальником кредитної заборгованості за основним боргом та процентів за нею.

Критерії оцінки фінансового  стану позичальника встановлюються кожним комерційним банком самостійно з урахуванням вимог цього Положення та рекомендацій НБУ щодо визначення фінансового стану позичальника, схвалених постановою Правління НБУ № 323 від 29.09.97.

Для здійснення оцінки фінансового  стану позичальника - юридичної особи комерційний банк має враховувати такі економічні показники його діяльності: обсяг реалізації, прибутки та збитки, рентабельність, ліквідність, грошові потоки, склад та динаміку дебіторсько-кредиторської заборгованості, собівартість продукції. Також мають бути враховані фактори суб'єктивного характеру: ефективність управління позичальника, його ринкова позиція і залежність від циклічних та структурних змін в економіці та галузі, погашення кредитної заборгованості позичальником у минулому, професіоналізм керівництва. [17]

Згідно з оцінкою фінансового  стану позичальника та перспектив його розвитку кредити слід відносити  до таких категорій:

клас А - фінансова діяльність дуже добра і дає змогу погашати основну суму кредиту і проценти за ним у встановлені строки;

клас Б - фінансова діяльність добра, але немає можливості підтримувати її на цьому рівні протягом тривалого  часу;

клас В - фінансова діяльність задовільна, але спостерігається  чітка тенденція до погіршення;

клас Г - фінансова діяльність погана і спостерігається її чітка циклічність протягом коротких періодів часу;

клас Д - фінансова діяльність свідчить про збитки і очевидно, що ні основна сума кредиту, ні проценти за ним не можуть бути сплачені.

Погашення позичальником  кредитної заборгованості за основним боргом та процентів за ним є:

• добрим, якщо заборгованість за кредитом і процентами сплачується у встановлені строки та за кредитом, пролонгованим один раз на строк не більше 90 днів;
• слабким, якщо прострочена заборгованість за кредитом та процентами становлять не більше 90 днів чи заборгованість за кредитом, пролонгованим на строк понад 90 днів, якщо проценти сплачуються;
• недостатнім, якщо прострочена заборгованість за кредитом та процентами становить понад 90 днів, чи заборгованість за пролонгованим кредитом перевищує 90 днів і проценти не сплачуються.

При визначенні розміру резерву  сума заборгованості за кожним позичальником  окремо зменшується на вартість гарантій і застави.

У розрахунок розміру резерву  вартість заставного манна (майнових прав) позичальника (за винятком державних цінних паперів) включається у розмірі не більше 50 % вартості, визначеної договором застави. Враховуючи кон'юнктуру ринку, комерційний банк зобов'язаний один раз на рік, а у разі пролонгації кредитного договору - під час кожної пролонгації проводити перегляд вартості заставного майна, визначеної договором застави.

 

 

 

 

 

Відповідно до перелічених  критеріїв кредитний портфель банків класифікується за такими групами:

 

Клас позичальника	Погашення заборгованості
	добре	слабке	недостатнє
А	Стандартний	Під контролем	Субстандартні
Б	Під контролем	Субстандартний	Сумнівний
В	Субстандартний	Сумнівний	Безнадійний
Г	Сумнівний	Безнадійний	Безнадійний
Д	Безнадійний	Безнадійний	Безнадійний

 

Методику віднесення того чи іншого підприємства до кожного класу банк розробляє самостійно і керується нею в процесі кредитування.

Резерв має бути сформовано щодо кожної групи кредитів у повному  обсязі відповідно до сум фактичної  заборгованості за групами ризику та встановленого рівня резерву  з розподілом за видами валют.

 

Групи кредитів	Рівень резерву (ступінь  ризику), %
Стандартні	2
Під контролем	5
Субстандартні	20
Сумнівні	50
Безнадійні	100

 

Комерційний банк формує резерв під стандартну і нестандартну заборгованість в повному обсязі щоквартально. Якщо банк має філії, резерв формується окремо головним банком, окремо підвідомчими установами.  Резерв під стандартну заборгованість за кредитами обліковується на балансі головного банку. Резерв під нестандартну заборгованість за кредитами обліковується на балансі установ банку, які зареєстровані як платники податку. За повноту формування резервів відповідальність несе головний банк (юридична особа).

Комерційний банк використовує резерви на погашення безнадійної  кредитної заборгованості за основним боргом, яка обліковується на балансових рахунках як сумнівна.

Безнадійна кредитна заборгованість відшкодовується за рахунок резерву  під нестандартну заборгованість. Безнадійна заборгованість позичальника, визнаного  банкрутом у встановленому порядку, списується за рахунок резерву під нестандартну заборгованість після прийняття арбітражним судом рішення про визнання позичальника банкрутом.

Заборгованість, яка забезпечена  заставою, погашається у порядку, передбаченому Законом України "Про  заставу". У разі, якщо частина кредитної заборгованості залишилась непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних від реалізації майна позичальника, переданого у заставу, ця частина заборгованості списується за рахунок резерву під нестандартну заборгованість. [10]

Комерційні банки зобов'язані  продовжувати роботу з клієнтами  щодо повернення ними боргу, списаного  за рахунок резервів, протягом строку позовної дії. На сьогодні цей термін становить три роки. Якщо протягом строку позовної давності комерційному банку не вдалося погасити безнадійну кредитну заборгованість, то вона вважається повністю безнадійною і списується з позабалансових рахунків.

 

 

3.2 Удосконалення державного регулювання кредитної політики КБ

 

Комерційні банки - основна  складова кредитної системи держави, тому в умовах формування ринкового середовища, значного спаду виробництва, велика увага в організаційній та структурній  перебудові економіки завжди приділялась саме комерційним банкам та банківській  системі в цілому .

Провідна роль у вирішенні  значних проблем належить саме кредитним відносинам та банкам, що пояснюється не лише збільшенням їхньої ролі в розвитку економіки, але й наявною можливістю швидко і ефективно реагувати на впроваджувані нові механізми господарювання.

В той же час однією з  проблем здійснення реформування та становлення фінансово - кредитного механізму є досить висока ризикованість кредитних операцій. Світовий досвід (а також і  України) свідчить, що банки зазнають фінансового краху у зв'язку з надзвичайно ризикованою кредитною політикою. Природньо, цілком уникнути ризику неможливо, оскільки надання кредитів  - це  ризикований вид бізнесу. Таким чином, питання формування кредитної політики є досить актуальним, тому що вона впливає на діяльність комерційного банку, а через це і на розвиток

Кредитна політика комерційного банку являє собою систему  заходів, які здійснює банк для досягнення певних фінансових результатів. Вона визначає загальні принципи кредитування клієнтури  банка, типи наданих кредитів, деталі кредитних процедур та ін.. Роль кредитної політики полягає у визначенні напрямків розвитку і удосконалення банківської діяльності у процесі акумуляції та інвестування кредитних ресурсів, розвитку кредитного процесу та підвищення його ефективності.

Досліджуючи кредитні взаємовідносини між підприємствами і банками, необхідно обґрунтувати цілі та напрямки розвитку кредитної політики, її вплив на економічний розвиток держави.

Cтратегія кредитної політики  включає пріоритети, принципи і  цілі конкретного банку на  кредитному ринку. Вона визначається, перш за все, вибором клієнтів, по-друге, нормами і правилами, які регламентують практичну діяльність банківського персоналу і, по-третє, компетентністю керівництва банку і рівнем кваліфікації персоналу, який займається питанням кредитування [3]. Тактика кредитної політики охоплює конкретні прийоми та методі, які використовуються окремим банком для реалізації його стратегічних цілей при здійсненні кредитних операцій.

Отже, кредитна політика створює  необхідні загальні передумови ефективної роботи персоналу кредитного підрозділу банку, зменшує імовірність помилок й прийняття нераціональних рішень.

Основним елементом  кредитної політики в області  стратегії є правильна постановка її цілей. Цілі кредитної політики визначаються виходячи із стратегічних цілей банку.

Система основних напрямків  кредитної політики комерційного банку  включає такі

• забезпечення максимального рівня дохідності кредитного портфеля та акціонерного капіталу комерційного банку при мінімальному рівні ризику;
• підтримання оптимального співвідношення між кредитами, депозитами та іншими зобов'язаннями і власним капіталом банку;
• забезпечення фінансової стійкості комерційного банку у процесі здійснення кредитної діяльності;
• забезпечення зваженого та оптимального використання кредитних ресурсів;
• досягнення оптимального балансу між зростанням обсягу кредитного портфеля і темпами поліпшення його якості;
• розширення клієнтської бази шляхом надання кредитних послуг високої якості;
• збереження високого рівня довіри юридичних і фізичних осіб до комерційного банку шляхом своєчасного та повного виконання своїх зобов'язань перед вкладниками та акціонерами.

Розробка формування кредитної  політики для кожного окремого комерційного банку означає врахування ряду факторів, які впливають на пріоритетність та її напрямки. Фактори, які впливають і визначають кредитну політику, можна поділити на два типи: зовнішні та внутрішні. Якщо внутрішні фактори пов'язані із конкурентоспроможністю установи банку і, зокрема, фінансовою стійкістю та надійністю банку, то зовнішні фактори пов'язані з поглибленням світової економічної та фінансової кризи, політичною та економічною ситуацією в країні, законодавчою базою, рівнем розвитку банківської інфраструктури, а також міжбанківською конкуренцією. Слід зазначити, що внутрішніми факторами банк може керувати, а зовнішніми – ні, тому що вони не залежать саме від діяльності установи і викликані непередбачуваною зовнішньою середою.

Кожний окремий комерційний  банк, розробляючи стратегію кредитної  політики, проводить сегментацію кредитного ринку з точки зору його кредитного обслуговування, враховуючи при цьому рівень регіонального розвитку, макроекономічну ситуацію, рівень кон'юнктури ринку тощо. В основі розробки стратегії лежать його внутрішні можливості, які визначаються конкурентоспроможністю, ліквідністю, фінансовою стабільністю та надійністю банківської установи на грошово-кредитному ринку. Причому реалізація можливостей банку щодо стратегії кредитної політики передбачає саме досягнення її кінцевої цілі - забезпечення стійкого фінансового стану на конкретному сегменті даного ринку .

Негативний вплив на кредитну сферу здійснюють такі фактори :

1) поглиблення світової  економічної та фінансової кризи;

2) платіжна криза, дефіцит  бюджету;

3) різке зниження  кредитоспроможності суб’єктів господарювання та ін.

Для поліпшення стану справ  в Україні у сфері кредитування необхідне  досягнення фінансової і  мікроекономічної стабільності, проведення раціональної промислової і податкової політики, що дозволило б банкам здійснювати виробничі інвестиції, а позичальникам - відновити свою кредитоспроможність. Кредит має створювати сприятливі умови  для розвитку всіх сфер і галузей  національної економіки України. Він є важливим джерелом  капітальних вкладень, тому традиційно виділяється його вагома роль у реструктуризації економіки та інвестиційній діяльності.

Таким чином, правильна організація  процесу банківського кредитування, розробка ефективної та гнучкої системи  управління кредитними операціями виступають основою фінансової стабільності і ринкової стійкості комерційних банків. Кредитна політика комерційного банку окреслює коло ключових цілей і завдань банківської діяльності, визначає конкретні прийоми, способи і методи її реалізації і має суттєвий вплив на економічний розвиток держави в цілому.